Сфери застосування автотранспорту

Автотранспорт широко застосовується як для внутрішньовиробничих (технологічних) перевезень, так і для безпосередньої доставки вантажів з пунктів виробництва в пункти споживання (у сфері обігу).

На внутрішньовиробничих перевезеннях автомобілі використовують у гірничорудній промисловості, особливо на відкритих розробках. У цих галузях самоскиди в/п від 10 до 65 т перевозять руди, вугілля, сланці, розкривний ґрунт. У лісовій промисловості майже весь вивіз ділової деревини з лісу й доставка на залізничні пункти й пристані проводяться автомобілями-лісовозами. У будівництві автомобілями виконується величезний обсяг перевезень великих залізобетонних виробів, блоків, панелей, ферм. У с/г автомобілі використовуються для доставки врожаю з полів на склади, елеватори, заготівельні пункти, базу зберігання й безпосередньо на станції, пристані, порти. Винятково велика роль автотранспорту для забезпечення потреб торгівлі, доставки товарів на бази й склади й безпосередньо в магазини й торговельні точки.

У сфері обігу автомобілями перевозиться приблизно 30 – 35% загального обсягу перевезень вантажів. Це в основному:

підвезення вантажів до магістрального транспорту (на станції, пристані, порти);

розвезення нафтопродуктів з баз пристанційних, пристанських і трубопровідних нафтозбитових організацій;

доставка вантажів зі складів різних організацій до пунктів реалізації й торгівлі;

розвезення мінерально-будівельних вантажів з підприємств промисловості, будівельних матеріалів на будівництва;

перевезення вантажів роздрібної торгівлі;

перевезення с/г продукції до магістрального транспорту.

Інші перевезення автотранспортом здійснюють для внутрішньовиробничих цілей.

Сфера застосування автотранспорту за оцінками деяких експертів, підтверджених розрахунками, – перевезення до 50 км. Інші фахівці вважають, що сфера застосування 200 – 250 км. Це залежить від розвиненості мережі автодоріг.

Розвиток автомобілебудування й мережі, автодоріг, насичення парку автомобілями великої в/п з різними спеціалізованими кузовами, самоскидами, причепами, напівпричепами, розвиток автотранспорту загального користування й централізованих перевезень, впровадження автопоїздів значно розширили сферу використання автотранспорту.

3.4. Класифікація доріг

Параметри дороги	Категорія дороги
I	II	III	IV	V
Середньодобова інтенсивність руху Автомобілів в обох напрямках	більше 7000	7000 – 3000	3000 – 1000	1000 –200	менше 200
Основна розрахункова швидкість руху, км/год
Що допускається розрахункова швидкість руху на важких ділянках місцевості, км/год	пересічної
гірської
Число смуг руху	4 – 8 і більше	2 – 4
Ширина, м	земляного полотна	27,5 і більше	15,0	12,0	10,0	8,0
проїзної частини	15,0 і більше	7,5	7,0	6,0	4,5
смуги руху	3,75	3,75	3,5	3,0	2,5
узбіч	3,75	3,75	2,5	2,0	1,75
Мінімальний радіус кривої в плані, м
Найменший припустимий тиск від осі автомобіля, т

Автодороги є найважливішими інженерними спорудженнями галузі. На їхню частку доводиться більш 30% основних виробничих фондів автотранспорту. Забезпечуючи можливість безперервного, безпечного й економічного руху автомобілів з розрахунковими швидкостями в будь-який час року й при будь-яких погодних умовах, автомобільні магістралі мають важливе значення.

Дороги, по яких здійснюється далекий пасажирський і вантажний рух з високими швидкостями без перешкод зустрічних і місцевих автомобільних потоків, називають автомагістралями.

Відповідно до норм і технічних умов проектування автодороги класифікують на 5 категорій. Категорія дороги встановлюється на всій протяжності, або на окремих ділянках залежно від їхнього значення в загальній транспортній мережі країни й від розмірів перспективної інтенсивності руху (в обох напрямках).

Кожна категорія характеризується певними значеннями набору параметрів (табл. 1). Чим вище категорія дороги, тим вищою повинна бути її пропускна здатність і тим більше зробленою вона повинна бути в технічному значенні.

