Тема 7. Капітал підприємства, його кругообіг та обіг

Питання для усного опитування та дискусії

7.1. Сутність капіталу, його матеріально-речовий зміст та соціально-економічна форма.

7.2. Промисловий капітал та його кругообіг.

7.3. Основний і оборотний капітал. Час обороту капіталу та його складові частини.

7.4. Амортизація та відтворення основного капіталу. Фізичний та моральний знос основного капіталу.

7.5. Оборотні засоби та їх структура.

7.6. Показники ефективності використання основного та обігового капіталу. Рентабельність.

Методичні вказівки:

Ключовими термінами, на розумінні яких базується засвоєння навчального матеріалу темі, є: капітал, кругооборот капіталу, основний капітал, оборотний капітал, амортизація, рентабельність.

З метою глибокого засвоєння навчального матеріалу при самостійному вивченні теми студенту варто особливу увагу зосередити на таких аспектах:

Сутність капіталу, його матеріально-речовий зміст та соціально-економічна форма. Капітал як фактор виробництва. Структура капіталу та його обіг. Кругообіг капіталу. Промисловий капітал. Стадії кругообігу і функціональні форми промислового капіталу. Основний капітал. Фізичне та моральне зношення основного капіталу. Механізм відтворення основного капіталу. Амортизація. Норма амортизації. Амортизаційний фонд як одне з джерел відтворення основного капіталу. Обіговий капітал. Час і швидкість обігу. Фактори, що впливають на швидкість обігу. Оборотні засоби та їх структура. Показники ефективності використання основного та обігового капіталу. Рентабельність.

Основою економічною системою капіталізму є приватна капіталістична власність на засоби виробництва.

Загальна формула капіталу

Історичними передумовами виникнення капіталу були:

а) товарне виробництво;

б) товарно-грошовий обіг.

В процесі простого товарного обігу дрібні товаровиробники продають свої товари за гроші для того, щоб купити інші товари (Т – Г – Т). В даному випадку гроші виступають посередником і не є капіталом, вони виконують свою функцію засобу обігу.

З певним часом просте товарне виробництво набуває підприємницького характеру. За цих умов товаровиробник починає продавати свої товари не за ради того, щоб купити інші товари за гроші, а з метою пустити гроші знову в обіг.

Формула простого товарного обігу Т – Г – Т замінюється принципово іншою формою Г – Т – Г (купівля заради продажу). В цій формулі вихідним і кінцевим пунктами виступають гроші, а товар відіграє роль посередника. Але рух Г – Т – Г був би безглуздим, якби Г початкові і Г кінцеві були кількісно рівні. Сутність цього руху полягає в прирості грошей, тобто в Г + ∆г.

Таким чином, формула набуває такого вигляду Г – Т – Г¹, де Г¹ = Г + ∆г.

Формула Г – Т – Г¹ отримала назву загальної формули капіталу. Гроші стають капіталом лише тоді, коли вони приносять додаткову вартість (“m”). Але звідки береться додаткова вартість (“m”), що є її джерелом?

Додаткова вартість не виникає ні тоді, коли обмінюються еквіваленти, ні тоді коли обмінюються нееквіваленти. Обіг не створює ніякої вартості, а це означає, що джерело самозростання вартості треба шукати в тій сфері, де створюються вартості, тобто в сфері виробництва.

Для цього необхідно розшифрувати формулу Г – Т – Г¹, особливо її перший акт Г – Т. Що купує підприємець на ринку з метою отримання додаткової вартості? Очевидно, такі товари, які можуть бути використані в процесі виробництва:

а) засоби виробництва (речові фактори);

б) робоча сила (особистий фактор).

Вартість речових факторів виробництва оплачена заздалегідь і самозростати в процесі їх використання не може. Ця вартість без кількісних змін переноситься у вартість готової продукції, отже, і тут джерела додаткової вартості ми не знайдемо.

В акті Г – Т власник грошей купує не лише засоби виробництва, які є звичайним товаром, а й особистий фактор – робочу силу, яка є товаром специфічним.

Процес руху капіталу, який охоплює три стадії, де він послідовно набуває трьох різних форм, кожна з яких виконує певну функцію, називається кругооборотом промислового капіталу.

Функції форм капіталу:

1) функція грошового капіталу – створення умов для здійснення процесу виробництва;

2) функція продуктивного капіталу – створення і збільшення вартості;

3) функція товарного капіталу – повернення підприємцю авансованогона виробництво капіталу разом з реалізованим додатковим продуктом у формі прибутку.

Рух промислового капіталу не обмежується одним

кругооборотом, відбувається безперервне, постійне повторення кругооборотів капіталу, що можна виразити такою формулою:

Г – Т …В… – Т¹ – Г¹ – Т … В¹…Т¹¹ – Г¹¹ – Т …В¹¹…Т¹¹¹ – Г¹¹¹.

Виділивши при цьому:

1) кругооборот грошового капіталу Г – Т …В… Т¹ – Г¹;

2) кругооборот продуктивного капіталу В… Т¹ – Г¹ – Т …В¹;

3) кругооборот товарного капіталу Т ¹– Г ¹– Т … В … Т ¹¹.

А це означає, що у складі класу підприємців виділяються:

а) промислові підприємці;

б) торговельні підприємці;

в) банкіри.

