Особливості здійснення рекреаційної діяльності в деяких закордонних країнах

При здійсненні туристських операцій складаються певні відносини між виробниками туристичних послуг і туристськими фірмами, з одного боку, і туристськими фірмами й клієнтами-туристами – з іншого.

Відносини між виробниками туристських послуг (транспортна організація, готель, ресторан) і турагентством, або туроператором, найчастіше регулюються агентською угодою.

Агентські угоди передбачають передачу виробником туристських послуг, іменованим принципалом, туристському агенту права на продаж як окремих видів цих послуг, так й інклюзив-турів від імені й за рахунок принципалу. У них містяться певні вимоги з виконання покладених на сторони задач, територіально обмежується сфера дії агента, впроваджуються його права й обов’язки відносно принципалу, а також порядок виплати комісійної винагороди. Агентська угода може бути оформлена як у письмовій, так і в усній формі. Оформлена в письмовій формі на спеціальному бланку агентська угода називається ліцензією.

Система надання ліцензії на основі агентської угоди одержала найбільше поширення при продажі транспортних послуг. У міжнародній практиці широко застосовуються типові умови агентської угоди, розроблені Міжнародною асоціацією авіаційного транспорту ІАТА. Ця угода передбачає надання ліцензіатові права продавати авіаквитки й проводити резервування місць на всі або частину авіаліній членів ІАТА на певних умовах, визначених договором і правилами ІАТА.

У сучасних умовах одержала велике поширення й інша система взаємин між виробником туристичних послуг і турагентством, т. зв. система франшизи. Система франшизи припускає укладання між двома сторонами договору франшизи. Цей договір передбачає передачу прав і привілеїв на збут туристичних послуг або вироблених на основі технології франшизи. Застосування цієї системи почалося в США з автопрокату й потім поширилося на готельне й ресторанне господарство. Зараз цю систему застосовують такі американські готельні комплекси, як «Холідей іннз», «Хілтон», «Інтерконтінентал», «Шератон», причому не тільки й не стільки на внутрішньому ринку, скільки в міжнародній практиці. На частку франшизних підприємств доводиться основна частина готелів таких гігантів туристичної індустрії, як «Холідей іннз» і «Хілтон». На основі такої системи вони впроваджують американський стандарт сервісу й прибирають до рук готельні підприємства інших країн без істотних капіталовкладень, прив’язуючи франшизні готелі до американської клієнтури й певного ринку.

У більшості країн туристична (рекреаційна) діяльність стала не тільки самостійною галуззю економіки, а й життєво необхідною для задоволення потреб людей. Найбільший розвиток вона одержала в західноєвропейських країнах: на цей регіон доводиться понад 70% світового туристичного ринку й майже 2/3 валютних надходжень.

Очевидно, що поряд з іншими факторами, які обумовили розвиток індустрії туризму, головним було бажання урядів більшості країн збільшити валютні надходження у державну скарбницю. Так, урядом Великої Британії були встановлені спеціальні субвенції й пільгові кредити, які передбачали покриття до 20% витрат на нове будівництво або субсидію до 1000 фунтів стерлінгів на кожний готельний номер, внаслідок чого було побудовано 70 тис. готельних номерів. Ще триста років тому король Англії своїм указом звільнив подорожуючих молодих людей від сплати за готель і харчування наполовину. У Польщі, завдяки єдності в зацікавленості держави в розвитку туризму й енергійної діяльності великої кількості приватних туристичних організацій, з’явилась низка по-справжньому авторитетних спеціалізованих фірм. Вони займаються практично всіма напрямками туризму – краєзнавчим, гірським, водним, автомобільним і т. ін. Координує їхню діяльність – і в центрі, і в регіонах – державний комітет з фізичної культури й туризму. Він співробітничає з відповідними структурами в регіональних органах виконавчої влади. У Польщі створена чітка організаційна структура туризму; податки по туризму становлять 7%; якщо власник має в кемпінгу 12 ліжко-місць, то взагалі не платить
нічого.

