Облік вилученого та неоплаченого капіталу

Неоплачений капітал — сума заборгованості власників (учасників) за внесками до статутного капіталу. Для узагальнення інформації про зміни у складі неоплаченого капіталу підприємства призначений рахунок 46 „Неоплачений капітал”. Оскільки за сутністю, неоплачений капітал є не власним капіталом, а навпаки, показником що його коригує і є прямо протилежним, рахунок 46 контрпасивний, тобто активний.

На дебеті рахунка відображають заборгованість засновників (учасників) за внесками до статутного капіталу підприємства. На кредиті — погашення заборгованості за внесками до статутного капіталу. Сальдо рахунка відображає заборгованість засновників (учасників) за внесками до статутного капіталу підприємства.

Аналітичний облік неоплаченого капіталу ведеться за видами розміщення неоплачених акцій і за кожним зас­новником (учасником) підприємства.

Залишок неоплаченого капіталу наводять у дужках і віднімають при визначенні підсумку власного капіталу. Таким чином, до підсумку балансу включають оплачену вартість статутного капіталу, яку визначають відніманням від загальної вартості зареєстрованого статутного капіталу неоплаченого статутного капіталу — суми дебіторської заборгованості власників (учасників) за внесками до капіталу.

Фінансовий облік та документальне оформлення неоплаченого капіталу наведено на рис. 10.9.

Після прийняття рішення про створення АТ, ТОВ, ТДВ уся сума зареєстрованого статутного капіталу відображається як неоплачений капітал:

Дт 46 «Неоплачений капітал»

Кт 40 «Статутний капітал».

Фактичне надходження внесків засновників товариства зменшує їхню заборгованість, і в фінансовому обліку відображається на кредиті рахунка 46 «Неоплачений капітал».

Дебетуються при цьому рахунки матеріальних цін­ностей, нематеріальних активів, грошових коштів (у на­ціональній або іноземній валюті) відповідно до форми зроблених внесків. Майно, передане в натуральній формі у власність підприємства, оцінюється за домовленістю учасників. Підставою для відповідних записів у бухгалтерському обліку є документи, що засвідчують факт передачі об'єктів товариству.

Рис. 10.9. Загальна схема фінансового обліку неоплаченого капіталу

Приклади відображення операцій на рахунку 46 наведено в параграфі 2 цього розділу (приклад 1 та 2).

Вилучений капітал – це вартість акцій власної емісії, викуплених товариством у своїх акціонерів, або частки, викупленої товариством у його учасників. Викуплені акції обліковуються за фактичною собівартістю їх придбання.

Вирішення питань про викуп товариством акцій власного випуску здійснюється загальними зборами акціонерного товариства, якщо ці повноваження не були передані зборами іншим органам товариства (Спостережній раді або правлінню).

Викуп власних акцій може переслідувати декілька цілей, серед яких найбільш характерними є:

— наступний перепродаж викуплених акцій співробітникам компанії (або преміювання їх цими акціями);

— підвищення у майбутнього прибутку на одну акцію;

— скорочення дивідендних виплат за рахунок зниження числа акцій в акціонерів;

Вказані акції повинні бути реалізовані або анульовані у строк не більше одного року. Протягом цього періоду розподіл прибутку, а також голосування і визначення кворуму на загальних зборах акціонерів провадиться без урахування придбаних акціонерним товариством власних акцій.

Облік вилученого капіталу ведеться на рахунку 45 “Вилучений капітал” - активний, оскільки вилучений капітал є коригуючим показником до власного капіталу підприємства.

Загальну схему фінансового обліку вилученого капіталу наведено на рис. 10.10.

Рис. 10.10. Загальна схема фінансового обліку вилученого капіталу

За дебетом рахунку 45 “Вилучений капітал” відображається фактична собівартість акцій власної емісії або часток, викуплених господарським товариством у його учасників, за кредитом – вартість анульованих або перепроданих акцій (часток).

Рахунок 45 “Вилучений капітал” має такі субрахунки:

451 “Вилучені акції”

452 “Вилучені вклади й паї”

453 “Інший вилучений капітал”

Аналітичний облік вилученого капіталу ведеться за видами акцій (вкладів, паїв).

Приклад 1.

На підставі рішення зборів акціонерів було викуплено акції номінальною вартістю 50 000 грн. При придбанні було використано грошових коштів:

— з поточних рахунків – 45 000 грн

— з каси – 10 000 грн.

Перевищення вартості придбання над номінальною вартістю акцій складає 5 000 грн (45 000 + 10 000 – 50 000).

При викупі акцій були понесені витрати (вартість послуг фірми, що займалася придбанням акцій) у розмірі 3 000 грн.

На підставі рішення зборів акціонерів викуплені акції були анульовані.

Таблиця 10.18