Фінансові послуги на ринку позичкового капіталу 1 страница

7.3.1. Факторингові операції
Факторингові операції з’явились на основі комерційного кредиту, який надається продавцями покупцям у вигляді відстрочки платежу за продані товари. Зміна вимог до розрахунків з точки зору прискорення обороту коштів викликали необхідність для постачальників шукати шляхи рішення проблеми дебіторської заборгованості. Факторинг є порівняно новою ефективною системою покращання ліквідності та зменшення фінансового ризику при організації платежів. Комерційні банки, розвиваючи ці операції, доповнюють їх елементами бухгалтерського, інформаційного, рекламного, збутового, юридичного, страхового та іншого обслуговування клієнтів.
Факторинг – різновидність торговельно-комiсiйної операції, пов’язаної з кредитуванням оборотних коштів. Факторинг є інкасуванням дебіторської заборгованості покупця i специфічною різновидністю короткострокового кредитування та посередницької дiяльностi. Факторинг – це:
1) стягнення (iнкасування) дебiторської заборгованостi покупця;
2) надання йому короткострокового кредиту;
3) звільнення його від кредитних ризиків при операціях.
Головною метою факторингу є отримання коштів негайно або у термін, визначений угодою.
Відповідно до Конвенції про міжнародний факторинг, прийнятій у 1988 році Міжнародним інститутом уніфікації приватного права, операція вважається факторингом у тому випадку, якщо вона задовольняє як мінімум дві із наступних чотирьох вимог:
· наявність кредитування у формі попередньої оплати боргових вимог;
· ведення бухгалтерського обліку постачальника, перш за все обліку реалізації;
· інкасування його заборгованості;
· страхування постачальника від кредитного ризику.
Разом з тим, у ряді країн до факторингу відносять і облік рахунків-фактур, тобто операцію, що задовольняє лише першу вимогу.
Ці операції проводять спеціальні фактор-фірми, які, як правило, тісно пов’язані із банками або є їх спеціалізованими філіями і дочірніми компаніями. Факторингові операції застосовуються в нашій країні з грудня 1989 року і здійснюються комерційними банками.
Факторинг здійснюється наступним чином. Банк отримує у господарчого суб’єкта-продавця право на стягнення дебіторської заборгованості покупця продукції (робіт, послуг) i протягом 2 – 3 днів перераховує господарчому суб’єкту 70 – 90 % суми коштiв за відвантажену продукцiю на час її пред’явлення. Після одержання платежу за цими рахунками вiд покупців банк перераховує господарчому суб’єкту суми рахунків 30 – 10 % за мінусом процентів i комісійних винагород. Вартість фактичного обслуговування залежить від виду послуг, фінансового становища, клієнта тощо.
При визначенні оплати за факторинг слід виходити з прийнятого сторонами процента за кредит i середнього терміну перебування коштiв у розрахунках з процентами. При розміщенні документа продавця в картотеку покупця вся сума пені також є доходом факторингу.
Існують різні види факторингових операцій: відкриті (конвенційні) та закриті (конфіденційні), з правом регресу і без нього. При відкритому факторингу постачальник ставить до відома боржників про участь банку (фактор-фірми), і всі платежі направляються на адресу банку. При закритому – боржники не повідомлені про посередництво банку. Факторинг з правом регресу означає, що банк має право зворотної вимоги до постачальника відшкодувати сплачену суму, тобто постачальник несе кредитний ризик. Угода без права регресу в світовій практиці укладається досить рідко, так як вважається, що вона виправдана лише в тому випадку, коли можливість появи суперечливих моментів або настання неплатоспроможності платника зведена до мінімуму. Від виду операції залежить ступінь ризику, яка визначає і вартість операції (комісійну винагороду банку).
Переваги факторингу для клієнта: зменшення кредитного платіжного ризику, своєчасна інкасація дебіторської заборгованості, можливість планувати платіжний оборот, прискорення оборотності оборотного капіталу, покращання кредитоспроможності. Крім того, банки (фактор-фірми) надають своїм клієнтам додаткові послуги.

7.3.2. Лізингові операції
Лізинг (англ. lease – оренда) – це довгострокова оренда машин і обладнання, видача обладнання напрокат. Лізинг дозволяє промисловим, торговим, транспортним та іншим підприємствам (орендаторам) отримувати в комерційних банках і лізингових компаніях (орендодавців) за певну орендну плату в довгострокове користування широкий перелік основних засобів.
