Контактні прояснювачі

Контактні прояснювачі застосовуються на станціях будь-якої продуктивності за одноступеневих схем очищення малокаламутних кольорових вод, якщо загальний вміст завислих речовин не перевищує 120 мг/дм³. Принцип дії контактних прояснювачів оснований на тому, що на поверхні зерен завантаження при висхідному русі води, обробленої коагулянтом, сорбуються колоїдні і завислі речовини. Перед контактними прояснювачами необхідно влаштовувати вхідну камеру, де відбувається змішування і контакт води з реагентами та виділення газів. Час перебування води у вхідній камері – не менше 5 хв. Для завантаження споруди використовують пісок з розміром зерен від 0,7 до 5 мм. Час роботи прояснювачів між промивками складає 8 – 12 год, а швидкість фільтрування не повинна перевищувати 5,5 м/год у нормальному і 6 м/год у форсованому режимі.

Визначаємо загальну площу контактних прояснювачів за формулою:

, м² (5.126)

де Q_ВВ – продуктивність водопровідної станції, м³/добу;

Т – час роботи очисних споруд на протязі доби, Т = 24 год;

V_р – розрахункова швидкість фільтрування, м/с, прийм.

V_р = 5 м/год;

n – число промивок кожного прояснювача, прийм. 2 – 3;

w – інтенсивність промивки, прийм. w = 15 – 18 л/с ∙ м²;

t₁ – тривалість однієї промивки прояснювача, прийм.

t₁ = 8 хв. = 0,133 год;

t₂ – час простою прояснювача у зв’язку із промивкою, прийм.

t₂ = 0,33 год;

t₃ – тривалість скидання першого фільтрату, прийм.

t₃ = 10 хв. = 0,17 год.

Число прояснювачів визначаємо за формулою 5.101.

Швидкість фільтрації при форсованому режимі перевіряємо за співвідношенням:

, м/год

де N₁ – кількість прояснювачів, що перебувають в ремонті, N₁ = 1.

Якщо швидкість фільтрації при форсованому режимі V_рф, м/год, не перевищує 6 м/год, то кількість прояснювачів вибрана вірно.

Виходячи із прийнятого числа прояснювачів, площа кожного з них складе:

f = F/N, м²

Приймаємо розміри фільтруючої поверхні a b, м.

Приймаємо конструкцію прояснювачів з трубчастою дренажною системою з центральним каналом. Прояснювачі мають підтримуючий гравійний шар висотою Н_п.ш. = 0,4 м. Висоту фільтруючого завантаження приймаємо Н_ф = 2,3 – 2,7 м (крупність зерен кварцового піску 1 – 1,3 мм).

Витрату промивної води, необхідної для промивки одного прояснювача, визначаємо за формулою (5.103):

q = f · w, л/с

Діаметр центрального колектора розподільчої системи D₁, мм, визначаємо за швидкістю руху промивної води V_к = 0,8 – 1,2 м/с за таблицями для гідравлічного розрахунку для сталевих труб [5].

Площу дна прояснювача, що припадає на одне відгалуження розподільчої системи визначаємо з виразу:

f_відг.= , м²

де m – відстань між осями відгалужень дренажу, орієнтовно прийм.

m = 0,25 – 0,35 м.

Витрата води на одне відгалуження буде складати: q_відг = f_відг · w, л/с.

За витратою q_відг, л/с, і орієнтовною швидкістю руху води біля входу у відгалуження V_відг = 1,4 – 1,8 м/с, визначаємо діаметр труб відгалужень d_відг, мм, (V_відг, м/с, 1000і_відг) за таблицями для гідравлічного розрахунку для сталевих труб [5]. Перевіряємо, чи відповідає прийнята величина d_відг, мм наступним залежностям:

при d_відг = 75 мм m = 0,24 – 0,26 м

при d_відг = 100 мм m = 0,3 – 0,32 м

при d_відг = 125 мм m = 0,35 – 0,37 м

при d_відг = 150 мм m = 0,44 – 0,47 м

У випадку невідповідності необхідно прийняти іншу відстань між осями відгалужень та виконати перерахунок.

Кількість відгалужень в системі становить: , шт.

У відгалуженнях зроблені отвори діаметром d_отв = 0,01 – 0,012 м (10 – 12 мм). Загальна площа отворів в трубах відгалужень: , м². Тоді кількість отворів в дренажі буде дорівнювати:

, шт.

Кількість отворів, що припадає на одне відгалуження: , шт.

