Життя людини

Вікові етапи людського життя та їх особливості

Якщо розглядати природне життя людини, то можна побачити в ньому певні цикли. Циклічність життя полягає в його повторюваності у різних людей. Звичайний життєвий вік людини вимірюється від народження, дитинства, отроцтва, юності, зрілості, старості до смерті. Саме народження і смерть, початок і кінець життя є тою найзагальнішою властивістю, яка характерна не тільки для людей, але й для всіх живих істот. Однак на відміну від тварин шлях від пункту А (народження) в пункт В (смерть) ми проходимо з усвідомленням короткочасності життя. Наша свідомість робить особливим проходження цього шляху. Якщо пункт А нам відомий, то відстань до пункту В у кожного своя і залишається для нас страшною загадкою.

Кожний з вікових етапів життя людини має свої особливості.

"Всі ми родом із дитинства", - писав колись Антуан де Сент Екзюпері, маючи на увазі, що дитинство - це основа становлення людської особистості. На думку багатьох дослідників спогади дитинства складають ґрунт нашого загального уявлення про світ навкруги. На наші ціннісні настанови, характер відносин з оточуючими людьми накладають відбиток саме дитячі образи і, взагалі, досвід дитинства.

Дитинство - період від народження до приблизно десяти - одинадцяти років. У дитинстві все відбувається вперше: перша усмішка, перші слова, перші кроки, перші іграшки і книжки, перші друзі, перші радості і перші гіркі розчарування.

У дитинстві особливо швидко здійснюється становлення людини, розвивається її організм та психіка. Кожний день життя дитини - це грандіозна пора відкриттів. Саме в ранньому дитинстві - до п'яти років - дитина одержує і засвоює близько половини інформації про навколишній світ. Це і основи мовних знань дитини, і світоглядні уявлення, і морально-естетичні настанови. Вважається, що саме у цей період формується характер людини, її смаки, інтелектуальні, емоційні та вольові якості. Досвід дитинства - той кістяк, на якому в подальшому буде нарощено всі бажані і небажані властивості людини, її переваги і недоліки у виборі життєвого шляху.

Саме в дитячому віці кожній людині властива своєрідна геніальність. Немає необдарованих дітей. Кожна дитина при правильному вихованні може проявити великі здібності. Мозок дитини "вбирає" інформацію з неабиякою швидкістю. Наприклад, дворічна дитина здатна за декілька місяців вивчити одну і більше іноземних мов, тоді як дорослому на це потрібно декілька років.

Дитячий погляд на життя відрізняється своєю наївною прямолінійністю і безпосередністю. Дитина ще не набула негативних рис, вона ще не вміє бути нещирою, приховувати власні почуття, не говорити те, що думає. Вона, як вважав Ж.-Ж.Руссо, ще не "зіпсована" людською цивілізацією. Згадаймо відому казку про "голого короля", в якій тільки дитина побачила істину в неприкритому вигляді, тоді як дорослі обманювали один одного.

Дитинство - це період, коли все попереду і все можливо. Звідси - оптимістичність погляду на життя у дитини. Дитина ще не знайома з великими помилками, тягарем турбот і обов'язків, тому весь вільний час вона може присвячувати грі та задоволенню своєї допитливості.

Для дитини характерна максимальна зосередженість на предметі інтересу, тому вона набагато більше здатна в ньому побачити ніж дорослий. Іноді кажуть, що геній дивиться на світ очами дитини. Дійсно, погляди дитини позбавлені стереотипів і тому вона здатна до відкриття нового.

Бажання кожного дорослого - стати хоча б на деякий час дитиною, поринути в її безтурботне життя, знову відчути радість перших звершень. Бажання дитини - стати дорослою, оскільки вона орієнтована у майбутнє і ще не розуміє щастя і цінність свого віку.

Дехто з дорослих вважає, що дитину треба якнайскоріше готувати до дорослого життя. Звідси - боротьба з казками, фантастичними героями, одушевлінням дитиною іграшок та інших предметів. Але насправді людина таким чином позбавляється найкращого, найбільш плідного та інтенсивного періоду свого життя.

