Ультразвукове дослідження

УЗД — досить поширений метод діагностики. Інформацій­ним променем є ультразвукова хвиля (УЗХ), відбита від межі розділення двох різних за щільністю середовищ. Ультразву­ком взагалі називають високочастотні звукові хвилі із часто­тою понад 20 кГц. У медицині застосовують частоти діапазону 2—10 МГц. Особливістю УЗХ є їхня здатність відбиватися від границь середовищ, що різняться щільністю. Пучок УЗХ на­правляється на досліджувану ділянку, попередньо змочену ге­лем для зменшення повітряної щілини між датчиком і поверх­нею шкіри, а, отже, і для зменшення втрати енергії ультразву­кового потоку. Відбиті УЗХ вловлюються датчиком (датчик є високотехнологічним приладом, здатним як генерувати, так і сприймати УЗХ) апарата. Після посилення УЗХ і перетворен­ня в електричні сигнали інформація оцифровується за допомогою АЦП і передається в пам'ять комп'ютера. Комп'ютер за допомогою програмного забезпечення обробляє оцифровану ін­формацію і видає на екран д вовимірну реконструкцію зображення всіх тканин, крізь які пройшли УЗХ.

УЗД є методом медичної візуалізації, який почали застосо­вувати понад 40 років тому. Сфера застосування ультразвуку в медицині надзвичайно широка. З діагностичною метою його використовують для виявлення захворювань органів черевної порожнини і нирок, органів малого таза, щитоподібної залози, грудних залоз, лімфатичної і серцево-судинної систем, в акушерській і педіатричній практиці. В абдомінальній практиці УЗД дає змогу візуалізувати й охарактеризувати (розміри контури, структура, щільність) усі паренхіматозні органи (печінку, селезінку, підшлункову залозу, нирки), наповнені рідиною порожнисті органи (жовчний міхур і протоки), кровоток судини, фрагменти кишкових петель, вільну рідину в черевній порожнині, збільшені лімфатичні вузли, пухлинні конгломерати, змінений червоподібний відросток. Роздільна здатність сучасних апаратів становить 1—2 мм. Недоступними для УЗД є тканини, що містять повітря, і кістки.

Зображення приймається в режимі сірої шкали (від абсолютно білого до аб­солютно чорного кольору). Для дослі­дження потоків рідини застосовують штучне виділення кольорів у колірних апаратах Допплера (Color Doppler). Нап­риклад, кровотік до датчика прийнято позначати червоним кольором, від датчи­ка — синім, турбулентний кровотік — синьо-зелено-жовтим кольором (мал. 33). Колірний допплер застосовують для до­слідження кровотоку в судинах, в ехо-кардіографії. У сучасних приладо-комп'ютерних системах УЗД використову­ють нові функціональні можливості: ав­томатичне обчислення обсягу структур складної форми, одер­жання об'ємних (3D) зображень (мал. 34) у режимі сірої шкали і кольорового допплера, одержання будь-якого зрізу в кожній з трьох проекцій.

До основних переваг УЗД відносять:

Cуніверсальність та інформативність;

Cмобільність і швидкість виконання;

Cнеінвазивність;

Cвідсутність променевого навантаження.

Метод УЗД простий, доступний і безпечний. Він не має ні­чого спільного з рентгенівським випромінюванням. Саме тому УЗД широко застосовують в акушерстві. Медики вважають, що раз на рік його повинна проходити кожна людина, адже що раніше виявлено хворобу, тим легше її лікувати.

УЗД здійснюють у режимі реального часу. Це дає змогу простежувати, як змінюється зображення тієї або іншої деталі залежно від проекції, і швидко переходити від однієї зображу­ваної площини до іншої.

Недоліки УЗД: ослаблення УЗ-променя у високощільних тканинах; результати УЗД залежать від досвіду лікаря набага­то більше, ніж при інших методах.