Поводження з гарматою

При підготовці гармати до ведення вогню необхідно:

- привести гармату у бойове положення, перевірити нахил осі цапф люльки та відгоризонтувати гармату, нахил осі не повинен перевищувати 30 тис;

- очистити пил та бруд з частин і механізмів гармати і насухо протерти канал ствола;

- перевірити роботу підйомного, поворотного та зрівноважувального механізмів;

- у причіпних гармат перевірити надійність стопоріння станин у бойовому положенні;

- перевірити роботу затвора та його механізмів;

- перевірити надійність кріплення дульного гальма, штоків та циліндрів противідкотних пристроїв;

- перевірити справність роботи покажчика відкоту та наявність мастила на напрямних ствола і люльки;

- оглянути противідкотні пристрої;

- провести зовнішній огляд прицілу, перевірити нульові установки та нульову лінію прицілювання;

При веденні вогню гарматою необхідно:

- перед заряджанням оглянути канал ствола та звернути увагу на чистоту боєприпасів;

- при роздільному заряджанні досилати снаряд у канал ствола так, щоб його ведучий поясок надійно заклинився на початку нарізів;

- великих зусиль для закриття затвора не докладати, якщо при заряджанні затвор не закривається внаслідок несправності боєприпасів, деталей затвора або забруднення зарядної камори, то необхідно відкрити затвор, дістати гільзу (патрон), з’ясувати причину затримання та усунути її;

- у разі осічки провести спуск ударника ще двічі; якщо пострілу не буде, то через 1-2 хвилини відкрити затвор і замінити гільзу з зарядом, патрон;

- якщо після пострілу затвор не відкривається через роздуття дна гільзи, потрібно почекати 1-2 хвилини, щоб гільза охолонула, і знову спробувати відкрити його; якщо затвор не відкривається, то для відкривання клинового затвора поставити на клин дерев’яний брусок і вдарити по ньому, допомагаючи рукояткою затвора;

- якщо при відкриванні затвора гільза не викидається, то її потрібно дістати ручним екстрактором або виштовхнути дерев’яною жердиною; після цього ретельно оглянути ствол, затвор, з’ясувати причини невикидання гільзи і усунути їх;

- для забезпечення нормальної роботи обтюратора затвора необхідно перед кожним новим заряджанням гармати протерти обтюраторний скат ствола і обтюратор ганчіркою, змащеною мастилом; у випадку виявлення прориву порохових газів стрільбу призупинити і замінити обтюратор;

- у перервах між пострілами затвор повинен бути відкритий для охолодження ствола;

- при граничному відкоті або відкоті зі стуком стрільбу зупинити до з’ясування та усунення несправностей противідкотних пристроїв;

- після першого пострілу перевірити щільність прилягання сошників до ґрунту; якщо один із сошників буде прилягати нещільно, то під нього підбивають ґрунт; якщо під час тривалої стрільби ґрунт під сошниками дуже розшарувався і закріпити його неможливо, то гармату переміщують на нове місце; після зміни місця гармати знову визначають основний кутомір і відновлюють наведення у ціль;

- при стрільбі з гармат на максимальних кутах підвищення стежити, щоб при відкоті ствола не було ударів казенника в ґрунт, за необхідності зробити відкоп під казенну частину.

При роботі з гарматою забороняється:

- знаходитися особовому складу у створі з відкотними частинами та попереду зарядженої гармати, у небезпечних секторах, а також у напрямку дій пружин (при розбиранні та збиранні пружинних механізмів);

- усувати несправності і проводити огляд зарядженої гармати, а також під час руху гармати;

- від’єднувати противідкотні пристрої від люльки та стравлювати повітря для зменшення тиску у накатнику при кутах підвищення ствола більше 0°;

- викручувати заливні пробки відкотних частин після інтенсивної стрільби до їх охолодження;

- проводити постріли з порушенням вимог „Інструкції з експлуатації виробу”.

Після припинення стрільби гарматою необхідно:

- перевірити, чи не заряджена гармата;

- для полегшення очищення каналу ствола чи затвора протерти їх уайт-спіритом (бензином-розчинником, дизельним пальним), поки ствол не встигнув охолонути, добре змазати їх мастилом; у випадку застосування хімічного чищення (розчину РЧС) відразу після стрільби змащення ствола по нагару не проводити;

- при переведенні гармати у похідне положення перевірити надійність кріплення частин та механізмів по-похідному, приладдя та чохлів, а також ходової частини, опорної плити, сошників.

Перед здійсненням маршу та у ході його ретельно оглядають гармату, тягач. При цьому слід перевірити надійність з’єднання шворневої балки з крюком тягача, справність стопорів, надійність роботи стоп-сигналу та габаритних ліхтарів, надійність закріплення штоків противідкотних пристроїв, закріплення підйомної частини гармати по-похідному.

При здійсненні маршу не допускати перевищення встановленої швидкості руху.

Під час руху особовому складу, який перебуває у кузові, забороняється сидіти на бортах, стояти, палити.

Категорично забороняється рух з людьми на підніжках, виступах машини та командирських машин.

Забороняється перевозити особовий склад:

- на причіпних гарматах;

- на машинах з боєприпасами.

Автотранспорт, виділений для перевезення боєприпасів, повиннен бути справним, забезпечений вогнегасниками.

Забороняється:

- класти ящики з боєприпасами вище борту автомашини більше ніж на половину ящика верхнього ряду;

- заправляти пальним завантажену боєприпасами автомашину або переливати пальне з баків однієї автомашини у бак іншої;

- розігрівати двигуни відкритим полум’ям;

- перевозити боєприпаси разом із паливномастильними матеріалами;

- користуватися відкритим вогнем ближче 25 м від автомашини, завантаженої боєприпасами.

3.2 Поводження з боєприпасами

На вогневу позицію боєприпаси подають в остаточно спорядженому вигляді. Старший офіцер батареї (командир вогневого взводу) приймає боєприпаси та організовує їх розвантаження гарматними обслугами і заповнює таблицю наявності та витрати боєприпасів (додаток 5). Боєприпаси розвантажуються з дотриманням заходів безпеки.

Забороняється кидати ящики з боєприпасами, волочити, кантувати, ставити їх на бокову стінку, а також переносити на спині і плечах.

Кожний ящик з боєприпасами розвантажується та переноситься до місця укладки кришкою догори не менше ніж двома номерами обслуги.

При розміщенні та зберіганні боєприпасів на вогневій позиції необхідно:

- боєприпаси зберігати у сухих нішах гарматних окопів та погрібцях укладеними на підкладки. Ніші та погрібці обладнують так, щоб боєприпаси, які містяться у них, були захищені від впливу ударної хвилі ядерного вибуху, від влучення куль та осколків снарядів і були вкриті підручними матеріалами від дощу, снігу, піску, пилу та від сонячних променів;

- витратний запас боєприпасів на закритій вогневій позиції викладати та зберігати у нішах гарматного окопу в кількості 0,25-0,5% бойового комплекту;

- на відкритих вогневих позиціях призначену кількість боєприпасів викладати до ніш або на майданчики гарматних окопів;

- погрібці для боєприпасів обладнують з розрахунку один-два на кожну гармату.