Насправді надавати можливість дитинству "пограти" в людині людство стало здатне у зовсім недавні часи. Ще на початку ХХ століття діти в багатьох розвинених країнах працювали на фабриках нарівні з дорослими. Навіть зараз в силу скрутного матеріального становища, багато дітей дуже рано починають дорослішати, заробляючи тяжкою працею. Тому зберегти в дитині її дитинство - це одне з головних завдань сьогодення.

Наступний період у розвитку людини - отроцтво або підлітковий вік. Він продовжується у середньому віл одинадцяти до п'ятнадцяти років. Це час, коли людина перестала бути дитиною, але ще не стала дорослою, межа між дитинством і юністю, тому іноді його називають перехідним періодом.

Головним для отроцтва є прагнення дитини до самоствердження як у власних очах, так і в очах оточуючих. Підліток певним чином зосереджений на собі, на своїх почуттях та інтересах, що є стимулом до активного самопізнання. Саме у цьому віці людина починає задавати так звані світоглядні питання: Хто я? Для чого я живу? В чому щастя? В цей же період людина починає свідомо розвивати свої особистісні якості: характер, волю, інтелектуальні здібності. Вона формує свої ціннісні пріоритети та ідеали. Стає здатною до постановки тої чи іншої життєвої мети.

Якщо дитинство - це час гармонійного співіснування з навколишнім світом та іншими людьми, оскільки дитина ще не здатна відокремлювати себе від власного оточення, то отроцтво характеризується жорстким протиставленням особистості своєму оточенню. Це час конфліктів і з дійсністю, і з самою собою, і з іншими людьми.

Головним для підлітка є вирішення проблеми - яким і ким бути. Тому, ще не зробивши чіткий вибір, він перебуває у постійному пошуку свого "Я", "приміряє" різні дорослі ролі, гостро реагує на ставлення інших людей до нього. У цей час у людини можна побачити загострене прагнення до повної незалежності і самостійності. Однак підліток переводить ці бажання на зовнішній рівень. Йому важливо довести навколишнім людям, що він готовий (як йому здається) до дорослого життя. Але це дуже часто залишається тільки демонстрацією дорослості. Перед нами поки "гидке каченя", якому ще треба стати "прекрасним лебедем". Обумовлене це тим, що людина ще не навчилася регулювати свої психічні реакції, не сформувала свій внутрішній ціннісний світ, не визначилася зі своїми життєвими цілями. Тому для багатьох підлітків характерна завищена або занижена самооцінка, емоційна неусталеність, різка збуджуваність, що призводить до конфліктів і непорозумінь з дорослими. Головним засобом самоутвердження підлітка є постійне підкреслення, що "він вже не дитина", але в силу внутрішньої невпевненості у самому собі він намагається довести свою значущість через створення певних угруповань, об'єднань, компаній і груп, де авторитет утвердити набагато легше.

У період отроцтва людина переживає кардинальні зміни не тільки у психологічному плані, але й у фізіологічному. У цей час завершується статеве дозрівання у людини. Підліток починає звертати увагу на представників іншої статі, відчуває бажання їм сподобатися.

Зворотним боком отроцтва є те, що підліток, намагаючись самоствердитися в очах дорослих і у власних очах, дуже часто стає залежним від певних угруповань, підпадаючи під негативні впливи. Морально-ціннісні уявлення підлітка ще не кристалізувалися у морально-ціннісні переконання, тому він дуже легко робить помилки. Іноді вони стають роковими. Все більше серед підлітків тих, хто дуже рано починає своє статеве життя. Результатом є рання вагітність, аборти, венеричні захворювання, ВІЛ-інфекції. Також "групова мораль" підлітків змушує багатьох з них вживати наркотики, алкогольні напої, палити.

Складний період отроцтва є моментом боротьби особистості з власними "чудовиськами". Чи зможе людина вистояти, не зруйнувати власне "Я", залежить в кінцевому рахунку від неї самої.

Пройшовши через мілини отроцтва, корабель життя потрапляє у смугу юності, період найвищого підйому фізичних і духовних сил людини. Її погляд спрямований вже тільки вперед - в безмежний океан можливостей. Курс корабля один - на мрію, і чим вона дивовижніше і сміливіше, тим цікавіше молодій людині прямувати вперед. Ким тільки людина не бажає стати в юності! І якщо вона дійсно впевнена в своїй мрії, має силу волі і цілеспрямовано прямує до неї, то кінець кінцем вона знаходить бажані берега - свою професію, свій дім, свою другу "половинку".

