ПИТАННЯ 74. Межі та суб’єкти доказування

Під межами доказування у кримінальному процесі розуміють такий обсяг доказового матеріалу, який забезпечує надійне і достовірне встановлення всіх обставин, які входять до предмета доказування.

Правильно встановити межі доказування означає:

– забезпечити з необхідною повнотою з’ясування обставин, що входять до предмета доказування;

– використовувати для цієї мети тільки допустимі докази і тільки в обсязі, необхідному для достовірних висновків у кримінальному провадженні.

Межі доказування обумовлені:

– особливостями вчинення і приховування кримінальних правопорушень;

– особливостями процесу доказування у конкретному кримінальному провадженні;

– іншими обставинами об’єктивного та суб’єктивного характеру.

Суб’єктами доказування є усі державніоргани, посадові, службові особи та інші суб’єкти кримінального процесу, які приймають участь у збиранні, перевірці та оцінці доказів.

Суб’єкти доказування поділяються:

1) державні органи та посадові особи, які ведуть кримінальний процес (слідчий, керівник органу досудового розслідування, прокурор, слідчий суддя, суд);

2) особи, які мають інтерес у доказуванні (підозрюваний, обвинувачений, захисник, потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач та їх представники, законні представники);

3) особи, які виконують допоміжну роль у доказуванні (свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, понятий).

Критерієм поділу (класифікації) суб’єктів доказування може бути також їх відмінність у повноваженнях, а саме:

1) суб’єкти кримінального провадження, на яких покладається обов’язок доказування відповідно до ст. 92 КПК України (слідчий, прокурор, а у визначених КПК випадках – потерпілий);

2) суб’єкти кримінального провадження, які мають право брати участь у доказуванні: підозрюваний, обвинувачений, захисник, законний представник, потерпілий тощо.