Тема 6. Фінансові послуги на валютному ринку 6. 1. Конверсійні операції на валютному ринку 2 страница

Приклади розрахунку крос-курсів
Приклад 6.3. Банк у проголосив наступне котирування валют: долар США/гр. од. – 2,112 – 2,132; німецька марка/гр. од. – 1,628 – 1,635. Визначити крос-курс долара США до німецької марки.
Розв’язання. Якщо клієнт хоче купити долари США за німецькі марки, йому спочатку треба продати марки за гр. од. за курсом 1,628. Отже, при цій операції

1 гр. од. = німецької марки.

Після цього на отримані гр. од. потрібно купити долари США за курсом 2,132. У цій операції 1 дол. США = 2,132 гр. од.
Отже:

1 дол. США = 2,132 = 1,3096 німецької марки.

Таким чином, крос-курс долара до німецької марки (курс продажу) буде дорівнювати 1,3096.
Якщо клієнт хоче продати долари США за німецькі марки, йому спочатку треба продати долари за гр. од. за курсом 2,112. При цьому

1 дол. США = 2,11 гр. од.

Потім на отримані гр. од. потрібно купити німецькі марки за курсом 1,635. При цьому
1 гр. од. = німецької марки.
Отже:
1 дол. США = 2,112 = 1,2917 німецької марки.

Таким чином, крос-курс долара США до німецької марки (курс покупця) буде дорівнювати 1,2917.
У міжнародних валютних розрахунках при визначенні крос-курсів валют у якості третьої валюти, як правило, використовується долар США.
Приклад 6.4. Швейцарський банк дає наступні котирування: долар США/німецька марка – 1,8183 – 1,8193, долар США/ швейцарський франк – 1,6627 – 1,6637. Визначити крос-курс німецької марки до швейцарського франка.
Розв’язання. Якщо клієнт хоче купити німецькі марки за швейцарські франки, йому спочатку необхідно обміняти швейцарські франки на долари США за курсом 1,6637. У цій операції: 1 дол. США = 1,6637 швейцарського франка.
Після цього на отримані долари треба купити німецькі марки за курсом 1,8183. У цій операції:. Отже, 1 німецька марка = 1/1,8183 1,6637 = 0,9150 швейцарського франка. Таким чином, крос-курс німецької марки до швейцарського франка буде дорівнювати 0,9150 (курс продавця).
Якщо клієнт хоче продати німецькі марки за швейцарські франки, йому спочатку слід продати марки за долари США за курсом 1,8193. У цій операції:
1 німецька марка = 1 /1,8193 дол. США. Потім на отримані долари треба купити швейцарські франки за курсом 1,6627. У цій операції 1 дол. США = 1,6627 швейцарського франка. Отже, 1 німецька марка = 1/ 1,8193 1,6627 = 0,9139 швейцарського франка. Таким чином, крос-курс німецької марки до швейцарського франка буде дорівнювати 0,9139 (курс покупця).