- за наявності часу погрібці з’єднувати з гарматними окопами ходами сполучення;

- витрачені боєприпаси поповнювати силами гарматних обслуг;

- у нішах та на майданчиках гарматних окопів боєприпаси зберігати складеними у штабелі, в упаковці кришками догори з відчиненими замками, звільненими від верхньої арматури та розпірних планок або викладеними з упаковки; в останньому випадку боєприпаси складають на жердини (підкладки) або на підстілку з підручного матеріалу і накривають зверху брезентом, фашиною або іншим матеріалом, що захищає їх від дощу, пилу та від сонячного проміння;

- у погрібцях боєприпаси зберігати в упаковці з закритими замками; найбільша висота штабеля з боєприпасами повинна бути на 0,5м менше від глибини погрібця або ніші гарматного окопу.

За правильне та безпечне розміщення і зберігання боєприпасів на вогневій позиції та дотримання заходів безпеки при веденні вогню несе відповідальність старший офіцер батареї (командир вогневого взводу).

При поводженні з боєприпасами на вогневій позиції забороняється:

- зберігати боєприпаси в укриттях для обслуги;

- розбирати боєприпаси;

- встановлювати снаряди, заряди у гільзах та унітарні постріли вертикально;

- ударяти по підривниках та засобах запалювання, а також ударяти боєприпаси один об одного;

- переносити постріли та їх елементи покладеними один на одного;

- переносити боєприпаси у несправній упаковці.

У районі місць роботи з боєприпасами, паління та розведення вогню забороняється.

До стрільби не допускають:

- боєприпаси, що мають елементи, які заборонені до бойового застосування згідно вимог Таблиць стрільби;

- боєприпаси без маркування;

- снаряди з підривниками, які доставлені на вогневу позицію без установлювальних або запобіжних ковпаків (ковпачків);

- снаряди з вигвинченою (хоча б частково) головною втулкою підривника;

- снаряди з недогвинченими підривниками (трубками);

- снаряди з підривниками, що мають похідне кріплення, доставлені на вогневу позицію з установкою на бойову дію;

- снаряди з підривниками, які уражені суцільною іржею на зовнішній поверхні корпусу;

- снаряди зі слідами ударів і бруду на корпусі та на підривнику;

- споряджені снаряди, які впали з висоти більше 1 метра;

- остаточно споряджені снаряди та міни, що піддавалися дії вибуху, пожежі, бомбардуванню або артилерійському обстрілу;

- снаряди, що мають розходження ведучих поясків;

- снаряди з тріщинами на корпусі;

- снаряди, які мають підтікання вибухової речовини через різьбові з’єднання;

- бронебійні снаряди, що мають погнуті балістичні наконечники;

- гільзи, що мають вм’ятини, які перешкоджають заряджанню, а також гільзи з тріщинами на дні або на корпусі (гільзи з тріщинами на вінці, якщо вони не порушують герметичності бойового заряду, допускаються до стрільби);

- заряди у гільзах та унітарні патрони з не догвинченими капсульними втулками;

- бойові заряди з розгерметизованими підсиленими кришками та бойові заряди, що мають ознаки вогкості пороху;

- унітарні патрони з перекосом снаряда, а також снаряди, які обертаються у гільзах.

Названі вище боєприпаси, крім снарядів та гільз з недогвинченими підривниками та капсульними втулками, відкладаються для відправки на склад артилерійського озброєння.

При підготовці боєприпасів до стрільби необхідно:

– очистити від мастила снаряди та гільзи;

– очистити виявлену іржу з корпусів снарядів;

– догвинтити підривники (трубки), а також капсульні втулки, якщо вони виявилися частково вигвинченими; капсульну втулку догвинчують тільки штатним ключем із ЗІП;

– зачистити виявлені забоїни на ведучих поясках снарядів і фланцях гільз.

Мастила зі снарядів попередньо знімають скребками, а потім ганчіркою, змоченою в уайт-спіриті чи бензині-розчиннику.

При усуненні мастила зі снарядів та очищенні їх від іржі не допускати порушення маркування, яке нанесене на снарядах та гільзах.

Для очищення боєприпаси виймають з упаковки та викладають на жердини, підкладки або порожню упаковку висотою в один ящик.

Для усунення дрібних пошкоджень (догвинчування підривників, зачищення забоїн), а також заміни капсульних втулок на вогневій позиції відводиться місце (не ближче 50 м від гарматних і погрібців з боєприпасами) у спеціально підготовленому окопі або за природними укриттями.

При поводженні з боєприпасами під час ведення вогню необхідно дотримуватися заходів безпеки:

- снаряди при заряджанні не кидати, не вдаряти головною частиною по казеннику ствола та лафету;

- скручувати запобіжні ковпачки з підривників, устано­влювальні ковпачки з ударних підривників, проводити установку підривника, розкривати герметичну упаковку бойових зарядів та складати бойові заряди дозволяється тільки безпосередньо перед стрільбою.

Якщо при зніманні установлювальних або запобіжних ковпачків буде виявлено пошкодження мембрани, то снаряди з такими підривниками до стрільби не допускаються.

Забороняються будь-які комбінації з пакетів та додаткових пучків, не зазначених у Таблицях стрільби. Після складання змінного заряду нормальну кришку обов’язково укладають у гільзу та досилають до притиснення пучків заряду. Ведення вогню з посиленою кришкою забороняється, крім зарядів, зазначених Керівництвом служби для відповідних систем.

Забороняється тримати снаряд у розігрітому стволі гармати більше 3 хвилин.

Несправні снаряди зберігаються та відправляються на склад за вказівкою начальника служби ракетно-артилерійського озброєння. Невикористані додаткові пучки зарядів необхідно складати у справний залізний або дерев’яний ящик на відстані 10-20 м від гармати.

Транспортувати (перевозити) гармати зарядженими забороняється.

Гармати з артилерійськими пострілами роздільного заряджання, що залишилися зарядженими після стрільби, розряджають тільки пострілом. Інші гармати дозволяється розряджати шляхом вилучення пострілу з каналу ствола з дотриманням заходів безпеки.

Підривники, які підготовлені до стрільби, повинні бути встановлені на заводські установки, а зняті ковпачки (ковпаки) – надіті. Для забезпечення герметичності різьба запобіжних ковпачків перед нагвинченням повинна бути змащеною.

Вийняті додаткові пучки та посилені кришки підготовлених до стрільби зарядів укладають у гільзу, а стики між посиленою кришкою та стінками гільзи змащують мастилом, що залишилося на кришці.

Постріли, у яких були зняті запобіжні ковпачки (ковпаки) з підривників при черговій стрільбі необхідно використовувати у першу чергу.

Пучки пороху, які залишилися від зарядів, стріляні гільзи, запобіжні ковпачки (ковпаки) та порожню упаковку з повним комплектом арматури здають до служби ракетно-артилерійського озброєння (склад РАО).

У стріляних латунних гільзах необхідно відразу після стрільби вичистити внутрішню поверхню від порохового нагару за допомогою підручних матеріалів (піску, води тощо), а потім протерти насухо. Очищені від нагару гільзи змащують по всій поверхні тонким шаром будь-якого мастила, укладають у звільнені ящики та закріплюють укладками.

Стальні гільзи після стрільби водою не промивають, а після протирання змащують будь-яким мастилом.

