НС техногенного характеру

НС соціально-політичного характеру

НС воєнного характеру

Відповідно до територіального поширення, обсягів очікуваних економічних збитків, кількості людей, які загинули, визначаються 4 рівні НС за класифікаційними ознаками.

· НС загальнодержавного рівня – коли захвачено території двох і більше областей або загрожує транскордонним перенесенням або коли для її ліквідації необхідні матеріальні і технічні ресурси в обсягах, які перевищують власні можливості окремої області.

· НС регіонального рівня – ситуація, яка розвивається на території двох або більше адміністративних районів або загрожує перенесенням на територію суміжної області або коли для її ліквідації необхідні ресурси більші ніж має район.

· НС місцевого рівня – це НС, яка виходить за межі потенційно небезпечного об’єкта або загрожує поширенню на сусідні населені пункти або якщо для її ліквідації потреби перевищують власні можливості.

· НС об’єктового рівня – це НС, яка розгортається на території об’єкта і наслідки не виходять за межі об’єкта або його санітарно-захисної зони.

НС природного характеру – це

Види стихійних лих:

метеорологічні - засухи, бурі, урагани, смерчі, значне підвищення або пониження температури, град, ожеледь;

тектонічні - землетруси, цунамі, виверження вулкану, зсув;

топологічні – селеві потоки, повені, лавини, каменепади, пожежі, зсуви, обвали, просадки земної поверхні;

космічні - підвищення радіоактивного випромінювання, падіння космічних тіл;

біологічні – аномальне підвищення кількості мікробіологічних об’єктів, епідемії.

Небезпечні природні явища – це процеси, які можуть призвести до негативних наслідків на незначній території та стати причинами виникнення НС природного та техногенного походження.

Види небезпечних природних явищ:

удар блискавки;

злива;

ожеледиця;

град;

сильний вітер.

НС техногенного характеру –

Виробнича аварія –

Катастрофа –

Катаклізми –

5. Моніторинг небезпек, що можуть спричинити НС

Моніторинг –

Аварія може зумовити катастрофу з невиправними наслідками, з великими людськими втратами.

Транспортом загального користування щорічно в Україні перевозиться понад 3 млрд. т вантажів, у тому числі велика кількість небезпечних. 60% вантажних перевезень припадає на залізничний транспорт, 26% - на автомобільний і 14% - на річковий і морський.

Загроза виникнення аварій на транспорті зростає у зв’язку зі скороченням оновлення основних фондів усіх видів транспорту, високого рівня (50% і більше) зносу транспортних засобів, використання транспортних засобів, що підлягають списанню.

особливо небезпечні аварії на залізничному транспорті, враховуючи густу сітку залізниць і велику щільність населених пунктів України. При перевезеннях залізницею радіоактивних, отруйних і сильнодіючих речовин та виникненні аварійних ситуацій це може призвести до радіоактивного забруднення навколишнього середовища і небезпечного опромінення людей, сільськогосподарських тварин, а при проникненні небезпечних хімічних речовин у навколишнє середовище – до хімічного зараження повітря, ґрунту, води і гострого отруєння населення і сільськогосподарських тварин. Дуже небезпечна обстановка може скластися при аварії на території залізничної станції, тому що поблизу станції розташована забудова населеного пункту з високою щільністю населення, зосереджено велику кількість вагонів з різноманітними вантажами і людьми.

Об’єкти, на яких використовуються, виготовляються, переробляються, зберігаються або транспортуються небезпечні радіоактивні, хімічні й біологічні речовини, пожежовибухові, гідротехнічні й транспортні споруди, транспортні засоби, а також інші об’єкти, що створюють загрозу виникнення НС є потенційно небезпечними об’єктами.

В Україні діють 5 атомних електростанцій з 16 енергетичними ядерними реакторами, 2 дослідних ядерних реактори та більше 8 тис. підприємств і організацій, які використовують у виробництві, науково-дослідній роботі та медичній практиці різноманітні радіоактивні речовини, а також зберігають і переробляють радіоактивні відходи.

Всі підприємства і організації (крім АЕС) незалежно від відомчої належності передають радіоактивні відходи на міжобласні спеціалізовані комбінати (МСК) державного об’єднання «Радон», яке має у своєму складі 6 спецкомбінатів: Київський, Львівський, Донецький, Дніпропетровський, Одеський і Харківський.

Львівський, Харківський, Одеський і Дніпропетровський спецкомбінати приймають і ховають низько-і середньо активні радіоактивні відходи. Донецький спецкомбінат не має вільних сховищ для зберігання та поховання РАВ. Київський комбінат може приймати для тимчасового зберігання відходи низької та середньої активності.

На території України розташовані 2 дослідні реактори (у Києві та у Севастополі) та одна критична збірка (в Харкові), яку на цей час зупинено. Можливі аварії на цих реакторах з радіоактивним забрудненням є загрозою насамперед містам, у яких вони розташовані. Небезпекою є й те, що реактори знаходяться в зоні польотів повітряного транспорту. На Київському реакторі були аварії у 1968, 1969 і 1970 рр.

У 1968 р. у навколишнє середовище було викинуто 40 кюрі радіоактивного йоду, що перевищувало допустиму норму в 400 разів. 4 лютого 1970 р. у результаті аварії на реакторі було опромінено 17 осіб.

