Аналіз платіжного балансу країни

Особливу роль у державній статистиці відіграє статистика платіжного балансу, яка є інструментом узагальнюючої оцінки економічного стану країни та ефективності її міжнародних зв’язків. Функція складання платіжного балансу держави, створення методологічної і методичної бази для його аналізу і прогнозування та проведення відповідних розробок покладена на Національний банк України.

Платіжний баланс – це статистичний звіт, в якому в систематизованому вигляді наводяться дані про зовнішньоекономічні операції даної країни з іншими країнами світу за певний період. Платіжний баланс складається щоквартально та щорічно.

Функціонально платіжний баланс відіграє роль макроекономічної моделі, яка систематично відображає економічні операції, здійснювані між національною економікою та економіками інших країн світу. Така модель створюється для розробки та запровадження обгрунтованої курсової та зовнішньоекономічної політики країни, аналізу і прогнозу стану товарного та фінансового ринків, двосторонніх та багатосторонніх зіставлень, наукових досліджень тощо. На підставі фактичних даних про стан платіжного балансу міжнародними фінансовими установами, зокрема Міжнародним валютним фондом, приймаються рішення про надання конкретним країнам фінансової допомоги для стабілізації платіжного балансу та подолання його дефіциту.

Методологію побудови платіжного балансу визначає «Керівництво з платіжного балансу» – міжнародний стандарт, розроблений МВФ.

Облік міжнародних операцій у платіжному балансі здійснюється за певними правилами:

1. Система подвійного запису передбачає, що в платіжному балансі кожен запис по дебету одного рахунку супроводжується відповідним записом по кредиту іншого.

2. За територіальною ознакою рівень охоплення відповідає економічній території країни, яка не завжди співпадає з географічною.

3. Для обліку міжнародних операцій в платіжному балансі використовують ринкові ціни.

4. Момент обліку операції визначається фактичним часом нарахування. Обидва записи в платіжному балансі (по кредиту та по дебету) мають здійснюватися одночасно.

Інформаційною базою для складання платіжного балансу слугують:

- митна статистика;

- статистична звітність експортерів та імпортерів;

- статистична звітність інвесторів за кордон та одержувачів іноземних інвестицій;

- статистика грошового сектору;

- статистика зовнішнього боргу;

- статистичні огляди;

- статистика операцій з іноземною валютою.

Платіжний баланс складається з двох основних частин:

1. Рахунок поточних операцій відображає операції з товарами, послугами, рух доходу і поточних трансфертів.

2. Рахунок операцій з капіталом і фінансових операцій фіксує міжнародний рух капіталу, за допомогою якого фінансується експорт та імпорт товарів та послуг.

Статті рахунку поточних операцій в аналітичних цілях об’єднуються у чотири групи:

Товари – група статей рахунку поточних операцій платіжного балансу, які враховують експорт та імпорт товарів, товарів для подальшої обробки, ремонт товарів, придбання товарів в портах транспортними організаціями та немонетарного золота.

Послуги – група статей платіжного балансу, яка включає транспортні послуги, ділові та особисті поїздки, послуги зв’язку, будівельні, страхові, фінансові, комп’ютерні та ін. послуги, що надаються резидентами нерезидентам та навпаки.

Доходи – група статей рахунку поточних операцій платіжного балансу, яка включає платежі між резидентами та нерезидентами, пов’язані з оплатою праці нерезидентів, та операції по доходам від інвестицій.

Поточні трансферти – трансферти, які не означають передачу права власності на основний капітал, не пов’язані з придбанням або використанням основного капіталу та не передбачають анулювання боргу кредитором (тобто не капітальні трансферти).

Рахунок операцій з капіталом та фінансових операцій складається з двох розділів:

1. Рахунок операцій з капіталом – група статей платіжного балансу, які фіксують капітальні трансферти та придбання або продаж невиробничих нефінансових активів.

Капітальні трансферти – трансферти, які включають передачу права власності на основний капітал, пов’язані з придбанням або використанням основного капіталу або такі, що передбачають анулювання боргу кредиторами.

Придбання або продаж невиробничих нефінансових активів відображає трансакції щодо матеріальних активів, які не відносяться до результатів виробництва (земля та її надра), а також нематеріальних активів (авторські права, патенти, торгові знаки тощо).

2. Фінансовий рахунок – група статей платіжного балансу, які охоплюють всі операції, внаслідок яких відбувається перехід права власності на зовнішні фінансові активи та зобов’язання країни. Фінансовий рахунок складається з чотирьох підгруп, а саме: прямих інвестицій, портфельних інвестицій, інших інвестицій та резервних активів.

Прямі інвестиції – група статей фінансового рахунку платіжного балансу, які відображають стійкий вплив з боку інституціональної одиниці – резидента однієї економіки (прямого інвестора) на інституціональну одиницю – резидента іншої економіки (підприємство прямого інвестування).

Портфельні інвестиції – група статей платіжного балансу, яка відображає взаємовідносини між резидентами та нерезидентами у зв’язку з торгівлею фінансовими інструментами, котрі не надають права контролю над об’єктом інвестицій (цінні папери та боргові зобов’язання).

Інші інвестиції – всі інші міжнародні інвестиції, які не включені до прямих та портфельних інвестицій.

Для проведення аналізу стану зовнішньоекономічної діяльності країни велике значення має група статей фінансового рахунку, операції за якими контролюються виключно державою. Мова йде про резервні активи – міжнародні високоліквідні активи країни, які знаходяться під контролем її центрального банку або уряду та можуть бути використані ними для фінансування дефіциту платіжного балансу та регулювання курсу національної валюти. До них відносяться: монетарне золото, спеціальні права запозичення, резервна квота в МВФ, іноземна валюта та ін.

Зіставляючи різні елементи платіжного балансу між собою, а також із іншими показниками (табл. 8.1) можливо проаналізувати його структуру, здійснити відповідні порівняння між країнами та ін.

Таблиця 8.1