На ВП виконується сортування боєприпасів:

– за призначенням (індексом) снарядів;

– за маркою (типом) підривника;

– за складом (номером) заряд;

– за знаками відхилення маси снарядів;

– за даними (партіями) зарядів

На ВП боєприпаси зберігають по можливості при однакових температурних умовах. Вимірювання температури зарядів проводиться обслугою гармати на вогневій позиції через кожні 1–2 години.

Для вимірювання температури зарядів батарейний термометр кладуть на 10–15 хвилин між двома сусідніми гільзами, які зберігаються в однакових умовах з рештою боєприпасів; у пострілів роздільного заряджання термометр кладуть між пучками пороху у гільзі. Для самохідних гармат окремо вимірюють температуру зарядів, що викладені на грунт, та у бойовому відділенні.

Розділ 4

БОЙОВА РОБОТА НА ВІДКРИТІЙ ВОГНЕВІЙ ПОЗИЦІЇ

4.1 Загальні положення

Бойова робота артилерійського підрозділу на відкритій вогневій позиції (рубежі розгортання) передбачає:

- вибір, підготовку і зайняття вогневих позицій гармат та розгортання командно-спостережних пунктів;

- організацію і ведення розвідки;

- виконання вогневих завдань;

- контроль за результатами стрільби.

Відкрита вогнева позиція гармати (установки ПТКР) повинна забезпечувати:

- виконання поставленого вогневого завдання;

- взаємний вогневий зв’язок із сусідніми протитанковими засобами;

- можливість маскування від повітряного та наземного спостереження противника, приховані та доступні шляхи під’їзду, природні укриття для гармат, обслуги і тягачів;

- ведення вогню у зазначених секторах обстрілу;

- приховане її зайняття і раптовість відкриття вогню.

Відкриту вогневу позицію доцільно вибирати за природними або штучними протитанковими перешкодами на достатньо твердому ґрунті, на віддаленні від місцевих предметів, які різко виділяються.

Вогнева позиція установки ПТКР повинна забезпечувати її горизонтальне розміщення, щоб поперечні та поздовжні крени не перевищували 3° (при стрільбі з виносним пультом – 1°, а для ПТРК 9П149 – 5°).

У тому випадку, коли місцевість не дозволяє установкам ПТКР вести стрільбу у всьому діапазоні по дальності та напрямку, вогневу позицію слід вибирати з таким розрахунком, щоб забезпечувалося спостереження окремих ділянок місцевості довжиною не менше 300 м при стрільбі на малі та середні дальності і до 600 м при стрільбі на дальність близьку до максимальної з тим, щоб оператор за час проходження танками цієї відстані міг зробити не менше двох пусків

Протитанкова артилерійська батарея може складати протитанковий резерв або входити до його складу. Батареї призначають райони зосередження і рубежі розгортання. Кожному рубежу розгортання присвоюють умовне найменування (наприклад, „Казбек –1,2,3”, „Урал –1,2,3” і т. д.), яке є сигналом для висування батареї на призначений рубіж.

Протитанковий взвод мотопіхотного батальйону є протитанковим резервом батальйону.

Так, протитанковий взвод протитанкової батареї, як правило, діє у складі батареї, яка складає протитанковий резерв, або входить до його складу. В деяких випадках протитанковий взвод може бути призначений для виконання вогневих задач стрільбою прямою наводкою в період артилерійської підготовки атаки і у ході наступу. В обороні протитанковий взвод може виконувати наступні завдання: знищувати танки, які прорвалися у глибину оборони; прикривати стики між опорними пунктами і районами оборони підрозділів; прикривати відкриті фланги підрозділу; прикривати висування і розгортання другого ешелону (резерву) для контратаки.

Протитанковий взвод батальйону діє у повному складі у безпосередньому підпорядкуванні командира батальйону і виконує завдання по боротьбі з танками та іншими броньованими машинами противника, прикриває ввід у бій другого ешелону і відкриті фланги батальйону, а також відбиває контратаки танків противника. В деяких випадках протитанковий взвод батальйону може придавитися механізованим ротам.

Для виконання поставлених завдань батарея (взвод) на рубежі розгортання розгортається у бойовий порядок.

Бойовий порядок протитанкової батареї складається з бойових порядків взводів та КСП батареї. Бойовий порядок протитанкового взводу складається з гармат (установок ПТКР), розташованих на ВП та КСП.

Бойовий порядок повинен забезпечувати найбільш ефективне виконання поставлених завдань. У всіх випадках БП повинен мати глибину, забезпечувати умови для взаємного вогневого зв’язку гармат (установок ПТКР) та забезпечувати можливість кругового обстрілу.

Батареї (взводу) на кожному рубежі розгортання призначають смугу вогню і додатковий сектор обстрілу, рубіж відкриття вогню, а гарматі (установці ПТКР) - вогневу позицію, основний і додатковий сектори обстрілу. Перекриття основних секторів обстрілу призначається у межах до 1/3 площі цих секторів.

Батареї (взводу) призначеній у протитанковий резерв, на кожному рубежі розгортання призначають смугу вогню, додаткові сектори обстрілу, рубіж відкриття вогню, завдання (цілі для знищення).

Батареї (взводу), призначеній для стрільби прямою наводкою, призначають район вогневої позиції, смугу вогню і додаткові сектори обстрілу.

Розташування гармат (установок ПТКР) на відкритій вогневій позиції (рубежі розгортання) повинно забезпечувати:

- зручність управління підрозділом;

- вогневу взаємодію;

- зосередження вогню усіх або більшості гармат на можливих напрямках атак танків противника;

- ешелонування у глибину;

- маневр та кругову оборону батареї.

Для сучасних гармат (установок ПТКР) за наявності часу обладнують окопи, які забезпечують можливість розвороту цих гармат (установок ПТКР) на 180^о з метою ведення кругового обстрілу. Крім того, для них готуються запасні вогневі позиції і шляхи маневру.

Взводи та гармати, як правило, розташовуються кутом назад (вперед) або уступом вправо (вліво). Лінійне розташування гармат (установок ПТКР) на рубежі розгортання не допускається, тому що воно не забезпечує ведення вогню батареєю (взводом) або тільки б двома гарматами (установками ПТКР) у бік флангів і не складає глибину БП.

Протитанкова зброя (гранатомети) і кулемети розташовуються так, щоб була забезпечена кругова оборона вогневої позиції.

Тягачі і машини з боєприпасами розташовуються позаду, праворуч або ліворуч від вогневої позиції своєї гармати в укритому місці на відстані, яка забезпечує зв’язок з гарматою та швидку подачу боєприпасів до гармати (додаток 2).

З метою підвищення живучості установки ПТКР при веденні вогню з підготовленої вогневої позиції доцільно вести стрільбу з виносного пульта. При цьому установку ПТКР слід розташовувати за гребенем укриття на рівній горизонтальній ділянці.

Для самооборони та укриття обслуги ПТРК на віддаленні 15-20 метрів від вогневої позиції обладнують окоп або щілину.

Виносний пульт розміщується на пункті управління, який може вибиратися праворуч або ліворуч (на відстані 25м та більше від установки ПТКР) з таким розрахунком, щоб забезпечити повний огляд місцевості у заданому секторі обстрілу, прихованість розміщення та безпеку при стрільбі.