Важливим завданням є поховання джерел іонізуючого (гамма та нейтронного) випромінювання (ДІВ) тільки у спеціалізованих сховищах шляхом без контейнерного розвантаження джерел (в Україні ДІВ ховають здебільшого у захисних контейнерах), а також необхідно переховати тверді радіоактивні відходи зі сховищ.

Потребують особливої уваги як потенційно небезпечні об’єкти і підприємства з видобутку і переробки уранових руд, розташованих у Кіровоградській, Миколаївській та Дніпропетровській областях. Видобування уранової руди головним чином проводиться на Жовтоводському, Смолінському та Кіровоградському рудниках. Новоконстянтинівське, Давлатівське та Братське родовища (Дніпропетровська та Миколаївська області), передані для промислового виробництва, декілька років не експлуатуються.

У сільському господарстві, в медицині, промисловості й наукових дослідах використовуються ДІВ. В Україні є близько 8000 підприємств та організацій (тільки в Києві близько 400), які використовують понад 100 тис. джерел іонізуючого випромінювання.

За Міжнародним реєстром, у світі використовується в сільському господарстві, промисловості та побуті понад 6 млн. токсичних речовин, 60 тис. з яких виробляються у великих кількостях, у тому числі понад 500 речовин, які належать до групи сильнодіючих ядучих речовин (СДЯР), токсичних для людей.

Об’єкти господарювання, на яких використовуються СДЯР, є потенційними джерелами техногенної небезпеки. Це хімічно небезпечні об’єкти.

До хімічно небезпечних об’єктів (підприємств) належать:

1) заводи і комбінати хімічних галузей промисловості, а також окремі установки та агрегати, які виробляють або використовують СДЯР;

2) заводи (або їхні комплекси) з переробки нафтопродуктів;

3) виробництва інших галузей промисловості, які використовують СДЯР;

4) підприємства, які мають на оснащенні холодильні установки, водонапірні станції й очисні споруди, які використовують хлор або аміак;

5) залізничні станції та порти, де концентрується продукція хімічних виробництв, термінали та склади на кінцевих пунктах переміщення СДЯР;

6) транспортні засоби, контейнери і наливні поїзди, автоцистерни, річкові та морські танкери, що перевозять хімічні продукти;

7) склади і бази, на яких містяться запаси речовин для дезінфекції, дератизації сховищ для зерна і продуктів його переробки;

8) склади і бази із запасами отрутохімікатів для сільського господарства.

В Україні функціонує 1810 об’єктів господарювання, на яких зберігаються або використовуються у виробничому процесі понад 283 тис. т сильнодіючих ядучих речовин, у тому числі – 9,8 тис. т хлору, 178,4 тис. т аміаку.

У зонах можливого хімічного зараження від цих об’єктів проживає близько 20 млн. осіб.

Правилами техніки безпеки і контролю суворо регламентується виробництво, транспортування і зберігання СДЯР. Але аварії, катастрофи, пожежі й стихійні лиха можуть призводити до руйнування виробничих споруд, складів, місткостей, трубопроводів, технологічних ліній. Тому СДЯР можуть потрапити в навколишнє середовище – на грунт, різноманітні об’єкти, в повітря і поширитися на населені пункти, що може призвести до масового отруєння людей і сільськогосподарських тварин. У 1998 р. було 22 аварії з викидом (і загрозою викиду) небезпечних хімічних речовин, через що загинув 1 та постраждало 26 осіб.

Лекція №2, 3. ХАРАКТЕРИСТИКА ОСЕРЕДКІВ УРАЖЕННЯ В УМОВАХ

НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ

Мета лекції: Вивчити основні уражаючі фактори, які можуть виникати в умовах надзвичайних ситуацій, та наслідки їх дії на людей і об’єкти господарювання.

Навчальні питання:

1. Ядерна зброя та її уражаючі фактори. Осередки ураження.

2. Осередок ураження при аваріях на вибухонебезпечних об’єктах.

3. Хімічні зброя і СДЯР. Осередок хімічного ураження.

4. Біологічна зброя. Осередок біологічного ураження

5.Осередок ураження при землетрусах

6. Осередок ураження при повенях.

Література: 1, с. 66-118

2, с. 108-198

1. Ядерна зброя та її уражаючі фактори. Осередки ураження

1.1. Класифікація ядерної зброї

Ядерна зброя – це зброя масового знищення, яка використовує енергію ядерних реакцій.

За характером реакції ядерна зброя поділяється на:

-

-

-

У ядерних боєприпасах застосовується реакція поділу ядер урану -235, плутонію-239. У термоядерних боєприпасах застосовують як паливо важкі ізотопи водню – дейтерій і тритій. Термоядерна зброя малої потужності має назву «нейтронна». Вона має підвищену проникаючу радіацію з великим відсотком нейтронного випромінювання.

Потужність ядерних боєприпасів вимірюється тротиловим еквівалентом.

Тротиловий еквівалент –

За потужністю ядерні боєприпаси умовно поділяються на:

- малі – потужністю до 15кТ;

- середні – потужністю 15-100кТ;

- великі – потужністю до 100-500кТ;

- надвеликі – потужністю більше 500кТ.

Вибухи ядерної зброї поділяються на: повітряні, наземні, надводні, підводні, підземні, висотні (атмосферні).

Висотні вибухи призначені для ушкодження радіолокаторів, засобів зв’язку. Повітряні вибухи призначені для ураження міст. Підземні вибухи призначені для руйнування підземних споруд (КП, шахти ПУ ракет). Наземні вибухи призначені для радіоактивного забруднення місцевості.