6.2.1. Операції на форвардному ринку
Термінова або форвардна (англ. forward transantions – термiнова угода) операцiя є угодою, при якiй платежі проводяться у встановлений термін (від одного тижня до п’яти років) за курсом, зафіксованим на час укладення угоди за контрактом, тобто це угоди, в яких сторони домовляються про поставку певної суми валюти через конкретний період часу після укладання угоди за курсом, зафіксованим в угоді.
Форвард-курс (форвардний курс) визначає очікувану вартість валюти через певний період часу і є ціною, за якою дана валюта продається або купується за умови її постачання на певну дату в майбутньому.
Теоретично форвардний курс валюти може дорівнювати її курсу спот, однак на практиці він завжди виявляється або вище, або нижче курсу спот. Якщо форвардний курс вище курсу спот, він є сумою курсу спот і відповідної різниці (форвардної маржі), що в даному випадку називається премією. Якщо форвардний курс нижче курсу спот, він є курсом спот, від якого віднята форвардна маржа, що називається в цьому випадку дисконтом.
Отже, форвардний курс відрізняється вiд курсу спот на величину форвардної маржi. Маржа може бути у вигляді премії, тоді форвардний курс вище курсу спот, або у виглядi дисконту (скидки). У такому випадку форвардний курс нижчий ніж курс спот.
Форвардна валютна угода застосовується, головним чином, для страхування платежів. Ціни на форвардному ринку в умовах стабільної економіки та вільного переміщення капіталу пов’язані з різницею в процентних ставках. Форвардний (розрахунковий) курс повинен дорівнювати відношенню процентних ставок за міжбанківським кредитом, помноженому на курс спот.
Форвардні операції діляться на два види: угоди аутрайт і угоди своп. Операція аутрайт означає, що продавець зобов’язується продати, а покупець – купити валюту в установлений строк за зафіксованим наперед курсом. Угоди своп – комбінація двох протилежних конверсійних операцій з різними датами валютування.
Теоретичний беззбитковий форвардний курс може бути визначений з урахуванням процентних ставок за валютами, з якими проводяться форвардні операції. При цьому форвардний курс валюти А до валюти В при прямій котировці буде дорівнювати:

Ці суми можна уявити наступним чином з урахуванням нарахування відсотків за простою ставкою:

Отже,

Приклад 6.5. Курс долара США до гр. од. певної країни рівний 1880 гр. од. Процентні ставки на грошовому ринку дорівнюють 200 % за операціями в гр. од. і 15 % за операціями в доларах США. Визначити теоретичні 90-дений і 180-дений форвардний курси долара США до гр. од., якщо тривалість процентного року становить за грошовими одиницями 365 днів, а за доларами США – 360 днів.
Розв’язання. При терміні форвардної угоди 90 днів:

Форвард-курс = 1880 х = 2706 гр. од. за дол. США.

Форвардна маржа, що є в даному випадку премією, буде дорівнювати:
Премія = 2706 – 1880 х = 826 гр. од. за дол. США.
При терміні форвардної угоди 180 днів

Форвард-курс = 1880 = 3474 гр. од. за дол. США.

Форвардна маржа (премія) буде дорівнювати:
Премія = 3474 – 1880 = 1594 гр. од. за дол. США.
Реально форвардні курси не котируються як такі. Валютні дилери працюють лише з форвардними маржами (преміями або дисконтами), причому значення форвардної маржі даються для курсу покупки і курсу продажу. Оскільки курс покупки повинен бути завжди нижче курсу продажу, за значеннями форвардної маржі можна відразу визначити, як котирується валюта – з премією або дисконтом. Якщо значення форвардної маржі для курсу покупки будуть більше її відповідних значень для курсу продажу, валюта котирується з дисконтом, якщо менше – з премією. Форвардний курс буде дорівнювати курсу спот плюс премія або курс спот мінус дисконт.
Приклад 6.6. На валютному ринку наступні дані котирування валют для форвардних угод:

Термін	Долар / гр. о д.	Долар/німецька марка
Спот	1860 – 1890	1,7550 – 1,7560
1 місяць	90 – 125	5 – 3
2 місяця	185 – 225	17 – 15
3 місяця	310 – 340	28 – 25

