Кх/Ах<Км/Ам, тобто кх<км

Капіталомісткість сектору з виробництва товарів-субститутів імпорту є більшою, ніж капіталомісткість сектору з виробництва експортних товарів.

ВИСНОВОК: США експортують трудомісткі товари та імпортують капіталомісткі. Оскільки цей результат є протилежним до моделі Гекшера – Оліна, то можна охарактеризувати його як парадокс Леонтьєва.

На перший погляд парадокс Леонтьєва суперечить твердженням Гекшера – Оліна. Але цей висновок можна при точному аналізі спростувати.

1. Леонтьєв змушений був ввести ряд допоміжних гіпотез для того, щоб вивести свій парадокс, а саме: порівняння місткості факторів виробництва імпортних товарів з товарами-субститутами імпорту. Оскільки теорію Гекшера – Оліна необхідно спростовувати не через встановлення спостереження, а за допомогою інших гіпотез, то потрібно впевнитися, що вони мають вищий ступінь надійності.

2. Дослідження Леонтьєва не ставить в основу чіткий операційний аналіз "достатку факторів виробництва". Доки це поняття є інтуїтивним і не досить зрозумілим, доти не може бути жодного спростування твердження Гекшера – Оліна.

Особливою проблемою при визначенні достатку факторів виробництва є те, що обсяги капіталу і праці залежать від рівня технічних знань. Тому людський капітал і ефективність капіталу можуть впливати на твердження про відносне оснащення к* > к та спотворювати його. Наприклад, висока ефективність праці веде до низької капіталомісткості. При визначенні достатку факторів беруть до уваги людський капітал і показники ефективності. У цьому випадку не повинно виникати протиріччя щодо результатів Гекшера — Оліна.

Теорема Гекшера – Оліна і дослідження Леонтьєва базуються на двофакторній моделі. Леонтьєв вказує на те, що треба було б брати до уваги обсяги інших факторів, таких як земля, природні ресурси, врешті, також і суспільна та економічна системи.

Деякі дослідження свідчать, що частка експорту однієї галузі економіки в загальному виробництві США залежить від частки як висококваліфікованих робітників у загальній їх кількості, так і витрат на дослідження та розвиток згаданої галузі економіки. Ці дослідження дають змогу зробити висновок, що експорт США є таким, який містить людський капітал, і що переформульована гіпотеза Гекшера – Оліна, яка враховує ефективність факторів виробництва, може відповідати дійсності.

3. Дослідження Леонтьєва стосуються однієї країни. Ідеально він мав би розглянути торгові потоки між багатьма народними господарствами. Крім цього, є ряд досліджень про зовнішню торгівлю Індії, колишньої НДР, Японії, Канади, які досягли прогресу в науці. У цих працях проаналізовані відносини між двома країнами. Деякі зі згаданих досліджень підтвердили парадокс Леонтьєва, інші – ні.

4. Відомо, що при визначенні забезпеченості факторів к* > к умови попиту можуть звести нанівець твердження Гекшера – Оліна. Припустимо, що країна, де домінує фактор "капітал", надає перевагу торгівлі капіталомісткими товарами, її попит на капіталомісткі товари може бути таким великим, що вона почне імпортувати їх. У цьому випадку теорема Гекшера – Оліна може не відповідати дійсності. Прийняття до уваги фактора попиту привело б у відповідність з дійсністю модифіковане твердження Гекшера – Оліна. Також тут може відігравати свою роль різкий перехід місткостей факторів.

5. Більшістю імпортованих товарів США в 1947 році були нафта, мідь, метали, паперова продукція, природна сировина. Виробництво згаданих товарів є капіталомістким. Ці продукти імпортували тому, що США не могли виробляти їх взагалі або в достатній кількості. Отже, те, що США імпортували згадані товари, не було спричинене їх капіталомісткістю. Ці товари є ресурсомісткими.

6. Емпіричні дослідження свідчать, що з 1972 року парадокс Леонтьєва більше не виявляється.