Ядерна зброя має 5 уражаючих факторів: ударна хвиля, світлове випромінювання, проникаюча радіація, радіоактивне забруднення місцевості, електромагнітний імпульс.

1.2. Уражаючі фактори ядерного вибуху, їх дія на людей, будови та споруди

Ударна хвиля – це ділянка сильного стиснення повітря, що поширюється у всі сторони від центра вибуху з надзвуковою (> 350 м /с) швидкістю ((1260 км/год.).

Уражаюча дія ударної хвилі

ΔР_ф – надмірний тиск – це різниця між нормальним атмосферним тиском і тиском у фронті ударної хвилі. Надмірний тиск ΔР_ф вимірюється в кПа або кг/см². Þ 1 кг /см² = 100 кПа.

Швидкісний напір ΔР_Ш – це динамічне навантаження, яке створюється потоком повітря, вимірюється в паска лях. Тиск на людину відчувається як удар. Він створює в тілі людини хвилю стиснення, яка поширюється в органах зі швидкістю 1500м/с. тканини не встигають відреагувати і пошкоджуються. Тривалість дії ударної хвилі вимірюється секундами.

Внаслідок дії ударної хвилі відбуваються масові ураження людей, тварин, рослин, руйнування й ушкодження будов і споруд. В таблиці 1 показано надмірний тиск ударної хвилі в залежності від відстані до центра вибуху і потужності ядерного заряду.

Таблиця 1.

Потужність боєприпасу, кТ	Надлишковий тиск, Δ РФ, кг/см2
			0,7	0,6	0,5	0,4	0,3	0,2	0,1
Відстань до центру вибуху, км
	0,4	0,68		1,4	1,6	1,7	2,1	2,6	3,8	6,5
0,62	0,92	1,2	1,5	1,7	1,9	2,2	2,5	3,2	5,2
	0,51	0,86	1,2	1,6	1,8	1,9	2,5	2,9	4,4	7,9
0,79	1,15	1,5	1,8		2,2	2,6		3,8	6,4
	0,58	0,98	1,37	1,85	2,07	2,27	2,8	3,35	4,95	9,1
0,9	1,35	1,7	2,1	2,3	2,55	2,93	3,6	4,4	7,3
	0,69	1,15	1,7	2,3	2,6		3,4	4,2		11,5
1,05	1,6	2,1	2,6	2,8	3,2	3,6	4,4	5,5
	0,9	1,5	2,2		3,3	3,6	4,3		7,5	14,3
1,35		2,9	3,5	3,6		4,5	5,4		11,2

Примітка: Чисельник – для повітряного, знаменник – для наземного вибуху

В залежності від надмірного тиску пошкодження можуть бути:

· легкі при тиску 0,2 - 0,4 кг/см² (тимчасові порушення слуху, загальна контузія, вивихи, легкі травми);

· середні при тиску 0,4 - 0,6 кг/см² (серйозні контузії, кровотечі з носа);

· важкі при тиску 0,6 - 1 кг/см² (сильні контузії всього організму, переломи, сильні кровотечі);

· дуже важкі при тиску більше 1 кг/см² (може призвести до смертельних наслідків).

Територія,

Зовнішньою межею осередку ядерного ураження вважається умовна лінія, де надмірний тиск ΔР_Ф ударної хвилі становить 0,1 кг/см² (рис.1.)

Рис.1. Зони осередку ядерного ураження

Осередок ядерного ураження поділяється на 4 зони:

Ступінь можливих руйнувань конкретних будівель і споруд або обладнання від ударної хвилі визначається в основному надмірним тиском (таблиці 2,3).

Таблиця 2. Ступінь руйнувань об’єктів залежно від надмірного тиску

ударної хвилі, ΔР_Ф , кг/см²

Об’єкти руйнувань	Ступінь руйнувань
повне	сильне	середнє	слабке
Цегляні будівлі	0,35-0,45	0,25-0,35	0,15-0,25	0,08-0,15
Дерев'яні будівлі	0,2-0,3	0,12-0,2	0,08-0,12	0,06-0,08
Споруди з металевим і залізобетонним каркасом	0,6-1,0	0,4-0.6	0,2-0.4	0,1-0,2
Водопровідні башти	0,5-1,0	0,3-0,5	0,2-0,3	0,08-0,2
Трактори	0,7	0,6-0,7	0,4-0,6	0,3-0,4
Комбайни	0,4	0,25-0,4	0,15-0,25	0,08-0,15
Повітряні ЛЕП	0,7-0,8	0,3-0,7	0,1-0,3	0,07-0,15
Підвальні приміщення	0,6-0,8	0,4-0,6	0,3-0,4	0,25-0,3

Таблиця 3. Радіуси зон (км) руйнування лісу від впливу вибухової хвилі при

потужності вибуху 1Мт

Характер руйнування лісу	ΔРФ , кг/см2	Вид вибуху
П	Н
Повне руйнування лісу. Дерева вириваються з корінням, ламаються і відкидаються	0,5	4,5	4,0
Суцільні завали. Руйнується до 60% дерев.	0,5-0,3	5,5	5,0
Часткові завали. Руйнується до 30% дерев.	0,3-0,2	7,5	7,0
Пошкодження насаджень. Поламані окремі дерева на узліссі і полянах, частково поламані крони і окремі гілки	0,2-0,1	14,5	11,2

Ураження лісових насаджень і руйнування в лісі від ударної хвилі може бути різним в залежності від густоти лісу, рельєфу місцевості, типу дерев, віку насаджень.

