Морфологія та гідрографія боліт

Характерними елементами рельєфу поверхні болота є:

Пасма – окремі витягнуті в довжину підвищені ділянки болота, і які відокремлені одна від одної такими ж витягнутими в довжину значно обводненими зниженнями (мочарами). Пасма і мочари змінюються через кожні 4-6, іноді через 3-4 м, з’являються на болотних масивах у кінцевій стадії їхнього розвитку і являються наслідком підвищення рівня води в болоті. На їхній поверхні розвинена різна болотна рослинність.

Горби – їх утворення пов’язане з морозним випиранням і спостерігаються на болотах лісотундри. Утворення їх пов’язане з морозним витріщанням. Складені з торфу, під яким знаходиться вічна мерзлота.

Купини та міжкупинні зниження – утворення їх пов’язане з накопиченням торфу і нерівномірною густотою рослинного покриву.

Для болотних масивів характерна наявність внутрішньоболотних водних об’єктів.

Внутрішньоболотна гідрографічна мережа – це поєднання наявних внутрішньоболотних об’єктів: струмків, річок, озер, мікроозер, трясовин.

Струмки та річки утворилися або до заболочування території, або сформувалися в процесі болотоутворення і мають глибину 1,5-2 м, ширину русла не більше 10 м, малі витрати води та незначну швидкість течії.

Болотні озера – це відносно великі за площею (10 км²) та об’ємом води утворення, із глибинами до 10 м, мають торф’яні береги.

Мікроозера – водойми менших розмірів, зустрічаються великими групами серед заболоченої території і розташовані на схилах болотних масивів та у пониззях рельєфу.

Трясовини – перезволожені ділянки болотних масивів, які хар-ться розрідженою торфовою масою, слабою дерниною рослинного покриву та високим рівнем води. Трясовини бувають застійними, з фільтраційним рухом води та проточними.