Вплив фізичних тренувань на систему імунітету

Імунітет (від immunitas — звільнення від чогось) — несприйнятливість організму до збудників захворювань та чужорідних речовин. Інакше кажучи, це спосіб захи­сту внутрішнього середовища організму від живих тіл і речовин, які несуть на собі ознаки генетично чужорід­ної інформації.

Саме імунна система разом із нервовою та ендокринною об'єднують численні клітини й тканини в єдиний організм, підтримують складну цілісну індивідуальність у середовищі, що постійно змінюється: сприяють зарод­женню життя і його збереженню, стримують старість і зга­сають лише тоді, коли вичерпано всі резерви організму.

У системі захисту розрізняють клітинний, гумораль­ний і секреторний компоненти. Клітинний компонент зумовлений лімфоцитами, загальна кількість яких у людини становить 10¹². Вони здійснюють функцію на­гляду, проникають до найвіддаленіших ділянок тіла, виявляючи та знешкоджуючи генетично чужорідні ре­човини.

Рівень фізичної активності впливає на активність імунної системи. При гіподинамії знижується у 5-8 разів рівень її показників, особливо фагоцитарна активність лейкоцитів, бактерицидна й лізоцимна активність крові. Причинами цього є сповільнення кровообігу та менше енергетичне забезпечення усіх клітин —як слизових обо­лонок та шкіри, що виконують функцію бар'єра для збуд­ників захворювань, так і імунної системи, яка захоплює та знищує мікроорганізми та шкідливі речовини.

Систематичні заняття фізкультурою й спортом поліпшують умови для створення гуморальних і клітинних факторів імунітету, підвищують рівень функціонально­го стану Т- і В - систем лімфоцитів та синтез антитіл. На­приклад, під час спалаху грипу у спортсменів захворю­вання реєструється в11% випадків, а у нетренованих людей доходить до 80%.

Проте слід пам'ятати, що надмірне тренування, пере­вантаження, знижують стійкість організму, тому що ви­черпуються енергетичні резерви й функціональні мож­ливості забезпечення їхнього швидкого відновлення.