Оренда – це майновий найм. Оренда – це засноване на угоді термінове володiння, що має бути повернене, та користування майновим комплексом (будівля, приміщення, обладнання, підприємство, земля, природні ресурси, інше майно). У даному випадку майновий комплекс є товаром.
Оренда підприємства – це взяття підприємства у володіння та користування за договором на визначений термін i за певну плату, тобто підприємство виступає як товар. Оренда майнового комплексу – це поточна оренда, яка здійснюється на таких умовах:
1) мета оренди – задовольнити тимчасові потреби орендаря;
2) термін оренди визначається угодою. Після закінчення терміну оренди майно повертається орендодавцю;
3) майно є власністю орендодавця;
4) ризик втрати та псування орендного майна визначається умовами угоди.
Лізинг – порівняно нова специфічна форма організації кредитно-фінансових відносин, що поєднує в собі елементи кредитування в натуральній і грошовій формі. Сучасний лізинг у багатьох країнах охоплює широкий перелік об’єктів – від дрібного канцелярського обладнання до складних ЕОМ, від токарних станків до бурового обладнання, від автотранспортних засобів до реактивних лайнерів і океанських танкерів, а також сільськогосподарське, будівельне, гірничодобувне та інше обладнання.
У промислово розвинених країнах лізингові операції отримали широкий розвиток в останні десятиріччя. На умовах лізингу в США купується близько 45 % обладнання, що реалізується на внутрішньому ринку, в Японії – 33 %, в Німеччині – 18 %, в Австралії – 25 %, Англії, Швеції, Франції – 13 – 17 %.
У сучасних умовах широкого розповсюдження набула форма участі банків у лізингових операціях під назвою «вендор лізинг», тобто «лізинг продавця». Ця форма лізингу розповсюджується лише на великі промислові компанії, що виготовляють складне, велике і дороге обладнання, яким банки пропонують послуги при реалізації цього обладнання.
Широкого розвитку набула форма банківської участі в лізингових операціях, при якій лізингові компанії залучають великі банки до ведення переговорів про лізинг, оформлення необхідної документації тощо. Банк затверджує оренду і виділяє грошові кошти, тоді як лізингова компанія продовжує залишатись власником обладнання і виступає в ролі орендодавця. Банку лише передається право на отримання платежів і застави за обладнання.
Лізинг – форма дострокової оренди, пов’язана з передачею в користування обладнання, транспортних засобів та іншого рухомого та нерухомого майна. Стосовно майна, що орендується, лізинг ділиться на чистий – додаткові витрати бере на себе орендатор, повний – техобслуговування майна та інші витрати бере на себе лізингодавець.
Лізинг має дві основні форми – прямий та такий, що повертається. Прямому фінансовому лiзингу надається перевага, коли підприємству потрібне переоснащення технічного потенціалу. Лізингова фірма при такій угоді забезпечує 100 %-не фінансування, придбання обладнання. Фактично лiзинг – це форма матеріально-технічного забезпечення з одночасним кредитуванням та орендою. При лiзингу орендар виплачує у лізинговій формі не орендну плату, а повну вартiсть майна у кредит. У випадку виявлення дефектів лізингових основних фондів, лізингова фірма повністю звільняється від претензії. Претензії за трьохсторонньою угодою стосуються постачальника.
Угода лізингу укладається на наступних умовах:
1) термін лізингу дорівнює терміну служби основних засобів;
2) сума платежу об’єднує в собі вартість основних фондiв, проценти за кредит, комісійні платежi;
3) ризик, пов’язаний із псуванням та загибеллю, приймає на себе лiзингоотримувач;
4) основні фонди є власністю лізингової фірми (орендодавця).
У плані рахунків бухгалтерського обліку лізинг фігурує під поняттям фінансової оренди. Розрізняють два види лізингу:
· фінансовий;
· операційний.
Операційний лізинг характеризується більш коротким, ніж життєвий цикл виробу, терміном контракту, що передбачає неповну амортизацію обладнання за час оренди, після чого воно повертається лізингодавцю і може бути знову здано в оренду. В Італії, наприклад, такий лізинг називається виробничим.
Комерційними банками і лізинговими компаніями застосовується, як правило, фінансовий лізинг. Це найбільш типова і розповсюджена форма лізингу, що характеризується середньо- і довгостроковим характером контрактів, амортизацією повної або більшої частини вартості обладнання. Після завершення терміну дії контракту орендар може:
1) повернути об’єкт лiзингу орендодавцю;
2) укласти новий контракт на оренду;
3) викупити об’єкт лiзингу за залишковою вартістю.
