Тема 3. Виробництво, його сутність та роль у житті суспільства

Питання для усного опитування та дискусії

3.1. Виробництво як основа життя та розвитку суспільства. Процес праці і процес виробництва.

3.2. Економічний вибір. Крива виробничих можливостей. Основні фактори суспільного виробництва, їх взаємозв'язок.

3.3. Ресурси виробництва та їх види.

3.4. Ефективність виробництва її економічні та соціальні показники.

3.5. Основні форми організації суспільного виробництва: натуральне і товарне. Суспільний поділ праці.

3.6. Товарне виробництво як основа ринкової економіки.

Методичні вказівки:

Ключовими термінами, на розумінні яких базується засвоєння навчального матеріалу темі, є: виробництво, ресурси, крива виробничих можливостей, товарне виробництво.

З метою глибокого засвоєння навчального матеріалу при самостійному вивченні теми студенту варто особливу увагу зосередити на таких аспектах:

Виробництво як визначальний фактор потреб суспільства та їх розвитку. Зміст і структура суспільного виробництва. Матеріальне та нематеріальне виробництво, їх сутність і взаємозв’язок.

Ресурси виробництва та їх види. Використання економічних ресурсів. Абсолютна та відносна обмеженість (рідкісність) ресурсів. Межа економічних можливостей.

Економічний вибір. Крива виробничих можливостей. Основні фактори виробництва та їх взаємозв’язок. Ефективність виробництва, її сутність, економічні та соціальні показники.

Форми організації суспільного виробництва: натуральне і товарне. Еволюція товарного виробництва. Товарне виробництво, умови та причини його виникнення. Проста і розвинена форми товарного виробництва, їх спільні риси та відмінності. Товарне виробництво як основа ринкової економіки та його роль в економічному розвитку суспільства.

Виробництво і його основні чинники Виробництво є процесом суспільної праці. Виробництво – це не тільки процес створення благ, необхідних для задоволення різноманітних потреб людини. Це ще й відтворення самого життя людей, оскільки при цьому забезпечуються засоби їхнього фізичного існування, а також реалізація і розвиток їхніх здібностей. У процесі виробництва взаємодіють праця і природа. Праця – людська діяльність, спрямована на створення матеріальних і духовних благ для задоволення потреб людей. Праця і виробництво – це нетотожні поняття. Виробництво – це процес праці, яка має завершений, результативний характер. Така праця є продуктивною, а засоби її здійснення – засобами виробництва. Якщо вироблено продукт, процес виробництва відбувся. Може статися, що праця мала місце, але продукт з якихось причин не створено. Таке виробництво має незавершений характер. Виробництво як процес суспільної праці складається з таких фаз: безпосереднього виробництва, розподілу, обміну, споживання. Воно послідовно проходить усі ці фази і одночасно перебуває в кожній з них. У певний момент виробництво є одночасно процесом створення благ і здійснення витрат ресурсів. Виробництво має ще два важливі аспекти: воно одночасно є взаємодією людини з природою і відображає відносини між людьми. Результатом виробництва є продукт. Виробництво у своєму розвитку пройшло кілька технологічних етапів: - ремісничої технології; - машинної технології; - сучасного автоматичного виробництва. Кожен етап має певний рівень розвитку елементів процесу виробництва. Структура виробництва може розглядатись як: матеріальне і нематеріальне, тобто як виробництво благ та виробництво послуг. Сукупність галузей, що обслуговують виробництво, становить виробничу інфраструктуру – транспорт, торгівлю, зв'язок, фінансово-кредитну сферу, інформацію, рекламу, консультації з управління. Галузі, які надають особисті послуги людині, задовольняють її соціальні і духовні потреби, становлять соціальну інфраструктуру. Процес виробництва завжди є результатом використання ресурсів, які в політекономії називають чинниками виробництва. Останні поділяються речові та особисті. До речових чинників відносять землю, капітал і природні ресурси. До особистих – працю (людські ресурси) та підприємницьку здатність.

Історично першим виникло натуральне виробництво, при якому продукти праці призначалися для задоволення власних потреб виробників. В процесі розпаду первісного ладу виникає товарне виробництво, але натуральна форма виробництва залишається пануючою протягом декількох тисячоліть.

Для всіх докапіталістичних формацій в основному було натуральне господарство, характерною рисою якого був замкнутий кругообіг продуктів. Кожна господарська одиниця повністю була відокремлена від інших як в процесі виробництва, так і в процесі споживання.