Довжина відгалуження складає: l_відг = (а – D₁)/2, м. Тоді крок отворів: , мм. Крок отворів повинен бути: е_отв ≤ 150 – 200 мм.

Отвори розташовуємо в два ряди в шаховому порядку під кутом 30° до вертикалі.

Для збору промивної і розподілу освітленої води приймаємо жолоби п’ятикутного перерізу з трикутними водозливами. Відстань між їх осями l_ж = 2,2 м. Кількість жолобів дорівнює:

, шт.

Величину n_ж округлюємо в бік більшого значення, кратного 2.

Визначаємо витрату води через один жолоб при промивці прояснювача за формулою (5.107):

, м³/с

Ширину жолоба визначаємо за формулою (5.108):

, м

де К – коефіцієнт для п’ятикутного перерізу прийм. К = 2,1;

α – відношення висоти прямокутньої частини жолоба до половини

його ширини, прийм. α = 1 – 1,5.

Висота прямокутної частини жолоба визначається за формулою:

h_пр = 0,75 · B_ж, м

висота трикутної частини: h_тр = 0,5 · B_ж, м.

Конструктивна висота жолоба складе: h_кон = 1,25 · B_ж, м.

Відстань від кромок жолобів до рівня фільтруючого завантаження приймаємо Н_ж = 1 – 1,1 м.

Трикутні водозливи мають висоту 50 – 60 мм, відстань між ними l_в = 0,1 – 0,15 м. Тоді кількість водозливів у жолобі: , шт.

Відстань від дна жолоба до дна каналу обчислюємо за формулою (5.108):

, м

де q – витрата води, необхідна для промивки одного прояснювача,

м³/с;

В_к – ширина каналу, прийм. В_к = 0,8 – 1,2 м.

Загальна висота контактного прояснювача складає:

Н_пр^заг = 0,5 + Н_ф + Н_п.ш.+ Н_зап, м

де 0,5 – висота шару води над фільтруючим завантаженням, м;

Н_ф – висота фільтруючого шару, прийм. Н_ф = 2,3 – 2,7 м;

Н_п.ш. – висота шару гравію, прийм. Н_пш = 0,4 м;

Н_зап – висота запасу, Н_зап = 0,5 м.

Тривалість роботи прояснювача між промивками (фільтроцикл) складе:

Т_роб = Т/2 - (t₁ + t₂ + t₃), год

Визначаємо витрату води на промивку прояснювача:

де Q_ВВ – розрахункова витрата води, м³/год.

Втрати напору при промивці контактного прояснювача визначаємо в такій послідовності:

1) в трубчастій розподільчій системі:

, м

де V_к – швидкість на початку колектора, м/с;

V_відг – швидкість на початку бокового відгалуження, м/с;

K_w – коефіцієнт перфорації, визначаємо за формулою:

2) у підтримуючих шарах гравію:

, м

3) у фільтруючому шарі:

, м

де a^’ і b^’ – параметри, відповідно рівні 0,85 і 0,004 – для зерен

крупністю 1 – 2 мм.

4) в трубопроводі, що підводить промивну воду до загального колектора

розподільчої системи, діаметр трубопроводу D_тр, мм, підбираємо за витратою q, л/с, та орієнтовною швидкістю V_тр = 1,5 – 2 м/с (V_тр, м/с, 1000і_тр) за таблицями для гідравлічного розрахунку для сталевих труб [5]; при довжині трубопроводу l_тр = 50 м втрати напору в трубопроводі:

, м

5) на місцеві опори в фасонних частинах і засувках:

, м

де ∑ζ – сума місцевих опорів: ζ₁ = 0,5 (для входу в трубопровід);

ζ₂ = 3 · 0,6 = 1,8 (для 3-ох відводів 90°); ζ₃ = 0,92 (для

трійника); ζ₄ = 2 · 0,26 = 0,52 (для 2-х засувок).

Після цього підраховуємо суму втрат напору при промивці прояснювача:

∑h = h₁ + h₂ + h₃ + h₄ + h₅, м

Прояснювачі промиваються водою, яка подається насосом. При цьому забір води здійснюється з резервуара чистої води. Продуктивність насоса розраховуємо на одночасну промивку одного прояснювача:

, м³/год

Необхідний напір промивного насоса визначаємо за формулою:

Н_н = Z_ж + Z_н.р. + ∑h + 1,5, м (5.127)

де Z_ж – відмітка верхньої кромки жолобів прояснювача, м;

Z_н.р. – відмітка нижнього рівня води в РЧВ, прийм.