Кожна категорія автодоріг має своє призначення.

Автодороги I категорії – загальнодержавного значення, основні магістральні дороги республіканського значення, під'їзди від великих міст до аеропортів, річкових і морських портів.

До автодоріг II категорії відносяться дороги такого ж народногосподарського значення, що й I категорії, з меншою розрахунковою інтенсивністю руху.

Автодороги III категорії – загальнодержавного й республіканського значення (крім віднесених до I і II категорій), основні дороги обласного значення або районного, під'їзди до населених пунктів, залізничних вузлів, річкових і морських портів.

Автодороги IV категорії – обласного або районного значення (крім віднесених до III категорії), дороги місцевого значення, під'їзні дороги загальної мережі, промислових підприємств, великих будівельних об'єктів, с/г підприємств.

Автодороги V категорії – місцевого значення (крім доріг, віднесених до IV категорії), внутрішньопромислові дороги й під'їзди, постійні внутрішні дороги с/г підприємств.

За народногосподарським значенням автодороги підрозділяють на:

республікансько-промислові - адміністративно-промислові центри, що зв'язують столицю й найважливіші, підвідомчі області й великі районні міста;

обласні транспортні зв'язки, що забезпечують обласні центри з відповідними районними пунктами області;

районні, що пов'язують кожний центр із основними населеними пунктами району;

місцеві, включаючи сільські й відомчі, використовуються для транспортних зв'язків окремих населених пунктів між собою й для внутрішньогосподарських потреб с/г і інших підприємств.

3.5. Будівництво автодоріг

Вартість одного кілометра автомагістралі в Україні близько 1 млн. $. У Франції середня вартість 1 км автодороги 5 – 6 млн. $. Транс'європейська автомагістраль Трієст – Будапешт – Київ довжиною 735 км, технічна категорія – 1А, загальна довжина естакад, мостів, шляхопроводів – 52,2 км, загальна площа дорожнього полотна – 13530 м², площа земельного відводу – 5812 га, кількість смуг руху – 4 – 6, попередня вартість більш 4 млрд. $. Вона буде платна й прокладатиметься без використання нині існуючих доріг.

Але розвиток автодоріг вже зараз зустрічає сильний опір і стримується через значний видаток площі під них. У всіх країнах світу щорічно передається 500 тис. га земляних угідь для спорудження інфраструктури транспорту. Особливо більші площі займають автомагістралі, ширина яких, залежно від числа смуг руху, становить 50 – 70, а при 6 – 12 рядному русі – до 120 м. Отже, 1 км автостради займає площу 5 – 12 га землі, а з урахуванням розв'язок – приблизно 16 га.

В умовах зазначеного дефіциту землі й росту її вартості деякі вважають, що особливе значення набуває будівництво й використання підводних і гірських автотранспортних тунелів і естакад, хоча їх будівництво у 4 – 10 разів дорожче від вартості будівництва автодороги. Найдовший гірський тунель – у Швейцарії – 16,3 км.

3.6. Характеристика автомобільного рухомого складу

На частку рухомого складу доводиться близько 60% основних виробничих фондів автотранспорту. Автомобілі є активними власнорушійними засобами та є головною найбільш складною частиною рухомого складу автотранспорту, що визначає технічний рівень і економіко-експлуатаційні характеристики всіх інших елементів оснащення.

До основних техніко-експлуатаційних характеристик рухомого складу відносяться:

місткість, виміряна числом пасажирів – для пасажирських автомобілів;

в/п у тоннах і тип кузова – для вантажних автомобілів;

максимальна конструкційна швидкість руху;

потужність двигуна;

число всіх і ведучих коліс;

повна маса й максимальне навантаження на дорогу від осей автомобіля;

габаритна довжина, ширина й висота автомобіля або автопоїзда.

Автомобільний парк ділиться на: державний – загального користування; приватизований – приватний; відомчий. Автомобілі відповідно до прийнятої класифікації також діляться на: транспортні, спеціальні й спортивні.

Транспортні автомобілі використовуються для перевезення вантажів і пасажирів, спеціальні – для виконання різних, переважно нетранспортних робіт, спортивні – для змагань і експериментів по встановленню оптимальних і рекордних швидкостей автотранспорту.