Про свій вибір орендатор повідомляє лізинговій компанії завчасно, наприклад, за півроку до закінчення терміну погашення.
Фактично фінансовий лізинг є формою довгострокового кредитування купівлі, відрізняючись від звичайної угоди купівлі-продажу моментом переходу права власності на об’єкт угоди до споживача.
Фінансовий лізинг також називають лізингом майна з повною окупністю або повною виплатою, так як протягом терміну угоди (як правило, 3 – 7 років) лізингодавець повертає всю вартість майна і отримує прибуток від лізингової операції.
Орендна плата (лізинговий внесок) – це плата за виробниче використання об’єкта лізингової угоди, вона складається із суми амортизаційних відрахувань і процентних відрахувань від вартості переданого в оренду майна (процент за банківський кредит і плата за додаткові послуги банку). Розмір амортизаційних відрахувань залежить від початкової вартості майна, терміну служби, ступеня зносу на момент передачі в оренду і норм амортизації, встановлених для даного виду майна.

7.3.3. Селенг
Селенг – це одна із різновидностей лізингу. Тому його функції регламентуються Об’єднанням європейських лізингових товариств iз штаб-квартирою в Брюсселi. Сьогодні селенг активно використовується у всіх економічно розвинених країнах. Так, у США об’єм селенгових операцій перевищує 10 млрд. дол., у Західній Європі – 20 млрд. дол.
Селенг – це двосторонній процес, який є специфічною формою зобов’язання, що регламентується угодою майнового найму i полягає в передачі власником своїх прав у користуванні та розпорядженні його майном селенг-компанії за визначену плату. При цьому власник залишається володарем переданого майна i може при першій вимозі повернути його. Селенг-компанiя залучає i вільно використовує на свій розсуд майно та окремі майнові права громадян i господарчих суб’єктів. Майном можуть бути різні об’єкти права власності: гроші, цінні папери, земельні ділянки, підприємства, будівлі, обладнання i т. п.
За формою фінансування селенгова діяльність наближена до банківської діяльності. Вона може здійснюватися будь-якими торгово-промисловими підприємствами як побічна операція. Однак економiчно доцільно створювати селенг-компанiї.
Громадяни в найм здають, головним чином, гроші. Різниця між грошима позиченими (кредит) i грошима, взятими в найм, така:
1. При кредиті відбувається зміна прав власності. При селенгу власник грошей, зданих у найм, не втрачає свого права на них.
2. Коли господарчий суб’єкт, що отримав гроші від селенг-компанiї, збанкрутує, то за законом про банкрутство із його власностi спочатку повертається істинним власником все те, що йому не належить (у тому числі i гроші, переданi в найм), інше майно продається на аукціоні та ділиться між кредиторами.
3. При передачі грошей у найм податком обкладається тільки прибуток, отриманий від операції, а не вся сума. При кредитi податок береться з усієї суми кредиту.
Практика показує, що використання селенгу вигідно при гнучкій системі господарювання. Селенг є ефективним інструментом фінансування різних сфер підприємництва в умовах ризику. У сучасних умовах для розвитку селенгу відкриваються хороші перспективи. До них можна віднести:
· скорочення об’ємів ліквідних коштів з причини постійно виникаючих труднощів на грошовому ринку;
· загострення конкуренції, що потребує оптимізації вкладення капіталу;
· зменшення прибутку господарчих суб’єктів, що обмежує їх можливість вкласти достатню суму коштів у розвиток нової технології та розширення виробництва.
Селенг загострює конкуренту боротьбу на грошовому ринку i направляє її на зниження ціни послуг, наприклад, процентів за кредит. Селенг – це реальний механізм втягнення грошей населення у виробничу сферу зокрема та в економіку країни в цілому.

7.4. Інші послуги комерційних банків на фінансовому ринку
Послуги комерційних банків – вид діяльності комерційних банків, спрямований на залучення юридичних і фізичних осіб як постійних клієнтів. Послуги комерційних банків включають посередницькі, консультаційні, довірчі (трастові) та інші послуги.
