Лекція 2. Основні цілі та принципи управління підприємницькими ризиками

В умовах ринкових відносин проблема оцінки та врахування ризику набуває самостійне теоретичне та прикладне значення як важлива складова частина теорії і практики управління.

Більшість управлінських рішень приймається в умовах невизначеності і ризику.
Щоб вижити в умовах ринкових відносин, потрібно вирішуватися на впровадження технічних нововведень і на сміливі, нетривіальні дії, а це підсилює ризик. Звідси випливає, що треба не уникати ризику, а вміти оцінювати ступінь ризику і керувати ним. Управління ризиком визначає шляхи та можливості забезпечення стійкості підприємства, його здатності протистояти несприятливим ситуаціям.
Таким чином, управління, невизначеність і ризик - взаємопов'язані компоненти економічної системи. Перше само може виступати джерелом другого, а отже, і третього. Особливо наочно це виявилося на початковому етапі трансформації української економіки: втрата її керованості створила ситуацію тотального ризику для підприємницької діяльності. Відновлення макрорівневі керованості в свою чергу вимагає реалізації конструктивних господарських потенцій ризику на мікрорівні. На цьому рівні кращі шанси на успіх виникають тоді, коли підприємець володіє ризикової евристикою, здатністю приймати і реалізовувати нестандартні рішення, гнучко змінювати стратегію і тактику поведінки у виробництві, комерції та маркетингу, знаходити нові ніші на ринку, «реконструювати» інформацію і т. д. Досвідчений підприємець при прийнятті ризикового рішення може інтуїтивно користуватися рядом підказаних практикою підходів і прийомів. Однак не можна, зрозуміло, покластися тільки на чисту інтуїцію і наявний господарський досвід. Необхідно спиратися на методологію (теорію) і науково обгрунтовані організаційні алгоритми управління ризиком.
Загальний концептуальний підхід до управління господарським ризиком полягає у: виявленні можливих наслідків підприємницької діяльності в ризиковій ситуації; розробці заходів, що не допускають, що запобігають або зменшують збиток від впливу до кінця не врахованих ризикових факторів, непередбачених обставин; реалізації такої системи адаптування підприємництва до ризиків, при допомогою якої можуть бути не тільки нейтралізовані або компенсовані негативні ймовірні результати, але і максимально використані шанси на отримання високого підприємницького доходу.

Управління господарським ризиком в підприємницькій діяльності включає в себе стратегію і тактику ризик-менеджменту. Перша базується на довгострокових цілях та оцінках невизначеності господарської ситуації, на ефективних методах досягнення таких цілей протягом тривалого часу. Стратегія - це наука і мистецтво управління господарським ризиком, засновані на довгостроковому прогнозуванні, стратегічному плануванні, виробленні обгрунтованої концепції і програми, адаптованої до невизначеності системи підприємництва, що дозволяє не допускати або зменшувати несприятливий вплив на результати відтворення стохастичних факторів і, головне, отримувати в кінцевому рахунку високий підприємницький дохід. Стратегія зумовлює тактику, тобто сукупність методів, прийомів, використаних в конкретних умовах даної господарської ситуації для досягнення поставлених цілей, не суперечать цілям довготривалим.
Методи управління ризиком.

Перший метод - усунення, запобігання ризику. Стосовно до ризиків, пов'язаних зі стихійним дією природних сил (землетруси, посухи, вимерзання посівів і т. д.), це взагалі неможливо. Важко загодя визначити зміни в поведінці конкурентів на ринку. Можна передбачити всі обставини і у власне інноваційної діяльності. Можна, звісно, ​​не брати ризикованих рішень, але тоді суб'єкт господарювання позбудеться шансу реалізувати себе в якості істинного підприємця і отримати підприємницький дохід. Він прирікає на застій, застосування рутинних методів господарювання, чим, природно, підвищує ймовірність втрати конкурентоспроможності і банкрутства.

Зрозуміло, необхідно уникати катастрофічних ризиків, здатних викликати втрати, близькі до розміру власних оборотних коштів (ризик можна вважати критичним, якщо втрати чистого прибутку загрожують досягти 75%). Очевидно, всіма доступними методами потрібно уникати ризику нежиттєздатності інноваційного проекту. Інвестори можуть прийняти лише такий проект, передбачувані доходи від якого здатні покрити витрати на його реалізацію та принести прибуток не нижче рівня банківського відсотка. Важливо йти також від ризиків незавершеного будівництва, неповернення кредиту і т. д.

