Особливості курортної й лікувально-оздоровчої діяльності. Правовий статус суб’єктів, що здійснюють надання курортних і лікувально-оздоровчих послуг

Особливості здійснення курортної й лікувально-оздоровчої
діяльності:

· спеціальна рекреаційна послуга – курортна або лікувально-оздоровча, що має конкретне призначення, обумовлене рекреатором з урахуванням вимог Міністерства охорони здоров’я України;

· наявність спеціальних умов для її здійснення, зокрема, санітарних правил до розміщення, устрою і експлуатації оздоровчих установ;

· безпосередня залежність від наявності курортних, лікувальних, оздоровчих ресурсів;

· державне регулювання питань ціноутворення, фінансування, оподаткування для окремих суб’єктів або послуг;

· участь у ній значної кількості суб’єктів з державною, комунальною формою власності – державних установ із правом займатися господарською діяльністю;

· спеціалізація залежно від наявності природних ресурсів, видів захворювання, віку й статі клієнтів;

· державне регулювання умов і порядку надання послуг для окремих категорій населення (наприклад, щорічно видається наказ Міносвіти України про організацію відпочинку й оздоровлення дітей і підлітків).

Особливості санаторно-курортної й лікувально-оздоровчої діяльності проявляються й у суб’єктах, що здійснюють певні види
діяльності.

Суб’єкти такої діяльності поділяються на:

· лікувальні – це підприємства, установи, що надають медичні послуги і послуги в сфері відпочинку, діяльність яких, крім господарського законодавства, частково регулюється Основами законодавства України про охорону здоров’я від 19 жовтня 1993 р. До них відносяться: санаторії, профілакторії, санаторії-профілакторії, курортні поліклініки й центри, спеціалізовані табори (наприклад, санаторій «Миотида» у м. Бердянську, санаторій «Хмільник» у Хмельницькій області);

· оздоровчі – це рекреаційні установи, що безпосередньо надають послуги рекреантам у сфері відпочинку без залучення медичних знань, але з використанням фізкультурно-оздоровчих і масово-розважальних заходів. До них відносять будинки й бази відпочинку, пансіонати, табори (наприклад, пансіонати «Блакитний берег» і «Маяк» на Білосарайській косі Азовського моря);

· допоміжні – курсовочні бюро, оздоровчі комплекси, кінозали, кафе, ресторани, басейни, їдальні лікувального харчування й т. ін.

Розглянуті види підприємств являють собою складну структуру, оскільки всі вони утворилися й придбали свою специфічну форму в результаті планомірної державної політики. І порівнювати їх з подібними господарськими утвореннями зарубіжних країн, що придбали спеціалізовані функції й систему фінансування в результаті еволюції й мінливої структури ринку, вкрай складно. Там немає аналогів структурам, подібним нашим курортним і лікувально-оздоровчим установам, наприклад, санаторіям. Наші курортні й лікувально-оздоровчі господарюючі суб’єкти в тій або іншій мірі поєднують у своїй діяльності кілька видів різних послуг, які за кордоном надаються яким-небудь одним видом підприємства – рестораном, готелем, тренажерним залом, кемпінгом і т.д.

Лікувальні установи відносяться до самої складної групи рекреаторів. Вони поділяються на види залежно від медичного профілю, затвердженого Міністерством охорони здоров’я України. Спеціалізація лікувальних рекреаційних установ залежить від природних лікувальних факторів курортів і лікувально-оздоровчих зон, на яких вони базуються, й затверджених для них медичних показань.

Лікувальні установи поділяються на установи для лікування рекреантів із захворюваннями органів кровообігу, травлення, нервової системи, туберкульозу, порушення обміну речовин і т.д.

Спеціалізація цих установ може бути однопрофільною (для лікування тільки одного якого-небудь захворювання) і багато профільною (для лікування двох і більше).

Залежно від вікового складу рекреантів, що обслуговуються, класифікують лікувальні рекреаційні установи для дорослих, дітей, підлітків, для батьків з дітьми й змішані.

Лікувальні установи можуть бути:

· простими (рядовими), тобто що займаються тільки лікувально-оздоровчою діяльністю;

· базовими, що здійснюють організаційно-методичну роботу з удосконалювання й апробації нових лікувально-діагностичних методик і впровадження їх у практику.

Курортні й лікувально-оздоровчі установи можна розрізняти на види й за обсягом наданих послуг:

· установи з повним курортним обслуговуванням (санаторії й санаторії-профілакторії), наприклад, санаторій «Трускавець» у м. Трускавець;

· установи, що роблять послуги за курсовочним й курортним медичним обстеженням (курортні центри й поліклініки), наприклад, Центральна курортна поліклініка м. Трускавець;

· установи, що надають окремі курортні послуги (готелі, кемпінги, бази відпочинку), наприклад, база відпочинку «Мєлєкіно» на узбережжі Азовського моря;

· установи, що роблять послуги лікувально-оздоровчого характеру (пансіонати), наприклад, пансіонат «Урзуф» на узбережжі Азовського моря.

Існує певний порядок організації підприємств курортної й лікувально-оздоровчої діяльності, що поряд із загальними умовами організації суб’єктів господарських відносин містить у собі одержання ліцензії Міністерства охорони здоров’я України для підприємств, що планують здійснення лікувально-оздоровчих послуг, проходження сертифікації готельних послуг і послуг харчування.

Міністерством охорони здоров’я України зазначені наступні санітарні вимоги:

· з розміщення, планування організації території;

· до санітарно-технічного встаткування;

· до санітарно-гігієнічних норм харчоблока;

· щодо благоустрою і санітарії території оздоровчих установ;

· до утримування приміщень й інвентарю;

· до підготовки, правил прийому до експлуатації й режиму роботи оздоровчих установ;

· до якості води в місцях водокористування населенням;

· до контролю за будівництвом і правил прийому до експлуатації новозбудованих (реконструйованих) оздоровчих установ.

Висновок. Лікувальні установи відносяться до самої складної групи рекреаторів. Вони поділяються на види залежно від медичного профілю, затвердженого Міністерством охорони здоров’я України. Спеціалізація лікувальних рекреаційних установ залежить від природних лікувальних чинників курортів і лікувально-оздоровчих зон, на яких вони базуються, затверджених для них медичних показань. Залежно від вікового складу рекреантів, що обслуговуються, розрізняють лікувальні рекреаційні установи для дорослих, дітей, підлітків, для батьків з дітьми й змішані.