Серед посередницьких послуг найбільш розповсюджені: посередництво в одержанні клієнтом кредиту; посередництво в операціях з цінними паперами, валютою, майном. Перший вид послуг надається банком тоді, коли сам банк не має можливості задовольнити кредитну заявку клієнта (розглянуто в «Банківському кредиті»). Прибуток банку від посередництва (маржа) складається як різниця між позичковим і позиковим відсотками. Позичковий – це відсоток, стягнений банком з клієнта, а позиковий – відсоток, сплачений банку, у якого отримана позика (куплені кредитні ресурси).
Посередницькі послуги в операціях з цінними паперами, валютою, майном здійснюються на основі доручення клієнта. Особливої уваги заслуговує посередницька практика комерційних банків при емісії, при розміщенні та організації повторного обігу цінних паперів клієнтів. Посередництво банку в цих операціях здійснюється на основі угоди, яка укладена з емітентом. У випадку великих масштабів емісії, обслуговуючий банк може вдаватись до створення консорціуму. Консорціум – угода між банками і (або) промисловими підприємствами для спільного проведення фінансових операцій. Консорціальний банк – спільна багатонаціональна банківська установа акціонерного типу, що належить декільком банкам, фінансовим компаніям. Консорціуми банків – групи банків, що тимчасово організовані одним з найбільших банків – головою консорціуму для спільного проведення кредитних, гарантійних або інших банківських операцій.
Послуги банка при переводі цінних паперів від одного власника до іншого, тобто при передачі права власності на володіння цими цінними паперами від однієї особи іншій – це трансфертні послуги. Замовником трансфертних послуг виступають емітенти цiнних паперiв. У теперішній час перед ними постає безліч проблем, пов’язаних з оперативним обліком цінних паперів та їх власників, повідомленням для багаточисленних акціонерів про діяльність акціонерних товариств i розподілом дивідендів, перереєстрацією власників цінних паперів на вторинному ринку. Дохід банку за посередництво в операціях із цінними паперами утворюється за рахунок різниці в цінах купівлі і продажу.
Банківські послуги за торгівлю валютою мають на меті: надання валюти клієнтам для забезпечення їх платежів і підтримання ліквідності у валюті; страхування ризиків знецінення коштів унаслідок зміни валютних курсів; отримання спекулятивного прибутку за рахунок зміни курсів валют.
Довірчі (трастові) послуги є видом діяльності комерційного банку у віданні майном, переданим клієнтом банку за дорученням. Довірене управління майном за своєю специфікою споріднене з банківською діяльністю і пов’язане з виконанням робіт у обліку операцій, збереження цінностей, розміщення коштів, фінансового аналізу тощо.
Траст-операцiя (англ. trust – довір’я, взяти на себе зобов’язання, відповідальність, управління за дорученням); або трастовi операції – це довірчі операції банків, фінансових компаній, інвестиційних фондів з управління майном клієнта та виконання інших послуг в інтересах i за дорученням клієнта на правах довіреної особи. За останній час трастовi операції отримують все більший розвиток.
Довіреною особою банків виступають, як правило, приватні особи, а також фірми, благодійні організації, різні фонди (у тому числі пенсійні).
Приватним особам банки надають кілька видів трастових послуг: право розпоряджатися спадщиною, управління персональними трастами, опікунство із забезпеченням збереження майна, агентські функції.
Фірмам комерційні банки надають такі види трастових послуг: розпорядження активами, агентські операції, ліквідація підприємств. Вони звертаються до трастових послуг банків для організації облігаційних позик. У цьому випадку банк бере на себе функції зберігання застави (за забезпеченими облігаціями), розміщення цінних паперів, сплати відсотків та погашення позики, розпорядження фондом погашення позики. Комерційні банки надають фірмам послуги з управління пенсійними фондами та фондами часткової участі в прибутках працівників фірми.
Дохід від трастових послуг банків формується за рахунок комісійних винагород, у які включаються: щорічні відрахування від доходів за трастовими операціями; щорічний внесок з первісної суми наданої трастової послуги; внесок із суми за трастовою операцією після закінчення строку дії траст-договору.
Зберігальні послуги банків пов’язані з тим, що банки мають спеціально обладнані, важкодоступні для викрадачів приміщення. Вони надаються у двох формах: надання клієнтам сейфів для зберігання цінностей, зберігання цінностей у стальній камері.