Під час ядерного вибуху під водою також утвориться ударна хвиля у воді, ΔР_Ф значно більше, ніж при повітряному вибуху (при однаковій відстані), час дії менше, а швидкість більше.

1.2.2. Світлове випромінювання

Світлове випромінювання –

СВ викликає оплавлення негорючих матеріалів і обвуглювання та загоряння горючих предметів. В результаті дії СВ виникають пожежі. СВ у людей викликає опіки відкритих частин тіла та ураження очей. Якщо очі закриті – ураження не буває. В таблиці 4 приведені радіуси виникнення пожеж.

Таблиця 4. Радіуси виникнення пожеж

Місце виникнення пожеж	Потужність, МТ
0,02	0,2	0,5
п	н	п	н	п	н	п	н	п	н	п	н
Населені пункти	4,4	2,6	6,5	3,8	7,8	4,5	8,5	5,0	14,0	8,0	24,0	14,0
Хвойні ліси	5,0	3,8	7,5	4,5	9,0	5,6	11,0	5,8	20,0	8,5	28,0	16,0
Поля достиглої с/г культури, скошені і сухі трави	6,0	4,2	8,0	5,0	10,0	6,0	13,0	6,2	22,0	10,0	35,0	21,0

Світлове випромінювання вимірюється в кДж/м².

1.2.3. Проникаюча радіація (ПР)

Уражаюча дія ПР визначається властивістю гама-променів і нейтронів іонізувати атоми середовища, в якому вони поширюються (порушується функція життєвих органів і систем). Іонізуючу властивість ПР в повітрі характеризують дозою випромінювання.

Розрізнюють експозиційну, поглинуту і еквівалентну дозу.

Експозиційну дозу випромінювання гамма-променів вимірюють несистемною одиницею – рентген (Р).

Поглинута доза радіації – це величина, яка характеризує енергію іонізуючого випромінювання, поглинуту одиницею маси речовини, яка опромінюється. Одиниця вимірювання – грей (Гр).

Для обліку біологічної ефективності випромінювань введена одиниця поглинутої дози - біологічний еквівалент рентгена – бер. Один бер – це доза будь –якого випромінювання, яка створює в організмі такий же біологічний ефект, як 1 Р рентгенівського або гамма – випромінювання (1 бер = 1Р).

Згубно діє ПР на живі організми. Уражаюча дія радіації на живі клітини називається опроміненням. При опроміненні порушується життєдіяльність організму, яке проявляється у вигляді променевої хвороби.

Ступінь і розвиток променевої хвороби у людей і тварин залежить від дози опромінення, яку одержав організм.

При великих дозах виникає гостра форма.

Розрізняють 4 ступені променевої хвороби в залежності від дози:

Люди Тварини

І. Легкий 100-200 бер (р) 150-250 бер (р)

ІІ. Середній 200-400 250-400

ІІІ. Важкий 400-600 400-600

ІУ. Надзвичайно важкий > 600 > 600

При легкому ступені проявляється нездужання, загальна слабкість, головний біль, незначне зменшення лейкоцитів у крові. Люди видужують.

Ознаками середнього ступеня є важке нездужання, головний біль, часта блювота, розлади функцій нервової системи, майже наполовину знижується кількість лейкоцитів. Люди видужують через кілька місяців, але можливі ускладнення хвороби.

При третьому ступені стан здоров’я хворого дуже важкий, сильний головний біль, блювота, пронос, буває втрата свідомості, проявляється різке збудження, крововиливи в шкіру і слизові оболонки, різко зменшується кількість лейкоцитів і еритроцитів, ослабляються захисні сили організму і з’являються різні ускладнення. Без лікування хвороба часто (до 50%) призводить до смерті.

При надзвичайно важкому ступені симптоми такі ж, але хвороба протікає дуже важко і при неефективному лікуванні таке ураження у 80-100% випадків призводить до смерті.

При дозі > 5000 бер (р) виникає блискавична форма променевої хвороби.

При важкому ступені гинуть 60% тварин, а при ІУ – через 10-15 діб – 100%.

При менших дозах – хронічна форма променевої хвороби.

Комахи і шкідники витримують дози опромінення в десятки тисяч рентген.

Найбільш стійкою до доз опромінення із рослин – квасоля.

Захистом від ПР служать різні матеріали. Ступінь ослаблення гамма – променів і нейтронів залежить від властивостей та товщини захисного шару.

Шар половинного ослаблення –

В таблиці 5 приведені значення шару половинного ослаблення матеріалів.

Таблиця 5. Значення шару половинного ослаблення

Матеріал	Щільність, г/см2	Товщина шару половинного ослаблення, см
по нейтронам	по гама-випромінюванню
Вола	1,0	2,7
Поліетилен	0,92	2,7
Броня	7,8	11,5
Свинець	11,3
Земля	1,6		14,4
Бетон	2,3
Деревина	0,7	9,7

1.2.4. Радіоактивне забруднення місцевості

Радіоактивне забруднення місцевості є 4-м фактором ядерного вибуху. Під час ядерного вибуху велика кількість р/а речовин, які осідають з димової хмари на поверхню землі, забруднюють повітря, місцевість, воду, а також продукти, що знаходяться на ній, споруди, лісові насадження, с/г культури, урожай, незахищених людей і тварин.

Джерела р/а забруднення є р/а речовини ядерного заряду, що не прореагували, наведена радіація (штучні р/а ізотопи), продукти ділення ядерного заряду.

