Readme.txt

dirinfo і т.п.

В імені файла можуть використовуватися великі і малі букви (причому MS DOS не проводить різниці між великими і малими буквами), символи $ & # @ ‘! % ^) (} { ] [ - _ і цифри. Недопустимо використання символів? *., = + \ / | > <:; і символів лапок. Якщо ви спробуєте ввести більш довше ім’я, чим це допустимо, то нічого страшного не відбудеться. Зайві символи, які будуть знаходитись праворуч, просто будуть проігноровані. Наприклад, якщо ви спробуєте створити ім’я файла readtext1.txt, то операційна система MS DOS сприйме файл з ім’ям readtext.txt.

В операційній системі Windows довжина файла (разом з розширенням) не повинна перевищувати 255 символів. Не можна використовувати символи ? * \ / | > < і символів лапок. В імені дозволяється використовувати прогалини і декілька точок. Розширенням вважається всі символи, які йдуть після останньої крапки. На відміну від MS DOS, в Windows розпізнаються великі і малі букви при створенні файла, але ігнорується регістр при зверненні до файла. Крім обмеження на довжину імені файла (255 символів) існує обмеження на довжину повного імені файла (в нього входить шлях доступу до файла, прочинаючи від вершини ієрархічної структури). Повне ім’я файла не може бути довшим 260 символів.

1.2. Атрибути імен файлів.

Крім імені і розширення імені файла операційна система зберігає для кожного файла дату його створення (зміни) і його признаки (атрибути). Атрибути – це додаткові параметри, які визначають властивості файлів. Основних атрибути чотири:

Y Тільки для читання (Read only);

Y Схований (Hidden);

Y Системний (System);

Y Архівний (Archive).

1.3. Шаблон (маска) імені файла.

При роботі інколи потрібно провести операцію з групою файлів. Для цього дозволено вживання в складі імен файлів і розширень символів * та?. Символ? вживається для заміни будь-якого символу (один знак питання означає один будь-який символ). Символ * вживається для заміни будь-якого числа символів.

Примітка. Зверніть увагу, що вживання в імені символу після зірочки не має сенсу, так як зірочка означає будь-яку кількість символів. Так, вживши шаблону *а.*, ви виділити всі імена файлів, а не тільки файли, які закінчуються на символ а.

Приклади шаблонів:

Шаблон	Припустимі імена файлів, які задовольняють даному шаблону
PR*.*	всі файли з іменами, які розпочинаються на PR
*.EXE	всі файли з розширенням EXE
*.*	всі файли поточного каталогу
*.	всі файли, у яких відсутнє розширення
???.BAS	всі файли розширенням BAS з не більше, чим трибуквеним іменем
А?.*	всі файли, імена яких розпочинаються на А і складаються з однієї або двох букв

Використання шаблону імені файла значно прискорює операції пошуку файлів і полегшує виконання групових операцій. Але може принести немало засмучень, якщо шаблони використовуються в операціях знищення, перейменування і т.п. Перевірте себе не один раз, перш ніж вирішите виконати наприклад, команду del *.*.

1.4. Стандартні імена дисків.

Існують фізичні та логічні імена дисків. Фізичне ім’я присвоюється окремому пристрою – жорсткому диску (вінчестеру), дисководу. Жорсткому диску, з якого здійснюється завантаження операційної системи, завжди присвоюється ім’я С: (вказується англійська буква та двокрапка), іншим дискам – наступні букви D:, E:, F:, … Але ці імена використовуються тільки в програмі адміністрування диска (наприклад, в програмі fdisk). В інших випадках цими ж буквами – C:, D:, E:, F: і т.п. – позначають імена логічних дисків. Під логічним диском в комп’ютері розуміється будь-який носій інформації, з яким операційна система працює як єдиним цілим об’єктом. Так, один фізичний диск може бути розділений на декілька логічних дисків.

В якості логічного диска може бути використана частина оперативної пам’яті (для цього призначена програма ramdrive), при роботі в комп’ютерній мережі новий ресурс підключається до ПЕОМ також у вигляді нового логічного диска. Так що на протязі дня на одному і тому ж комп’ютері може бути різна кількість логічних дисків.

В операційній системі прийнятий наступний порядок присвоєння логічних імен фізичним пристроям. Буквами А: і В: завжди позначаються дисководи гнучких магнітних дисків (навіть якщо на ПЕОМ встановлено тільки один дисковод, буква В: використовується в якості другого імені для диска А:). Жорсткому диску присвоюється ім’я С:. Якщо жорсткий диск розбитий на логічні диски, то їм присвоюються імена D:, E:, F:) і т.п. (в алфавітному порядку. Літера, яка позначає компакт-диск слідує наступною за літерою останнього логічного диска вінчестера. Наприклад, якщо вінчестер має логічні диски С:, D:, E: і F:, то до компакт-диска потрібно звертатися на ім’я G:. Логічні імена мереженим дискам можна довільно присвоювати по розсуду оператора при підключенні відповідного диска (у тому числі і пропускаючи букви).