Способи проникнення в іншу галузь

Проникнення в іншу галузь може бути здійснене такими способами:

поглинання існуючого підприємства в новій галузі;

створення власного підприємства з “нуля”;

організація спільного підприємства.

Розглянемо кожен із перелічених способів.

Поглинання існуючого підприємства в новій галузі.

Проводиться шляхом купівлі контрольного пакету акцій за бажанням чи без бажання колишнього керівництва і основних акціонерів. При цьому підприємство – кандидат для придбання оцінюється з урахуванням таких критеріїв:

знаходження у галузі, що неуразлива до падіння виробництва, інфляції, змін в політиці уряду;

наявність значного потеніалу зростання бізнесу;

потреба незначних капіталовкладень для заміни основного капіталу, виробничих фондів, поповнення оборотного капіталу;

забезпечення швидкого повернення капіталовкладень і досягнення запланованих показників прибутку;

підприємство переживає фінансові проблеми, його вартість занижена, існує можливість придбати його за цінами нижче ринкових;

відсутність протидії з боку державних органів, місцевої влади, профспілок, трудового колективу.

Поглинання є найбільш поширеним способом швидкого проникнення в галузь, при якому немає необхідності подолання значної кількості вхідних бар’єрів, відомі масштаби діяльності та ринкова репутація підприємства – об’єкта поглинання, забезпечується швидкий запуск виробництва.

Недоліки поглинання як способа диверсифікації: необхідність ризику значними сумами; небезпека розвитку конфліктної ситуації при примусовому злитті підприємств; залежність ціни придбання від стану підприємства (висока вартість успішної компанії чи низька ціна за компанію, що має проблеми). Невисока ціна придбання, як правило, є причиною істотних майбутніх витрат на удосконалення бізнесу і доведення його до прибуткового рівня.

2. Створення власного підприємства “з нуля” під загальним керівництвом материнської компанії. Доцільно за таких умов:

організація власного підприємства обходиться дешевше, ніж купівля іншої компанії;

створення нових виробничих потужностей не буде негативно впливати на співвідношення попиту і пропозиції в галузі;

на ринку діють невеликі підприємства-конкуренти, які не реагують гостро на появу новачка;

підприємство має необхідні для ефективного функціонування досвід і достатню кількість часу для організації бізнесу в новій галузі “з нуля”.

Диверсифікація шляхом створення нового підприємства “з нуля” в обраній галузі пов’язана із значними проблемами і витратами. Необхідно подолати вхідні галузеві бар’єри; здійснити інвестиції в нові виробничі потужності, організувати найм і навчання персоналу; провести роботу по створенню каналів збуту, формуванню попиту.

3. Організація спільного підприємства

Спільне підприємство -це підприємство, яке засновано на базі об'єднання майна різних власників (змішана форма влас­ності). В числі засновників спільного підприємства можуть бути юридичні особи та громадяни України та інших держав. У Законі України "Про власність" розглядається власність

спільних підприємств як підприємств за участю юридичних осіб і громадян України, з одного боку, юридичних осіб і громадян інших держав з іншого.

СП здійснюють наступну діяльність: 1.Експорт і імпорт товарів, науково-технічних досягнень, капі­талів і робочої сили. 2. Надання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності Украї­ни послуг іноземним суб'єктам господарської діяльності і навики у тому числі: транспортно – експедиційних; виробничих; страхових; консультаційних; маркетингових;

