 |
Главная Случайная страница Контакты | Мы поможем в написании вашей работы! | |
Кровотеча і крововтрата. Методи
|
|
тимчасової та кінцевої зупинки кровотеч”
Актуальність теми: кровотечі являють собою безпосередню небезпеку життю хворого або потерпілого, і, від негайних дій лікаря, залежить доля хворого. З різноманітними видами кровотеч зустрічається лікар будь-якої спеціальності. Тому необхідно знання цієї теми лікарю загального профілю. Кожен лікар повинен вміти розпізнати кровотечі, які не завжди мають чіткі прояви, можуть приховуватися під маскою захворювань і станів, не пов’язаних з крововтратою; вміти оцінити ступінь крововтрати, ступінь важкості стану хворого; володіти методами тимчасової і кінцевої зупинки кровотечі.
Навчальні цілі:
Знати: етіологічні чинники і класифікації кровотеч, клінічні діагностичні ознаки
кровотеч різної локалізації, реакцію організму на крововтрату, особливості клініки кровотеч у порожнини тіла, способи тимчасової та кінцевої зупинки кровотеч різного походження.
Вміти: визначити вид та оцінити ступінь важкості крововтрати, діагностувати кровотечу залежно від виду ушкодження судинного русла, використовувати діагностичні алгоритми для внутрішніх кровотеч, застосувати методи тимчасової зупинки кровотеч (пальцеве перитискання, накладання джгута, тиснучої пов’язки, тимчасового шунтування) та різновиди методів для кінцевої зупинки кровотечі.
Завдання для самостійної позааудиторної роботи:
1. Пригадати будову та функцію серцево-судинної системи.
2. Згадати склад елементів крові та їх функції.
3. Із догляду за хворими пригадати надання першої допомоги хворому із ознаками кровотечі.
4. Підготуватись до відповіді на тематичні питання.
Контрольні питання теми:
1. Які наукові погляд по проблемі “Кровотечі, діагностика, лікування” є відомими на сучасному етапі розвитку клінічної медицини?
2. Який патологічний стан називається кровотечею?
3. Які основні та додаткові етіологічні фактори приводять до розвитку кровотеч?
4. Як класифікуються кровотечі за об’ємом і характером виходу крові із кров’яного русла?
5. Як класифікуються кровотечі за анатомо-фізіологічними ознаками?
6. Як класифікуються кровотечі за часом їхнього розвитку?
7. Які основні патофізіологічні механізми приводять до критичного погіршання стану хворого з гострою крововтратою?
8. Якими загальними клінічними симптомами характеризуються кровотечі різної локалізації та походження?
9. Якими місцевими клінічними ознаками характеризуються кровотечі різної локалізації та походження?
10. Які зміни лабораторно-інструментальних показників стаються при кровотечах?
11. Якою в цілому є реакція організму хворих різного віку та статі на гостру крововтрату?
12. Які діагностичні методики та критерії дають підставу обгрунтовано поставити хворому діагноз: “Кровотеча”?
13. Які види тимчасової зупинки кровотеч?
14. Які методи кінцевої зупинки кровотеч?
Самостійна аудиторна робота (див. алгоритм дій)
1. Оволодіти методикою опитування та обстеження хворого з кровотечею.
2. Провести аналіз даних додаткових лабораторно-інструментальних методів обстеження.
3. Оволодіти методами тимчасової зупинки кровотеч:
а) підняття кінцівки доверху;
б) максимальне згинання та перерозгинання кінцівки в суглобі;
в) туга тампонада рани і накладання тиснучої пов’язки;
г) притискання судини в рані пальцями;
д) накладання затискача, тимчасової лігатури на пошкоджену судину;
е) зупинка артеріальної кровотечі пальцевим притискуванням;
є) зупинити артеріальну кровотечу з передпліччя з допомогою джгута;
ж) зупинити артеріальну кровотечу з передпліччя та плеча з допомогою
закрутки;
з) зупинка кровотечі методом тимчасового шунтування пошкодженої судини;
і) підібрати інструменти для операції перев’язки судин на протязі.
Література:
Основна
1. Загальна хірургія / за ред. С.П.Жученка, М.Д.Желіби, С.Д.Хіміча. Київ, “Здоров’я”, 1999.
2. Загальна хірургія. Вибрані лекції / за ред. Б.І.Дмитрієва. Одеса, 1999.
3. Черенько М.П., Ваврик Ж.М. Загальна хірургія // Київ, “Здоров’я”, 1999.
4. Черенько М.П., Ваврик Ж.М. Загальна хірургія // Київ, “Здоров’я”, 2004.
5. Гостищев В.К. Общая хирургия. Москва, 1993.
6. Стручков В.И., Стручков Ю.В. Общая хирургия. Москва, 1988.