Перед зайняттям вогневої позиції необхідно перевірити і зарядити установку ПТКР.

Командир батареї з необхідним особовим складом, засобами зв’язку, приладами розвідки розташовується на командно-спостережному пункті, який розгортається за вогневою позицією батареї (взводу) в такому місці, з якого йому буде зручніше керувати бойовою роботою вогневих взводів.

Старший офіцер батареї (командир вогневого взводу) знаходиться при одній з гармат взводу. Якщо протитанковий взвод діє самостійно, або знаходиться у протитанковому резерві, СОБ (КВ) буде знаходитись на КСП і керувати діями взводу.

Командир гармати перебуває праворуч (ліворуч) від гармати на відстані, яка забезпечує надійне спостереження за результатами стрільби та управління бойовою роботою обслуги.

Бойова робота артилерійських підрозділів на рубежі розгортання (відкритій вогневій позиції) передбачає:

- вибір, підготовку і зайняття командноспостережного пункту;

- організацію і ведення розвідки;

- виконання вогневих завдань;

- залишення рубежу розгортання (вогневої позиції).

При підготовці до виконання вогневих завдань стрільбою прямою (напівпрямою) наводкою проводяться такі заходи:

- розвідка цілей;

- організація зв’язку;

- визначення метеорологічних та балістичних умов стрільби і розрахунок поправок на відхилення цих умов від табличних;

- технічна підготовка гармат, боєприпасів і приладів;

- визначення установок для стрільби.

Для обліку відхилень умов стрільби від табличних використовують пристріляні поправки або розраховані поправки за допомогою ТС. Поправки розраховують на відхилення початкової швидкості снаряда, температури повітря і зарядів від табличних умов і боковий вітер.

У всіх випадках необхідно враховувати індивідуальні поправки гармат на зміщення осі оптичного прицілу (панорами) відносно осі каналу ствола та індивідуальний кут вильоту.

4.2 Вибір, підготовка та зайняття вогневої позиції

(рубежу розгортання)

Рубіж розгортання та шляхи маневру, як правило, вибирають і підготовлюють завчасно. Вогневі позиції для гармат (установок ПТКР) вибирає, як правило, командир батареї або командир взводу.

Командир батареї (старший офіцер) на рубежі розгортання проводить з командирами взводів таку роботу:

- вказує умовні найменування місцевих предметів, призначає орієнтири та визначає дальності до них;

- уточнює положення противника, танконебезпечні напрямки;

- доводить завдання, які виконує загальновійський підрозділ;

- доводить завдання, які виконує батарея, а також смугу вогню, бойовий порядок та рубежі відкриття вогню;

- вибирає і вказує рубежі розгортання взводів, їх завдання, смуги вогню, додаткові сектори обстрілу, місця укриття тягачів і машин з боєприпасами, порядок їх зайняття, шляхи виїзду, заходи щодо маскування, інженерного обладнання і самооборони;

- вибирає місце свого командно-спостережного пункту;

- дає вказівки на організацію зв’язку зі старшим командиром і командирами взводів;

- вибирає позиції гранатометів, встановлює порядок взаємодії між взводами, гарматами і сусідніми протитанковими засобами;

- доводить сигнали управління, оповіщення і порядок дій за ними.

Командир батареї веде робочу карту, складає схему орієнтирів (додаток 1), схему безпосередньої охорони та самооборони (додаток 4), схему протитанкового вогню батареї (додаток 2), схему вогню батареї прямою наводкою.

Командир взводу при доведенні завдань на рубежі розгортання вказує:

- умовні найменування місцевих предметів, орієнтири та дальності до них;

- відомості про противника і можливі напрямки атак його танків і броньованих машин;

- завдання загальновійськового підрозділу;

- завдання взводу, смугу вогню, додатковий сектор обстрілу, рубіж відкриття вогню;

- завдання обслугам гармат, вогневі позиції (основні і запасні), сектори обстрілу, порядок відкриття вогню, місця розташування тягачів і машин для боєприпасів, порядок їх зайняття, шляхи виїзду, заходи щодо маскування, інженерного обладнання і самооборони;

- розташування сусідніх протитанкових засобів і порядок взаємодії з ними;

- сигнали управління, оповіщення і порядок дій за ними;

- місце свого командно-спостережного пункту і місце заступника;

- час готовності вогневої позиції до відкриття вогню.

Командир взводу веде робочу карту, таблицю наявності і витрати боєприпасів на ВП, запис стрільби старшого офіцера батареї. На кожному рубежі розгортання командир взводу складає схему протитанкового вогню взводу (додаток 6), схему орієнтирів (додаток 1). Якщо взвод залучається для ведення вогню в період артилерійської підготовки атаки, то командир взводу відпрацьовує також схему вогню прямої наводки.

Командир гармати (установки ПТРК) на рубежі розгортання:

- з’ясовує орієнтири і дальності до них, якщо потрібно, призначає додаткові або виставляє нічні орієнтири;

- вивчає танконебезпечні напрямки;

- з’ясовує місце (вогневу позицію) гармати, укриття для тягача, шляхи виїзду;

- з’ясовує завдання гармати, сектори обстрілу, порядок відкриття вогню, взаємодії з сусідніми гарматами, сигнали управління, оповіщення і порядок дій за ними;

- організовує інженерне обладнання вогневої позиції, її маскування, розчищення секторів обстрілу і шляхів виїзду;

- організовує у районі розташування батареї підготовку гармати і боєприпасів до стрільби.

Командир гармати на ВП веде такі документи:

- запис стрільби КГ (додаток 7);

- таблицю індивідуальних поправок КГ;

- картку вогню гармати (додаток 9);

Батарея (взвод) займає рубежі розгортання, як правило, вночі приховано від наземної та повітряної розвідки противника, по раніш розвіданому маршруту.

Для установки ПТКР на кожній ВП вибирають і обладнують місце для виносного пульту.

При розгортанні на підготовленому рубежі (вогневій позиції), командир батареї (старший офіцер) батареї уточнює завдання командирам взводів і наказує зайняти вогневу позицію. Командири взводів доводять завдання командирам гармат на зайняття вогневої позиції і керують її зайняттям.

В залежності від обстановки і умов місцевості вогневу позицію займають погарматно або всіма гарматами одночасно.

На вогневу позицію виїзджають на збільшених швидкостях. За командами командирів гармати займають указані місця і готуються до ведення вогню прямою наводкою. Тягачі по команді командирів гармат відводяться в указані місця. Командир відділення тяги організовує кругову оборону розташування тягачів силами водіїв. З виходом батареї (взводу, гармати, установки ПТКР) на вогневі позиції встановлюється нагляд за цілями противника.

При зайнятті вогневої позиції і підготовці гармати до ведення вогню командир гармати зобов’язаний:

- підготувати гармату і боєприпаси до стрільби;

- довести (уточнити) обслузі завдання гармати, сектори обстрілу, орієнтири і дальності до них;

- організувати спостереження за противником;

- з’ясувати місця розташування сусідніх вогневих засобів;

- доповісти командиру взводу про готовність до ведення вогню.

