Загальні засади наукових досліджень

Наукові дослідження направлені на вирішення важливих наукових проблем або конкретних наукових завдань, які забезпечать більше ефективне функціонування окремих галузей і реалізації окремих процесів (наприклад: сприятимуть економічному розвитку країни, регіону, або підприємства; забезпечать лікування хворих від нині невиліковних хвороб; створять умови для кращого викладання та вивчення окремих дисциплін в школі та ВНЗ; підвищать ефективність правового законодавства України; дозволять розробити та впровадити нові інформаційні технології та ін.).

Метою наукових досліджень є виявлення нових, раніше невідомих явищ, фактів, висновків, рекомендацій, закономірностей або ж уточнення відомих раніше, але недостатньо досліджених.

Особа, яка проводить наукові дослідження, використовуючи широку ерудицію та творчі навички, повинна критично осмислювати наукову інформацію, оцінювати її переваги та вади, нестандартно мислити, знаходити власні розв’язання, висувати нові наукові ідеї, вміти працювати з науковими приладами, комп’ютерною технікою, проводити самостійно експерименти, накопичувати й аналізувати необхідні факти, узагальнювати їх, систематизувати, теоретично пояснювати, оформляти у вигляді наукових звітів, статей, доповідей, монографій, патентів та володіти навичками наукової організації творчої праці.

Накопичення наукових фактів під час дослідження є творчим процесом, в основі якого лежить творчий задум дослідника, його ідея. Однак для того щоб нова, оригінальна ідея появилася в голові дослідника він повинен вивчити та критично осмислити все що було напрацьовано світовою наукою (провідними науковцями світу) до нього.

Ідеї народжуються з практики, спостереження навколишнього світу і потреб життя. Життя постійно висуває нові завдання, які вирішуються за рахунок спроможності дослідника пропонувати новий, зовсім незвичний аспект розгляду завдання, котре довго не могли вирішити інші дослідники за звичайних підходів до справи.

Отже, ключова відмінність між вивченням і дослідженням полягає в тому, що при вивченні особа сприймає пропонований її матеріал як доконаний (однозначний, незаперечний) факт, а при дослідженні – намагається в кожному явищі, факті, процесі знайти недосконалості (невідповідності, недопрацювання, не виявлені закономірності, закони, факти, елементи та ін.) та найти шляхи для їх вирішення.

Результатом наукових досліджень є нові науково-обґрунтовані теоретичні (фундаментальні) положення або експериментальні (прикладні) результати.