Тема 10. Соціологія праці та управління

Мета: Сформувати уявлення про соціальну сутність праці, її роль у процесах суспільних трансформацій. Виявити соціальну специфіку управлінської діяльності, в тому числі, і у сфері банківської діяльності.

Питання для розгляду

1. Праця як соціальний феномен.
2. Зміна місця і ролі людини в процесі праці
3. Основні теорії управління. Відмінність соціології управління від менеджменту.
4. Специфіка управлінської діяльності у банківському секторі.
5. Особливості соціологічного вивчення праці та управління в Україні.

Акцентуємо увагу на сутності соціологічного підходу до управління. Соціологія вивчає управління як безперервний соціальний процес, акцентує увагу на його соціальній сутності, ефективності. Праця у соціологічному розумінні є визначальним чинником у становленні людини як особистості, основою соціальної диференціації суспільства, формування соціальних процесів та явищ, засобом створення матеріальних і моральних благ.

Слід звернути увагу на історію становлення й розвитку соціологічної думки про працю, про управління, соціальні та історичні передумови формування соціології праці й управління як самостійної наукової галузі, ті функції, які вона має виконувати в суспільстві, їх трансформацію з ускладненням соціальної диференціації суспільства. Класичний, етап становлення соціології праці й управління пов’язаний з іменем американського вченого Ф. Тейлора. Тейлор та його послідовники висунули два твердження, що не втратили свого значення і в наш час: 1) про необхідність поділу праці у сфері управління на загальне і функціональне управління; 2) про відокремлене планування методів праці й виробничої діяльності в самостійну функцію управління. Соціологія праці й управління свій подальший розвиток знайшла у 14 всесвітньо відомих принципах ученого Файоля, доктрині людських стосунків Е. Мейо, наукових розробках представників американського менеджеризму, науковців вітчизняної школи організації праці та управління.

Слід вирізняти соціальний та функціональний зміст праці. Соціальним є доцільна діяльність працівника, мотивація, ставлення до праці. Функціональний зміст праці проявляється у виконуваних працівниками ролях, функціях. Соціологічний підхід до вивчення праці означає урахування наявності нерівності — неоднакового становища різних соціальних груп та окремих працівників, їх трудової поведінки, що зумовлена, насамперед, суспільним поділом праці. Необхідно наголосити на соціально-економічній неоднорідності праці як основи соціальної диференціації суспільства.

Доцільно також розглянути сутність трудового колективу як основного суб’єкта трудових відносин, його соціальну структуру, функції, різні стадії його соціального розвитку. Соціологи розглядають трудовий колектив як соціальну організацію і як соціальну спільноту. Колектив як соціальна організація є різновидом суспільного інституту і йому притаманна управлінська ієрархія. Колектив як соціальна спільнота є елементом соціальної структури суспільства і йому притаманний поділ на соціальні групи. Вирізняють такі функції трудового колективу: виробничо-економічну, соціальну й духовно-інтегративну.

Акцентуємо увагу на тому, що адаптація особистості в трудовій організації розглядається як різновид соціальної адаптації. Для більш глибокого її розуміння вивчаються структура і чинники адаптації, критерії її успішності, вибір професії як передумови професійної адаптації, трудова мобільність, безробіття. Звертаємо увагу на такі типи ставлення до праці: супернормативне — виключно сумлінне; нормативне, яке відповідає діючим нормам; ненормативне — несумлінне. Структурними елементами ставлення до праці є мотивація, трудова поведінка й оцінка праці. Трудова поведінка людини визначається взаємодією ряду суб’єктивних і об’єктивних чинників. Суб’єктивні чинники — це потреби, інтереси, прагнення, цінності, ідеали, орієнтації. Вони є складовими соціального процесу — мотивації. Мотивація як внутрішня збуджувальна сила зумовлена необхідністю задоволення певних потреб. Отже, первинним елементом мотивації є потреби. Показово, що трудова діяльність людини ґрунтується одночасно на декількох мотивах, що складають мотиваційне ядро, яке має певну ієрархічну структуру, що залежить від конкретної трудової ситуації.

При вивченні питань ставлення до праці слід звернути увагу на наявність такого явища, як відчуження праці, яке було описане Марксом і аналізувалося лише стосовно капіталізму. Н. Смелзер вказує, що відчуження — феномен всезагальний, який посилюється і набуває різних форм. Відчуження праці має багато проявів: почуттям безпорадності, оскільки робітники не мають можливості придбати необхідні ресурси, їм не належать засоби виробництва, вони не розпоряджаються результатами своєї праці; втратою відчуття сенсу своєї праці, оскільки у виготовленні кінцевого продукту робітник виконує лише одну якусь операцію і часто не має контакту з виконавцями інших операцій; появою відстороненості, оскільки робітник не відчуває гордості за колективні здобутки, задоволення від процесу творення. В. Блаунер внаслідок наукових досліджень доходить висновку, що причина відчуження — не самі умови праці, а, перш за все, соціальні структури, які формуються у різноманітних трудових обставинах.