При розгортанні у бойовий порядок з маршу, коли вибір та підготовка рубежу розгортання завчасно не проводилася, командир батареї (взводу) після прибуття у зазначений район або після отримання завдання (команди) на розгортання у бойовий порядок у ході маршу за наявності часу і в залежності від обставин:

- зупиняє колону в укритому місці, оцінює місцевість, намічає місця розгортання вогневих взводів (гармат), смугу вогню взводів (сектори обстрілу), орієнтири, місце КСП батареї (взводу), місце тягачів та машин з боєприпасами;

- викликає командирів взводів (гармат), ставить завдання на розгортання у бойовий порядок і підготовку до ведення вогню;

- розгортає КСП батареї (взводу), спостерігає за противником і місцевістю.

Якщо командир батареї (взводу,) знає де на місцевості планується рубіж розгортання або визначив це самостійно під час руху, а також при раптовому нападі танків, коли час для розгортання обмежений, то він може проводити розгортання батареї (взводу) без попередньої зупинки колони батареї (взводу) в установленому раніше порядку. При цьому можуть бути різні варіанти розгортання у бойовий порядок. Відстань між взводами (гарматами) зазначається у метрах.

Приклад. Командир батареї подав команду: “До бою, кутом назад, 300”.

По цій команді взводи продовжують рух. Перший взвод розгортається праворуч попереду від місця зупинки командира батареї на відстані 300 м; на тій самій відстані ліворуч попереду - третій взвод, а другий взвод - поблизу зупинки командира батареї.

Приклад. Командир взводу подав команду: ” До бою, уступом вперед, першій - 150, третій - 100”.

По цій команді гармати продовжують рух. Перша гармата займає вогневу позицію праворуч попереду від місця зупинки командира взводу на відстані 150 м, третя гармата ліворуч позаду на відстані 100 м, друга - поблизу командира взводу.

Смуги вогню взводам (сектори обстрілу гармат), орієнтири та інші дані, як правило, доводяться командиром батареї (взводу) по радіо.

Якщо артилерійська батарея (взвод) виділена для ураження цілей прямою наводкою в період артилерійської підготовки атаки, то командир батареї (старший офіцер батареї, командир взводу) виводить батарею (взвод) на підготовлену ВП у ніч перед наступом або з початком артилерійської підготовки атаки додатково проводить наступні заходи:

- знаходить на місцевості і вказує командирам взводів (гармат) цілі, які потрібно уразити у першу чергу, їх номери та дальності до них, а також складає схему вогню батареї (взводу) прямою наводкою (додаток 3);

- визначає місця найближчих сховищ для гармат до зайняття вогневої позиції;

- вказує кількість боєприпасів, які належить викласти на вогневій позиції, витрату і порядок їх поповнення;

- вказує час зайняття вогневої позиції, час і порядок виконання вогневих завдань;

- дає вказівки на знищення знову виявлених цілей;

- визначає маршрут подальшого руху або місце збору батареї (взводу) після виконання вогневих завдань.

Командир гармати після отримання завдання на ураження цілей прямою наводкою у період артилерійської підготовки атаки зобов’язаний:

- з’ясувати положення противника, своїх військ і отримане завдання;

- уточнити вогневу позицію гармати, сховище для тягача та місце укриття гармати до виходу її на вогневу позицію;

- розрахувати установки для стрільби по цілі (цілях);

- провести технічну підготовку гармати до стрільби;

- організувати роботу щодо обладнання та маскування гарматного окопу і розчищення сектора обстрілу.

Після відбиття атаки противника командир батареї (взводу, гармати, установки ПТКР) зобов’язаний поповнити запас боєприпасів (ракет), відновити інженерне обладнання своєї ВП.

Для стрільби прямою наводкою вночі на вогневій позиції вживають таких додаткових заходів, які проводять у світлий час:

- готують прилади, світлові орієнтири, а також вказують орієнтири, які видно вночі;

- визначають шляхи виїзду на вогневу позицію;

- для стрільби по танках намічають на танконебез-печних напрямках місця розміщення спостерігачів з освітлювальними засобами;

- встановлюють порядок ведення розвідки при періодичному освітленні місцевості;

- засвітла приводять гармату у готовність до стрільби вночі;

- встановлюють приціл, який відповідає дальності до цілі (для стрільби по танках – постійну установку прицілу), та закріплюють прилад освітлення прицільних пристроїв.

Для стрільби по нерухомих цілях визначають кутоміри або провішують напрямок стрільби. Вогневу позицію займають завчасно або з наставанням темряви. Інженерне обладнання ВП проводять з наставанням темряви. Якщо стрільба буде вестися без нічного прицілу і без освітлення цілі, то гармату наводять у ціль засвітла, бульбашку бокового рівня виводять до середини, відмічаються по точці наведення; установки рівня, кутоміра та відбивача записують.

4.3 Правила подачі команд

При постановці вогневого завдання цілевказання проводять від місцевих предметів та орієнтирів. Цілевказання повинне бути чітким, коротким, зрозумілим і повинно забезпечувати швидке знаходження цілі на місцевості. Всі розрахунки для цілевказань робить той, хто дає цілевказання. При передачі цілевказівок від орієнтирів або місцевих предметів вказують номер орієнтира та положення цілі відносно цього орієнтира, наприклад: „Лівий край узлісся, гармата під темним кущем; орієнтир третій, вправо 40, вище 5 – кулемет”. Якщо ціль добре спостерігається або була вказана раніше і додаткових вказівок не потрібно, командують тільки її найменування, наприклад: „Ціль 105, танк”. В окремих випадках цілевказання проводяться безпосереднім наведенням приладу (візира), перехрестя панорами у ціль.

Правила подачі команд командиром протитанкової артилерійської батареї (взводу)

Ставлячи планові вогневі завдання, командир дивізіону (батареї, взводу) вказує:

- основні та запасні цілі, їх номери;

- порядок виконання вогневих завдань та послідовність ураження цілей;

- час готовності (відкриття) вогню;

- снаряд, підривник;

- витрату снарядів;

- смугу вогню батарей (взводів), сектори обстрілу гармат;

- місцезнаходження ВП батарей (взводів), основні та запасні ВП гармат;

- маршрути, час, порядок зайняття та зміни позицій, а також сигнали виклику (відкриття), перенесення та припинення вогню;

- засоби та способи цілевказання і порядок дій підрозділів після виконання вогневих завдань.

Ставлячи непланові вогневі завдання, командир дивізіону (батареї, взводу) після зайняття рубежу розгортання (ВП) вказує:

- позивні підрозділів, які залучаються до виконання вогневих завдань, або циркулярний позивний дивізіону, якщо залучають усі підрозділи дивізіону;

- попередню команду „Стій”, або „Увага”;

- характер цілі (цілей), її розташування відносно місцевих предметів (орієнтирів) та напрямок руху;

- розподіл цілей між підрозділами, порядок та послідовність їх ураження;

- снаряд, установку підривника (якщо потрібно);

- виконавчу команду.

Якщо вогневі завдання командиру батареї (взводу, гармати) не поставлені, він зобов’язаний, якщо необхідно, приймати рішення самостійно та доповідати про це командиру дивізіону (батареї, взводу).

Характер цілі в команді вказують словами: „Танки”, „Бронетранспортери”, (в тому числі і бойові машини), „Група танків”, „Три бронетранспортери” та ін.

Снаряд у команді вказують словами: „Бронебійним”, „Кумулятивним”, „Осколково-фугасним” та ін.