Юність нерідко порівнюють з весною. І дійсно, це пора розквіту творчих сил людини. Вона здатна до нестандартних рішень, нових відкриттів. Творчість молодості має революційний характер. Молода людина бажає не просто змінити себе і своє життя, а перемінити весь світ навкруги, і вважає, що вона дійсно здатна до таких масштабних змін.

Кожне покоління має своїх бунтарів, свої навіжені мрії. Якщо ваші батьки кажуть вам, що ніколи не були такими як ви, то це не зовсім так. Звичайно, у кожного покоління свої бажання, своє передчуття часу, але практично всі проходять через бунтарство, конфронтацію зі старим, віджившим і потребуючим перетворення.

Молода людина починає усвідомлювати себе дійсно дорослою, коли посилюється процес її соціалізації. Вона отримує паспорт, право виборця, починає професійну діяльність і, таким чином, у неї з'являється можливість впливати на ті процеси, які відбуваються у суспільстві.

Включення у доросле життя додає молодій людині більшої впевненості у собі і одночасно актуалізує її світоглядні пошуки. На відміну від підліткового віку юнакам вже властиві вміння контролювати власні емоції, свідомо розвивати характер і особистісні якості. Завдяки поступовому зануренню у процес виконання різних соціальних ролей у людини розширюється життєвий досвід, вона починає краще розуміти свої індивідуальні властивості, професійно визначається. Формується певний, але ще недостатньо усталений світогляд.

Юність - пора кохання, коли світ починає сяяти багатьма вогнями. Пора поезії, пісень, феєрверку почуттів. Саме в юності ми переживаємо найбільш емоційно напружені часи. Люди, з якими ми товаришуємо у молодості, дуже часто потім залишаються близькими друзями на все життя. Перше кохання, перша романтика зустрічей, перший зрілий досвід інтимних стосунків залишають незабутні спогади про пору "весни" життя людини.

Молодість хоче все потримати, побачити і відчути, все пережити. Це завжди життя на межі. Молодість - це сила, яка не знає перешкод, плине на зустріч до жаданої мрії. У пору юності важливо не стільки все спробувати, скільки знайти своє єдине, головне, що потім у зрілому віці становитиме підґрунтя подальшої побудови особистісного життя.

Період юності умовно розподіляється на ранню юність (14-17 років) і пізню юність або початок зрілості (18-25) років.

Як весна змінюється на літо, так і юність змінюється дорослістю або зрілістю. Зрілість характеризується завершенням фізичного розвитку людини, максимальним розкриттям її психологічних та інтелектуальних можливостей, а, головне, довершеністю соціальних характеристик особистості. Соціальна зрілість - це зрілість мислення, моральні переконання, становлення чіткої особистої життєвої позиції, досягнення професійної майстерності, здатність створювати сім'ю і виховувати дітей. Тобто зріла людина має відносно усталений світогляд, займає певне місце у соціумі.

Якщо молодість - рух уперед, то у період зрілості людина на перший погляд зупиняється і починає відбудовувати те, що вона здобула у юності. Але це не означає, що людина перестає розвиватися. Навпаки, саме зріла людина здатна до глибоких роздумів, набуття життєвого досвіду і знань. Розвиток зрілої людини має більш внутрішній характер і проявляється у професійній кар'єрі, сімейному добробуту, особистісній творчості.

Зрілість - найбільш тривалий і плідний період людського життя, коли людина реалізовує власні можливості, розкриває свої таланти, втілює бажані ідеали. Перевага зрілості в тому, що обраний людиною шлях набуває свого дійсного втілення. Однак оскільки людина певною мірою вже визначилася у професійному, моральному, соціальному, політичному планах, вона дуже часто обмежена у рамках свого вибору. З іншого боку, така "зупинка" дорослої людини є закономірною. Неможливо будувати дім, не зупиняючись у дорозі. Так і зрілій людині необхідна така рівновага і усталеність. У період зрілості людина вже, як правило, має улюблену справу, сім'ю, певне становище у колективі і суспільстві, створює навколо себе предмети власної праці.

