Визначення газопроникності суміші

Газопроникність визначають пропусканням повітря нормальної температури крізь стандартний зразок суміші. Для виготовлення стандартного зразку формувальну суміш поміщають в металічну гільзу з внутрішнім діаметром d_внутр = 50мм, висотою h = 120мм, ущільнюють трьома ударами вантажу (6,35кг) на лабораторному копрі. Розміри одержаного циліндричного зразку: d = 50мм, h = 50мм.

а) б)

Рисунок 3. Гільза для виготовлення стандартного циліндричного зразка формувальної суміші (а) та лабораторний копер (б): 1 - столик копра, 2 - гільза, 3 – ручка ексцентрика, 4 – вантаж, 5 – кулачок, 6 – шток.

Потім зразок разом з гільзою поміщають на прилад для визначення газопроникності. Крізь зразок пропускають 2000см³ повітря. Визначають тиск повітря в гільзі (перед зразком) та тривалість проходження повітря, обчислюють газопроникність суміші за формулою

,

де Q – кількість повітря, яке пройшло крізь зразок, см³,

l – висота зразку, см,

F – площа поперечного перерізу зразку, см²,

p – тиск в порожнині приладу перед зразком, мм вод.ст.,

t – час проходження повітря крізь зразок, хв.

Для прискореного визначення газопроникності між ковпаком приладу і зразком встановлюють діафрагми з каліброваними отворами діаметром 0,5 або 1,5мм (перша – для сумішей з газопроникністю до 50 од., друга – більше 50 од.). В нових сучасних приладах значення газопроникності знімають по шкалі приладу.

В залежності від маси відливок газопроникність суміші для чавунного литва повинна бути 30 – 150 од., стального литва – 80 – 120 од.

Рисунок 4. Прилад для визначення газопроникності.