Між цими підприємцями існують певні економічні і навіть політичні взаємозв’язки, які суттєво впливають на стан економіки в цілому.

Кругооборот капіталу, що визначається не як окремий акт, а як постійно повторювальний процес, називається оборотом капіталу. Період протягом якого вся авансована вартість проходить сферу виробництва та обігу і повертається до власника з вартістю додаткового продукту, становить час обороту. На час обороту капіталу впливають такі фактори:

1) специфіка умов виробництва і обігу в різних галузях господарства;

2) внутрігалузеві відмінності;

3) рівень технічного оснащення;

4) рівень діяльності комерційних служб;

5) попит і пропозиція та ін.

Для визначення і порівняння швидкості обороту різних індивідуальних капіталів, як загальну міру, приймають один оборот протягом року. Швидкість обороту того чи іншого капіталу становить кількість його оборотів за рік. Число оборотів можна визначити за такою формулою:

n = О / о,

де n – число оборотів;

О – 12 місяців;

о – фактичний час обороту капіталу чи фондів у місяцях.

Кожний господарюючий суб’єкт для організації процесу виробництва використовує різні уречевлені фактори, які функціонують по різному за часом (будівлі, машини, устаткування, сировина, матеріали, енергоносії і т.д.). З цього випливає, що уречевлені фактори по різному переносять свою вартість на виготовлений продукт.

Та частина вартості застосованих засобів виробництва, яка переноситься на виготовлений продукт поступово, протягом ряду циклів виробництва і повертається до власника в грошовій формі частинами, в міру реалізації товарів, називається основним капіталом.

Оборотний капітал – це частина продуктивного капіталу, яка протягом одного виробничого циклу втрачає свою споживну вартість, а її вартість повністю переноситься у вартість товару і повністю повертається до власника в грошовій формі після реалізації товару.

Поділ капіталу на основний і оборотний властивий лише для продуктивного капіталу. Грошовий і товарний капітали, які функціонують у сфері обігу, такого поділу не мають.

Механізм відтворення основного капіталу включає три взаємопов'язані процеси:

1). Знос. У процесі функціонування основного капіталу відбувається його фізичний знос. Це пов’язано з використанням основного капіталу в процесі виробництва, а також з впливом стихійних сил природи (дерев'яні частини споруд гниють, металеві частини машин та обладнання піддаються корозії і т.д.).

Основний капітал зношується також й морально. Основний капітал може функціонувати роками. За цей час відбувається вдосконалення знарядь праці в результаті чого підвищується продуктивність праці, а отже, машини такої ж конструкції починають вироблятися дешевше, які вступають в конкуренцію з машинами старої конструкції.

Процес знецінення і “старіння” машин, обладнання та інших елементів основного капіталу в результаті НТР називається його моральним зносом.

2). Амортизація. Процес поступового відшкодування в грошовій формі вартості основного капіталу, що відповідає його зносу, називається амортизацією, а самі відрахування – амортизаційними відрахуваннями.

Норма амортизації – це відношення суми амортизаційних відрахувань до вартості основного капіталу, що застосовується.

Норму амортизації можна розрахувати за такою формулою:

де Nа – норма амортизації;

А – сума амортизаційних відрахувань;

Ок – вартість основного капіталу.

В умовах НТР відбувається прискорена амортизація засобів праці, це пов’язано з:

а) гострою конкурентною боротьбою;

б) високими темпами морального зносу;

в) реформуванням системи амортизації.

Виключно гостро проблема амортизації основного капіталу стоїть в Україні. Тому що:

а) основний капітал у промисловості зношений більш як на 60%;

б) фактичний строк амортизації основного капіталу становить 25-30 років.

Все це вимагає реформування системи амортизації в Україні на сучасному етапі.

3). Заміщення. Амортизаційний фонд є тим джерелом з якого беруться кошти для:

а) капітального ремонту діючих знарядь праці;

б) оновлення (реновації) натуральної форми основного капіталу;

в) модернізації обладнання;

г) придбання додаткових більш вдосконалених знарядь праці.

Оборот основного капіталу тісно пов’язаний з рухом оборотного капіталу. Перенесена на готову продукцію вартість продуктивного капіталу переходить із сфери виробництва до сфери обігу. І тут готова продукція разом з грошовими коштами та коштами, що знаходяться в незакінчених господарських розрахунках, утворює капітал обігу. Між оборотним капіталом і капіталом обігу існує дуже тісний зв’язок в процесі кругообороту: вони переходять один в один і повністю поновлюються після кожного кругообороту. У своїй сукупності вони утворюють оборотні засоби підприємства.

Оборотні засоби одночасно знаходяться на різних стадіях і в різних формах кругообороту капіталу:

1) частина оборотних засобів знаходиться у виробничих запасах;

2) частина перебуває у вигляді незавершеного виробництва;

3) частина втілена в готовій продукції;

4) частина зберігається у вигляді грошових коштів на рахунках в банку і в касі підприємства;

5) частина коштів знаходиться в розрахунках;

6) частина коштів знаходиться у витратах майбутніх періодів.

Ефективність використання оборотних засобів характеризується швидкістю їх обороту. Її можна виміряти за формулою:

де n – число оборотів;

Пр – обсяг реалізованої за рік продукції;

Оз – середньорічний залишок оборотних засобів.

Прискорення обертання оборотних засобів є одним з найважливіших факторів зростання прибутковості застосування капіталу.