експортних, посередницьких, брокерських, агентських, кон­сигнаційних, управлінських, облікових, аудиторських, юридичних, туристичних та інших послуг, не заборонених законодавством Ук­раїни; наукова, науково-технічна, виробнича, навчальна та інша ко­операція з іноземними фірмами; навчання, підготовка та перепідго­товка спеціалістів на комерційній основі; міжнародні фінансові операції і операції з цінними паперами, передбачених законодавством України; кредитні та розрахункові операції між суб'єктами зовнішньо­економічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності; створення банківських, кредитних та страхових закладів на території України у випадках, передбачених її законами; спільна підприємницька діяльність і створення спільних підприємств різних видів та форм, спільне ведення господарських операцій, спільне володіння майном як на території України, так і за її межами; підприємницька діяльність на території України, яка пов'я­зана з наданням ліцензії, патентів, ноу-хау, торговельних марок та інших об'єктів інтелектуальної власності з боку іноземних суб'єктів господарської діяльності; аналогічна діяльність суб'єктів зовнішньо­економічної діяльності за межами України; організація проведення виставок, аукціонів, торгів, конфе­ренцій, симпозіумів, семінарів та інших заходів на комерційній ос­нові; організація та здійснення оптової, консигнаційної та роздріб­ної торгівлі на території України; товарообмінні (бартерні) операції, зустрічна торгівля; орендні операції (у т. ч. лізингові);

роботи на контрактній основі фізичних осіб України з іно­земними суб'єктами господарської діяльності на території України та за її межами;

різного роду посередницькі операції учасників зовнішньоекономічної діяльності. Створення СП є формою здійснення інвестицій у національну економіку. За чинним законодавством засновниками СП можуть бути будь – які власники майна – юридичні особи та громадяни України, а також іноземні юридичні особи та громадяни. До засновників СП пред'являються такі вимоги: юридичні особи повинні мати статус суб'єкта підприємниць­кої діяльності після державної реєстрації, а в установчих докумен­тах чітко фіксувалось право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність; фізичні особи - громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які мають постійне місце проживання в Україні, повинні бути зареєстровані як підприємці; юридичні та фізичні особи повинні бути зареєстровані як учас­ники зовнішньоекономічної діяльності. Реалізувати право на створення СП юридичні та фізичні особи мають право тільки після державної реєстрації їх як учасників зовнішньоекономічної діяльності, яку проводить Міністерство зовнішньоекономічних зв'язків і торгівлі України (МЗЕЗторг). СП може створюватись і як мале підприємство відповідно до діючого законодавства. Важливою характеристикою правового статусу СП є те, що на них у повній мірі розповсюджується законодав­ство України, норми громадянського, трудового, земельного, фінан­сового, адміністративного та інших галузей національного права рес­публіки. З дня державної реєстрації СП використовує всі права ста­тусу юридичної особи. Вони від свого імені складають договори, мають майнові права, несуть обов'язки, можуть бути позивачами та відповідати у судах. СП мають право здійснювати будь-які види гос­подарської діяльності, якщо вони не заборонені законодавством Ук­раїни та відповідають цілям, передбаченим у статуті СП. Суттєвим є також законодавчо-закріплений спеціальний режим захисту прав та інтересів іноземних інвесторів. Держава не може реквізувати іно­земні інвестиції, крім випадків стихійного лиха, аварій, епідемій. Компенсація повинна бути адекватною та ефективною. Захист права власності СП забезпечується також встановленою законом відповідальністю державних органів як за неправомірне втручання у здійснення власником його повноважень по володін­ню, користуванню та розпорядженню майном, так і за видання актів, які не відповідають законодавству та порушують права власника. Вищим органом управління СП є збори учасників або призна­чених ними представників (нотаріально засвідченою довіреністю). Представники учасників призначаються на постійний або на визначений строк. Учасник може у будь-який час лишити свого представника участі у зборах учасників, повідомивши про це інших учасників. Він також може передати свої повноваження на зборах іншому учаснику або його представнику.

