Файлова система

Всі документи і програми на дисках зберігаються у вигляді файлів. Файл – є основною структурною одиницею файлової системи. Його зміст можна переглянути, змінити, видалити, надрукувати. Файли документів і програм групуються в папки за тематикою або іншим принципом. У папках зберігаються файли або інші папки.

Файлова система визначає структуру організації файлів, методи зберігання інформації при розміщенні файлів, обмеження доступу, систему безпеки файлів та папок тощо.

Найдосконалішими файловими системами, які розробила фірма Microsoft, є FAT32, NTFS.

Файл – це послідовність однотипних даних (записів), що зберігаються в пам’яті комп’ютера і опрацьовуються під одним іменем. З фізичної точки зору, файли – це пойменовані ділянки пам’яті на магнітних чи інших носіях інформації.

Повне ім’я файлу складається із основного імені і розширення (типу файла), між якими ставиться крапка. Загальна довжина імен файлів в ОС Windows не повинна перевищувати 255 символів. В іменах файлів можна використовувати символи кодової таблиці (латинські літери, кириличні літери, цифри, пробіли тощо). Деякі символи не можна використовувати в іменах файлів (\ /: *? ” < > │). В одній папці (каталозі) не може бути два файли з однаковими іменами.

Ім’я файлу користувач може обирати довільне (рекомендується надавати ім’я яке відображає вміст файлу і не дуже довге, наприклад, Річний звіт 2010.doc).

Розширення імені файлу стандартно містить 3 символи, але може містити і більше символів. Розширення прийнято надавати стандартні. Якщо користувач при збереженні файлу на диск не задав розширення імені файлу, то програма, в якій був створений файл сама задасть розширення. Розширення використовуються для класифікації файлів за типом (див. табл.№1).

Файли на дисках об’єднуються в каталоги (папки).

Папки (каталоги) містять інформацію про файли (імена, розміри, дата і час створення тощо) та інші папки. На кожному диску є один кореневий (головний) каталог, що позначається символом -

«\» (слеш). Його підкаталоги є каталогами 1-го рівня. Кожен підкаталог, у свою чергу, містить файли і підкаталоги. Прийнято в іменах каталогів розширень не використовувати. Організація файлової системи у вигляді каталогів зручна для впорядкування інформації за різними темами: тексти, ігри, прикладні програми, робочі файли різних користувачів тощо. Поділ на підкаталоги може бути довільним. Взаємозв’язки між каталогами мають деревоподібну структуру.

При роботі з файлами доводиться використовувати їх специфікації. Специфікація файла включає в себе ім’я диска, шлях доступу до каталогу, де зберігається файл та повне ім’я файла. Між іменами каталогів та файлів ставиться символ «\».

Наприклад, специфікація:

D:\Games\Balls\balls.exe – означає, що файл balls.exe міститься в папці (каталозі) Balls, яка є підпапкою (підкаталогом) папки (каталогу) Games на диску D:.

При роботі із групами файлів формують їх групові імена (шаблони, маски), в яких використовують символи «*» (замінює будь яку кількість символів) та «?» (замінює не більше одного символу). Наприклад,

a*.txt – групове ім’я усіх txt-файлів, імена яках розпочинаються з літери а;

??.* - групове ім’я файлів, в імені яках міститься не більше двох символів;

*.doc – групове ім’я усіх doc –файлів;

*.* - групове ім’я усіх файлів.

Файли і папки в графічному інтерфейсі Windows XP відображаються у вигляді значків, зовнішній вигляд яких залежить від типу об’єкта. Під значком вказується ім’я об’єкта. У більшості випадків значки файлів, створені у різних програмах, розрізняються за зовнішнім виглядом. За бажанням для файла (папки) можна вибрати свій значок.

Табл. №1

Типи файлів і можливі варіанти їх позначення