Предмет контракту

Цей розділ є одним з основних в контракті, оскільки в ньому вказуються дії сторін, що визначають вид угоди, оговорюється об’єкт угоди, кількість, якість, ціна та загальна сума контракту. Але, якщо кількість, якість або інші умови потребують детального опису, вони можуть виділятися в окремі статті.

В тому випадку, якщо товар потребує ще більш детальної характеристики або номенклатура товару достатньо велика, це вказується в додатку до договору (специфікації), про що робиться відповідна помітка в тексті договору.

Наприклад, специфікація по поставці обладнання повинна містити наступні відомості по кожному найменуванню товару, про що вказується в розділі «Предмет контракту»: кількість, асортимент, ціна, хто проводить оплату, дата поставки, спосіб транспортування, порядок отримання сертифікату на даний товар (у випадку необхідності), а також вид упаковки та необхідність наявності при товарі ярликів, інструкцій по експлуатації, технічних паспортів, необхідного комплекту запасних частин і т.п.

Специфікація підписується сторонами і є невід’ємною частиною контракту.

3. Кількість та якість товару.

В різних країнах використовуються різні системи вимірювань, у зв’язку з чим на практиці виникають проблеми, що випливають з відмінностей у визначенні об’єму чи кількості товару. Частіше за все непорозуміння виникають при визначенні кількості товару в одиницях вимірювання, що співпадають за найменуванням, але відрізняються за масою. Одні й ті ж самі за найменуванням одиниці вимірювання (наприклад, бочка, мішок, бутиль) в різних країнах містять різні кількості. Наприклад, мішок кави в Бразилії, Мексиці, Колумбії складає 60 кг, а в Пуерто-Рико та Ямайці – 90 кг. Тому при позначенні кількості в одиницях, що мають неоднакове значення в різних країнах, слід використовувати метричну систему вимірювань, або давати еквівалент в метричних одиницях.

В контракті купівлі-продажу слід обов’язково оговорювати, чи включається тара та упаковка в кількість (вагу) товару, що постачається.

В залежності від цього розрізняють:

вага брутто – вага товару разом з внутрішньою і зовнішньою упаковкою, включаючи пакувальні матеріали;

вага нетто – вага товару без упаковки;

вага брутто за нетто – вага товару з тарою, коли вартість тари прирівнюється до вартості товару (в тих випадках, коли вага тари складає не більш 1-2% ваги товару і коли ціна тари мало відрізняється від ціни такої ж вагової одиниці товару – мішки, поліетиленові пакети та ін.), в цьому випадку контрагенти, що укладають контракт, вагою тари якби нехтують і брутто приймається за нетто.

Якість товару визначається сукупністю властивостей, що визначають придатність товару для використання його за призначенням.

У зовнішньоторговельній термінології існують спеціальні поняття:

кондиція – це умова про якість та упаковку товару;

звичайна експортна якість – спосіб її визначення залежить від характеру товару та від практики, що склалася в міжнародній торгівлі.

Якість може бути визначена наступними способами:

o За стандартами. Цей спосіб передбачає поставку товару за якістю, що точно відповідає певному стандарту. Стандарт – це документ, в якому дається якісна характеристика товару. Стандарти розробляються різноманітними урядовими організаціями, союзами підприємців, науково-технічними асоціаціями та інститутами, страховими компаніями та ін. За стандартами визначається якість таких товарів, як зернові, каучук, чорні метали та ін. Дуже часто у зовнішньоекономічних контрактах посилаються на національні стандарти (ГОСТ, DIN, ASTM, API та ін.). Цей факт не означає, що в тексті контракту можна посилатися на будь-який з них або на обидва стандарти одночасно. Сторони повинні вказувати той стандарт, за яким виробляються товари на заводі-виробнику та який є прийнятним для покупця. Більш того, необхідно враховувати і те, що у випадку невідповідності якості товару вказаній стандартом відбір та підготовка арбітражних проб матеріалу, а також контрольне визначення якості товару будуть проводитись відповідно до методів, які застосовуються при випробуванні товарів відповідно до вказаного стандарту.

o За технічними умовами (коли на даний товар відсутні стандарти і необхідне встановлення спеціальних вимог до його якості). Цей спосіб застосовується відносно складного промислового обладнання, унікальної апаратури, суден, літаків.

o Вміст окремих речовин в товарі. Цей спосіб визначення якості передбачає встановлення в контракті у відсотках мінімально допустимого вмісту корисних речовин і максимально допустимого вмісту небажаних елементів або домішок.