Транспортні автомобілі у свою чергу ділять на 3 основні категорії:

пасажирські, до яких відносяться легкові автомобілі й автобуси;

вантажні – для перевезення вантажів різних найменувань і тягачі, що не мають власних вантажних ємностей і призначені для буксирування напівпричепів і причепів:

спеціальні – автомобілі, причепи й напівпричепи, призначені для виконання різних, переважно нетранспортних робіт, виконаних за допомогою встановлених на них машин, апаратів або встаткування.

До пасажирського рухомого складу відносяться автобуси, легкові автомобілі, пасажирські причепи й напівпричепи. Пасажирські автомобілі залежно від місткості діляться на автобуси, призначені для одночасного перевезення не менш, ніж 8 пасажирів, і легкові автомобілі для одночасного перевезення до 3 – 6 пасажирів.

До спеціального рухомого складу відносяться пожежні автомобілі, автокрани, автокрамниці, компресори, збиральні автомобілі, бетономішалки, автокрамниці, електростанції, прожектори, майстерні й т.п.

Особливу групу становлять вантажопасажирські автомобілі, які створюються на базі легкового автомобіля, але призначають для перевезення невеликих партій вантажів (до 500 кг).

3.7. Спорудження дорожньої й автотранспортної служб

До виробничо-технічної бази відносять:

АТП;

автовокзали, автобусні й вантажні станції, АЗС, мотелі;

СТО, підприємства з ремонту рухомого складу, проведення гаражного встаткування, модернізації рухомого складу, шиноремонтні заводи;

транспортно-експедиційні підприємства;

обчислювальні центри і т.д.

Капітальні вкладення у розвиток виробничо-технічної бази автотранспорту мають наступну структуру, % (табл.2).

На дорожню службу покладене утримання й ремонт автодоріг, охорона більшості мостів і тунелів, переправ і ін. Вона має кілька дорожніх ділянок і дорожньо-ремонтних пунктів з відповідними будинками й спорудженнями.

Таблиця 2

Автотранспортні підприємства	81,8	Автовокзали й автостанції	0,4
Станції технічного обслуговування	6,8	Авторемонтні заводи й майстерні	4,6
Автозаправні станції	3,8	Шиноремонтні	2,2
Вантажні станції й агентства	0,1	Заводи гаражного встаткування	0,5

З табл. 5 видно, що основна частка капітальних вкладень припадає на розвиток АТП.

На дорогах I – II категорій довжина дорожніх ділянок від 100 до 180 км, на дорогах V категорії – до 300 км. Якщо ділянка підрозділяється на дорожньо-ремонтні пункти, то довжина між пунктами становить від 30 до 100 км, а між будинками лінійних майстрів – 10 – 20 км.

Коли дорожні ділянки складаються з дорожніх дистанцій, то довжина дистанцій на дорогах різних категорій рівна 15 – 40 км, а обходи ремонтерів – від 3 до 8 км. Обхід дорожньо-ремонтного майстра має довжину від 6 до 18 км.

Автотранспортна служба повинна мати пункти, призначені для обслуговування пасажирських і вантажних перевезень, а також рухомого складу. До цих пунктів відносяться автопавільйони, пасажирські вантажні станції, вокзали, мотелі, причіпні, контрольно-диспетчерські центри, пости ДАІ, СТО, АЗС, мийні пункти.

При необхідності будують готелі, гуртожитки, ресторани, кафе, буфети, підприємства побутового обслуговування, лінії й пункти технологічного зв'язку.

СТО – підприємства, основним призначенням яких є проведення ТЕ й поточного ремонту рухомого складу. СТО діляться на підприємства по обслуговуванню рухомого складу:

державного, частки підпорядкування, що перебувають в особистому користуванні;

вантажного або легкового.

СТО за приналежністю бувають державними, приватними й корпоративними. В останні роки широке поширення одержали приватні СТО й СТО, що спеціалізуються на обслуговуванні певних марок автомобілів, як правило, іноземного виробництва (корпоративні СТО). Останній тип СТО розташовується у великих містах або на під'їзді до них.

При високій інтенсивності руху СТО розміщують через 30 – 40 км. При малій інтенсивності відстань між цими станціями досягає 80 км.

