Виникнення транспорту

З давніх-давен існували джерела зародження транспорту. Винахід весла й вітрила дозволив людині плавати ріками і в прибережних водах морів з використанням сили течії й вітру. Відправившись у перше плавання, людина опанувала усі основні елементи транспорту – шляхом, засобом пересування й рушійною силою, спочатку природними, а потім і штучними.

Навчившись пересуватися водними шляхами, людина перейшла до освоєння сухопутного транспорту, яке стало можливим після винаходу колеса. Коли людина надягла два колеса на одну вісь і укріпила на ній дерев'яний кузов, вона спорудила візок – перший сухопутний засіб пересування. А після того, як людина впрягла у візок приручену тварину, вона забезпечила цей засіб і рушійної силою. Із цього моменту починається розвиток транспорту й поступове його виділення, і відособлену галузь матеріального виробництва.

В історії транспорту чергуються періоди розвитку й застою, еволюційних і революційних перетворень. Найбільш яскраві її сторінки пов'язані з технічним переворотом, який відбувся в Європі в XVIII в. і був названий «промисловою революцією», яка захопила й транспорт. На початку XIX в. завершився процес виділення транспорту в самостійну галузь, що виробляє особливий продукт – переміщення вантажів і пасажирів.

1.2. Транспорт як частина економічної діяльності

Виробництво є результатом тієї або іншої економічної діяльності. Економічна діяльність складається з трьох факторів виробництва: земля, робота, капітал. Земля з точки зору економіста являє собою усі несоціальні природні ресурси. Робота означає всі трудові ресурси. Капітал - це все зібране багатство у вигляді обладнання, технічних засобів і засобів виробництва тощо, успадкованих від минулого.

Економічна діяльність призначена задовольняти потреби людей в створенні благ, тобто всіх товарів і послуг, які приносять задоволення потреб.

Для підвищення ефективності транспорту важливо безперервне, рівномірне в часі і районах країни використання всіх транспортних засобів - пропускних і провізних здібностей, перегонів, рухомого складу, фронтів навантаження і вивантаження і т.д. Витрати суспільної праці на транспортне виробництво необхідно для забезпечення реалізації споживної вартості.

Очевидно, зі збільшенням виробництва матеріальних благ, у міру залучення в економічний обіг нових районів, з розширенням кооперування і спеціалізації промислового та сільськогосподарського (с/г) виробництва підвищуються потреби суспільства в перевезеннях, тому транспорту належить виняткова роль у розвитку економіки країни.

Спеціалізація районів, їх комплексний розвиток неможливі без системи транспорту. Транспортний чинник впливає на розміщення виробництва, без його обліку можна досягти раціонального розміщення продуктивних сил. При розміщенні виробництва враховується потреба у перевезеннях, маса вихідних матеріалів, готової продукції, їх транспортабельність, забезпеченість транспортними шляхами, їх пропускна здатність і т.д. Залежно від впливу цих складових і розміщуються підприємства. Раціоналізація перевезень впливає на ефективність виробництва, як окремих підприємств, так і районів, і країни в цілому.

Велике значення транспорт має і у вирішенні соціально-економічних проблем. Забезпеченість території добре розвиненою транспортною системою служить одним з важливих факторів залучення населення і виробництва, є важливою перевагою для розміщення продуктивних сил і дає інтеграційний ефект.

Раніше в Україні і в інших країнах СНД мав перевагу виробничий підхід до транспортної діяльності, і транспорт розглядався як четверта сфера матеріального виробництва.

1.3. Транспорт як галузь матеріального виробництва

Транспорт є галуззю матеріального виробництва з особливим характером трудових процесів і специфічною формою продукту виробництва, корисний ефект якого невіддільний від виробничого процесу.

