Система права і система законодавства

Система законодавства – це упорядкована множина всіх чинних нормативно-правових актів даної держави.

Терміни „система права” і „система законодавства” не збігаються за значенням, так само як і терміни „галузь права”, „галузь законодавства”. Система права і система законодавства співвідносяться як зміст і форма, тобто система законодавства є формою об’єктивізації системи права, будучи одночасно зовнішньою формою права, тоді як внутрішньою формою права є система права, оскільки зміст права складають норми, об'єднані в інститути і галузі права. У системі законодавства система права знаходить своє зовнішнє вираження, проте це вираження не є вичерпним, оскільки зовнішнє вираження правової норми як елемент системи права можуть знаходити не тільки в письмовому праві, але, зокрема, і в неписаних принципах права, звичаєвому праві, судових прецедентах, правосвідомості, нормативних розпорядженнях.

У структурі системи законодавства тих або інших держав можна розрізняти:

1) галузеве законодавство (карне, цивільне і т. ін., однойменне з відповідними галузями права);

2) комплексне законодавство (наприклад, екологічне, що містить правові норми різноманітних галузей права);

3) загально-федеральне законодавство і законодавство суб'єктів федерації (у федеративних державах);

4) загальнодержавне (загальнореспубліканське) законодавство і законодавство автономії (у державах, де вищий представницький орган автономії уповноважений видавати в межах своєї компетенції закони, що діють винятково на території автономії);

5) конституційне й інше законодавство, закони і підзаконні акти (по юридичній силі).