Комерційні банки проводять консультування клієнтів у галузі економічного (фінансового) аналізу та бухгалтерського обліку, вивчення платоспроможності господарських партнерів клієнта, організації емісії та повторного обігу цінних паперів, вибору напряму інвестування коштів тощо. Як правило, консультування є видом послуг, пов’язаним з іншими операціями: кредитними, лізинговими, обслуговуванням платіжного обороту тощо. Плата за консультаційні послуги враховується до плати за основний вид операцій, який супроводжується консультуванням.

Спеціальні терміни
Трансферт (трансфер) – (франц. transfert – передача) має такі значення: переказ грошей з однієї фінансової установи в іншу або з однiєї країни в іншу; перерахування; письмовий переказ, наказ банку своєму кореспонденту видати певну суму грошей вказаній у трансферті особі; перенесення суми з одного рахунку на інший; переказ грошей з однієї фінансової установи в іншу; переказ іноземної валюти або золота з однієї країни в іншу; передача прав володіння іменними акціями, що переходять за передатним надписом від одного акціонера до іншого, що реєструється у спеціальній книзі акціонерного товариства.
Трансфертні операції – це операції щодо переводу грошових коштів. Трансфертнi операції включають у себе i трансфертні платежі, тобто всі виплати, що здійснюються державою в особі уряду громадянам (пенсії, субсидії, допомога з безробіття, допомога на дітей i т. п.), які не є платою за які-небудь поточні трудові послуги, що купуються державою в особі уряду.
Трансакція – банківська операція, переказ грошових коштів (у тому числі за кордон) для яких-небудь цілей.
Узанс – правило, що фактично встановилось у торгових відносинах, і використовується для визначення бажання сторін, що домовляються, але не знайшло прямого виразу в угоді.
Рикриція – письмове доручення на прийом або отримання грошей.
Римеса – (в міжнародних розрахунках) платіжний документ в інвалюті, що купується боржником за національну валюту у третьої особи і пересилається іноземному кредитору на погашення заборгованості перед ним.
Роялті – частина доходів від ренти та інших сум, отриманих за використання авторських прав, патентів та інших видів інтелектуальної власності, що не обкладається податком на території однієї з двох держав, що уклали угоду.
Рестрикція – обмеження державою і банками розмірів кредиту з метою уникнення відпливу золотого запасу за кордон, крах банку і т. п.; обмеження монополіями (картелями) виробництва, продажу та експорту товарів з метою штучного підвищення цін і отримання надприбутків.
Ретрата – зворотний переказний вексель (зустрічна тратта), що виписується на ім’я векселедавця (трасата) у випадку опротестування векселя особою, що його оплатила; рахунок банку, що виставляється клієнту на відшкодування витрат, пов’язаних з протестом прийнятого на інкасо векселя.
Рентинг – короткострокова оренда машин і обладнання без права їх наступного придбання орендатором.
«Лидз енд легз» – розповсюджений вид операцій з іноземною валютою підприємців, пов’язаних із маніпулюванням термінами розрахунків з метою отримання економічних вигод. Широко використовується при очікуваних різких змінах валютного курсу, особливо при девальвації та ревальвації, значних коливаннях процентних ставок, посиленні нестійкості валютних обмежень, фіскального режиму.
Лаж – приплата до встановленого курсу валюти або ціни акції; термін, що застосовується при характеристиці інфляції, виражає різницю між цінністю металічної монети і знеціненої при інфляції однойменної паперової купюри.
Ломбардний кредит – короткостроковий кредит під заставу рухомого майна, яке можна легко реалізувати.
Кредит платіжний – позика, що видається для здійснення платежів клієнтом за поставлену йому продукцію або надані послуги.
Кредит на відкритому рахунку – комерційний кредит, заборгованість на якому не оформляється векселями, акцептованими траттами та іншими борговими зобов’язаннями позичальника, а зараховується на відкритий рахунок.
Кредит «рамочний» – відкривається банком для оплати позичальником ряду товарних поставок у межах одного великого контракту, що реалізується в межах певного періоду.
Кредит митний – відстрочка сплати мита, що надається митними установами ряду країн.
Кредит товарний – кредит у вигляді машин, обладнання, станків тощо.
Кредитна лінія – згода банку (що надається фірмі-позичальнику) здійснювати надання позик у майбутньому в розмірах, що не перевищують обумовлені раніше межі, без проведення спеціальних переговорів.
Кредитна блокада – відмова якої-небудь держави або міжнародної валютно-кредитної організації надавати кредити країні або групі країн; один з видів економічної блокади.
Облікова ставка – ставка відсотка, який банки вилучають за позиками, що надаються депозитними установами.