Натуральна форма виробництва існувала в умовах нерозвинутого суспільного поділу праці і відповідала низькому рівню розвитку продуктивних сил і типу виробничих відносин.

Причини виникнення та сутність товарного виробництва

Матеріальною основою зародження товарних відносин є суспільний поділ праці, який означає спеціалізацію виробників на виготовленні окремих видів продуктів. Суспільний поділ праці обумовлюється дією закону економії робочого часу, який сприяє зростанню продуктивності праці, збільшенню випуску продукції.

На основі суспільного поділу праці виникають виробничі відносини між людьми не тільки в сфері виробництва, але і в сфері обміну товарами. Слід підкреслити, що суспільний поділ праці автоматично не приводить до появи товарних відносин.

Так, виділення “пастуших племен” із маси первіснообщинних поклало початок першому суспільному поділу праці.

Відособлення товаровиробників один від одного дає їм можливість розпоряджатися своєю продукцією, бути власником засобів виробництва, що приводить до появи приватної власності на засоби виробництва.

Таким чином, товарне виробництво – це така форма організації суспільного господарства, при якій окремі продукти виготовляються відособленими виробниками для задоволення суспільних потреб через акти купівлі-продажу.

Основними рисами товарного виробництва є:

а) суспільний поділ праці;

б) приватна власність на засоби виробництва;

в) соціально-економічна відокремленість виробників;

г) економічні зв’язки між відокремленими товаровиробниками відбуваються через обмін, тобто через ринок;

д) стихійний та хаотичний характер розвитку.

Ефективність виробництва, її та економічні та соціальні ефективність показники

Показники економічної ефективності.

Найважливішим якісним показником суспільного виробництва є його ефективність. Розрізняють соціальну та економічну ефективність.

Соціальна ефективність – це відповідність результатів господарської діяльності основним соціальним потребам і цілям суспільства, інтересам окремої людини.

Економічна ефективність – це досягнення найвищих результатів за найменших витрат живої та уречевленої праці.

Ефективність суспільного виробництва – це найважливіша узагальнююча характеристика результатів суспільного виробництва, яка виражає відношення обсягу створених товарів та послуг до сукупних витрат суспільної праці, тобто

Ееф = П / З,

де П – виготовлений продукт, тобто результати праці;

З – сукупні витрати.

У масштабі народного господарства ефективність суспільного виробництва вимірюється відношенням розмірів створеного за певний період часу національного доходу до витрат суспільної праці; у масштабі галузі, об’єднання, підприємства – це відношення величини чистої продукції до витрат суспільної праці.

Більш конкретними показниками економічної ефективності є:

1) продуктивність праці (Пп), яка визначається як

відношення виготовленого продукту (П) до кількості зайнятих у його виробництві за певний проміжок часу (Р), тобто:

Пп = П / Р;

2) трудомісткість (Тм) – це зворотний показник продуктивності праці, тобто:

Тм = Р / П.

Вона показує кількість праці витраченої на виробництво одиниці продукції;

3) фондовіддача (Фв) – це відношення вартості виготовленого продукту до вартості засобів праці (основних виробничих фондів – ОВФ). Вона виражає ефективність використання засобів праці та показує скільки виробляється готової продукції на одиницю основних виробничих фондів. Її можна визначити за формулою:

Фв = П / ОВФ;

4) фондомісткість (Фм) – це зворотний показник фондовіддачі, його можна визначити за такою формулою:

Фм = ОВФ / П;

5) матеріаловіддача (Мв) – це відношення вартості продукту до вартості спожитих предметів праці (ПП), тобто

Мв = П / ПП;

6) матеріаломісткість (Мм) – це зворотний показник матеріаловіддачі, його можна визначити за такою формулою:

Мм = ПП / П.

Для всебічного аналізу ефективності суспільного виробництва слід застосовувати інтегруючий показник, який враховує різноспрямованість руху окремих економічних показників:

Ееф = Ч / (Ж + М + V х Ф),

де Ч – чистий продукт з врахуванням його складу та якості;

Ж – витрати живої праці;

М – витрати матеріалів (предметів праці);

Ф – витрати засобів праці (основних виробничих фондів);

V – коефіцієнт приведення до єдиної розмірності який дає змогу узагальнити витрати і вкладення.