Радіоізотопна діагностика

Сьогодні все більше в медичній практиці використовується радіоізотопна діагностика, яка охоплює своїми дослідженнями практично всі органи людського організму і відрізняється високою ефективністю. Метод базується на унікальних елективних особливостях радіоактивних ізотопів і можливості регістрації їх випромінювання. Радіоактивні ізотопи приймаючи участь в метаболізмі організму, дозволяють вивчати особливості його перебігу, не спотворюючи фізіології досліджуваного процесу.

Ізотопи можуть вводитися перорально чи внутрішньовенне:

радіоактивний фосфор (Р32) - з метою діагностики пухлин кісток, хлорид міді (Сu⁶⁴) вводиться пеорально з метою діагностики захворювань нирок, радіоактивний йод (І¹²³) вводиться перорально чи внутрішньовенне для діагностики захворювань щитовидної залози, а І¹²⁵ -для діагностики захворювань нирок і тд.

Для визначення функції, його величини та форми за допомогою радіоізотопних препаратів застосовують досить складну апаратуру:

лічильники Гейгера, різні дозиметри, скеннери, радіоманіпуляційні установки та ін.

За допомогою радіоізотопної діагностики надається можливість вивчити функцію і топографію органу, його форму, величину та контури, визначити ступінь розповсюдження пухлини і її взаємовідношення з оточуючими тканинами, виявляти наявність метастазів. Крім того за допомогою ізотопів можна в динаміці спостерігати за патологічним процесом, та оцінювати ефективність проведеного лікування.

Пробна лапаротомія та торакотомія є заключними етапами діагностики хворих. Вони повинні застосовуватись завжди, якщо всі методи дослідження не дали можливості виключити наявності раку. Крім того, діагностична операція у випадку необхідності перетворюється в лікувальну шляхом видалення пухлини, накладення стоми чи обхідного анастомозу т.д., що позбавляє хворого страждань. В окремих випадках намагаються пробну операцію замінити ендоскопічною хірургією, якщо питання обмежене біопсією та введенням ірригаторів для хіміотерапії.