Другий метод управління ризиком - зменшення несприятливого впливу тих чи інших факторів на результати виробництва і підприємницької діяльності в цілому. Він передбачає прийняття всіх можливих превентивних заходів: підвищення якості планування, організації та управління виробництвом; використання гнучких технологій та створення системи резервних фондів, поліпшення державного регулювання підприємництва шляхом створення відповідних параметрів економічної та правової середовища; вибір оптимальної товарної стратегії та стратегії поведінки підприємницьких структур на ринку факторів виробництва.
Третій метод управління ризиком - його передача, переклад шляхом формування ефективної системи страхування всіх видів ризику, створення акціонерних товариств (як товариств з обмеженою майновою відповідальністю) та інших аналогічних дій.

Четвертий метод - оволодіння ризиком. Застосування цього методу доцільно і навіть необхідно, коли потенційні втрати незначні і робиться все можливе для попередження або зниження збитку від впливу непередбачених обставин, коли чітко виявлені шанси на отримання високого підприємницького доходу. Щоб свідомо йти на ризик, підприємець повинен спиратися на знання економічних, природних та інших законів і закономірностей; економічну відповідальність; фундамент інформації; науково розроблену теорію прийняття управлінських рішень та механізму їх реалізації.

Процес управління ризиком

У процесі організації управління ризиком виділяють два етапи: підготовчий і основний. В цілому організація управління ризиком являє собою систему взаємопов'язаних у єдину технологію процесів управління (рис. 2.1).

Рис. 2.1. Організація управління ризиком

На підготовчому етапі організації управління господарським ризиком визначаються цілі цього управління. Основна мета господарського ризику, на який свідомо йде підприємець, - отримання підприємницького доходу (додаткового прибутку). Однак для реалізації цієї головної мети необхідно сформулювати супутні цілі: запобігання певних видів ризику; зменшення небезпеки несприятливого їх впливу на результати господарської діяльності; мінімізація розмірів збитків від такого впливу; швидка ліквідація втрат і т. д.
На даному етапі найважливішим моментом є аналіз. При цьому визначаються фактори ризику, які можна класифікувати за категоріями та ознаками:

а) ступеня впливу на підприємницьку діяльність фірми, яка залежить від виду цієї діяльності (виробнича, комерційна, інвестиційна, інноваційна, банківська і т. д.) і відповідних їй ризиків;

б) ступеня керованості фірмою (фірми некеровані, мало керовані, добре керовані);
в) характером впливу на ризик;

г) джерелу виникнення ризикових факторів (зовнішнє середовище, якість господарювання).
Представляється корисним дати комбіновану класифікацію факторів господарського ризику (рис. 2.2).

Рис 2.2 Система факторів, що впливають на рівень ризику

Серед внутрішніх факторів ризику можна виділити основні: некомпетентність, відсутність досвіду, знань і оперативної ділової активності, авантюризм, надмірна довірливість у стосунках з партнерами, прагнення сьогочасної вигоди в збиток розвитку і т. д. Тим часом ні в державній системі, ні в спеціалізованих приватних фірмах, ні у іноземних спонсорів наші підприємці поки, як правило, не можуть отримувати якісних консультацій.

Більш жорсткий і непередбачуваний фактор - невизначеність векторів економічної реформи. Держава поки веде таку фінансову, кредитну, валютну, структурну політику, які здатні поставити на грань банкрутства будь-якого, навіть самого здатного і кваліфікованого підприємця.

Неможливо, звичайно, врахувати всі ризикові фактори, але цілком реально виділити головні з них за результатами впливу на той чи інший вид підприємницької діяльності. При цьому необхідно правильно відповісти на два питання: - Який ефект обумовлює те чи інше ризикове подія, який його вплив на результат; - Чи велика ймовірність його настання.

Ключовий момент підготовчого етапу організації управління господарським ризиком - оцінка його рівня і допустимої межі для фірми. Доцільно проводити якісно-кількісну, тобто комбіновану, оцінку господарського ризику. Якісна оцінка покликана визначити можливі види ризику, фактори, що впливають на його рівень при здійсненні підприємницької діяльності. Якісний аналіз включає в себе також методологічний підхід до кількісної оцінки прийнятного рівня ризику. Остаточне рішення може бути ухвалене лише при комплексній його оцінкою. Однак потрібно враховувати, що, по-перше, далеко не завжди можна кількісно прорахувати ризикові ситуації. По-друге, зміст і обсяг економічної інформації в нинішніх умовах часом явно недостатні для визначення рівня господарського ризику..