Місцевість рахується зараженою при рівні радіації більше 0,5 Р/год.

По рівню радіації на першу годину після вибуху забруднену територію поділяють на 4 зони: А, Б, В, Г (рис.2).

Зона А – помірного забруднення. Еталонний рівень радіації через 1-шу год. після вибуху на зовнішній межі – 8Р/год. Доза радіації на зовнішній межі за час повного розпаду р/а речовин – 40Р, на внутрішній межі – 400Р.

Зона Б – сильного забруднення. Еталонний рівень радіації через 1-шу год. після вибуху на зовнішній межі – 80Р/год. Доза радіації на зовнішній межі за час повного розпаду р/а речовин – 400Р, на внутрішній межі – 1200Р.

Зона В – небезпечного забруднення. Еталонний рівень радіації через 1-шу год. після вибуху на зовнішній межі – 240Р/год. Доза радіації на зовнішній межі за час повного розпаду р/а речовин – 1200Р, на внутрішній межі – 4000Р.

Зона Г – надзвичайно небезпечного забруднення. Еталонний рівень радіації через 1-шу год. після вибуху на зовнішній межі – 800Р/год. Доза радіації на зовнішній межі за час повного розпаду р/а речовин – 4000Р, в середині зони – 7000Р.

Рис.2. Слід радіоактивної хмари ядерного вибуху з рівнями радіації

через 1год. після вибуху

Спад радіації відбувається по закону:

Р_t = Р₁ × (t / t₁ ) ^{- n} ,

де: Р_t – рівень радіації на час t;

Р₁ – рівень радіації на першу годину після вибуху;

t₁ – перша година після вибуху;

n – коефіцієнт (для ядерного вибуху n = 1,2)

На практиці користуються коефіцієнтом зниження рівня радіації К_t, який уже розрахований і є таблиця. Спад радіації розраховують за формулою:

Р_t = Р₁ / К_t .

К_t показує, у скільки разів зменшується рівень радіації за час від 1 год. після вибуху до моменту t.

Радіоактивне забруднення місцевості характеризується щільністю забруднення, яку вимірюють К_і / км² .

К_і – одиниця активності радіонуклідів. При щільності забруднення 1 К_і / км² – рівень радіації становить приблизно 9мкР/год.

1.2.5. Електромагнітний імпульс

Ядерні вибухи призводять до потужних електромагнітних полів. Ці поля через короткочасне існування називають електромагнітним імпульсом (ЕМІ). Його тривалість менше 1 сек. ЕМІ розповсюджується на кілька сотень км.

Уражаюча дія ЕМІ обумовлена виникненням напруги і струмів у провідниках, розміщених у повітрі. Напруженість електромагнітного поля, створеного ЕМІ, досягає 50 000 В/м. ЕМІ уражає радіоелектронну апаратуру і радіозв’язок, пошкоджується ізоляція кабелів. Найбільш уразливим елементом є напівпровідникові прилади (діоди, транзистори і ін.).

Сучасний рівень знань про природу і властивості ЕМІ дає можливість розробити захист від ЕМІ.

2. Осередок ураження на вибухо- і пожежонебезпечному об’єкті

В Україні є понад 1200 великих вибухо- та пожежонебезпечних об’єктів, на яких знаходить ся понад 136 млн. т твердих і рідких пожежонебезпечних речовин.

За певних умов, у процесі виробництва, вони стають небезпечними. Легко спалахують дерев'яний, вугільний, борошняний, зерновий, торф’яний, льняний пил.

Вибухи і пожежі трапляються на об’єктах, які виробляють або зберігають (перевозять) вибухонебезпечні та хімічні речовини під тиском до 100атм, а також газо- і нафтопроводах.

При прогнозуванні можливих наслідків аварій на підприємствах з вибухо- і пожежонебезпечною технологією, розміри зон дії вибухової хвилі можна визначити за табл.6.

Таблиця 6. Розміри зон вибухової хвилі під час вибуху газоповітряної суміші, м

Кількість суміші, т	Надлишковий тиск, кг / см2
		0,5	0,3	0,1
0,1
1,0
10,0
100,0
1000,0

Оцінка обстановки (радіуси зон руйнування, пожеж), яка може скластися на підприємстві при аварії, буде основою для планування обсягу і характеру запобіжних заходів і організації рятувальних робіт.

3. Хімічні зброя і СДЯР. Осередок хімічного ураження

3.1. Отруйні речовини і їх характеристика

Отруйними речовинами (ОР) називаються

Отруйні речовини по формі застосування можна розділити на хімічну зброю і сильнодіючі ядучі речовини (СДЯР).

На об’єктах господарювання є великий асортимент хімічних речовин, токсичних і шкідливих для здоров’я людей, тварин і небезпечних для навколишнього середовища. Ці речовини називають сильнодіючими ядучими речовинами (СДЯР).

Певні види СДЯР знаходяться у великих кількостях на підприємствах, які їх виробляють або застосовують, на складах, сільськогосподарських об’єктах і підприємствах переробної промисловості, багато їх перевозять транспортом.

У воєнний час об’єкти зберігання СДЯР можуть бути зруйновані, у мирний час при виробничих аваріях або стихійних лихах СДЯР можуть потрапити в навколишнє середовище і стати причиною ураження людей, тварин, рослин і зараження навколишнього середовища.