Продуктивна зрілість може продовжуватися досить довго, в залежності від характеру інтелектуального, психологічного, соціального, фізичного розвитку людини. Однак у середньому після 60 років наступає період похилого віку і старості. Дуже часто йому передує вихід людини на пенсію, довга хвороба, певні психологічні проблеми (наприклад, переживання смерті близької людини і втрата в зв'язку з цим життєвих орієнтирів). У похилому віці людина зберігає деякі особливості зрілого періоду. Вона може мати неабиякий інтелектуальний потенціал, однак її працездатність вже знижується. Також у похилому віці погіршується стан здоров'я, що може впливати і на психіку.

Для молодої людини життя у період старості дуже часто здається непривабливим і складним, проте і воно має свої світлі грані. Великим надбанням старості є життєва мудрість, глибоке розуміння людської психології, значний професійний досвід. У деяких народів досі існує культ старійшин, коли плем'я очолює найстаріша, наймудріша і найдосвідченіша людина. Згадайте своє дитинство. Чому іноді ваші бабусі й дідусі розуміли вас краще ніж власні батьки? Чому з ними простіше і веселіше? А тому, що вони вже в змозі розуміти сутність багатьох речей, керуватися у своїх вчинках розумом, а не почуттями, виважено приймати рішення.

Звичайно, старість теж буває різною у різних людей. Однак, якщо у попередні періоди людина плідно працювала, займалася постійним самовдосконаленням, змогла реалізувати свої мрії, ніколи не поступалася своїх переконань, орієнтувалася на високі моральні ідеали, то в старості вона буде задоволена своїм життєвим шляхом.

Слід враховувати, що фізичний, психологічний та соціальний віки в кожної людини різні. Вона може бути розвинена фізично, але її інтелектуальний розвиток набагато відставатиме. Також людина може реалізувати себе максимально в соціальному плані, але в особистісному відчувати постійний психологічний дискомфорт.

Крім того, вікові межі того чи іншого життєвого періоду досить умовні і залежать від індивідуальних якостей людини, а також від умов і характеру її життя. Так, одна людина в силу певних обставин (наприклад, ранньої втрати батьків) або ж в результаті активного саморозвитку вже у 16-18 років є цілковито дорослою, тобто здатна до самостійних рішень, наполегливого прямування до бажаної мети, сумлінної праці і навчання. Інша ж і в 30 років залишається у своїх вчинках і думках дитиною (живе за рахунок батьків, немає чіткої життєвої позиції, не визначилася професійно).

На вікові рамки життя впливає також культурне середовище і взагалі історична епоха. Ще у ХІХ столітті дитинство людини закінчувалося раніше, а старість наступала скоріше. Наприклад, у 15-16 років дівчина вважалася цілковито дорослою і мала бути одруженою. А середня тривалість життя не перевищувала 45 років. З прогресом людської культури, винаходом засобів продовження життя, поліпшення соціального становища (скорочення робочого часу, розширення прав, покращання умов проживання і харчування) збільшилася загальна тривалість життя та змінилися рамки віків людини. Істотно тривалішим стає також період інтелектуального "дозрівання" людини, оскільки зростає швидкість оновлення інформації у сучасному суспільстві і тому збільшується час навчання людини. Також здобуті знання швидко "застарівають", тому вже у зрілому віці людині доводиться постійно переучуватися або доучуватися. Фізичний розвиток дитини, навпаки, значно прискорився. Має місце так звана акселерація підлітків.

В цілому, кожен етап людського життя має свої переваги й недоліки, які треба знати і свідомо враховувати. Людина, яка здатна і взяти від життя, і повернути йому якомога більше - це дійсно щаслива і самореалізована особистість. Як і в природі кожна пора року відкриває певну грань краси, так і віки людини становлять різнобарвну, неповторну картину життя. Тому треба цінити кожну його мить та використовувати ті переваги, які дарує людині будь-який вік.

Тема 2. СУСПІЛЬСТВО, ЯК СОЦІАЛЬНА СИСТЕМА.

План:

1. Виникнення і сутність суспільства.

2. Історичний процес та його етапи.

3. Соціальне життя суспільства.

4. Політичне життя суспільства.