7. Петров С.П. Общая хирургия. Санкт-Петербург, 1999.
Додаткова
1. Гребенев А.Л., Шептулин А.А. Основы общего ухода за больными. Москва, 1991.
2. Мурашко В.В., Шуганов Е.Г., Панченко А.В. Общий уход за больными. Учебное пособие. Москва, 1988.
2. Методика обстеження хірургічного хворого / під ред. М.О.Ляпіса. Тернопіль, 2000.
3. Жизневский Я.А. Основы инфузионной терапии. Минск, 1994.
4. Чен Г., Соннендэй К.Дж., Лилремо К.Д. Руководство по технике врачебных манипуляций (2-е издание) перевод с английского // Москва.: Медицинская литература. – 2002. – 384 с.
МЕТОДИЧНА ВКАЗІВКА
до практичного заняття на тему:
“Вчення про кров. Проби при переливанні крові”
Актуальність теми: Переливання крові – своєрідна трансплантація живої тканини, яка створює такий вплив на організм хворого, який до теперішнього часу не досягається ніякими іншими засобами. В даний час в клініці впроваджується нова трансфузійна тактика, яка передбачає не стільки використання цільної крові, скільки застосування компонентів крові: еритроцитарної, тромбоцитарної, лейкоцитарної маси, плазми або її білкових фракцій, тобто тих клінічних чи гуморальних компонентів, які виявилися в дефіциті при тому чи іншому захворюванні. Лікар добре повинен володіти тактикою сучасної трансфузійної терапії, знати склад і механізм дії різних трансфузійних середовищ, показання і протипоказання до їх застосування, методи профілактики ускладнень, викликаних переливанням крові, її компонентів і кровозамінників.
Навчальні цілі:
Знати: поняття про групи крові, історію відкриття, якісний склад, поняття про резус-фактор, методики визначення груп крові та резус-фактора, мету проведення проб на сумісність, реакції групової та резус-несумісності між матір’ю та плодом, показання до переливання.
Вміти: визначити групову приналежність крові реципієнта і донора за допомогою стандартних сироваток і стандартних еритроцитів, індивідуальну сумісність крові реципієнта і донора, резус-фактор за методом стандартних антирезус-сироваток, сумісність крові реципієнта і донора по резус-фактору, біологічну сумісність крові реципієнта і донора, придатність крові для переливання, заповнити одноразову систему для непрямої гемотрансфузії.
Завдання для самостійної позааудиторної роботи:
1. Пригадати фізіологічні характеристики крові та її структурних компонентів.
2. Пригадати із мікробіології суть реакцій аглютинації.
3. Із анатомії згадати будову артеріального та венозного русла.
4. Підготуватись до відповіді на тематичні питання.
Контрольні питання теми:
1. Історія переливання крові. Внесок вітчизняних та зарубіжних вчених в розвиток вчення про переливання крові.
2. Основні етапи в розвитку проблем переливання крові.
3. Характеристики груп крові по системі АВО за присутністю аглютинінів та аглютиногенів.
4. Суть та виконання методики визначення груп крові за допомогою стандартних еритроцитів та стандартних сироваток.
5. Поняття панаглютинації та псевдоаглютинації.
6. Правило Оттенберга при переливанні крові. Поняття універсального донора та універсального реципієнта.
7. Проба на індивідуальну сумісність крові донора та реципієнта.
8. Оцінка придатності крові до переливання.
9. Методика виконання біологічної проби.
Самостійна аудиторна робота (див. алгоритм дій):
1. Визначення груп крові системи АВО за методом стандартних сироваток.
2.Визначення резус-фактора за методом стандартних антирезус-сироваток.
3. Проведення індивідуальної проби.
4. Проведення проби на сумісність крові за резус-фактором.
5. Встановлення придатності крові до переливання.
6. Заповнення системи для непрямого переливання крові.
7. Проведення біологічної проби.
Література:
Основна
1. Загальна хірургія / за ред. С.П.Жученка, М.Д.Желіби, С.Д.Хіміча. Київ, “Здоров’я”, 1999.
2. Загальна хірургія. Вибрані лекції / за ред. Б.І.Дмитрієва. Одеса, 1999.
3. Черенько М.П., Ваврик Ж.М. Загальна хірургія // Київ, “Здоров’я”, 1999.
4. Черенько М.П., Ваврик Ж.М. Загальна хірургія // Київ, “Здоров’я”, 2004.
5. Гостищев В.К. Общая хирургия. Москва, 1993.
6. Стручков В.И., Стручков Ю.В. Общая хирургия. Москва, 1988.
7. Петров С.П. Общая хирургия. Санкт-Петербург, 1999.
Дата публикования: 2015-10-09; Прочитано: 1169 | Нарушение авторского права страницы | Мы поможем в написании вашей работы!
