Граматичні форми власних назв, складні випадки написання та відмінювання українських прізвищ, передача російських власних назв українською мовою

Ім’я супроводжує людину протягом усього життя й залишається після її смерті.

Сьогодні ім’я – юридично зафіксоване слово, з допомогою якого (разом із формою по батькові та прізвищем) здійснюється індивідуалізація особи (юридичний термін – легалізація особи). Зафіксована в актовій книзі й у свідоцтві про народження тричленна формула найменування має бути точно відтворена в усіх подальших документах цієї людини.

Право на ім’я – це право всіх людей певного суспільства й кожної людини зокрема. За певних обставин вона може бути позбавлена тих чи інших громадянських прав – права на майно, на свободу, на громадянство й навіть на життя, але й тоді право на ім’я за людиною зберігається.

Сьогодні в Україні функціонує певна система найменувань, сформована як системою мови, так і юридичними нормами держави.

Для України здавна засвідчена форма офіційного найменування людини – прізвище, ім’я та по батькові. Ім’я по батькові – форма ввічливого звернення, це був почесний привілей вищих верств суспільства. Сьогодні це форма вияву пошани до будь-якої особи, офіційне ввічливе звертання. У різного роду документах ім’я та по батькові часто скорочується до ініціалів. Ініціали – це великі початкові літери імені та по батькові.

Тепер кілька правописних правил:

1. Лише на ім’я та прізвище (без по батькові) називають письменників, акторів, музикантів, політичних діячів в офіційній формі спілкування, у приватному – слід називати на ім’я та по батькові. У писемному мовленні це М.Рильський, О.Гончар, П.Тичина, в усному офіційному – Павло Грабовський, Оксана Петрусенко та ін.

2. При творенні чоловічих імен по батькові вживається суфікс –ович: Васильович, Сергійович.

3. При творенні жіночих імен по батькові – суфікс –івн (а), після голосної – ївн(а) – Іванівна, Дмитрівна, Тимофіївна, Миколаївна.

4. У родовому відмінку жіночі імена по батькові мають лише закінчення –івн(и) Марії Петрівни, Ольги Пилипівни.

5.У давальному відмінку – закінчення – івн(і), івн(і) Іванівні, Петрівні.

6.Деякі з імен по батькові випадають із цих загальних правил, їх слід просто запам’ятати.

Григорій – Григорович, Григорівна

Сава – Савич (Савович), Савівна

Лука – Лукич, Луківна

Ілля – Ілліч (Ількович), Іллівна

Микита – Микитович, Микитівна

Хома – Хомич, Хомівна

Кузьма – Кузьмич (Кузьмович), Кузьмівна

Микола – Миколайович, Миколаївна

Яків – Якович, Яківна

Прізвище – це оформлена офіційними документами родова назва людини, яка приєднується до її імені.

Під час укладання документів слід дотримуватися правописних правил вживання прізвищ, імен та по батькові.

1.У виступах, статтях, у листах, розмові на першому місці завжди ставиться ім’я або ім’я по батькові (ініціали), а вже за ними прізвище. Ім’я по батькові (ініціали) після прізвища лише в ділових паперах – у списках, анкетах, автобіографіях, довідках та ін.

2.Загальне правило написання українських прізвищ формулюється так: при написанні прізвищ треба керуватися правилами орфографії, прийнятими для загальних назв, наприклад Різниченко (бо різник).

3.Серед прізвищ є такі, що випадають з відмінкової системи іменників: Леле (колишній вигук), Півторадні (нетипове закінчення), псевдоніми Вільде, Ле, іншомовного походження Куїнджі, Кодряну. Вони під час відмінювання не змінюються.

4.Усі чоловічі прізвища на приголосний та –о відмінюються.

Н. Ковалишин, Черненко

Р. Ковалишина,Черненка

Д. Ковалишину (ові), Черненку (ові)

З. Ковалишина, Черненка

О. Ковалишиним, Черненком

М. при Ковалишинові, Черненку

5. Якщо чоловіче прізвище збігається з назвою професії, то виникає потреба розрізняти їх: у загальній назві при відмінюванні відбувається перестановка голосного й приголосного (швець – шевця, жнець – женця) у прізвищах така перестановка відсутня:

Швець – Швеця

Жнець – Жнеця

6. У чоловічих прізвищах типу Муха, Черепаха, Чайка обов’язковим є чергування приголосних (Мусі, Черепасі, Чайці). У документах слід намагатися ставити ці прізвища у вихідній формі: Муха, Черепаха, Чайка.

7. Переважна кількість прізвищ зберігає типове для загальних назв чергування голосних: Корінь – Кореня, Чорновіл – Чорновола. Проте при укладанні документів слід прислухатися до вимог носіїв прізвищ.

8. Жіночі прізвища з кінцевим приголосним (Волошин, Богун), з кінцевим -й (Бабій) та з кінцевим -о (Коваленко, Дейнеко) не відмінюються. Жіночі прізвища на -а (-я) відмінюються або як прикметники, або як іменники.