Обліковий відсоток – відсоток, що вилучається банками із суми векселя при обліку векселів, тобто при настанні терміну платежу.
Облік векселя – купівля банком або спеціалізованою кредитною установою векселів до закінчення їх терміну.

Питання для контролю
1. Поняття банківського кредиту.
2. Форми та види грошових позик.
3. Забезпечення кредиту.
4. Фінансові послуги на ринку позикового капіталу.
5. Факторингові операції.
6. Лізингові операції.
7. Селенг.
8. Лізинг. Понятійні та правові основи.
9. Грошова позика та її форми.
10. Види факторингових угод.
11. Споживчий кредит.
12. Іпотечний кредит.
13. Позики під боргові зобов’язання, які надаються виробничим компаніям.
14. Критерії оцінки пропозицій лізингових послуг.
15. Методи і принципи фінансування та кредитування капітальних вкладень комерційними банками.
16. Поняття та методи банківського фінансування і кредитування капітальних вкладень.
17. Порядок відкриття фінансування капіталовкладень.
18. Трансферт (трансфер) – це…
19. Трансфертні операції – це …
20. Трансакція – це …
21. Узанс – це …
22. Рикриція – це...
23. Римеса – (в міжнародних розрахунках)
24. Роялті – це…
25. Рестрикція – це…
26. Ретрата – це …
27. Рентинг – це…
28. «Лидз енд легз» – це…
29. Лаж – це …
30. Згідно з рекламним оголошенням, банк встановив наступні ставки за вкладами із щоквартальним нарахуванням відсотків: простий відсоток – 60 % річних, складний відсоток – 80 % річних. Визначити ефективну річну ставку відсотків при розміщенні вкладу на 9 місяців.
31. За умовами кредитного договору ставка простих відсотків за перший місяць користування кредитом дорівнює 60 % річних, а з кожним наступним місяцем збільшується на 3 відсоткових пункти. Визначити суму відсотків за кредит у розмірі 20 тис. грн., взятий на 9 місяців.
32. Фонд взаємних вкладень обіцяє, що вкладена сума потроїться за квартал. Визначити ефективну річну ставку відсотків при вкладанні засобів у фонд на півроку.
33. Банк використовує при видачі кредитів ставку 48 % річних. Визначити значення облікової ставки, що забезпечує однакову дохідність при обліку векселя, до терміну погашення якого залишилось 75 днів, якщо розрахункова кількість днів на рік при нарахуванні відсотків за кредитами дорівнює 365, а при обліку векселів – 360.
34. На щорічні платежі в розмірі 2700 грн. нараховуються складні проценти зі ставкою 25 % річних. Визначити величину загальної нарощеної процентної суми через 6 років.
35. Кредит видано на 150 днів за ставкою 50 % річних. При видачі кредиту утримано комісійні в розмірі 4 % від його суми. Визначити дохідність кредитної операції з урахуванням утриманих комісійних для розрахункової кількості днів на рік 360.
36. Внесок у сумі 500 грн. покладено в банк на півроку із щомісячним нарахуванням складних процентів за номінальною ставкою 26 % річних. Визначити реальний дохід вкладника для очікуваного щомісячного рівня інфляції 5 %.
37. При видачі кредиту на 3 роки повинна бути повернена сума вдвічі більша. Визначити річну ставку відсотків, яку використовує банк.
38. При відкритті ощадного рахунку зі ставкою 30 % річних 20.01.2000 на рахунок була покладена сума 900 грн. Потім на рахунок 17.03.97. була додана сума 200 грн; 30.06.2000 із рахунку була знята сума 310 грн., а 30.10.2000 рахунок було закрито. Визначити загальну суму, отриману вкладником при закритті рахунку.
39. У пенсійний фонд у кінці кожного кварталу будуть вноситись суми на 40 грн., на які також щоквартально будуть нараховуватись складні відсотки за номінальною річною ставкою 10 % річних. Визначити суму, накопичену у фонді за 25 років.
40. Кредит у розмірі 18 000 грн. надається на 2,5 роки. Ставка процентів за перший рік – 20 %, а за кожне наступне півріччя вона підвищується на 4 %. Визначте множник нарощення і нарощену суму.
41. Банк видав кредит у розмірі 15000 грн. на 9 місяців за ставкою 45 % річних. Визначити суму, що погашається, і суму відсотків за кредит.
