Собівартість

продукції

Обсяги виробництва

Рис 7.2. Крива досвіду

Згідно закону досвіту витрати на одиницю продукції зменшуються на фіксований відсоток при кожному подвоєнні виробництва (рис 7.2). Дослідження показали, що темпи зменшення витрат на одиницю продукцію змінюються в залежності від галузі: для автомобільної промисловості вони дорівнюють 12%; для металургійної та літакобудування – 20%, для виробництва напівпровідників – 40%. [ ] Звичайно, що нові підприємства знаходяться в менш вигідній ситуації в порівнянні з давно працюючими на галузевому ринку конкурентами.

Прихильність споживачів до звичних товарних марок.

Звичка і лояльність споживачів до продукції традиційних виробників означає, що нове підприємство повинно бути готовим витратити значні суми на рекламу і просування своєї продукції. Щоб переконати споживачів переключитись на нові товарні марки, необхідні кращі якість та обслуговування, значні знижки, інтенсивна реклама, тощо. Все це означає зменшення прибутків і зростання комерційного ризику для нових підприємств галузі.

Необхідні розміри капіталовкладень.

На початковому етапі діяльності необхідні кошти для купівлі чи будівництва підприємства, придбання обладнання, створення необхідних запасів, фінансування реклами і просування продукції, покриття збитків та інше. Чим більші грошові кошти необхідно вкласти, тим менша кількість підприємств мають можливість це зробити.

Нерівність у витратах незалежно від розмірів підприємства.

Постійне зростання вартості основних ресурсів є об’єктивною особливістю ринку. Підприємства, що давно діють в галузі, мають менші витрати і знаходяться у вигідних умовах; тому що вони: краще розташовані; створювалися за нижчими цінами; користувалися дешевшими кредитами; ресурсами; володіють патентами, ноу-хау; мають переваги від ефекту кривої досвіду.

Новим підприємством для початку діяльності в галузі необхідні значно більші кошти у порівнянні з діючими конкурентами

Доступ до каналів збуту.

Підприємствам-новачкам приходиться “ купувати” доступ до оптової, роздрібної мережі збуту, системи сервісу за рахунок надання ділерам і дистриб’юторам, а також іншим діловим партнерам значних цінових і рекламних знижок, а також проведення активних дій по стимулюванню попиту.

Обмежуючі дії органів державної та місцевої влади.

Органи влади можуть обмежити чи заборонити доступ на ринок за допомогою ліцензій, дозволів, квот, встановлення інших тарифних і нетарифних бар’єрів, для подолання яких нові підприємства вимушені нести додаткові витрати.

Серйозною перепоною диверсифікації можуть стати і вихідні бар’єри, до яких відносяться: наявність основного капіталу значної вартості в колишній галузі; небажання втратити престижний імідж; втручання уряду і місцевої влади; профсоюзна опозиція; протести постачальників, клієнтів, інших партнерів по колишньому бізнесу. Значну роль відіграють і емоційні вихідні бар’єри, серед них виділяються честолюбство власників бізнесу, прихильність до певного роду діяльності, побоювання менеджерів щодо загрози власній кар’єрі, лояльність до працівників.