o Виходом готової продукції. При цьому способі в контракті встановлюється показник, який визначає кількість кінцевого продукту, що повинен бути отриманий із сировини (пряжі із шерсті, олії з насіння).

o По специфікації. Складається експертами, імпортерами або іншими організаціями і містить необхідні технічні показники, які характеризують товар (що описують товар).

o За зразками. Відбувається на підставі пред’явлення продавцем зразків товару, узгоджених і підтверджених сторонами, які потім використовуються як еталони. Зазвичай відбирається три зразка. Один зразок зберігається у покупця, другий – у продавця, а третій передається незацікавленій нейтральній організації, частіше за все Торговій палаті. В контракті передбачається порядок порівняння поставленого товару зі зразком.

o За попереднім оглядом. Регламентація якості товару за попереднім оглядом означає надання покупцю можливості огляду всієї партії товару у встановлений строк. Експортер гарантує якість товару таким, яким його оглянув та схвалив імпортер. Відповідальність експортера може виникати тільки у випадку виникнення прихованих дефектів товару. В контрактах цей спосіб перевірки якості позначається словами «оглянуто-схвалено». За попереднім оглядом частіше за все передаються товари на аукціонах та зі складів.

o За справедливою середньою якістю – ФАК. Цей спосіб застосовується в основному в контрактах на зернові. В контракті робиться вказівка, що якість товару повинна відповідати справедливій середній якості зерна в певний період і у встановленому місці відвантаження (в країні продавця або в країні походження товару).

o Спосіб «тель-кель». Означає поставку товару «яким він є». Цей спосіб застосовується при продажі врожаю зернових, овочем, цитрусових «на корню» (ще не знятого), а також при морському перевезенні вантажів, коли продавець не несе відповідальності за погіршення якості в дорозі.

Досить часто якість в контракті визначається застосуванням декількох способів. Якщо в контракті не вказаний спосіб визначення якості, зазвичай вважається, що якість товару, який постачається повинна відповідати середній якості, що є в країні продавця або в країні походження товару звичайною для даного виду товару. У випадку застосування Конвенції про договори міжнародної купівлі-продажу товарів слід використовувати положення, відповідно до якого, за винятком випадків, коли сторони домовились про інше, товар не відповідає договору, якщо він:

а) непридатний для тих цілей, для яких товар того ж описання зазвичай використовується;

б) непридатний для будь-якої конкретної мети, про яку продавець прямо або опосередковано був поставлений до відома під час укладання договору, за винятком тих випадків, коли із зобов’язань випливає, що покупець не покладався або що для нього було незрозумілим покладатися на компетентність та твердження продавця.

Більшість контрактів містять комерційні гарантії якості, які являють собою зобов’язання продавця поставити покупцю товар, який протягом встановленого (гарантійного) строку має певні властивості. Виявивши протягом гарантійного періоду невідповідність товару гарантованим характеристикам, покупець має право пред’явити продавцю претензію. (Документом, що підтверджує якість товару є сертифікат якості.)

4. Базисні умови поставок.

Вони визначають розподіл між продавцями і покупцями обов’язків, пов’язаних зі здійсненням поставок товарів. Ті витрати по доставці товару, які несе продавець, включаються в ціну товару.

Базисні умови поставки використовуються для калькуляції купівельної ціни товару і впливають на митну вартість.

Правила ІНКОТЕРМС носять факультативний характер і застосовуються в повному обсязі або в якийсь частині, якщо на них є пряме посилання в контракті.

5. Строки поставки

Строки поставки можуть бути включені в розділ «Базисні умови поставок». В контрактах частіше за все вказуються календарні строки поставок, оговорюється право продавця на дострокову поставку або порядок отримання дозволу покупців на дострокову поставку.

В цілому строк поставки може визначатися одним з наступних способів:

визначенням календарного дня поставки;

визначенням періоду, протягом якого повинна бути здійснена поставка;

шляхом вказівки кількості днів або тижнів, рахунок яких починається з моменту здійснення якої-небудь дії (наприклад, оплати товару по мірі готовності).

Якщо поставка товару буде здійснюватися партіями протягом тривалого часу, строки складають графік виконання поставки з чіткими вказівками, який товар, в якій кількості та за який період часу передбачається поставити.

Якщо поставка товару виконана до настання встановленої контрактом календарної дати, покупець має право відмовитись від його прийняття, хоча має право й прийняти його. Тому, коли продавцю є вигідною дострокова поставка товару і він має можливість її здійснити, в умовах контракту слід оговорити право продавця на поставку товару до встановленого терміну, наприклад: «Дозволяється дострокова поставка товару».