Визначити, як котирується долар США до гр. од. і німецької марки та його форвардний курс до гр. од. і німецької марки для 3-місячних угод.
Розв’язання. Для курсу долара до гр. од. форвардна маржа для курсу покупки менше, ніж для курсу продажу. Отже, долар США котирується до гр. од. з премією і його форвардний 3-місячний курс буде дорівнювати:
Курс спот 1860 – 1890
Премія (3 місяці) 310 – 340
- - - - - - - - - - - - - - - - - - - -
Курс форвард 2170 – 2230
Для курсу долара до марки форвардна маржа для курсу покупки більше, ніж для курсу продажу. Отже, долар США котирується до німецької марки з дисконтом і його форвардний 3-місячний курс буде дорівнювати:
Курс спот 1,7550 – 1,7560
Дисконт (3 місяці) 28 – 25
- - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - -
Курс форвард 1,7522 – 1,7535
У якості основи для визначення форвардної маржі на практиці звичайно використають її значення, які одержуються з урахуванням близького форвардного курсу, що визначається виходячи з наступних міркувань. Вважається, що сума у валюті В, яка котирується, еквівалентна відповідній сумі у валюті А, яка котирується, – перерахована за наближеним форвардним курсом для прямого котирування, буде дорівнювати сумі у валюті В за курсом спот, збільшеній (зменшеній) на суму відсотків, що була б отримана для суми у валюті В за курсом спот, розміщеній на термін форвардної угоди за ставкою процентів, яка дорівнює абсолютній величині різниці процентних ставок за валютами А і В для тривалості процентного року, рівній 360 дням.
З наведеного раніше виразу для теоретичного беззбиткового форвардного курсу можна зробити висновок: якщо ставка відсотків за валютою А буде вище ставки відсотків за валютою В, що котирується, – форвардний курс валюти А буде меншим її спот-курсу, тобто валюта А буде котируватися з дисконтом. У цьому випадку сформульоване припущення можна записати математично в такому вигляді:

Рв НКФ = Рв КС – (Іа - Ів) Рв КС, (6.9)

де Рв – сума у валюті, що котирується В;
НКФ – наближений курс форвард;
КС – курс спот;
Іа і Ів – ставки відсотків за валютами А і В.
Звідси одержуємо, що наближений курс форвард буде дорівнювати:
НКФ=КС – (Іа - Ів) КС; (6.10)

а форвардна маржа:
ФМ (дисконт) = КС – ПКФ = (Іа - Ів) КС. (6.11)

Якщо ставка відсотків за валютою А, що котирується, буде нижче ставки відсотків за валютою В, що котирується, форвардний курс валюти А буде більшим її курсу спот і приблизно буде дорівнювати:

НКФ = КС + (Іа – Ів) КС. (6.12)

Форвардна маржа (премія) буде при цьому дорівнювати:

ФМ (премія) = НКФ – КС=(Іа – Ів) КС. (6.13)

Приклад 6.7. Визначити наближену форвардну маржу і форвардний курс для умов прикладу 6.5.
Розв’язання.
При терміні угоди 90 днів

ФМ (премія) = (200 – 15) 1880 = 870 гр. од. за дол. США.

ПКФ = 1880 + 870 = 2750 гр. од. за дол. США.
При терміні угоди 180 днів

ФМ (премія) = (200 – 15) 1880 = 1739 гр. од. за дол. США.

ПКФ = 1880 + 1739 = 3619 гр. од. за дол. США.

Прибутковість форвардних операцій можна оцінити у вигляді еквівалентної річної ставки відсотків. При цьому відношення прибутку від форвардної операції до вкладеної суми вважається рівним відношенню форвардної маржі до форвардного курсу. Використовуючи формулу для ефективної річної ставки простих відсотків при тривалості процентного року 360 днів, одержуємо:
. (6.14)

Приклад 6.8. Визначити прибутковість форвардної операції для умов прикладів 6.5 і 6.7.
Розв’язання. Для терміну угоди 90 днів при використанні теоретичного форвардного курсу (приклад 6.5) прибутковість операції буде дорівнювати:

Іе = = 1,22 = 122 %.

При використанні наближеного курсу форвард (приклад 6.7) прибутковість становитиме:

Іе = = 1,27 = 127 %.

Для терміну угоди 180 днів при теоретичному форвардному курсі прибутковість операції буде дорівнювати:

Іе = = 0,917 = 91,7 %.

Для наближеного курсу форвард прибутковість становить:

Іе = = 1,02 = 102 %.