Виконавчими командами можуть бути: „Вогонь”, „Зарядити”, „Вогонь за сигналом таким-то”, „Вогонь з рубежу такого-то”.

Команду „Вогонь” подають, коли вогонь по цілі необхідно відкрити негайно.

Якщо по групових цілях дивізіон (батарея) повинен відкрити вогонь одночасно усіма підрозділами, то подається команда „Зарядити”, а після доповіді про готовність та вихід цілі на рубіж відкриття вогню – „Вогонь”.

Команди „Вогонь за сигналом таким-то”, „Вогонь з рубежу такого-то” подають в тих випадках, коли вогонь повинен бути відкритий за встановленим сигналом або з виходом цілі на встановлений рубіж.

За відсутністю часу на розподіл цілей, атакуючих на широкому фронті безпосередньо у вогневих смугах батарей (взводів), командир дивізіону (батареї) може подавати команду на знищення танків, може не розділяти їх між батареями (взводами), наприклад: „Волга”, стій. Танки. Вогонь.”

За цією командою командири батарей (взводів) самостійно розділяють цілі у своїх смугах вогню, управляють вогнем батарей (взводів), доповідають командирові дивізіону (батареї) про відкриття вогню та результати стрільби.

Командири артилерійських підрозділів доповідають старшому командиру (начальнику):

- про відкриття вогню по цілях, наприклад: „Дон” за сигналом „Буря” вогонь відкрив”;

- про закінчення та про результати стрільби по цілях і витрату снарядів, наприклад: „Дон” стрільбу закінчив. Знищено 15 танків. Витрата 24”.

Після виконання вогневого завдання із знищення груп танків, які атакують (контратакують), командир батареї (взводу) по команді або самостійно переносить вогонь на іншу групу танків, про що доповідає старшому командиру. При ураженні цілей стрільбою ПТРК після використання ракет, що знаходились на напрямних, установки перезаряджаються з бойової укладки і продовжують виконання завдань з основних або запасних ВП.

Заряджання установок ПТКР батареї (взводу), які використали усі ракети, проводиться з дозволу командира батареї (взводу) у місці розташування машин з ракетами.

Переміщення на запасні ВП здійснюється з дозволу старшого командира.

При виконанні вогневого завдання гарматою подають такі команди:

1 „Ціль така-то... (танк, мотопіхота, БТР і т. д.)”.

2 „Бронебійним (кумулятивним, осколковим і т.д.)”.

3 „Підривник такий-то”.

4 „Заряд такий-то” (для гармат, що мають змінний заряд).

5 „Шкала така-то” (якщо потрібно).

6 „Приціл такий-то”.

7 „Наводити туди-то”, „Правіше (лівіше) стільки-то” (упередження півфігури або наводити у передній зріз).

8 „Один снаряд” (або інший порядок).

9 „Вогонь”.

При стрільбі з прицілами панорамного типу, крім того, подають команди (після 6-ї команди):

1 „Відбивач нуль”.

2 „Кутомір 30-00” (або інша установка, якщо враховується поправка напрямку на рух цілі).

3 „Рівень 30-00”.

Для зміни дальності стрільби зміною установки прицілу подають команду: „Приціл більше (менше) стільки-то” або „Приціл такий-то”. Для зміни дальності стрільби зміною точки прицілювання подають команду: „Наводити вище (нижче)” або „Відбивач вгору (вниз) стільки-т о”. Для зміни напрямку стрільби подають команду „Правіше (лівіше) стільки-то”, „Упередження півфігури” або „Наводити туди-то”.

4.4 Правила виконання команд та стрільба по нерухомим цілям

При стрільбі по нерухомій цілі навідник після отримання цілевказання: „Ціль така-то” – з’ясовує ціль, установлює отримані з команди установки на прицільних пристроях; з’ясовує точку прицілювання, наводить гармату.

У гармат з незалежною лінією прицілювання навідник, крім того, виставляє на механізмі кутів місця цілі 30-00 (00-00), виводить поздовжній рівень до середини, а замковий (помічник навідника) надає гарматі кут підвищення суміщенням гарматної стрілки зі стрілкою прицілу і доповідає навіднику: „Готово”.

Навідник повторює команди щодо установок прицільних пристроїв перед першим пострілом, надалі - лише при зміні установок.

Після наведення гармати навідник доповідає: „Готово”.

Заряджання для кожного пострілу виконують по командах, що вказують тип снаряда і установку підривника або за першою командою, коли на ВП є снаряди тільки одного типу і підривника до них з однією установкою. У подальшому при усіх порядках ведення вогню гармату заряджають снарядами того ж типу безпосередньо після кожного пострілу до знищення цілі або команди: „Стій”.

Командир гармати перевіряє правильність наведення для першого пострілу і подає команду: „Вогонь”

При стрільбі по нерухомій цілі за точку прицілювання обирають центр цілі або найбільш уразливе місце. Перший постріл виконують на обчислених установках.

Якщо снаряд не влучив у ціль, то оцінюють відхилення розриву від цілі по дальності в метрах і по напрямку в поділках кутоміра, вводять в установки прицільних пристроїв коректури, які дорівнюють отриманим відхиленням, взятим з протилежними знаками, і виконують наступний постріл. Щоб помилки визначення коректури були незначними, відхилення розривів від цілі повинні вимірюватися безпосередньо від гармати (не більше 10 м).

Приклад. Отримано спостереження: переліт 100, вправо 10. Команда: “ Приціл менше один, лівіше 0-10, вогонь ”.

За сприятливих умов (при стрільбі по цілях, розташованих на схилах, обернених у бік гармати, а також при значному перевищенні вогневої позиції над ціллю) дальність і напрямок коректують відмічанням по розриву. Якщо вона спостерігається, подають команду: “ Відмітитись по розриву ”. Навідник після з’ясування місця падіння снаряда поновлює наведення після пострілу, а потім:

-діючи механізмами прицілювання і бокових поправок, суміщає вершину центральної марки з місцем падіння снаряда і на отриманих установках наводить гармату у попередню точку прицілювання;

- якщо оптичний приціл не має механізмів кутів прицілювання і бокових поправок, то навідник вимірює по сітці прицілу відхилення розриву від точки прицілювання по напрямку і по висоті і змінює точку прицілювання на величину виміряних відхилень у бік, протилежний відхиленню розриву;

- при роботі на панорамному прицілі - діє барабаном кутоміра і відбивача, наводить перехрестя панорами у центр розриву та на отриманих установках кутоміра і відбивача механізмами наведення гармати наводить її у попередню точку прицілювання.

Коректування вогню відмічанням по хмарі розриву не допускається, так як хмара має великий об’єм, швидко змінюється у розмірах і переміщується зі швидкістю вітру. Внаслідок цих причин, визначення коректур супроводжується великими помилками. Тому при відсутності видимості розриву (точок падіння снарядів) необхідно переходити до коректування вогню за спостереженням знаків розривів.

У разі неможливості визначення відхилення розриву за дальністю в метрах (позначками по розриву) оцінюють знак розриву і змінюють приціл у бік цілі на значення, що дорівнює 100 м. Так діють до влучення в ціль або отримання спостереження протилежного знака. Отримавши протилежний знак, змінюють приціл у бік цілі на значення, що дорівнює 50м, і продовжують стрільбу, запроваджуючи, якщо необхідно, коректури зміною точки прицілювання за висотою.

