Теорія місцезнаходження

Ця теорія ґрунтується на відомих у теоріях зовнішньої торгівлі припущеннях, що рішення щодо прямих інвестицій у певну країну на­самперед базуються на територіальних факторах, котрі визначають вибір місцезнаходження. До найважливіших факторів, за допомогою котрих встановлюють місцезнаходження, належать інвестиційна при­вабливість держави (податкові пільги, субсидії), ринкові фактори (міст­кість ринку, ринкове зростання, торгові обмеження), відмінності в рів­нях заробітної плати, податкові переваги і політичні ризики.

В емпіричних дослідженнях підтверджується великий вплив рин­кових факторів, особливо ринкового потенціалу, тоді як іншим факторам не надається значної ваги. Пояснення ПІІ використанням порівняль­них відмінностей у витратах не настільки реальне, бо в цьому разі під­приємства мусили б кожних 5 років переїжджати, щоб розташувати виробництво в найдешевшому місці.

В. Яррайс в емпіричних дослідженнях доходить до висновку, що інвестиційна привабливість і система оподаткування не достатньо пояс­нюють вкладення прямих інвестицій за кордон. Аналізуючи політичні ризики, вчений виявляє незначний ступінь аргументованості цієї теорії. Відмінності у витратах на заробітну плату мають важливе значення для пояснення лише у випадку орієнтованих на витрати ПП. Велику роль у цьому відіграють ринкові фактори, а саме ринковий потенціал.