АЗС – підприємства, що постачають рухомий склад експлуатаційними матеріалами: бензином, дизельним паливом, маслами, антифризом, водою, повітрям. Більшість АЗС належать різним нафтовидобувним і нафтопереробним компаніям, інші або розташовуються на території АТП і перебувають у їхньому розпорядженні або належать різним приватним компаніям.

АЗС різної потужності перебувають у містах і на магістральних автодорогах. На магістралях вони повинні розміщатися через 150 – 200 км, але через безліч власників вони розміщуються нерівномірно й часто на меншій відстані. У містах АЗС розташовують із інтервалами в 30 – 80 км.

3.8. Автомобільні підприємства

Будучи основними підрозділами автотранспорту, АТП забезпечують:

утримання рухомого складу у працездатному стані;

раціональне використання технічних засобів;

ефективну організацію перевезень вантажів і пасажирів.

За приналежністю є АТП загального користування, відомчі й приватні, а за призначенням – автотранспортні, промислові й автообслуговуючі.

АТП – це комплекс будинків, споруджень, устаткувань, призначений для зберігання, ТЕ й ремонту рухомого складу.

У веденні територіальних транспортних керувань перебувала широко розгалужена мережа АТП, яка залежно від кількості умовних одиниць (балів) ділиться на п'ять груп:

I – понад 3900 бали;

II – від 3350 до 3900 балів;

III – від 2900 до 3350 балів;

IV – від 2600 до 2900 балів;

V – від 2300 до 2600 балів, при наявності не менш 50 автомобілів, тракторів, дорожніх і ін.

Кількість балів по АТП визначають на основі техніко-економічних показників, що характеризують потужність підприємства й ефективність його виробничо-фінансової діяльності.

Транспортну роботу забезпечують АТП, до яких відносяться:

вантажні, пасажирські й змішані вантажопасажирські підприємства;

транспортно-експедиційні об'єднання й підприємства, вантажні станції;

пасажирські автостанції й автовокзали;

бази механізації ПРР.

Залежно від структури рухомого складу підприємства діляться на спеціалізовані й змішані. Спеціалізовані підприємства з урахуванням характеру перевезень діляться на вантажні, автобусні, таксомоторні. До змішаних відносяться підприємства, що виконують кілька видів перевезень, наприклад, вантажні й автобусні, автобусні й таксомоторні.

Авторемонтні заводи здійснюють капітальний ремонт рухомого складу і його агрегатів. Капітальним ремонтом автомобілів у країні займаються підприємства, що належать різним власникам або сервісні центри різних автовиробників. Великі авторемонтні заводи, як правило, спеціалізовані на ремонті однотипних автомобілів і агрегатів. На цих заводах механізовані основні й допоміжні процеси використовують потоковий спосіб розбірно-складальних робіт, сучасні методи ремонту й відновлення деталей.

3.9. Основи експлуатації автотранспорту

Автомобільні перевезення ділять на:

міські, здійснювані в межах міста;

приміські – за межі міста на відстань до 50 км;

міжміські – за межами міста або іншого населеного пункту на відстань більш 50 км;

міжреспубліканські - територією двох і більше республік;

міжнародні – за межі території країни.

На магістральних напрямах зі стійкими вантажопотоками рух автомобілів організований за графіками. Відомі два основні способи організації руху – наскрізне й дільничне. У першому випадку автомобіль проходить увесь маршрут в обидва кінці, у другому - маршрут ділять на ділянки, кожна з яких обслуговується своїм рухомим складом. У стикових пунктах ділянок причепи заміняють тягачі.

При дільничній системі скорочуються простої автомобілів, пов'язані з необхідним відпочинком обслуговуючого персоналу й ТЕ рухомого складу, завдяки чому підвищуються швидкості повідомлення й поліпшується використання автотранспорту. Наскрізний рух ефективний лише при незначних вантажопотоках.

Ефективним є збільшення вантажообігу на автотранспорті загального користування за рахунок широкого застосування централізованих перевезень, тобто коли АТП ухвалює виконання всіх вантажних операцій: завезення вантажів на станції залізниці, порти, пристані, склади, бази і т.д. і вивезення вантажів із цих пунктів споживачам.