Учасники мають кількість голосів пропорційно розміру їх час­ток у статутному фонді СП. Збори учасників вибирають свого головуючого на постійний строк, або передбачають черговість головування учасників у алфавітному порядку. Вони також самостійно визначають регламент своєї роботи. До виключної компетенції зборів учасників відносяться:

визначення основних напрямків діяльності СП; затвердження планів і звітів про їх виконання; внесення змін в Статут і Установчий договір;

вибори (призначення) і відкликання дирекції (директора) і ревізійної комісії; затвердження річних результатів діяльності СП, включаючи його філії, затвердження звітів і висновку ревізійної комісії, поряд­ку розподілу прибутку, визначення порядку покриття збитків; створення, реорганізація та ліквідація дочірніх підприємств, філій та представництв, затвердження положень (статуту) про них; винесення рішень про притягнення до майнової відповідаль­ності посадових осіб СП; затвердження правил процедури та інших внутрішніх доку­ментів СП; вибори головуючого зборів учасників;

визначення порядку розподілу прибутку, основних напрямків інвестиційної політики СП; встановлення розміру, форми і порядку внесення учасника­ми додаткових внесків; рішення питань про придбання СП частки учасника;

визначення умов оплати праці посадових осіб СП, його філій та представництв дочірніх підприємств; затвердження договорів, укладених на суму більш як грн.; прийняття рішень про припинення діяльності СП, призна­чення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу;

виключення учасника із СП. З питань визначення основних напрямків діяльності СП і зат­вердження його планів та звітів про їх виконання, внесення змін в установчі документи, а також виключення учасника СП рішенням зборів учасників приймаються одноголосне. По всіх останнім питанням рішення приймаються простою більшістю голосів. Збори учасників скликаються по мірі необхідності, але не менш як двох разів на рік.

Головуючий зборів учасників організує їх роботу. Збори учасників приймають рішення на своїх засіданнях, але в окремих випадках, передбачених в установчому договорі, допус­кається прийняття рішень методом опитування. У цьому випадку проект рішення розсилається учасникам, які повинні у письмовій формі повідомити про свою позицію. На про­тязі 10 днів з часу одержання інформації від останнього з них, всі вони повинні бути повідомлені головуючим про прийняття рішен­ня. Рішення методом опитування вважаться прийнятим при відсут­ності заперечення будь-якого із учасників. Збори учасників вважаються правоздатними, якщо в них беруть участь у сукупності більш як 60% голосів, а з питань, які вимагають одноголосності - всі учасники. Будь-який із учасників має право вимагати розглядання питан­ня на зборах учасників при умові, що він заявив про це не пізніш, як за 25 днів до початку зборів. Головуючий зборів учасників організує ведення протоколу в спеціальній Книзі протоколів, яка повинна надаватись учасникам у будь-який час, а за їх вимогою повинні видаватись засвідчені ви­тяги із книги протоколів. Позачергові збори учасників скликаються головуючим, якщо цього вимагають інтереси СП в цілому (загроза значного скорочен­ня статутного фонду, неплатоспроможності та інше), а також за ви­могою директора (директорії); ревізійної комісії СП.

Учасники СП, які володіють у сукупності більш як 20% голосів, мають право вимагати скликання позачергових зборів учасників у будь-який час та з будь-якого приводу. Якщо на протязі 25 днів го­ловуючий не виконав цієї вимоги, вони можуть самі скликати збо­ри учасників. Про проведення зборів учасники повідомляються письмово (або іншим способом) не менш, як за ЗО днів до початку зборів з вказівкою про час та місце їх проведення, а також порядку денного. Для керівництва поточною діяльністю СП вищий орган управ­ління (збори учасників) обирає або призначає виконавчий орган управління - колективний (дирекцію) або одноосібний (директо­ра). Дирекція (директор) самостійно вирішує всі питання діяльності СП, крім тих, які відносяться до виключної компетенції зборів учас­ників. Збори учасників можуть винести рішення про передачу час­тини своїх прав до компетенції директора (дирекції). Дирекція (директор) підзвітна зборам учасників і організує виконання їх рішень. Вона (він) не може приймати рішення, обо­в'язкові для учасників. Директор (члени дирекції) не може бути од­ночасно головуючим зборів учасників. При найнятті (призначенні, обранні) директора СП на посаду з ним укладається контракт, у якому визначаються строки найняття, права, обов'язки та відповідальність директора перед зборами учас­ників і колективу СП, умови його матеріального забезпечення та звільнення з посади з врахуванням гарантій, передбачених контрак­том та чинним законодавством.