Відповідальність за порушення законодавства з охорони праці

За порушення законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці, створення перешкод для діяльності посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці і представників професійних спілок винні працівники (згідно зі статтею 49 Закону України «Про охорону праці») притягаються до дисциплінарної, адміністративної, матеріальної, кримінальної відповідальності.

Дисциплінарна відповідальність – це зауваження, догана, сувора догана, переведення на роботу з нижчою оплатою до трьох місяців чи зміщення на нижчу посаду на такий же строк або звільнення з роботи, якщо вичерпані усі засоби дисциплінарних і громадських дій.

Адміністративна відповідальність – це накладання штрафу. Штраф мають право накладати державні інспектори праці. До такої відповідальності можуть притягатися службові особи не пізніше 1 місяця з дня допущення порушення, а рішення про це повинно бути виконане не пізніше трьох місяців з дня прийняття.

Службова особа при незгоді з накладанням штрафу має право оскаржити його в районному народному суді, який винесе остаточне рішення.

Матеріальна відповідальність – це відшкодування збитків. Вона може накладатися на організацію (підприємство) за шкоду, заподіяну здоров’ю працівника, трудове каліцтво або втрату здоров’я під час виконання службових обов’язків; на робітників і службовців – за шкоду, заподіяну підприємству під час виконання ними службових обов’язків.

Матеріальна відповідальність може бути обмеженою і повною. Обмежену відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, організації чи установі, несуть робітники і службовці в розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше третини своєї місячної тарифної ставки.

Стягнення відповідних грошових сум з винних працівників здійснюється адміністрацією із заробітної плати відповідно до наказу і письмової згоди працівника, але не пізніше двох тижнів з дня виявлення шкоди. При відсутності згоди стягнення може бути здійсненим лише через районний народний суд.

Повну відповідальність може нести працівник, який завдав збитків підприємству в результаті порушення правил охорони праці у таких випадках: при наявності в діях винного ознак кримінального злочину; якщо на працівника спеціальними законами покладена повна матеріальна відповідальність; якщо між працівником і організацією існує спеціальний договір про те, що працівник бере на себе повну матеріальну відповідальність; якщо збиток нанесений працівником поза виконанням трудових обов’язків.

Повне матеріальне відшкодування збитків може стягуватись із службової особи, якщо її провина встановлена судово-слідчими органами; якщо справа особи, винної у заподіянні шкоди, передана на розгляд суду.

Для притягнення винних осіб до повної матеріальної відповідальності адміністрація підприємства повинна пред’явити через суд регресний позив.

Кримінальна відповідальність має особливе значення для створення на виробництві здорових і безпечних умов праці. Вона може бути застосована до службових осіб, які допустили злісні порушення норм і правил охорони праці, невиконання умов колективного договору (угоди), наказів керівника господарства або розпоряджень органів нагляду за станом охорони праці, внаслідок чого трапилися нещасні випадки, виникли профзахворювання або інші наслідки.

До кримінальної відповідальності можуть бути притягнені безпосередньо керівники робіт, при виконанні яких допущені порушення вимог охорони праці.

До цієї відповідальності можуть притягатися також і керівники господарств у таких випадках:

● якщо вони були безпосередньо керівниками робіт, при виконанні яких трапився нещасний випадок;

● якщо вони допустили до керівництва роботами некомпетентних осіб і це призвело до порушень правил охорони праці з важкими наслідками;

● якщо вони не створили керівникам підрозділів, де виконуються роботи, а також інженеру з охорони праці та іншим безпосереднім керівникам робіт необхідних умов для виконання ними заходів по створенню здорових і безпечних умов праці;

● якщо вони не вжили певних заходів щодо усунення відомих їм порушень охорони праці з боку службових осіб;

● якщо не вжиті певні заходи для виконання колективних договорів (узгод), а також розпоряджень органів нагляду і якщо така бездіяльність призвела до нещасних випадків з людьми або інших важких наслідків.

Кримінальна відповідальність за порушення норм і правил охорони праці службовими особами встановлена відповідними статтями Кримінального кодексу України.

Так, відповідно до ст. 32 КК України перешкоджання законній діяльності профспілок карається виправними роботами на строк до одного року або позбавленням права займати відповідні посади на строк до трьох років.

Незаконне звільнення з роботи (ст. 133 КК України) працівника або невиконання рішення суду про поновлення на роботі, а також інше грубе порушення законодавства про працю, допущене службовою особою державного або громадського закладу чи організації, карається виправними роботами на строк до одного року або позбавленням права займати відповідні посади на строк до трьох років.

За відмову прийняти на роботу вагітну жінку (ст. 134 КК України) або інших правил охорони праці, якщо це створило небезпеку для життя або здоров’я трудящих, карається виправними роботами на строк до одного року або штрафом. Якщо таке порушення призвело до нещасного випадку з людьми, карається позбавленням волі на строк до чотирьох років.

Відповідно до ст. 219 КК України, порушення при виконанні будівельних робіт, норм, а також правил експлуатації будівельних механізмів, якщо це завдало шкоди здоров’ю людей або могло викликати людські жертви та інші важкі наслідки, карається позбавленням волі на строк до одного року або виправними роботами на такий же строк або штрафом.

Такі самі дії, якщо вони призвели до загибелі людей або інших важких наслідків, караються позбавленням волі на строк до п’яти років.

Кримінальну відповідальність шляхом позбавлення волі несуть особи, які допустили порушення норм і правил пожежної безпеки (ст. 220 КК України), порушення правил зберігання, використання, обліку й перевезення вибухових та радіоактивних речовин (ст. 221 КК України), забруднення рік, озер та інших водойомів і водних джерел, неочищеними і не знешкодженими стічними водами (ст. 228 КК України) тощо.