В Україні у зв’язку з низькою насиченістю ринку інформацією про поточні валютні курси, а також поточні процентні ставки на міжбанківські гривнєві депозити процес розрахунку форвардних пунктів проводиться дилерами самостійно, і отримані значення можуть суттєво відрізнятись у різних банках.
Для простоти запам’ятовування знаходження форвардного курсу дилери використовують наступне правило «східців»:
Якщо форвардні пункти ростуть зліва направо (котировка bid менше котировки offer), то для знаходження курсу-аутрайт для дати валютування, віддаленішої, ніж спот, форвардні пункти додаються до курсу спот:

Якщо форвардні пункти зменшуються зліва направо (сторона bid більше сторони offer), то для знаходження курсу аутрайт для дати валютування, віддаленішої, ніж спот, форвардні пункти вираховуються з курсу спот:

Іноді можна зустріти котировку форвардних пунктів у вигляді – 4/ + 4, що означає «навколо паритету» (round par.).
Це відбувається, якщо процентні ставки для двох валют на даний період рівні, а також фактично рівні форвардний і спот курси.
Форвардний курс у даному випадку становитиме:

Перераховані вище правила розрахунку курсу аутрайт діють для форвардних строків (термінів більших, ніж спот). Для угод з датою валютування «завтра» або навіть «сьогодні», які ближчі, ніж дата спот, застосовуються зворотні правила розрахунку курсу аутрайт.
Якщо форвардні пункти зростають зліва направо, то для знаходження курсу аутрайт для дати валютування раніше, ніж спот, форвадні пункти міняються місцями і вираховуються з курсу спот.
Якщо форвардні пункти зменшуються зліва направо (сторона bid більше сторони offer), то для знаходження курсу аутрайт до споту форвардні пункти міняються місцями та додаються до курсу спот.
Для розрахунку форвардних крос-курсів застосовуються ті ж правила, що і для знаходження крос-курсів спот, тобто необхідно перемножити або розділити доларові форвардні курси валют.

6.2.2. Операції опціон і своп
В операціях опціон клієнт сплачує банку невелику премію та одержує право купити валюту в будь-який день встановленого угодою періоду за зафіксованим при укладенні угоди курсом або відмовитися від купівлі-продажу, якщо виконання угоди за визначеним курсом у даному інтервалі часу виявиться для нього більш невигідним, ніж втрата коштів на премію. При сприятливому курсі виконання угоди дозволяє не тільки компенсувати витрати на премію, а й одержати певний прибуток.
Крім американського варіанта опціону, зміст якого викладений вище, існує ще й європейський, який відрізняється тим, що операція купівлі-продажу може відбуватися не тільки в межах визначеного інтервалу часу, а у заздалегідь установлений день.
Своп (англ. swop – міняти, на жаргоні валютного ринку – угода «купи-продай») є валютною операцією, що поєднує купівлю валюти на умовах спот у замін на національну з наступними викупами. Операція свот здійснюється з метою придбання валюти, необхідної для міжнародних розрахунків, підтримки певних залишків на поточних рахунках, диверсифiкацiї валютних резервів, тобто перевід резервiв з однієї валюти в іншу. Валютний своп – це комбінація двох протилежних конверсійних угод на однакову суму з різними датами валютування. Щодо свопу, то дата виконання найближчої угоди називається датою валютування, а дата виконання більш віддаленої за терміном зворотної угоди – датою завершення свопу. Свопи, як правило, укладаються на термін до 1 року.
Якщо найближча конверсійна угода є купівлею валюти (базової, як правило), а більш віддалена – продажем валюти, такий своп називається «купив/продав», а якщо навпаки, то «продав/купив».
Суть валютної операції своп полягає в обміні між двома банками на визначений час двох валют з поверненням один одному в кінці угоди початкових валют. Операція своп є різновидом репорту або депорту, тобто комбінацією готівкового продажу i термінової купівлі валюти або навпаки.
Репорт (франц. report) є терміновою угодою, при якій власник цінних паперів або валюти продає їх банку (на біржі) із зобов’язанням наступного викупу через певний строк за новою, більш вищою ціною (курсом). Різниця між продажною i покупною ціною складає фактичну плату за кредит. Ця різниця також називається репорт. Процентний дохід від укладення капіталу в домовленість репо визначається за формулою:
Д = , (6.15)
де Д – сума процентного доходу, грн.;
К – сума капіталу, грн.;
п – процентна ставка за домовленістю РЕПО, %;
t – кількість днів угоди за репортом;
360 – кiлькiсть днiв у фінансовому році.
Приклад. Процентний дохід від вкладення 100 тис. дол. США в одноденній домовленості репо при ставці 7,2 % річних складає 20 дол. США:

Звичайно, забезпеченням операції репорту є державні цінні папери, серед яких найбільш привабливими є державні короткострокові облігації.
Депорт (франц. deport) є терміновою угодою, протилежною репорту. Депорт укладається (як правило, на бiржi) у розрахунку на зниження курсу цiнних паперiв (валюти) з метою отримання прибутку у вигляді курсової різниці.

6.2.3. Визначення ефективності операцій, пов’язаних з конвертованістю валют
Складовою світової валютної системи є національна валютна система. Вона є формою організації економічних відносин країни, за допомогою яких здійснюються міжнародні розрахунки, утворюються та використовуються валютні кошти країни.
Структурними елементами національної валютної системи є:
– національна валюта – грошова одиниця держави;
– валютний паритет як основа валютного курсу;
– режим курсу національної валюти;
– конвертованість валюти;
– організація валютного ринку;
– національні органи, що обслуговують та регулюють валютні відносини країни;
– умови обміну національної валюти на золото та інші валюти.
Одним із найважливіших елементів національної валютної системи є категорія ринкової економіки – конвертованість національної грошової одиниці. Існує тісна залежність: без конвертованості валюти немає розвиненого ринку, без останнього не може бути повністю конвертованої валюти.
Умовою конвертованості є створення елементів власне конвертованості:
– реального курсу валюти;
– валютного ринку;
– свободи експортно-імпортних валютних операцій та використання в них національної валюти.
Чим більше валютних обмежень використовується в країні, тим менш конвертованою є її валюта. Відсутність валютних обмежень означає вільну конвертованість валюти. Конвертованість валюти може бути повною лише тоді, коли вона охоплює всі види зовнішньоекономічних операцій та поширюється на всіх юридичних та фізичних осіб-власників валюти. Вихід з цього становища можна знайти на шляху поступового скасування валютних обмежень, переходу на ринкові відносини та забезпечення високої збалансованості економіки.
Повна конвертованість може бути досягнута на основі орієнтованої на експорт структурної перебудови економіки країни, підвищення її конкурентоспроможності. Але такий рівень зрілості сам з’явитися не може. Він досягається шляхом розробки та здійснення цілеспрямованої програми, яка забезпечить органічне включення економіки країни до системи світового господарства. Тому говорити, наприклад, про негайну повну конвертованість гривні, звичайно, передчасно. Мова може йти про введення часткової її конвертованості, що.сприятиме стимулюванню притоку іноземного капіталу, розбудові економіки України, її поступовому входженню до світового економічного товариства.
На основі поточних курсів валют, а також їхніх прогнозних значень можна оцінювати прибутковість і доцільність фінансових операцій з конвертованості валют.
Припустимо, що вкладник вирішує, в якій валюті краще розмістити свої засоби на депозит. Якщо річна ставка відсотків за депозитами у валюті В дорівнює Ів, при розміщенні суми Рв у цій валюті на термін d днів буде отримана сума:

S в = Pв . (6.16)
Альтернативним варіантом є конвертованість валюти В у валюту А і вкладення її на депозит за ставкою Іа. Якщо курс валюти А до валюти В при прямому котируванні буде дорівнювати R1, еквівалентна сума у валюті А становитиме:

Ра = . (6.17)

При її вкладенні на депозит на термін d днів буде отримана сума у валюті А, що дорівнює:

Sa = Pa . (6.18)

Конвертуючи після цього отриману суму у валюті В за новим курсом R2, отримаємо суму:

S в* = Sа R2 = Pв . (6.19)

Прирівнюючи вирази для S в і S в*, одержуємо значення курсу R2*, при якому в обох випадках буде отриманий однаковий прибуток:

R2* = . (6.20)
Операція з конвертованості валют буде вигідною, якщо реальне значення R2 буде більше R2*.
Використовуючи наведені вирази, можна визначити ефективність депозитної операції з конвертованості валют при заданих значеннях процентних ставок залежно від зміни курсу. При цьому прибуток, отриманий від такої операції, буде дорівнювати:

(6.21)

Прибутковість операції, виражена у вигляді ефективної річної простої ставки відсотків, буде дорівнювати:

. (6.22)

Приклад 6.9. Компанія «Гермес-фінанс» проголосила про прийом грошових засобів від населення з гарантованим дивідендом за вкладами до 50 % річних у гр. од. і до 15 % річних у валюті. Курс долара США до гр. од. у момент оголошення становив 3,5. Визначити: а) значення курсу долара США через рік, при якому депозитна операція з конвертованості валюти буде вигідною; 6) прибутковість такої операції при різних значеннях курсу долара США до гр. од. через рік. Тривалість процентного року за гр. од. депозитами вважати рівним 365 дням, за доларовими депозитами – 360 днів.
Рішення
а) гр. од. за дол. США
Отже, депозитна операція з конвертованості валюти буде вигідною, якщо курс долара через рік буде більше 3,6 гр. од. за дол. при меншому зростанні курсу долара. Більш вигідними при даних процентних ставках будуть депозити в гр. од.
б) Якщо курс долара США складе через рік 3,8 гр. од. за дол., прибутковість депозитної операції з конвертованості валюти буде дорівнювати:

Нижченаведені значення прибутковості операції, що розглядається при інших значеннях курсу долара США до гр. од. через рік.
R2, гр. од. 3,8 3,9 4,0 4,1 4,5 4,65
Іе, % 25 28,3 31,6 34,9 48,1 53,05

6.3. Міжнародні розрахунки
6.3.1. Міжнародний кредит. Місце валютного ринку у системі світової валютної системи
Валютний ринок є системою сталих і водночас різноманітних економічних та організаційних відносин між учасниками міжнародних розрахунків з приводу:
· валютних операцій;
· зовнішньої торгівлі;
· надання послуг;
· здійснення інвестицій;
· інших видів діяльності, які вимагають обміну і використання різних іноземних валют.
Міжнародні банківські угоди визначають переважно організаційні основи здійснення розрахунків. Це, передусім, встановлення між банками кореспондентських відносин. Вони передбачають відкриття банками один одному кореспондентських рахунків для зберігання своїх валютних коштів, виконання на засадах взаємності розрахункових операцій за дорученням і за рахунок власних коштів кожного. Між банками укладаються й інші міжнародні угоди з різних питань організації розрахунків (про використання дорожних чеків, єврочеків, кредитних карток, про систему СВІФТ тощо).
Міжнародний кредит – це надання валютно-матеріальних ресурсів одних країн іншим у тимчасове користування у сфері міжнародних економічних відносин. Кошти для міжнародного кредиту мобілізуються на міжнародному та національних ринках позичкових капіталів, а також за рахунок використання ресурсів державних, регіональних і міжнародних організацій.
У процесі взаємного обміну результатами діяльності національних господарств, формується валютна система, що є державно-правовою формою організації валютних відносин і поділяється на національну, світову та міжнародну (регіональну) валютні системи.
Формою реалізації міжнародних валютних відносин є сформована на базі національних валютних систем світова валютна система.
Елементами світової валютної системи є:
– форми міжнародних засобів платежу (золото, національні валюти, міжнародні валютні одиниці – СДР, ЕКЮ);
– уніфікований режим валютних паритетів та курсів;
– умови взаємної конвертованості валют;
– уніфікація правил міжнародних розрахунків;
– режим валютних ринків та ринків золота;
– міжнародні валютно-фінансові організації;
– міжнародне регулювання валютних обмежень.
Міжнародний ринок позичкових капіталів – це система відносин з акумуляції та перерозподілу позичкового капіталу між країнами. Він є сукупністю кредитно-фінансових установ і фондових бірж, які надають позички і кредити іноземним позичальникам. Міжнародний ринок позичкових капіталів виділився з національних ринків позичкового капіталу, однак в останні роки межа між ними стирається внаслідок лібералізації (дерегуляції) національних ринків позичкового капіталу в розвинених країнах і деяких країнах, що розвиваються, у результаті чого полегшується діяльність іноземних юридичних осіб на національних ринках позичкового капіталу.
Як і національні, міжнародний ринок позичкових капіталів поділяється на валютний (короткостроковий) і ринок капіталів (середньо- та довгостроковий).
Основою міжнародного ринку позичкових капіталів є євроринок, на якому операції здійснюються в євровалютах, у яких банки виконують операції за межами країн-емітентів цих валют. Наприклад, долари на рахунках неамериканських банків (не тільки європейських) називаються євродоларами. Головним стимулом для розвитку євроринку є відсутність державного контролю за його діяльністю, оскільки на операції з євровалютами не поширюються правила та обмеження національних ринків позичкового капіталу, що робить їх більш вигідними порівняно з кредитуванням у національних валютах.
Євроринок включає декілька сотень банків, розташованих у міжнародних фінансових центрах, і поділяється на євровалютний ринок, який існує переважно у вигляді купівлі-продажу короткострокових міжбанківських євровалютних депозитних сертифікатів, ринок банківських єврокредитів, ринок єврооблігацій та ринки інших цінних паперів у євровалютах.
Важлива роль в експорті капіталу належить офшорним операціям. Офшорнi операції – це банківські операції, які здійснюються у фінансових центрах «оф - шор». Фінансові центри «офф - шор» (англ. off - shore – знаходиться на відстані від берега, за територією країни) – це території, де головною формою діяльності є міжнародні фінансові операції. Вони є різновидом «фіскальних оазисів», розташованих на морських узбережжях у місцях розвиненого міжнародного туризму. У світових фiнансових центрах фінансово-кредитні установи (національні й іноземні) здійснюють операції з нерезидентами в іноземній для даної країни валюті.