Італія – класична країна туризму. Найпривабливіше для іноземних туристів – історичні місця, пам’ятники старовини, художні й архітектурні скарби, а також відпочинок на морі.

Розвиваються нові форми туризму. Широко застосовується відносно недорогий індивідуальний і груповий інклюзив-тур. При цьому турагентства забезпечують квитками на літак і наземні послуги. Новою формою туризму є агротуризм, тобто туризм у сільській місцевості, доступний широким верствам. Іноземні туристи, що приїжджають на автомобілі, можуть, пред’явивши «Туристське посвідчення на пальне», придбати талони на бензин за зниженими цінами, вони також мають право на безкоштовну аварійну допомогу. Італія має у своєму розпорядженні широку мережу готельних і неготельних підприємств. Неготельні підприємства створили мережу додаткових
місць розміщення (кемпінги, туристські села, приватні квартири). Чим крупніше туристська організація, тим легше їй домагатися зниження витрат і підвищення прибутку. Уряд активно регулює туристську діяльність. В 1959 р. було створене міністерство з питань туризму, а в його межах – генеральна дирекція з питань туризму. Вони розробляють основні й найбільш перспективні напрямки розвитку цієї сфери. Більшу роль грає національне керування по туризму (ЕНІТ), завданням якого є проведення рекламних заходів з метою збільшення туристського потоку, проводяться рекламні компанії, досліджується міжнародний туристський ринок. Створений комітет з координації політики в сфері туризму, у який увійшли представники всіх областей, керівники ряду міністерств. Комітет визначає мету й напрямки втручання в галузь, координує дії областей, розробляє трирічний план розвитку туризму, розподіляє фінансові кошти.

Зростаючі суспільні потреби в рекреаційних послугах, реалізуючись через споживчі видатки населення, стали основою для формування розвитку сфери відпочинку в США. Складність виділення рекреаційної сфери в США полягає в тому, що її функції виконують не тільки власники приватного бізнесу, але й державні установи, підприємства, причому характер, форми організації їхньої діяльності значно різняться. До сфери обслуговування дозвілля відносяться наступні галузі господарства: готельні підприємства (мотелі, мотоотелі, кемпінги); спеціалізовані підприємства відпочинку й розваг (установи культури, спортивно-видовищні підприємства, підприємства для активних занять спортом, розважальні установи (парки відпочинку); державні зони відпочинку й історичні визначні пам’ятки. Відкриття в 1872 р. першого національного парку знаменувало собою початок створення державних рекреаційних зон. В 30-х роках XX в. почала широко формуватися мережа національних парків, а також парків і зон відпочинку штатів, округів і муніципалітетів. У цей час державне регулювання рекреаційними ресурсами здійснюється в межах всієї країни, причому питання розвитку рекреаційних територій – сфера діяльності ряду спеціальних служб. Рекреаційне законодавство
приймається конгресом, а виконанням робочих програм займаються різні федеральні відомства. Федеральні відомства підрозділяються на організації, основний напрямок діяльності яких полягає в розвитку рекреаційних зон, служби рекреації й національної спадщини, служби національних парків, бюро спортивного рибальства й дикої фауни, бюро по управлінню землями, бюро меліорації, лісової служби,
служби туризму. Державні землі становлять 90% всього рекреаційного земельного фонду країни, при цьому більша частина державного рекреаційного фонду перебуває у віданні федерального уряду (85%), а інша – у володінні штатів, округів, муніципалітетів. До основних видів державних рекреаційних територій у США відносяться: національні парки й природні визначні пам’ятки, рекреаційні парки, національні ліси, парки й зони відпочинку штатів, округів, муніципалітетів. Таким чином, сфера рекреаційного обслуговування в США не обмежується тільки туризмом, а включає види діяльності, пов’язані з ним, і базується на сполученні двох видів власності – державної й приватної. Таке сполучення дозволяє розширювати масштаби й удосконалювати структуру рекреаційного обслуговування населення, більш чуйно реагувати на споживчий попит, що змінюється, на послуги у відпочинку.