Коли бокове відхилення одночасне зі зміною установки прицілу, командують доворот у бік цілі або змінюють точку прицілювання на значення отриманого відхилення.

Якщо бокове відхилення (траси) від цілі не виміряне, то командують доворот 0-02 у бік цілі або змінюють точку прицілювання за напрямком на половину фігури цілі.

По цілях, що знаходяться на небезпечній відстані від своїх військ, вирахований приціл збільшують на 200 м.

Отримавши переліт, наближають розрив до цілі відмічанням по розриву (місцю падіння снарядів) або послідовними стрибками прицілу в 100 м для усіх систем. Захопивши ціль у вилку, продовжують стрільбу за загальними правилами.

4.4.1 Ураження нерухомих цілей під час стрільби батареєю (взводом)

Стрільба по окремим цілям, розташованих на великих відстанях (більш 2000 – 2500 м), стає малоефективною, на виконання вогневого завдання в цих умовах однією гарматою потребується 10 – 30 снарядів, отже, час виконання завдання складе 3 – 10 хв. і більше. Тому, з метою скорочення часу виконання вогневого завдання, доцільно по важливих цілях, розташованих на великих відстанях і укритих в окопах, вести вогонь батареєю (взводом). Для цього залучаються гармати, розташовані на одній ВП.

Вирахувану установку прицілу і поправку напрямку (кутомір) визначають для основної гармати способом повної або скороченої підготовки. Ці установки передають гарматам батареї (взводу) і вказують їм єдину точку прицілювання в центрі групової цілі або найбільш уразливій частині окремої цілі. Кожна гармата враховує індивідуальні поправки за загальними правилами. Під час поразки групової цілі, крім того, призначають віяло за шириною цілі або кожній гарматі вказують свою точку прицілювання.

Пристрілювання цілі ведуть поодинокими пострілами основної гармати за допомогою далекоміра або за спостереженням знаків розривів і, коли необхідно, вводять загальні для усіх гармат коректури.

У випадку переходу від прямої наводки до непрямої необхідно завчасно відмітитися по точці наведення; для цього після наведення гармати у ціль командир гармати вказує точку наведення, подає команду: “ Відмітитись по такій-то точці ”.

По цій команді навідник, не торкаючись до підйомного та поворотного механізмів гармати, обертає барабан рівня і виводить рівень до середини, відмічається перехрестям панорами по вказаній точці наведення і доповідає: “ Приціл такий-то, рівень такий-то, кутомір такий-то ”. Командир гармати записує ці установки.

У гармат з прицілом, незалежним від гармати і з незалежною лінією прицілювання для визначення кута місця цілі (рівня), навідник знімає відлік кута прицілювання по шкалі тисячних, після чого за допомогою підйомного механізму прицілу виводить повздовжній рівень до середини, суміщає стрілки за допомогою механізму кутів підвищення і знімає другий відлік, що відповідає куту прицілювання. Різниця між другим і першим відліками дає значення кута місця цілі.

4.5 Правила виконання команд та стрільба по рухомим цілям

При стрільбі по рухомих цілях перший постріл навідник проводить по команді командира гармати, наступні – самостійно по мірі виконання наведення гармати.

При стрільбі по рухомій цілі на відстанях більше дальності прямого пострілу необхідно, щоб установка прицілу відповідала відстані до цілі на момент пострілу. Тому, з підготовлених і раніше зайнятих ВП вогонь відкривають, як правило, з виходом цілей на рубіж відкриття вогню. Установку прицілу призначають за вирахуваною дальністю до цього рубежу. Вирахувану поправку напрямку складають з поправкою на бокове переміщення цілі та вводять у шкалу бокових поправок оптичного прицілу (кутомір панорами). За точку прицілювання приймають середину цілі.

Якщо рубіж відкриття вогню не призначався, то командир гармати (навідник) може намітити точку (рубіж) на шляху руху танка (БМП, БТР) і по ній визначити установки для стрільби. Перший постріл проводять в момент виходу танка (БМП, БТР) в намічену точку (рубіж).

У межах дальності прямого пострілу, коли середня траєкторія снаряда не перевищує висоти цілі, незалежно від відстані до цілі вогонь ведуть на постійній установці прицілу.

Під час стрільби з оптичним прицілом типу ОП-4 прицільну марку виносять від середини цілі на значення, рівне сумі вирахуваної поправки напрямку та поправки на бокове переміщення цілі.

З урахуванням бокового переміщення, гармату наводять не в точку прицілювання, а в деяку упереджену точку, в яку до моменту підльоту снаряда переміститься ціль.

При ураженні рухомих цілей перед першим пострілом навідник суміщає марку (перехрестя) з ціллю і доповідає: „Є ціль”, супроводжує її за допомогою кутомірного механізму прицілу (панорами).

Командир гармати після доповіді навідника: „Є ціль” починає відлік часу і через 3-5 секунд подає команду: „Стій”. Навідник припиняє супроводження цілі і знімає відлік зі шкали бокових поправок (кутоміра) панорами і доповідає командиру гармати. Бокове упередження рівне кутовому переміщенню цілі (у поділках кутоміра), поділеному на 3-5 с і перемноженому на польотний час снаряду.

Приклад. По команді „Стій”, яку подано через 4 с, навідник доповів: „Вправо 10”. Польотний час снаряду 1,2 с. Бокове упередження дорівнює . Команда: „Правіше 0-03”.

Навідник вводить поправку у шкалу бокових поправок оптичного прицілу (кутоміра), суміщає горизонтальну лінію з центром цілі, а вертикальну лінію перехрестя виносить трохи вперед по напрямку руху цілі і доповідає: „Готово”.

По команді „Упередження півфігури (наводити у передній зріз)” навідник, безперервно слідкуючи за ціллю, виносить точку прицілювання вперед дещо більше, ніж було указано у команді, і суміщає горизонтальну лінію перехрестя прицілу з центром цілі.

Після команди „Вогонь” навідник очікує, доки ціль підійде настільки, щоб вертикальна лінія перехрестя суміщалась з центром цілі (щоб між вертикальною лінією перехрестя та переднім зрізом було необхідне упередження), і проводить перший постріл; усі наступні постріли він проводить без команд (по мірі виконання наведення).

По команді „Упередження більше (менше) пів фігури” або „Наводити туди-то” навідник змінює точку прицілювання по напрямку на упередження, враховуючи наведення при останньому пострілі.

По команді “ Приціл більше (менше) стільки-то ” чи “ Приціл такий-то ” навідник змінює установку прицілу на відповідне число поділок або установлює відповідний приціл, а точку прицілювання не змінює.

По команді “ Правіше (лівіше) стільки-то “ навідник змінює установку на величину отриманого із команди довороту (вводить коректуру) по шкалі бокових поправок та наводить гармату у попередню точку прицілювання; якщо в оптичному прицілі немає механізму бокових поправок, то навідник виносить вершину центральної марки на величину довороту, отриманого в команді.

4.5.1 Ураження рухомих цілей під час стрільби батареєю (взводом)

Ураження рухомих танків (БМП, БТР) стрільбою батареї (взводом) здійсніють з розподілом цілей між гарматами. Кожна гармата веде стрільбу самостійно за загальними правилами.