Z_н.р. = Z_РЧВ – 4,8м.

Відмітку верхньої кромки жолобів визначаємо за формулою:

Z_ж = Z_з + 0,15 + Н_п.ш. + Н_ф + Н_ж, м

де Z_з – відмітка поверхні землі біля фільтрувальної зали згідно

генплану очисних споруд, м.

5.2.10 Обіг промивних вод і утилізація осаду

З метою раціонального використання води та охорони навколишнього середовища на водоочисних комплексах застосовують повторне використання води після промивки фільтруючих споруд та обробку осаду першої ступені очистки і реагентного господарства для його утилізації.

У технологічних схемах обробки промивних вод рекомендується передбачати наступні основні споруди: резервуари, відстійники, згущувачі, накопичувачі, майданчики підсушування або заморожування осаду; також для уловлювання піску, що виноситься зі швидких фільтрі або контактних прояснювачів, передбачають піскоуловлювачі. Типові схеми обробки, які слід застосовувати в курсовому проекті, наведені на рис. 8.81 [9].

Набір споруд по обробці промивних вод і осадів приймається в залежності від технологічної схеми обробки води на водоочисній станції:

ü резервуари промивних вод – використовуються на станціях із двоступеневими схемами обробки води (з відстійниками різних типів і фільтрами); вода в них надходить після промивання фільтрів і без відстоювання рівномірно перекачується у змішувач;

ü відстійники промивних вод – використовуються при одноступеневих схемах обробки води (наприклад, з контактними прояснювачами); промивна вода в них надходить періодично, відстоюється і вже освітлена вода рівномірно перекачується у змішувач;

ü згущувачі – використовуються для прискорення ущільнення осаду з відстійників, прояснювачів за умови каламутності вихідної води до 300 мг/дм³;

ü піскоуловлювачі – використовується при одноступеневих схемах обробки води, коли із промивної води необхідно вилучити вимиті частинки фільтруючого завантаження; бувають горизонтального або вертикального типу;

ü накопичувачі – використовуються для зневоднення і складування осаду, при цьому в них передбачені пристрої для відведення води, що утворюється в процесі ущільнення; в якості накопичувачів можуть використовуватись яри, відпрацьовані кар’єри, сплановані та обваловані майданчики глибиною понад 2 м; період накопичення осаду – 5 років;

ü майданчики підсушування або заморожування – використовуються для зневоднення і ущільнення осаду в районах із відповідними особливостями кліматичних умов; осад з них виводять через кожні 1 – 3 роки.

5.2.11 Розрахунок та побудова висотної схеми

очисних споруд

При проектуванні станцій освітлення і знебарвлення води з метою зменшення будівельної вартості необхідно технологічні споруди максимально прилаштувати до рельєфу місцевості. Для цього складають висотну схему споруд. Вона має вигляд повздовжнього профілю, на якому вказується висота споруд за ходом руху води на ділянці станції і встановлюється залежність між абсолютними відмітками рівнів води у технологічних спорудах.

Висотну схему починають складати з найнижчої споруди – резервуара чистої води. При визначенні відміток рівнів води на всіх спорудах водоочисної станції за початкову приймають відмітку поверхні землі площадки водоочисної станції Z₁ біля РЧВ. Відмітку найвищого рівня води в РЧВ Z₂ приймають за економічними і санітарними міркуваннями на 0,5 м вище відмітки Z₁. Потім, враховуючи втрати напору в трубопроводах і спорудах, визначають відмітки рівнів води у всіх спорудах водоочисної станції. Орієнтовно ці втрати напору можна приймати за табл. 5.15. Для зменшення будівельної вартості водоочисної станції її окремі технологічні споруди необхідно розташовувати з урахуванням можливості самопливного відведення стічних вод і осадів із всіх споруд.

Таблиця 5.15 – Втрати напору у водоочисних спорудах і з’єднувальних комунікаціях

Споруди і обладнання	Втрати напору,м	З’єднувальні комунікації	Втрати напору,м
Барабанні сітки і мікро-фільтри   Вхідна камера контактних прояснювачів   Змішувачі   Камери утворення пластів-ців   Прояснювачі з шаром за-вислого осаду   Швидкі фільтри   Контактні прояснювачі   Горизонтальні відстійники	0,4 – 0,6     0,3 – 0,5     0,5 – 0,6   0,4 – 0,5     0,7 – 0,8     3, 0 – 3,5   2,0 – 2,5   0,7 – 0,8	Від барабанної сітки або вхідної камери до змішувача   Від змішувача до гори-зонтальних відстійників   Від змішувача до про-яснювачів із шаром завис-лого осаду   Від змішувача до контактних прояснювачів   Від відстійників або про-яснювачів з шаром завис-лого осаду до фільтрів   Від фільтрів або контактних прояснювачів до РЧВ	0,2     0,3 – 0,4     0,3 – 0,4   0,3 – 0,4   0,5 – 0,6     0,5 – 1,4