Централізація перевезень проводитися за рахунок:

наукової організації перевізного процесу;

обґрунтованого плану перевезень;

вибору оптимального типу рухомого складу;

організації роботи з єдиних технологічних процесів;

виконання комплексу транспортно-експедиторських операцій.

Централізація дозволяє:

скоротити транспортні витрати;

поліпшити використання технічних засобів транспорту;

визволити значний контингент експедиторів і вантажників;

збільшити продуктивність праці.

При централізованих перевезеннях АТП може ухвалювати виконання для відправників вантажу й вантажоодержувачів багатьох операцій всіма видами транспорту й створювати для них сприятливі транспортні умови. У ряді пунктів АТП разом з іншими видами транспорту організують роботу із застосуванням оборотних напівпричепів і завантаженням їх у нічний час за прямим варіантом – вагон-автомобіль, судно-автомобіль, що значно робить дешевшим транспортування вантажів. При централізації цілком природнім є перехід на логістику й розвиток логістичних компаній.

3.10. Основні поняття організації автоперевезень

Пробіг автомобіля - це відстань, що пройдена ним за певний період часу. Він ділиться на загальний, нульовий і порожній.

Загальний пробіг автомобіля включає продуктивний (з вантажем) і непродуктивний (без вантажу). Непродуктивний пробіг складається з нульового й порожнього. Нульовим називається пробіг рухомого складу від гаража до першого пункту навантаження й від останнього пункту розвантаження до гаража (АТП). Порожнім – пробіг рухомого складу від пункту розвантаження до наступного пункту навантаження.

Маршрут – шлях руху рухомого складу від початкового до кінцевого пункту при виконанні заданого обсягу перевезень. При виборі раціонального не довгого маршруту розглядаються дві конфігурації маршруту: кільцевий або розвозуючий, маятниковий.

Маятникові маршрути бувають із використанням пробігу: повним; тільки прямого напрямку; неповним прямого; неповним зворотного; неповним обох напрямків.

На кільцевому маршруті рухомий склад проходить послідовно всі вантажно-розвантажувальні пункти при русі замкненим контуром.

За критерієм використання трудових ресурсів розвозуючі маршрути майже завжди ефективніші маятникових. Вигода виходить за рахунок скорочення порожнього пробігу.

Човниковий метод руху автомобілів-тягачів з напівпричепами доцільно застосовувати на постійних маршрутах їхньої роботи. При цьому методі тягачі не простоюють під час завантаження й розвантаження вмісту причепів і напівпричепів, а тільки виконують зміну навантаженого на порожній (або навпаки). Навантаження й розвантаження вантажів здійснюють під час відсутності тягачів. Умова безперебійної роботи автопоїздів з тягачами й причепами укладається в рівності інтервалу руху тягачів і ритмі роботи пунктів навантаження, розвантаження й ПРР.

Магістральні лінії – лінії міжміських повідомлень або лінії автосполучення великої довжини. Перевезення на більші відстані має ряд особливостей, пов'язаних із заміною водіїв на лінії. Існують дві системи роботи автомобілів (тягачів) на більших відстанях: наскрізна й дільнична. При наскрізній системі автомобілі рухаються з вантажем від початкового до кінцевого пункту лінії й назад без перевантажень.

При дільничній системі рух кожного автомобіля відбувається тільки на одній з ділянок, на які розбитий увесь маршрут перевезення вантажів. На межах ділянок проводиться перевантаження вантажу різними способами: з автомобіля на склади й потім на інший автомобіль або безпосередньо з автомобіля в автомобіль.

При наскрізному русі автомобілів відбувається одиночна, турна або змінна робота водіїв. При одиночній роботі водій веде автомобіль протягом усього маршруту до повернення в початковий пункт. Турна робота автомобіля здійснюється двома водіями, один з яких веде автомобіль, а інший відпочиває. У цьому випадку необхідно мати спальне місце в автомобілі для відпочинку водіїв.

При змінній їзді на межах ділянок дороги водій вертається додому на іншому автомобілі, який він веде у зворотну сторону. Недоліком такої їзди є необхідність строгого узгодження наскрізного руху автомобілів і установки зміни водіїв, необхідність прикріплення до одному автомобілю водіїв, що живуть на різних ділянках.