Найбільш поширеними з них являються: хлор, аміак, сірчастий ангідрид, сірководень, бензол, фтористий водень, ацетон, уайт-спірит, дихлоретан, бензин, кислоти, ціаністий водень, окис вуглецю (табл.7).

Таблиця 7. Фізико-хімічні і токсичні властивості СДЯР

СДЯР	Щільність г/см3	Температура кипения, 0С	Токсичні властивості	Дегазуючі речовини
Уражаюча концентрація, мг/л	Експозиція	Смертельна концентрація мг/л
Аміак	0,68	-33,4	0,2	6 год		Вода
Хлор	1,56	-34,6	0,01	1 год	0,1 – 0,2	Вода,гашене вапно
Фтористий водень	0,98	19,4	0,4	10 хв.	1,5	Луги, аміак
Сірчаний ангідрид	1,46	-10	0,4 – 0,5	50хв.	1,4 – 1,7	Вода,гашене вапно аміачна вода
Сірковуглець	1,26		2,5 – 1,6	1,5 год		Сірчаний натрій або калій
Трихлористий фосфор	1,53	74,8	0,08 – 0,015	30хв.	0,5 – 1,0	Луги, аміак

Хімічна зброя –

До бойових токсичних хімічних речовин належать отруйні речовини (ОР) і токсини, які уражають організми людей і тварин, а також фітотоксиканти, які можуть застосовуватися під час війни для ураження с/г культур і лісових насаджень.

Основою хімічної зброї є отруйні речовини.

Класифікація ОР. Найбільш поширена класифікація ОР за тактичним призначенням і фізіологічною дією на організм (рис.3).

За тактичним призначенням

За фізіологічною дією

За швидкістю ураження ОР бувають швидкодіючі (декілька хвилин) і повільно діючі (через деякий час).

В залежності від тривалості зберігати здатність уражати людей і тварин ОР поділяються на 2 групи: стійкі – уражаюча дія зберігається кілька годин або діб (Ві – Ікс, зоман, іприт); не стійкі -уражаюча дія зберігається кілька десятків хвилин.

Важливою характеристикою ОР і СДЯР є токсичність.

Токсичність –

Можливі одночасно місцеве і загальне ураження. Місцеве ураження виявляється в місці контакту ОР з тканинами організму (ураження шкіри, подразнення органів дихання), загальне ураження виникає при попаданні ОР у кров через шкіру (шкірно-резорбтивна токсичність) або через органи дихання (інгаляційна токсичність).

Для кількісної оцінки токсичності ОР, СДЯР і токсинів застосовуються певні категорії доз при різних шляхах проникнення в організм: інгаляційному, шкірно-резорбтивному і через рани.

Рис.3. Класифікація ОР

Токсична доза (токсодоза) ОР або СДЯР – це кількість речовини (доза), яка спричиняє певний токсичний ефект. Токсодоза, що відповідає певному ефекту ураження, відповідає:

- при інгаляційних ураженнях – величині Ct (C – середня концентрація ОР, СДЯР у повітрі, t – час перебування людини чи тварини в зараженому повітрі);

- при шкірно-резорбтивних ураженнях – масі рідкої ОР, яка спричиняє певний ефект ураження при потраплянні на шкіру.

Для характеристики ОР, СДОР, що впливає на людину через органи дихання, застосовують такі токсодози:

- середня смертельна LCt ₅₀ (L - від лат. letalis – смертельний) призводить до смерті 50% уражених;

- середня уражаюча ICt ₅₀ (I - від англ. incapacatalinq – небоєздатний) виводить зі строю 50% уражених;

- середня порогова PCt ₅₀ (P – від англ. primary – початковий) викликає початкові симптоми ураження у 50% уражених.

Інгаляційні токсичні дози LCt ₅₀ , ICt ₅₀, PCt ₅₀ вимірюють у грамах (міліграмах) за хвилину (секунду) на кубічний метр або літр (г_*хв/м³, г_*с/ м³, мг_*хв./л).

Ступінь токсичності ОР, СДЯР шкірно-резорбтивної дії оцінюється токсичною дозою LD ₅₀. Це середня смертельна токсодоза, яку вимірюють у міліграмах на людину (мг/люд.) або в міліграмах на кілограм маси людини (мг/кг).

Токсини –

Основне призначення токсинів – це знищення або тимчасове виведення зі строю людей, а також диверсії в тилу. Для досягнення однакового уражаючого ефекту необхідна бойова концентрація ботулінового токсину в 2 рази нижча концентрації Ві - Ікс і у 6 разів – зарину.

При витраті ботулінового токсину 5кг/ км² утворюється хмара аерозолю з глибиною поширення до 6км. На цій території концентрація токсину призведе до знищення або виведення зі строю 60% людей, якщо заходи їх захисту не будуть вжиті протягом 1хв. Уражаюча дія аерозолю зберігається до 12 год.

Ботуліновий токсин – продукт життєдіяльності бактерії. Це сірий порошок без запаху, сильнодіюча отрута смертельної дії.

Ураження настає після прихованого періоду 2 год – 2 доби, тривалість якого залежить від дози. Смерть настає через 1-10 діб від паралічу серця і дихальних м'язів.

Захист – протигази і респіратори.

Фітотоксиканти –

Фітотоксиканти – (пестициди) – призначені для ураження різних видів рослинності. Їх застосовують для захисту уражаю, але у летальній дозі вони можуть знищити посіви.