5.2.12 Розрахунок технологічних трубопроводів

При проектуванні очисних споруд велике значення мають правильний вибір діаметрів трубопроводів та розміщення їх на станції обробки води. Діаметри труб з’єднувальних комунікацій визначаємо залежно від величини розрахункової витрати води і допустимих швидкостей її руху (табл. 5.16), використовуючи таблиці для гідравлічного розрахунку для сталевих трубопроводів [5]. Розрахунок зручно вести у табличній формі.

Ділянки	Витрата, л/с	Дов- жина, м	D, мм	V, м/с	1000i	h, м	Примітки

Таблиця 5.16 – Значення допустимих швидкостей руху води у з’єднувальних комунікаціях водоочисних станцій

З’єднувальні комунікації	Допустимі швидкості руху води, м/с
Від насосів 1-го підйому до змішувача   Від змішувача до камери утворення пластівців або до прояснювача   Від камери утворення пластівців до відстійника   Від відстійників або прояснювачів до фільтрів   Від фільтрів до РЧВ   Труби, що подають промивну воду до фільтрів   Канал для відведення промивної води від фільтрів	1 – 1,5   0,8 – 1     0,05 – 0,1     0,8 – 1,2     1 – 1,5   1,5 – 2     1,5 - 2

5.2.13 Складання і опис генплану очисних споруд

Генплан очисних споруд виконується в масштабі 1:500 або 1:1000. На ньому показують розташування основних споруд і РЧВ, а також допоміжних приміщень: складів реагентів, фільтрувальних матеріалів, піскового господарства, споруд повторного використання промивної води, котельню, прохідну.

Всі споруди повинні розташовуватись якомога ближче одна до одної, виходячи із необхідності влаштування між ними з’єднувальних трубопроводів і комунікацій. Розміри прямокутних і діаметри круглих в плані ємкісних споруд (береговий колодязь, резервуари різних типів тощо) рекомендується приймати кратним 3; при довжині сторони або діаметрі до 9 м - кратним 1 – 1,5.

Приклад розміщення споруд на території водоочисної станції наведено на рис. 5.7. Основні споруди компонуються в головному корпусі – фільтрувальна зала, реагентне господарство, дозаторна реагентів, адміністративні приміщення та лабораторії, трансформаторна. Блок мікрофільтрів, контактний резервуар розташовується в окремій будівлі. Для станцій значної продуктивності із обробкою води на горизонтальних відстійниках відстійники, зазвичай, виносяться за межі блоку основних споруд. Склади коагулянту повинні приєднуватись до приміщень з розчинними і витратними баками. Також на генплані обов’язково показують розміщення резервуарів чистої води, котельні, піскове господарство, споруди для повторного використання промивних вод і зневоднення осаду.

Хлораторну і склади хлору розміщують у найбільш понижених ділянках майданчика водоочисної станції на відстані не менше 30 м від основних споруд, що запобігає поширенню хлору при аварії. Зберігання хлору повинне бути передбачене в балонах або контейнерах. Протяжність хлоропроводів понад 1 км не допускається.

Для можливості щорічної досипки 10% піску у фільтрувальні споруди та аварійного перевантаження одного або двох контактних прояснювачів (швидких фільтрів) передбачаються піскові майданчики.

Споруди для повторного використання промивної води розташовуються на території станції, а майданчики підсушування осаду виносяться за межі станції.

Трубопроводи мають підземне прокладання. Територією станції проходять трубопроводи річкової, освітленої, промивної і очищеної води, виробнича і побутова каналізація, теплотраса, хлоро- і реагентопроводи. На генплані наносять всі типи трубопроводів із колодязями і камерами переключення на них. До виробничої каналізації підключаються всі переливи від основних споруд. Також обов’язково слід передбачати обвідні трубопроводи, які дають можливість не пропускати вихідну воду через окремі технологічні споруди. Усе обладнання і арматура на станції повинні бути доступні для ремонту і обслуговування.