Для ураження рухомої піхоти намічають на шляху руху рубіж та точку прицілювання. Установку прицілу та вирахувану поправку напрямку визначають так само, як і під час стрільби по нерухомих цілях; інтервал віяла призначають не більше 50 м.

Стрільбу на дальностях прямого пострілу і менше в усіх випадках ведуть на постійній установці прицілу, який відповідає дальності прямого пострілу, зменшеній на 200 м (якщо стрільба ведеться із систем типу Т-12 бронебійними снарядами – на 300 м).

Якщо можливо, установки для стрільби перевіряють поодинокими пострілами основної гармати та, якщо потрібно, вводять загальні для усіх гармат коректури.

Вогонь відкривають у момент підходу цілі до наміченого рубежу. Стрільбу ведуть на одній установці прицілу і кутоміра серіями швидкого вогню по 2…4 снаряди на гармату.

Коректури вводять за результатами спостережень розривів кожної серії вогню, а також, коли ціль виходить із зони розривів.

Дальність коректують зміною точки прицілювання за висотою. Отримавши недоліт, якщо ціль рухається на гармату, або переліт, якщо ціль рухається від гармати, точку прицілювання не змінюють. Отримавши недоліт (переліт), якщо ціль рухається на гармату (від гармати), змінюють точку прицілювання за висотою на половину висоти цілі.

Стрільбу ведуть снарядами з дистанційним підривником (трубкою), осколково-фугасними снарядами з ударним підривником з установкою на осколкову або сповільнену (для отримання рикошетів) дію.

Під час підходу рухомої піхоти на 400…500 м до ВП, їх поразку здійснюють снарядами з дистанційною трубкою. Стрільбу ведуть з установкою трубки на „К”. Вогонь починають за нульовими установками прицілу і відбивача панорами. За точку прицілювання приймають верхній зріз цілі.

Стрільбу ведуть серіями швидкого вогню, призначаючи по 2…4 снаряди на гармату.

4.6 Ураження цілей стрільбою ПТКР

Стрільбу ПТКР, як правило, ведуть по цілях, які підвищуються над рівнем землі не менше як на 1 м. Перед запуском ракети по нерухомій цілі перехрещення візиру наводять у намічену точку цілі (центр цілі, амбразуру вогневої споруди та ін.).

Підчас стрільби по рухомій цілі, якщо її рух фронтальний, перехрещення візира сполучають з центром цілі і здійснюють запуск ракети. За фланговим або обличним рухом цілі наводку здійснюють так, щоб ціль була помітна на краю поля зору та рухалася до центру поля зору візира.

4.6.1 Стрільба ПТКР у ручному режимі

управління

Під час стрільби по нерухомій цілі після сходу ракети з напрямної подають команди за тангажем або курсом в залежності від значення і характеру відповідного відхилення ракети. Якщо є великі відхилення ракети, а також під час стрільби на невеликі відстані команди за тангажем і курсом подають одночасно.

Під час стрільби на дальність до 1000 м ракету вводять в контур цілі безпосередньо після появи її в полі зору візира. У решті випадків після виходу ракети на лінію візування і досягнення стійкого керування, враховуючи положення цілі та рельєф місцевості, поступово, невеликими повільними командами вводять ракету в контур цілі (не пізніше як за 400...700 м до цілі) і утримують у ньому до поразки цілі.

Під час стрільби по рухомих цілях, якщо їх рух фронтальний, перехрестя візиру суміщають з центром цілі і здійснюють запуск ракети. За фланговим або обличним рухом цілі наводку здійснюють так, щоб ціль була помітна на краю поля зору з боку її руху та рухалася до центру поля зору візира.

Керування ракетою під час стрільби по рухомих цілях здійснюють так само, як і під час стрільби по нерухомій цілі.

Під час стрільби на дальність, яка не перевищує половину максимальної, ракету вводять у контур цілі з боку, в який рухається ціль. На дальностях стрільби, які перевищують половину максимальної, ракету вводять у контур цілі з того боку, з якого вона рухається (навздогін), а ціль утримують у центральній частині поля зору візира механізмами наведення.

Стрільбу на дальності до 1000 м з переносного комплексу та з виносним пультом управління дозволяється вести без використання візира.

Під час стрільби на дальності більше 1000 м з переносного комплексу та з виносним пультом управління візир використовують після досягнення стійкого польоту ракети.

Стрільбу по освітлених цілях ведуть за загальними правилами, для цього після вводу ракети в поле зору візира її наводять у верхній зріз цілі і утримують на цій висоті до моменту вводу в контур цілі.

Польотний час ПТКР до рубежу цілі може складати 10 с і більше. За цей час атакуючий танк (БМП, БТР) може переміститись на 100...500 м. В той же час на полі бою можуть бути не уразливі ділянки місцевості, тобто зони, знаходячись в яких ціль повністю захована від спостереження. Пуск ракети не проводять, коли ціль знаходиться на межі цієї зони.

Під час стрільби по надводних цілях ракету вводять у контур цілі безпосередньо після її появи в полі зору візира і утримують у ньому до поразки цілі.

Під час стрільби по цілі, яка має невеликі розміри за висотою, ракету наводять у центр верхньої половини цілі; якщо ціль має великі розміри, то ракету наводять у центр цілі.

4.6.2 Стрільба ПТКР у напівавтоматичному

режимі управління

Перед запуском ПТКР перевіряють наявність перешкод. Коли відсутні перешкоди, завдання оператора зводиться до утримання марки (перехрестя) в центрі цілі з максимальною точністю за допомогою ручок пульту управління до ураження цілі. Якщо видимий контур цілі достатньо великий, то марку (перехрестя) візира необхідно утримувати у найбільш уразливій її частині.

Виявивши перешкоди до запуску ПТКР, перевіряють можливість стрільби з відвертанням. Якщо після відвертання візира в бік від цілі перешкода зникає, то, не змінюючи положення візира, здійснюють запуск ракети в напівавтоматичному режимі керування, до підльоту ПТКР до цілі марку візира суміщають з ціллю (найбільш вразливим місцем цілі).

Якщо під час відвертання візира від цілі перешкода не зникає, стрільбу ведуть у ручному режимі керування.

Виявивши перешкоди після запуску ПТКР, керування ракетою продовжують у ручному режимі.

Контроль за результатами стрільби установок ПТКР здійснюють командири, використовуючи особисті спостереження і доповіді підлеглих.

Якщо стрільба ведеться одночасно усіма установками ПТКР взводу, командир взводу може віддати наказ вести спостереження за результатами стрільби водію однієї з установок ПТКР.

Водій-оператор доповідає командиру про результати стрільби після виконання кожного пуску. Командир установки ПТКР доповідає командиру взводу про результати стрільби після виконання поставленого завдання.

При стрільбі з установок 9П149 по команді командира обслуга переводить ПТРК у бойове положення. Після загорання в окулярі приладу транспаранта “ Готова ” (через 8-12 секунд) командир натискує кнопку “ Пуск ” і утримує прицільну марку на центрі цілі до влучення ракети.

Приклад роботи командира взводу і командира гармати під час виконання непланових вогневих завдань з ураження атакуючих танків противника стрільбою прямою наводкою наведено у додатку 14 ПСіУВА-95.

4.7 Особливості стрільби прямою наводкою