Застосовують у мирний час при інтенсивній технології в сільському господарстві. За призначенням поділяються на гербіциди (для знищення бур'янів), арборициди (для знищення кущів і дерев), дефоліанти (для висушування і передчасного випадання листя), десиканти (для висушування листя і стебел с/г культур).

На озброєнні деяких країн фіто токсиканти є як табельні. Так в армії США є 3 основних рецептури: оранжева, біла, синя.

„Оранжева рецептура” – уражає цукрові буряки, горох, соняшник, помідори, виноград. Високотоксична для людей і тварин ЛД₅₀ = 10^-4 – 10^-3 мг/кг.

„ Біла рецептура” – уражає цукрові буряки, соняшник, пшеницю. У людей розвивається лімфоцитоз, порушується обмін речовин, цироз печінки.

„Синя рецептура” – дуже чутливий до цієї речовини рис. Багато років зберігається в навколишньому середовищі. У людей викликає запалення дихальних шляхів, судороги, параліч, втрата зору і свідомості

3.2. Характеристика осередку хімічного ураження

При поширенні у навколишньому середовищі отруйних речовин (ОР) або сильнодіючих ядучих речовин (СДЯР) утворюються зони хімічного зараження і осередки хімічного ураження.

Зона хімічного зараження –

Зона хімічного зараження, яка утворилася в результаті застосування ОР, включає зону безпосереднього застосування хімічної речовини і територію поширення хмари ОР і характеризується довжиною Д, шириною Ш і глибиною Г (рис.4).

Рис.4. Схема зони хімічного зараження і осередку хімічного ураження

Заражене повітря затримується в населених пунктах, садах, лісах, високостеблевих сільськогосподарських культурах, у долинах та ярах. Тому при організації захисту населення це потрібно враховувати.

Межі зони зараження визначаються пороговими токсичними дозами ОР або СДОР, які спричиняють початкові симптоми ураження і залежать від розмірів району застосування ОР чи розливу СДОР, метеорологічних умов, рельєфу місцевості, щільності забудови, наявності та характеристики лісових насаджень.

В межах зони хімічного зараження утворюються осередки хімічного ураження.

Осередок хімічного ураження

Осередок хімічного ураження характеризують – концентрація, щільність зараження і стійкість.

Концентраці я –

Щільність зараження –

Стійкість хімічної речовини на місцевості –

Стійкість визначається часом (хвилини, години, доби) до моменту, коли ця речовина перестає бути небезпечною для рослин і тварин, а люди можуть бути без засобів захисту.

Стійкість залежить від температури повітря, атмосферних опадів, хімічних і фізичних властивостей речовин.

Хімічні речовини, які перебувають у стані пари і туману, проявляють уражаючу дію до тих пір, поки їх концентрація не знизиться до безпечної, а в краплинно-рідинному стані зберігають свої уражаючі властивості значно довше: від кількох годин до кількох місяців.

На стан хімічного осередку зараження і стійкість небезпечних хімічних речовин дуже впливають метеорологічні умови (температура, вітер, опади).

Від температури

На процес розсіювання зараженої хмари дуже впливає стан вертикальної стійкості повітря, який характеризується ступенем вертикальної стійкості повітря. Є три ступені вертикальної стійкості атмосфери: інверсія, ізотермія і конвекція.

Інверсія –

Виникає в ясну літню ніч при слабкому вітрі (до 4 м/с). Так як, холодний шар повітря знаходиться внизу, то створюються сприятливі умови для збереження високої концентрації СДОР та їх розповсюдження.

Ізотермія –

Виникає у похмуру погоду, а також при вітрі більше 4м/с або як перехід від інверсії до конвекції і навпаки. Розповсюдження СДОР – менше за інверсію.

Конвекція –

Хмара зараженого повітря швидко розсівається. Виникає у літній день при ясній погоді, коли швидкість вітру до 4 м/с.

Швидкість вітру значно впливає на тривалість збереження і дальність поширення зараженого повітря. Сильний вітер (понад 6м/с) швидко розсіює заражену хмару і збільшує випаровування краплинно-рідинних хімічних речовин із зараженої ділянки. В результаті цього концентрація парів хімічної речовини в повітрі і тривалість дії ОР на ділянці зменшується. При слабому вітрі (до 4м/с) і відсутності висхідних потоків повітря заражена хмара поширюється за вітром, зберігаючи уражаючі концентрації, на значну глибину (до кількох десятків кілометрів).

4. Біологічна зброя. Осередок біологічного ураження

Біологічні засоби належать до засобів масового зараження і ураження людей, тварин, рослин і зараження об’єктів навколишнього середовища.

Біологічними засобами ураження є: хвороботворні мікроби (бактерії, віруси, гриби), небезпечні шкідники. Вони можуть потрапляти в навколишнє середовище внаслідок аварії, випадкового занесення збудника чи застосування біологічної зброї.

Бактеріологічна (біологічна) зброя –

Зона біологічного зараження –

Збудники інфекційних хвороб можуть поширюватися, збільшуючи зону зараження, людьми, комахами, особливо кровососними, тваринами, гризунами, птахами.

Осередок біологічного ураження –

При виникненні осередку Б.З. для запобігання поширення інфекційних захворювань із первинного осередку, вводиться карантин і обсервація.

Карантин –

Карантин передбачає ізоляцію осередку, забороняється в'їзд і виїзд людей, вивезення тварин, продукції тваринництва і рослинництва, прийом посилок. Проводяться протиепідемічні, ветеринарно-санітарні, санітарно-гігієнічні, протиепізоотичні лікувально-профілактичні заходи.

