Функції теорії держави і права

У функціях будь-якої науки виявляються ті завдання, які вона повинна вирішувати, її соціальне призначення. Відповідно, функції теорії держави і права - це ті завдання, які вона покликана вико­нувати, досліджуючи свій предмет. Ці функції визначаються, насамперед, особливостями її предмета та місцем і роллю у сис­темі юридичних наук.

До основних функцій теорії держави і права належать такі.

Онтологічна функція — встановлення й вивчення основних ха­рактеристик і властивостей державно-правових явищ, які дослід­жуються вперше. Ця функція властива кожній науці, оскільки вона у повному обсязі виражає основне призначення кожної науки -встановлення і дослідження всього нового, раніше невідомого, що є предметом її дослідження.

Евристична функція - відкриття нових, раніше невідомих ха­рактеристик і властивостей об'єкта, який вже досліджувався ра­ніше. Реалізація саме цієї функції дозволяє встановити законо­мірності, властиві державно-правовим явищам у нових соціаль­них умовах, по-новому поглянути на сучасність, не тільки передбачити майбутнє, а й оцінити минуле.

Методологічна функція проявляється насамперед у тому, що загальна теорія держави і права розробляє методику дослідження державно-правових явищ і формулює систему пов'язаних з ними понять, які використовуються всіма іншими юридичними науками.

Успіх будь-якого, теоретичного чи прикладного, пізнавального пошуку юриста залежить здебільшого від рівня оволодіння відпо­відною методикою дослідження державно-правових явищ, від пра­вильного розуміння і застосування понятійного апарату, від рівня оволодіння прийомами і способами дослідження державно-право­вих явищ, від того, наскільки теорія використовується юристом-вченим або юристом-практиком як настанова до дії. Теоретичні знання є необхідною передумовою для правильного вирішення будь-якої правотворчої, правозастосовчої чи правоохоронної проблеми. Адже саме вироблена загальною теорією методологія дозволяє пра­вильно інтерпретувати факти, згруповувати їх за певними зв'язка­ми і відношеннями, сприяє безпомилковому відшуканню належної до реалізації правової норми.

Неологічна функція органічно випливає Із самої природи тео­ретичного мислення і полягає у розробленні ідей щодо шляхів подальшого розвитку держави І права, у формуванні образу дос­коналих держави і права тощо. Спираючись на певні засади, тео­ретичне мислення у системі юридичної науки породжує нові ду­ховна цінності, ідеї, що відображають державно-правову дійсність і покликані обслуговувати правотворчу і правоохоронну практи­ку. Ідеї - продукт теоретичного мислення - реалізують себе як необхідний матеріал для творчо-перетворювальної діяльності у сфері державно-правового життя. Вони відображають цілі державно-правової активності і тому стають засобом досягнення їх. Так, Ідея «правової держави» є метою розвитку нашого суспіль­ства і засобом його досягнення. З цього випливає висновок, що ідеї, обґрунтовані теорією держави і права, є відображенням і пе­редбаченням реального буття державно-правової дійсності, спонуканням до дії, що перетворює цю дійсність.

Системотворча функція виявляється у тому, що теорія дер­жаві і права об'єднує всі юридичні науки у злагоджену гармоній­ну пізнавальну систему й визначає ЇЇ інтегральну єдність. Ця фун­кція теорії держави і права зумовлена властивостями єдності й диференційованості державно-правової надбудови суспільства.

Практично-прикладна функція полягає у впровадженні напра­цьованих теорією держави і права положень і висновків у дер­жавно-правову практику, в урахуванні їх у роботі з удосконалення організації і функціонування державного апарату, в підвищенні якості підготовки нормативно-правових актів й ефективності їх реалізації.

Комунікативна функція зумовлена предметом теорії держави і права і полягає у тому, що вона слугує своєрідним «містком» між юридичними та іншими гуманітарними науками - філософією, загальною Історією, соціологією тощо. Це сприяє тому, що загаль­на теорія держави і права «перекачує» в юридичну науку і присто­совує до її потреб новітні досягнення інших галузей знань і, у свою чергу, збагачує їх результатами власних досліджень. Теорія дер­жави і права відіграє також провідну роль у вирішенні проблеми взаємозв'язків між усіма іншими юридичними науками, сприяє тому, щоб результати кожної з них, у разі необхідності, могли бути використані всіма іншими юридичними науками.

Навчальна функція виявляється у тому, що теорія держави і права є першоосновною дисципліною в опануванні всіх без ви­нятку юридичних наук. При цьому теорія держави і права викла­дається у більш чи менш популярній формі, спрощеній до рівня можливостей її активного сприйняття особами, що не мають по­передньої юридичної підготовки. Як така вона набуває рис інстру­менту оволодіння юридичними знаннями. У той самий час загаль­на теорія держави І права є складовою завершального циклу дис­циплін, необхідних для оволодіння професією юриста.

Прогностична функція. Опановуючи закономірності розвитку держави і права, теорія держави і права спроможна не тільки дати пояснення їх минулому і правильно зорієнтуватися у сучасному, а й передбачити шляхи їх розвитку. Це дає їй змогу передбачати мож­ливі наслідки, які можуть настати в державно-правових явищах у результаті змін, що відбуваються у них, або в результаті змін, що відбуваються у пов'язаних з ними суспільних відносинах.

Ідеологічна функція – формує державно-правовий світогляд про минулий, сучасний і майбутній розвиток різних держав світу, різних правових систем, а також держави і права України; формує правову ідеологію як систему знань, систему правових понять, ідей і теорій, що виражається в Конституції і системі права і законодавства України.