Визначення міцності суміші

Сирі зразки випробовують на стискання, сухі – на розрив.

Для випробування міцності на стискання використовують ті самі стандартні зразки, що й для визначення газопроникності. Визначення міцності проводиться на важільному приладі і обчислюється за формулою

,

де Р – сила, яка руйнує зразок, Н,

F – площа перерізу зразка, см².

На сучасних приладах показники міцності знімають по шкалі приладу.

Для визначення міцності на розрив сумішей для формовки по-сухому і стержневих сумішей виготовляють зразок-вісімку в роз’ємному стержневому ящику, ущільнюючи суміш трьома ударами на лабораторному копрі. Потім зразок висушують, охолоджують і випробовують на приладі.

Рисунок 5. Прилад для визначення міцності формувальних і стержневих сумішей.

.

Рисунок 6. Стандартні зразки (а) і схема їх випробування на стискання і розтяг (б)