Територія водоочисної станції є зоною суворого санітарного режиму, повинна бути огороджена високим глухою огорожею на відстані не менше 30 – 50 м від основних споруд станції. Примикання до огорожі будівель, крім прохідної і адміністративно-побутових будинків, не допускається. Також територія повинна бути озеленена, мати сторожову охорону і прохідну, мати освітлення за периметром і по всій території, а також мати під’їзні шляхи до всіх споруд і будівель.

1 – блок основних споруд; 2 – РЧВ; 3 – насосна станція 2-го підйому (машинна зала, трансформаторна, щитова); 4 – хлораторна суміщена з витратним складом хлору; 5 – башта зберігання промивної води; 6 – споруди повторного використання промивної води (відстійники промивних вод, насосні станції); 7 – котельня; 8 – майданчик для зберігання піску; 9 – прохідна

Рис. 5.7 – Генплан очисних споруд

5.2.14 Розрахунок насосної станції 1-го підйому

Насоси насосних станцій першого підйому забирають воду із джерела водопостачання і подають її на водоочисну станцію, в РЧВ, а іноді безпосередньо у водопровідну мережу. Для забезпечення оптимального режиму роботи очисних споруд подачу насосної станції 1-го підйому на протязі доби вважають рівномірною, тому середня годинна подача одного насоса визначаємо за формулою:

, м³/год (5.128)

де n – число робочих насосів (мінімальне – 2).

Необхідний напір насосів визначаємо за формулою:

, м (5.129)

де - відмітка найвищої точки, в яку подають воду насоси

(змішувач або приймальна камера), м;

- мінімальна відмітка води (найнижча відмітка у

всмоктувальній камері берегового колодязя), м;

- втрати напору в напірних трубопроводах, м;

- втрати напору в усмоктуючих трубопроводах, м;

- втрати напору в комунікаціях насосної станції, приймаємо

= 1 – 2 м.

За відомими значеннями подачі Q_н.ст., м³/год, і напору Н, м, підбираємо марку насоса, а за його характеристикою визначаємо основні робочі параметри: Q_ф, м³/год; H_ф, м; N, кВт; n, об/хв.; η, %; Д_р.к., мм; Δh_доп, м.

5.2.15 Розрахунок резервуарів чистої води

Резервуари чистої води належать до безнапірних резервуарів, які влаштовують біля насосних станцій. З таких резервуарів воду забирають насосами і подають водоводами у водопровідну мережу споживачам. Найчастіше РЧВ бувають залізобетонними, головним чином зі збірних елементів. Для забезпечення надійності водопостачання в одному вузлі повинно бути не менше двох резервуарів одного призначення. При відключенні одного резервуару в іншому повинно зберігатись не менше 50% пожежного і аварійного запасів води.

Для визначення залишків води в РЧВ на протязі доби використовуємо таблицю з практичної роботи №4 за формою:

Години доби	Подача Н.ст.І, %	Подача Н.ст.ІІ, %	Надходження води в РЧВ, %	Витрата води з РЧВ, %	Залишок води в РЧВ, %

Повний об’єм резервуару визначаємо за формулою:

, м³ (5.130)

де W_рег – регулювальний об’єм резервуару, м³;

W_пож. – недоторканний протипожежний запас води, м³;

W_г/п – об’єм води, що споживається населеним пунктом за 3

суміжних години найбільших витрат на господарсько-питні

потреби, м³;

W_в.п – об’єм води на власні потреби водоочисної станції на

період пожежі, м³;

W_н.ст. – ємкість резервуарів насосної станції 1-го підйому, м³.

Регулювальниий об’єм РЧВ визначємо за формулою:

, м³ (5.131)

де α_max – максимальний залишок води в РЧВ згідно таблиці, %;

Протипожежний запас води визначається із розрахунку 10-хвилинної тривалості гасіння однієї внутрішньої пожежі при одночасних найбільших витратах на інші потреби:

W_пож = 3,6 · t · n · (q_з.п. + q_вн.п.), м³ (5.132)

де t – нормативний час тушіння пожежі, прийм. t = 3 год;

n – розрахункова кількість одночасних пожеж, n = 2;

q_з.п. – витрати на гасіння однієї зовнішньої пожежі, прийм.

q_з.п.= 35 л/с;

q_вн.п. – витрати води на гасіння однієї внутрішньої пожежі, прийм.

q_вн.п.= 2,5 л/с.

Об’єм води, яку споживає населений пункт за три суміжних години найбільших витрат під час тушіння пожеж можна визначити за формулою:

, м³ (5.133)

де a, b, c – витрата води за три суміжні години найбільшого

водоспоживання, %;

Витрати води на власні потреби водоочисної станції визначаємо за формулою:

, м³ (5.134)

де α_в.п – коефіцієнт витрат води на власні потреби водоочисної

станції, приймаємо коефіцієнт з формули 5.1.