Туристська галузь широко розвивається в Росії. Практика чітко показує, що ця галузь без участі держави розвиватися не може. Реорганізація апарату уряду Росії призвела до утворення сполученої організації комітету зі справ молоді, фізичної культури й туризму, пізні-
ше – Державного комітету з фізичної культури й туризму. Такий комітет здійснює державне управління й міжгалузеву координацію в сфері туризму: методичне забезпечення туристської діяльності в Росії; організацію й керівництво системою ліцензування туристських фірм; навчання й підвищення кваліфікації в сфері туризму; міжнародні зв’язки в туризмі.

У Молдові для здійснення туристичної (рекреаційної) діяльності характерно:

· сталість зобов’язань, узятих на себе державою на взаємних основах і до повного їхнього виконання;

· можливість підтримки однієї туристичної фірми по декількох напрямках;

· диференційована підтримка пріоритетних напрямків і видів туризму;

· облік розмірів туристичних фірм і специфіки діяльності при розробці конкретних заходів щодо надання державної підтримки;

· гласність у процесі надання, використання всіх видів пільг.

Економічна реформа в туризмі визначається спільними заходами уряду й органів місцевого управління, що забезпечують планування туризму на комплексній основі з урахуванням всіх аспектів законодавства, які відносяться до таких галузей національної економіки, як сільське господарство, промисловість. Бюджетно-податкова політика спрямована на стимулювання ділової активності туристичних фірм, а саме: розробку й впровадження системи тимчасових податкових знижок для суб’єктів туристичної діяльності.

Економіка Єгипту мінімум на третину пов’язана з туризмом. У цій країні міністра туризму і його турімперію оберігають і вшановують у буквальному значенні тому, що він керує галуззю, яка приносить щорічно близько чотирьох мільярдів доларів чистого прибутку. Президент Єгипту й уряд свідомо зробили ставку на цю галузь як одну з базових для економіки країни. У Єгипті на практиці подбали про максимальний розвиток туріндустрії. Іноземні й вітчизняні інвестори одержали надзвичайні податкові пільги. Законодавство Єгипту в частині стабільності й захисту інвестицій, що надходять значною мірою до турбізнесу, одне з найпривабливіших і обов’язкових не тільки на африканському континенті, але й у світі. Це податкові звільнення на перші п’ять років після, наприклад, будівлі готелю, обмеження національних і різних зборів і податків, гарантоване право власності на землю, ще маса інших пільг. Варто зазначити, що в Єгипті, щоб мати право обслуговувати мандрівників, необхідно мати чверть мільйона доларів стартового капіталу. Однак це не зашкодило розвитку туризму, й іноземні інвестори продовжують вкладати кошти в економіку Єгипту. За оцінкою міністерства економіки Єгипту, загальний обсяг інвестицій в економіку в 1996 році склав 3 млрд доларів. Це дозволило за основними показниками економічного росту обійти не тільки такі держави, як Аргентина, Бразилія й Туреччина, але й ряд європейських країн.

У Швейцарії склалася розгалужена багаторівнева система регулювання розвитку туристичного ринку. Координація розвитку туризму здійснюється на федеральному, регіональному й місцевому рівнях. В 1973 році була створена федеральна дорадча комісія з туризму. Постійно зростають обсяги державних субсидій на розвиток туризму. В 70–80-ті роки ХХ ст. туризм розглядався на федеральному рівні як один із чинників запобігання відтоку населення з віддалених гірських районів у міста. Законодавством передбачене надання безвідсоткових або пільгових федеральних кредитів для розвитку інфраструктури в цілому й під будівництво туристичних об’єктів; дозволене надання пільгових кредитів не тільки на облаштування вже існуючих готелів, але й на будівництво нових, якщо це вписується в концепцію розвитку гірських регіонів країни.

Висновок. У багатьох зарубіжних країнах господарюванню в сфері рекреації (туризму) приділяється значна увага, що є обов’язковою умовою ефективного стабільного розвитку цієї галузі економіки.