Специфіка транспорту як сфери економіки полягає в тому, що він сам не виробляє продукцію, а тільки бере участь в її створенні, забезпечуючи виробництво сировиною, матеріалами, обладнанням і доставляючи готову продукцію споживачеві. Транспортні витрати включаються в собівартість продукції. За деякими галузями промисловості транспортні витрати дуже значні, як, наприклад, у лісовій, нафтовій галузях промисловості, де вони можуть досягати 30% собівартості продукції. Транспортний фактор має особливо важливе значення в країнах з великою територією і нерівномірним розміщенням ресурсів, населення та основних виробничих фондів.

К. Маркс визначив транспорт, поряд із землеробством, добувною та обробною промисловістю, в якості самостійної сфери матеріального виробництва, незалежно від того, перевозить він людей або товари. Транспортна промисловість відрізняється тим, що є продовженням процесу виробництва в межах процесу обігу і для процесу обігу. Будь-який виготовлений у сфері виробництва продукт, вступаючи до сфери обігу, проходить етап пересування у сфері транспорту і тільки тоді готовий до споживання, коли він закінчить це пересування.

Як і в будь-якій сфері матеріального виробництва, праця на транспорті включає три його обов'язкових моменти: доцільну діяльність людини, тобто саму працю, предмет праці і засоби праці.

Предметом праці на транспорті є вантаж, а засобами праці - шлях, рухомий склад, різні споруди та пристрої, що забезпечують перевізні і перевантажувальні процеси.

Результатом праці на транспорті, його продукцією є переміщення товарів, виготовлених у сфері виробництва, що передаються до сфери споживання, а також транспортування пасажирів з одних географічних пунктів в інші. Переміщення вантажів і людей і є процесом виробництва, продукцією, створювана засобами транспорту.

1.4. Функції транспорту

Економічне значення транспорту в житті суспільства полягає в забезпеченні розвитку, зв'язку й координації роботи всіх галузей економіки.

Транспорт сприяє монолітності держави, дозволяє маневрувати ресурсами, оперативно розв’язувати надзвичайні ситуації. У цьому полягає політичне значення транспорту.

Культурне значення транспорту полягає у можливості поширення з його допомогою естетичних цінностей, що підвищує культуру й освіту населення. Сам транспорт також став елементом культури:

створюються музеї за усіма або окремими видами транспорту;

проводяться виставки досягнень транспортної промисловості;

організуються суспільства з розповсюдження ідей і досягнень на транспорті.

Туризм, являючи собою елемент культури, задіє всі види транспорту. Так, на морському транспорті існує мережа круїзних маршрутів, які працюють у взаємодії з наземними видами транспорту.

Особлива роль в туризмі, а головне в екскурсійному обслуговуванні, відводиться автомобільному транспорту.

Соціологічне значення транспорту полягає в економії часу, полегшенні праці й підвищенні його продуктивності. Транспорт бере участь також в організації дозвілля людей, тобто часу, необхідного для відновлення їх виробничих і творчих здібностей. При недоліках у роботі транспорту, що обслуговує населення, транспортна утома може знижувати продуктивність праці на 12 %.

Наукове значення транспорту є неоціненним. Потреба в удосконаленні транспорту ставить перед наукою нові завдання, а розвиток науки, у свою чергу, дозволяє транспорту надавати послуги населенню на більш високому рівні при зменшенні витрат.

Транспорт має велике значення для оборони країни, тому що з його допомогою можлива швидка передислокація населення, військ, виробництва.

1.5. Значення транспорту в системі суспільного виробництва

У кругообігу, що здійснюється виробничими фондами в процесі суспільного відтворення, однією з найважливіших стадій є забезпечення підприємств конкретними матеріальними цінностями, сировинними, паливними ресурсами, матеріалами і т.д. Транспорт необхідний і для своєчасного вивозу готової продукції й доставки її споживачам. Багато підприємств, як правило, є одночасно й споживачами, і постачальниками.