Найбільш часто зустрічається такий спосіб поставки як дата перетину кордону.

У випадку якщо в контракті або в додатку (специфікації) до нього не встановлено строк поставки і при цьому немає ніяких вказівок на те, яким чином він повинен бути визначений, сторони мають керуватися наступними положеннями. За загальними правилами, що склались в практиці міжнародної торгівлі, такий контракт не втрачає юридичної сили (він буде кваліфікований як договір купівлі-продажу). Строки мають виконати взяті на себе зобов’язання по зовнішньоторговому договору купівлі-продажу. Порядок передачі товарів покупцю визначається в даному випадку, виходячи зі звичаїв та законів країни, право якої застосовується до даного контракту.

Згідно з ст. 165 ЦК України, якщо строк виконання зобов’язання не встановлений або він визначений моментом витребування, кредитор вправі вимагати виконання, а боржник вправі провести виконання у будь-який час. Боржник зобов’язаний виконати таке зобов’язання в семиденний строк з дня пред’явлення вимоги кредитором, якщо обов’язок негайного виконання не випливає з закону, договору або зі змісту зобов’язання.

Стаття 33 Віденської конвенції 1980 року також передбачає, що для виконання зобов’язань за контрактом, в тексті якого не вказана конкретна дата поставки, застосовується розумний строк після укладання договору. За законодавством деяких зарубіжних країн при відсутності в контракті умови про строки поставки продавець може її провести негайно, а покупець вправі вимагати негайної поставки замовленого ним товару.

Відповідно до узвичаєння, що встановилося в практиці міжнародної торгівлі, термін «негайна поставка» розуміється як поставка протягом 14 діб з дати підписання контракту. Розумний строк визначається, як правило, виходячи з конкретних умов контракту. Наприклад, приймається до уваги практика договорів міжнародної купівлі-продажу даного виду товару.

Окремо оговорюється право дострокової поставки, оскільки воно пов’язане і з достроковою оплатою, а грошей може не виявитись.

За порушення строку поставки товару зазвичай сторони передбачають в контракті умови про відповідальність, наприклад, стягнення штрафу.

6. Ціна та загальна сума контракту.

У ЗЕД є ряд особливостей у визначенні контрактних цін у порівнянні з розрахунком внутрішніх цін на товари. Є також специфіка в класифікації цін і використанні спеціальної термінології, що застосовується при розрахунку цін на експортні або імпортні товари.

Так, у ЗЕД ціна товару – це кількість грошових одиниць певної валютної системи, яку повинен сплатити покупець продавцю в указаній в контракті валюті за узгоджену одиницю вимірювання товару та прийняті базисні умови поставок.

Для встановлення ціни товару в контракті купівлі-продажу визначаються: одиниця вимірювання, за яку встановлюється ціна, базис ціни, валюта ціни, спосіб фіксації цін та їх рівень.

В контракті оговорюється, як розуміється встановлена ціна: чи входять в неї затрати на транспортування вантажу, ціна тари, упаковки, маркіровки і т.д. На вибір одиниці вимірювання товару для встановлення ціни впливає вид товару та практика торгівлі ним, що склалася.

Ціна в контракті може бути встановлена:

за визначену кількісну одиницю товару (за визначену кількість одиниць), вказану в одиницях вимірювання або в рахункових одиницях, які звичайно застосовуються в торгівлі даним товаром;

за вагову одиницю, виходячи з базисного вмісту основної речовини в товарі (для таких товарів, як руди, концентрати та ін.);

за вагову одиницю в залежності від коливань натуральної ваги, вмісту сторонніх домішок та вологи.

При визначенні рівня цін сторони зазвичай орієнтуються на два види цін: публікуємі і розрахункові.

Публікуємі ціни приводяться в спеціальних джерелах, які відображають рівень світових цін. Серед публікуємих цін можна виділити: довідкові ціни, біржові котирування, ціни, що приводяться в загальних статистичних довідниках, спеціальних бюлетенях, фірмових каталогах, прейскурантах і т.д.

Розрахункові ціни використовуються в договорах на нестандартне обладнання, що виготовляється зазвичай за індивідуальними замовленнями. Тому ціни розраховуються окремо по кожному контракту.

При поставках товару з різною якістю ціна встановлюється за одиницю товару кожного виду, сорту, типу, марки індивідуально, для чого часто використовуються специфікації, на які в тексті договору робиться посилання. Окремим пунктом вказується загальна вартість договору.