6.3.2. Особливості організації міжнародних розрахунків
У міжнародних розрахунках застосовуються такі ж форми документів і порядок їх оплати, що й у розрахунках усередині країн, однак існує і певна їх специфіка. Зокрема, особливо важливим тут є попереднє визначення основних елементів організації розрахунків у різного рівня угодах та контрактах: між контрагентами, банками, державами, а також у міжнародних конвенціях.
У зовнішньоторговельних контрактах між контрагентами (експортерами та імпортерами) визначаються основні валютно-фінансові та платіжні умови розрахунків: валюта ціни і валюта платежу; курс їх переводу; валютні застереження; форми розрахунків; умови платежу і форми платіжних засобів та ін.
Валюта ціни – це валюта, в якій встановлюється ціна контракту. Вона вибирається з найбільш сталих. Нею може бути валюта однієї з країн-учасниць контракту чи третьої країни.
Валюта платежу – це валюта, в якій здійснюється платіж. Вона не обов’язково збігається з валютою ціни. В останньому випадку в контракті обумовлюється курс переводу однієї валюти в іншу.
Валютні застереження передбачають перегляд суми платежу відповідно до зміни курсу певної валюти (валюти застереження), групи валют («валютної корзини») або валюти ціни відносно валюти платежу.
Умови платежу передбачають негайну оплату відвантажених товарів чи відстрочку платежу, тобто продаж у кредит.
Форми платіжних засобів – це вид документів, за допомогою яких здійснюються розрахунки. Вони поділяються на фінансові та комерційні. До фінансових належать векселі (прості та перевідні), чеки, платіжні розписки; до комерційних – рахунки-фактури, документи, що підтверджують відвантаження товарів, специфікації, страхові поліси та ін.
Форми розрахунків відрізняються порядком документообороту і включають розрахунки за інкасо за допомогою акредитивів, за відкритими рахунками, банківськими переказами.
Вказані особливості міжнародних розрахунків зумовлюють специфіку їх форм, організації документообороту, здійснення валютних операцій тощо.