Ємність резервуарів насосної станції 1-го підйому, звідки подається вода в РЧВ під час тушіння пожежі, визначаємо за формулою:

, м³ (5.135)

де 4,17 – годинна подача насосної станції 1-го підйому, %

Приймаємо два резервуара чистої води, при цьому об’єм кожного становитиме:

, м³

Відповідно до визначеного об’єму за табл.5.17 визначаємо корисний та номінальний об’єми РЧВ та їх основні розміри.

Таблиця 5.17 – Основні параметри прямокутних резервуарів із залізобетонних елементів

Об’єм, м3	Розміри, м
номінальний	корисний	довжина	ширина	глибина води
				3,64 3,64 3,64 3,64 3,64 3,64 3,64 4,84 4,84 4,84 4,84 4,84 4,84 4,84 4,84 4,84 4,84

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Водопостачання. Зовнішні мережі та споруди. Основні положення проектування: ДБН В.2.5 – 74: 2013 - [Чинний від 2014 – 01 – 01]. – К.: Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, 2013. – 172с.

2. Кульский Л. А. Проектирование и расчет очистных сооружений водопроводов / Л. А. Кульский, М. Н. Булава, И. Т. Гороновский, П. И. Смирнов – К.: Будівельник, 1972. – 424с.

3. Хоружий П. Д. Водопровідні системи і споруди: Навч. посібник / П. Д. Хорунжий, О. А. Ткачук. – К.: Вища школа, 1993. – 230с. – ISBN 5-11-004049-4.

4. Хоружий П. Д. Ресурсозберігаючії технології водопостачання / П. Д. Хоружий, Т. П. Хомутецька, В. П. Хорунжий.: - К.: Аграрна наука, 2008. – 534с. – ISBN 978-966-540-260-2.

5. Шевелев Ф. А. Таблицы для гидравлического расчета стальных, чугунных, асбестоцементных, пластмассовых и стеклянных водопроводных труб / Ф. А. Шевелев. – М.: Стройиздат, 1973. – 112с. (ВОДГЕО).

6. Проектирование и конструирование водозаборных узлов. А. М. Тугай – К.: Будівельник, 1978. – 160с.

7. Журба М. Г. Водоснабжение. Проектирование систем и сооружений. Учебное пособие / М. Г. Журба, Л. И. Соколов, Ж. М. Говорова. – М.: Издательство Ассоциации строительных вузов, 2004. – 256с. – ISBN 5-93093-210-7.

8. Кульский Л. А. Основы химии и технологи воды / Л. А. Кульский. – Киев.: Наукова думка, 1991. – 568с. – ISBN 5-12-001811-4.

9. Тугай А. М. Водопостачання: [підручник] / А. М. Тугай, В. О. Орлов.: - К.: Знання, 2009. – 735с. – ISBN 978-966-346-487-9.

10. Карасев Б. В. Насосные и воздуходувные станции: [учеб. для вузов] /Б. В. Карасев. – Минск.: Вышейшая школа, 1990. – 326с. – ISBN 5-339-00364-7.

11. Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною: ДСанПіН 2.2.4 – 171 – 10. - [Чинний від 2010 – 07 – 01]. – К.: Міністерство охорони здоров’я України, 2010. – 42 с.

12. Запольський А. К. Водопостачання, водовідведення та якість води: Підручник / А. К. За польський. – К.: Вища школа, 2005. – 671 с. – ISBN 966-642-234-4.

13. Абрамов Н. Н. Водоснабжение / Н. Н. Абрамов. – М.: Стройиздат, 1982. – 440 с.

14. Орлов В. О. Водопостачання та водовідведення / В. О. Орлов, Я. А. Тугай, А. М. Орлова. – К.: Знання, 2011. – 359 с. – ISBN 978-966-346-950-8

ДОДАТОК А

Вінницький коледж будівництва і архітектури КНУБА

Відділення денне

Циклова комісія Обслуговування устаткування систем водопостачання і

водовідведення

Монтаж і обслуговування внутрішніх санітарно-технічних

систем і вентиляції

Освітньо-кваліфікаційний рівень молодший спеціаліст

Напрям підготовки 6.060103 Гідротехніка (водні ресурси)

Спеціальність 5.06010301 «Обслуговування устаткування систем

водопостачання і водовідведення»