Якщо в основу ціни покладено вагову одиницю, необхідно уточнити характер ваги (брутто, нетто) або оговорити включення в ціну вартості тари та упаковки.

Ціна, що визначається в контракті, може бути виражена в валюті країни експортера, імпортера, в валюті третьої країни або в міжнародних валютних одиницях. При цьому загальна вартість товару, що постачається за контрактом, фіксується в тій же валюті, що і ціна товару. Якщо кількість товару, обумовлена в контракті, доповнюється оговоркою (опціоном), що допускає відхилення від кількості товару, який постачається продавцем, то тоді пункт, який вказує загальну вартість контракту, також повинен містити аналогічну оговорку, що допускає відхилення загальної вартості контракту. (Це особливо важливо, якщо платіж за товар, що постачається, здійснюється за акредитивом.)

Ціна може бути зафіксована в контракті в момент його укладання, визначається протягом строку його дії або безпосередньо перед виконанням контракту. В залежності від способу фіксації ціни розрізняють такі види цін:

тверда ціна. Встановлюється при укладанні контракту і не підлягає зміні протягом всього терміну його дії. Застосовується частіше за все при поставках протягом короткого терміну. В контрактах робиться оговорка «ціна тверда, зміні не підлягає»;

рухома ціна. Ціна встановлюється при укладанні контракту, але може бути переглянута в подальшому, наприклад, якщо ринкова ціна одного товару зміниться (допустимий мінімум відхилення ринкової ціни від вказаної в контракті – 2-3%, в межах якого перегляд встановленої ціни не проводиться). В контракті робиться відповідна оговорка про те, що ціни можуть бути переглянуті;

ціни з наступною фіксацією. Визначаються в призначені договорами терміни на підставі біржових котирувань, цін, що публікуються в довідкових та галузевих журналах;

плаваюча ціна. Застосовується в контрактах з довготривалими строками поставок, протягом яких економічні умови виробництва суттєво змінюються. Плаваюча ціна складається з двох частин: базової, яка встановлюється на дату пропозиції та підписання контракту, та змінюваної, що визначається в період виробництва або поставки товарів.

При встановленні ціни товару слід враховувати і наявність індикативних цін, визначених відповідно до законодавства України, та які відображають рівень цін на ринку експорту або імпорту на момент здійснення експортної або імпортної операції.

7. Умови платежів. Захисні оговорки.

Контракти зазвичай містять детальне викладення порядку взаємних розрахунків: валюту платежу, строк платежу, спосіб платежу, форми розрахунків, валютні оговори. Оплата товару може здійснюватись в валюті експортера або імпортера, а також в іншій валюті.

В контракті необхідно розрізняти:

валюту ціни (валюту контракту) – грошову одиницю, в якій виражена ціна товару. Валюта ціни за одиницю товару, якщо тому не перешкоджає законодавство сторін, може бути встановлена на розсуд контрагентів угоди в валюті країни експортера, імпортера або в валюті третьої країни. (При цьому враховуються торгові звичаї, наприклад, ціни на метали та вугілля виражаються у фунтах стерлінгів, на нафтопродукти і пушнину – в доларах США.) У обраній валюті виражається загальна вартість товарів, що постачаються за даним контрактом;

валюту платежу (валюта, в якій відбувається фактична оплата товару). Валюта платежу може відрізнятись від валюти ціни, особливо тоді, коли контрактні ціни встановлюються на біржах, аукціонах. Вибір валюти платежу повинен здійснюватися відповідно до діючих міжнародних договорів та внутрішнього законодавства.

З метою страхування експортера або кредитора від ризику знецінення валюти в контракті купівлі-продажу та ін. передбачається валютна оговорка – умова, що обумовлює перегляд суми платежу пропорційно зміні курсу валюти оговори.

Оговорка може бути одновалютною при співпаданні валют ціни і платежу, поставленої в залежності від курсу якої-небудь іншої валюти.

При мультивалютній оговорці сума грошових платежів уточнюється в залежності від зміни середньоарифметичного курсу декількох валют.

В контракті обов’язково слід вказати джерело інформації про курси валют.

(Слід звернути увагу на те, що застосування валютних оговорок не гарантує експортеру повного захисту від валютних ризиків, тому експортер може застрахувати валютні ризики в страхових компаніях або за допомогою форвардних валютних угод з комерційними банками. Банки можуть здійснювати страхування валютних ризиків на основі створення зустрічних вимог та зобов’язань в іноземній валюті (хеджирування).)