42. Кредит у розмірі 7500 грн. було взято 5.01.98 з терміном погашення 11.07.98 за ставкою 60 % річних. Визначити суму відсотків за кредит при різній практиці їх нарахування.
43. За умовами кредитної угоди ставка простих відсотків у першому місяці за користування кредитом дорівнює 45 % річних, а в кожному наступному місяці збільшується на 2 відсоткових пункти. Визначити суму відсотків за кредит у розмірі 11000 грн., взятий на 9 місяців.
44. Банк нараховує відсотки за складною ставкою 35 % річних. Визначити суму нарахованих відсотків, якщо вклад 4000 грн. було закрито через 3,5 року.
45. Складні відсотки на вклади нараховуються щоквартально за номінальною ставкою 25 % річних. Визначити суму відсотків, нарахованих на внесок 4000 грн. за 4роки.
46. Визначити річну ставку складних відсотків, при використанні якої вклад за 5 років зросте у 3,6 раза.
47. Банк видав кредит 14 000 грн. на 3,5 роки за складною річною ставкою 45 % річних з погашенням одноразовим платежем. Визначити суму, що повинна погашатися, і суму нарахованих відсотків.
48. Позичальник передбачає взяти кредит у розмірі 2500 грн. з погашенням його сумою на 4700 грн., ставка відсотків банку за кредитами дорівнює 45 % річних. Визначити, на скільки днів можна взяти кредит (розрахункова кількість днів у році дорівнює 365).
49. Позичальник збирається взяти банківський кредит 24 000 грн. з поверненням через 9 місяців суми 32 000 грн. Визначити ставку відсотків за кредитами, на основі якої він може обрати банк.
50. Позичальник передбачає взяти 3.02.2000 банківський кредит з погашенням 1.06.2000 на суму 14 700 грн. Ставка банку за кредитами дорівнює 45 % річних. Визначити суму, яку може взяти позичальник при англійській практиці нарахування відсотків.
51. Банк надає довгострокові кредити за складною ставкою 45 % річних. Визначити, на який термін можна взяти кредит у 33000 грн., якщо його передбачається погасити одноразовим платежем у розмірі 66000 грн.
52. Банк видає кредит на півроку в сумі 160 000 грн. за рахунок кредитних ресурсів, отриманих від НБУ за ставкою рефінансування 30 % річних. Процентна маржа банка дорівнює 3 %. Визначити ставку відсотків за кредитом для сум очікуваних витрат за ним у розмірі 6000 грн. і 8000 грн.
53. Кредит у розмірі 50000 грн., виданий за ставкою 45 % річних повинен погашатись однаковими рівними сумами протягом 5 років. Визначити розміри щорічних сплат (план погашення кредиту) і суму сплачених відсотків, якщо платежі для погашення боргу здійснюються один раз у кінці року.
54. Кредит у розмірі 50000 грн., виданий за ставкою 60 % річних, повинен погашатись однаковими рівними сумами протягом 5 років. Визначити розміри щорічних сплат (план погашення кредиту) і суму сплачених відсотків, якщо платежі для погашення боргу здійснюються півріччями.
55. Кредит у сумі 32 000 грн. із щорічним нарахуванням складних відсотків за ставкою 15 % річних повинен погашатись протягом 4 років рівнозначними терміновими сплатами. Визначити розмір термінової сплати, загальні витрати позичальника для погашення кредиту і суму виплачених відсотків, якщо виплати за кредитом будуть здійснюватись у кінці кожного року.
56. Кредит у сумі 58 000 грн. із щорічним нарахуванням складних відсотків за ставкою 35 % річних повинен погашатись протягом 5 років однаковими терміновими сплатами. Визначити розмір термінової сплати, загальні витрати позичальника для погашення кредиту і суму виплачених відсотків, якщо виплати за кредитом будуть здійснюватись у кінці кожного півріччя.
57. Споживчий кредит на суму 12000 грн. відкрито на 2 роки зі ставкою 30 % річних. Погашення кредиту повинно здійснюватись однаковими внесками. Визначити вартість кредиту, суму, що погашається і розмір внесків, якщо погашення кредиту буде здійснюватись щоквартально.
58. Споживчий кредит на суму 70 000 грн. відкрито на 3 роки за ставкою 40 % річних. Погашення кредиту повинно здійснюватись однаковими внесками. Визначити вартість кредиту, суму, що погашається і розмір внесків, якщо погашення кредиту буде здійснюватись щомісячно.