Роль фізичної активності в розвитку перехресної адаптації

Різка зміна умов зовнішнього середовища, що несе загрозу організму, запускає його складну адаптивну реакцію. За дії фізичних вправ відбувається розвиток адаптації до змін умов життя.

Працюють механізми, що забезпечують адаптацію функціональних систем, тобто збільшення споживання організмом кисню, підвищення інтенсивності обмінних процесів, збільшення швидкісті кровообігу, підвищення артеріального тиску, збільшення дихального об’єму легень, дихання стає частішим і більш глибоким. Ці зміни відбуваються на органному рівні і організму в цілому. Загальні адаптаційні реакції організму є неспецифічними, тобто організм аналогічно реагує у відповідь на дію різних за якістю й силою подразників.

Організм постійно зберігає необхідну для життя відносну динамічну сталість внутрішнього середовища як основний шлях пристосування, адаптації живого. Кожному з діючих факторів властиві якість і кількість. Якість відрізняє даний подразник від безлічі інших, визначає специфіку його дії. Кількість і міра його біологічної активності – це загальне, що властиве будь-якому подразнику й визначає неспецифічну сторону його впливу на організм.

М’язове навантаження не є винятком. При м'язовому навантаженні, як і при дії будь-якого подразника, в організмі відбувається ряд специфічних змін і розвивається неспецифічна реакція, пов'язана з кількісною мірою навантаження. Зрозуміло, поняття «кількість», «міра», «сила», «доза» стосовно організму досить відносні. Ступінь біологічної активності діючого фактора визначається не лише абсолютною величиною цього фактора, але й чутливістю до нього організму.

М'язове навантаження має особливе значення, тому що за допомогою тренувань можна керувати чутливістю й стійкістю організму. Добре підготовлений спортсмен може перенести таке м'язове навантаження, що для нетренованого виявиться непосильним. Незважаючи на це, кожний організм буде по-різному реагувати на навантаження залежно від зміни його величини, тобто збережеться кількісно-якісний принцип: залежність відповідної реакції організму від величини навантаження.

Будь - які фактори, що діють на організм, викликають розпад макроергів, а це веде до посилення процесу фосфорилування, мобілізації запасів, зокрема глікогену. Це є сигналом для генетичного апарату клітин до збільшення синтезу нуклеїнових кислот і білків, утворення мітохондрій і ферментів та збільшення синтезу АТФ і розмноження клітин. При цьому зростає енергетичний потенціал організму, що є основою для підвищення його неспецифічної резистентності.

Тому фізично треновані люди більш стійкі до дії різних негативних факторів впливу на організм: гіпоксії, перепаду температури, крововтрати, радіації, інфекції.