Карантин припиняється після закінчення строку максимального інкубаційного періоду захворювання (з моменту виявленні і ізоляції останнього хворого).

Обсервація –

Тривалість карантину і обсервації встановлюють, виходячи із тривалості максимального інкубаційного періоду захворювання.

Замість терміну «бактеріологічна зброя» стали використовувати термін «біологічна зброя, «біологічні засоби»» тому, що стали використовувати не тільки бактерії, а й віруси, рикетсії, грибки та шкідники рослин.

Уражаюча дія біологічної зброї ґрунтується на застосуванні насамперед хвороботворних властивостей патогенних мікробів і токсичних продуктів їхньої життєдіяльності.

Поширення на великій території за короткий час масового захворювання людей називається епідемією. Якщо захворювання охоплює багато країн, частини світу, материки – називають пандемією. Охоплення великих територій ураження хворобою рослин називається епіфітотією, а масове ураження тварин на великих територіях – епізоотією.

Як біологічні засоби ураження найнебезпечнішими для людей є антропозоонозні захворювання та група гострих, особливо небезпечних інфекційних хвороб. Збудниками цих захворювань є бактерії, віруси, рикетсії, гриби.

Антропозоонозні захворювання – загальні для людей і тварин. До них належать:

· бактеріальні – чума, сибірка, туляремія, сап;

· вірусні – ящур, енцефаломієліти, псикатоз;

· рікетсійні – КУ- пропасниця, плямиста пропасниця Скелястих гір.

Група гострих, особливо небезпечних інфекційних хвороб, які уражають людей, це:

· бактеріальні – холера, черевний тиф,;

· вірусні – натуральна віспа, жовта пропасниця, грип;

· рікетсійні – висипний тиф.

На території України найбільш поширені епізоотичні хвороби: туберкульоз ВРХ, лейкоз ВРХ, лептоспіроз, класична чума свиней, сальмонельози, сказ, сибірка.

Збудники багатьох інфекційних хвороб швидко розмножуються, особливо таких, як холера, сибірка, черевний тиф. Наприклад, потрапляючи у воду навіть на невеликій ділянці річки, вони можуть заразити її далеко за течією Зараження невеликих і непроточних водойм. Незахищених колодязів може призвести до важких захворювань людей і тварин й стати причиною утворення осередку біологічного ураження.

5. Осередок ураження при землетрусах

Землетруси –

Для оцінки землетрусу прийнята Європейська система МSК – 64 з 12 бальною шкалою.

Умовно землетруси поділяють на:

слабкі – 1-3 бали; помірні – 4 бали; досить сильні – 5 балів;

сильні – 6 балів; дуже сильні – 7 балів; руйнівні – 8 балів;

спустошливі – 9 балів; нищівні – 10 балів;

катастрофічні – 11 балів; сильно катастрофічні – 12 балів.

Осередок ураження при землетрусах –

Ступінь можливих руйнувань, обвалів визначають при прогнозуванні по таблиці 2, 3.

В Україні найбільш небезпечними сейсмічними областями є Закарпатська, Івано-Франківська, Чернівецька, Одеська і Крим, але сейсмохвилі можуть поширюватись по всій території держави (до 5-9 балів).

Територія Одеської області знаходиться в зоні сейсмічності 5-6 балів, а південно-західна частина – до 8 балів.

Основні заходи безпеки при землетрусах:

· зберігати спокій: попередити сусідів, допомогти дітям і інвалідам, слухати інформацію про обстановку, дізнатись місце збору для евакуації;

· взяти документи, необхідні речі, невеликий запас харчів, води медикаменти, ліхтарик;

· погасити світло, перекрити газ, воду і швидко вийти на вулицю;

· відійти від будівель на чисті площадки, над якими немає проводів, мостів, опор;

· вивести худобу в безпечне місце або хоча б відкрити двері тваринницьких приміщень;

· поїзди, трамваї, тролейбуси зупиняються і люди виходять на безпечну відстань;

· якщо землетрус застав у будинку, то потрібно стати у дверному або балконному отворі – ці місця найміцніші.

Щоб зменшити втрати і створити умови для проведення рятувальних робіт потрібно завчасно розробити плани, які складають на основі прогнозування стихійних лих.

Таблиця 8. Ступінь руйнувань залежно від сили землетрусу

№ п/п	Характеристика будівель і споруд	Руйнування, бали
слабке	середнє	сильне	повне
	Будови з легким металевим каркасом безкаркасної конструкції	6-7	7-8	8-9	9-12
	Промислові з металевим каркасом і суцільним крихким заповненням стін	6-7	7-8	8-9	9-10
	Будови із збірного залізобетону	6-7	7-8	-----	8-11
	Цегляні безкаркасні виробничо-допоміжні одно-двоповерхові будівлі з перекриттям із залізобетонних елементів	6-7	7-8	8-9	9-11
	Теж саме з перекриттям з дерев'яних елементів		6-7	7-8
	Цегляні малоповерхові будівлі		6-7	7-8	8-9
	Складські цегляні будівлі	2-6	6-8	8-9	9-10
	Молочно-товарні ферми /МТФ/			7-8	8-9
	Водонапірні башти	5-6		7-8
	Лінії електропостачання /ЛЕП/ низької напруги /10кВ/		6-7	7-8
	Трансформаторні підстанції			8-9	9-10

Таблиця 9. Характеристика сили землетрусу за дванадцятибальною шкалою