Однак роль транспорту зводиться не тільки до переміщення певної кількості сировини, палива й продукції. Транспорт активно впливає на весь процес розширеного відтворення, особливо на тривалість відтворювального циклу, на формування розмірів запасів сировини, палива й продукції у виробників і споживачів, на обсяг товарів, що перебувають у процесі переміщення, на ємність складів і баз і т.п.

Транспорт, що безпосередньо забезпечує усі сторони процесу розширеного виробництва, схематично можна розділити на транспорт внутрішньовиробничої сфери, що забезпечує технологічні потреби даного виробництва, і транспорт зовнішній, переважно сфери обігу, що здійснює економічні зв'язки між виробниками й споживачами продукції.

Транспорт подібно географічному середовищу, наявності корисних копалин, трудових ресурсів і т.п. є загальною умовою матеріального виробництва, тобто в ньому виникає необхідність, як при створенні продукції, так і при транспортуванні її від виробників до споживачів. Звідси випливає, що для транспорту характерна подвійна природа: з одного боку, транспорт виступає як складений елемент будь-якого виробництва й, з іншого боку – як самостійна галузь виробництва.

1.6. Внутрішньовиробничий транспорт

Транспорт є органічним елементом самого виробництва, та його неможливо відокремити від виробництва. У цьому випадку транспорт забезпечує технологічні потреби того або іншого виробництва і є складовою частиною засобів і процесу цього виробництва. Такий транспорт, який обслуговує безпосередньо процес виробництва матеріальних благ або сферу виробництва, прийнято називати внутрішньовиробничим транспортом.

До внутрішньовиробничого транспорту відносяться внутрішні комунікації підприємств, будівництв, с/г і т.п., технічні засоби: залізничні, під'їзні й монорейкові шляхи, міжцехові й внутрішньоцехові шляхи, внутрішні автомобільні, підвісні й канатні дороги, транспортні, підйомно-транспортні засоби, тракторний і гужовий транспорт у с/г і т.д.

Внутрішньовиробничий транспорт – це, як правило, технологічний транспорт, що забезпечує переміщення предметів праці усередині підприємств. У ряді галузей промисловості, де переміщення предметів праці є основою технології виробництва, він має вирішальне значення у виробничому процесі.

Отже, внутрішньовиробничий транспорт бере участь безпосередньо в процесі впливу засобів праці на предмети праці, у зміні властивостей предметів праці й у створенні нових продуктів так само, як і інші засоби праці. На операціях по технологічному переміщенню палива, сировини, напівфабрикатів, заготовок усередині підприємства зайнята велика кількість працівників. Витрати, пов'язані із цими операціями, становлять значну частину в собівартості продукції. Однак технологічні перевезення не є самостійною сферою виробництва. Виконуючі ці перевезення, внутрішньовиробничі транспортні засоби не входять до складу транспорту як галузі матеріального виробництва.

1.7. Магістральний транспорт

Транспорт, що відноситься до четвертої сфери матеріального виробництва, тобто транспорт, що відокремився, – додатковий виробничий процес транспортної промисловості, при переміщенні готового продукту у вигляді готового товару із самостійного місця виробництва в інше місце, просторово віддалене від нього.

У даному сенсі до транспорту як галузі матеріального виробництва прийнято відносити в основному магістральний транспорт загального користування, що забезпечує транспортно-економічні зв'язки між підприємствами, що виникають у процесі розширеного відтворення. До магістрального транспорту, що входить до складу єдиної транспортної системи (ЄТС), відноситься:

залізничний транспорт;

річковий транспорт;

морський транспорт;

автотранспорт;

повітряний транспорт;

нафтопровідний транспорт.

Класифікація транспорту остаточно не встановлена. Іноді до складу магістрального транспорту включають газопровідний, передачу електроенергії й під'їзні колії промислових підприємств. Газопроводи й енергосистеми замінюють перевезення палива, але вони не є універсальним видом транспорту, тому що здійснюють специфічні функції передачі газу й електроенергії.