Профілактика психічних стресів і корекція їх наслідків

Підвищення стійкості до психічного стресу: превентивна концептуалізація (психічна підготовка людини до зустрічі зі стресом, шляхом використання відповідної філософії та набуття навичок володіння станом психіки (психосоматичні тренінги).

Відреагування від’ємних емоцій або в модельованій ситуації, або

в трансовому стані. У залежності від типу психосоматичної конституції форми реакції можуть бути різними: агресія з руховим збудженням (у холериків), мовне збудження, лайка (у сангвініків із пікнотичною конституцією), сльози (у людей меланхолічного складу).

Психокорекція. При гострих короткочасних стресах вона містить:

- комплекс рухів, які відповідають психодинаміці людини (ритмічних, які заспокоюють) або важких (викликаними катехоламінами);

- релаксацію різними способами;

- самонавіювання;

- використання зовнішніх розслабляючих впливів (музика, запахи, природні фактори).

При хронічних стресах, які є результатом усього життя людини слід усунути стресові моменти і стереотипи, змінити спосіб життя і моделі поведінки, замінити спосіб думок і почуттів на більш позитивні, конструктивні, створити мікрооточення “підтримки”.

Фармакологічна корекція передбачає використання заспокійливих засобів, інгібіторів перекисного окиснення ліпідів (для ослаблення пошкодження клітинних мембран) та β - адреноблокаторів (профілактика пошкодження серця).

Якщо стрес не відреагований, він іде у підсвідомість і може стати основою для формування психокомплексів – це неусвідомлене, але впливає на структуру і напрям свідомості. Психокомплекс формується на ранніх етапах життя, включаючи внутрішньоутробний період, і супроводжує людину усе життя, деформуючи її психічні прояви. Вилікувати можна лише шляхом витягнення із підсвідомості, відреагування в модельній ситуації і усвідомлення. Це можливо лише в умовах трансового стану.

Сучасні підходи до психічного оздоровлення. Оздоровчий психічний ефект можна отримати трьома шляхами:

1- впливом безпосередньо на психіку;

2- шляхом використання дихальної психотехніки;

3- працюючи з тілом (тілесно орієнтована психотерапія).

До першого типу належать діанетика, нейролінгвіністичне програмування, гештальт-терапія, психоаналіз, психосинтез та ін. У більшості використовуються трансові стани. Найпопулярнішим є НЛП (Еріксон та ін.), для якого характерним є висока ефективність, невизнання діагноза (є лише людина та її проблема), активна позиція пацієнта в процесі оздоровлення, конструктивна допомога в перебудові його особистості (сі створенням відповідних мета-моделей).

До дихальних психотехнік належать перш за все холотропне дихання за С. Грофом та вільне дихання. Суть методик – створення трансового стану шляхом зміни глибини, частоти і рисунка дихання. Ослаблення контролю свідомості при цьому дозволяє неусвідомленій частині психіки проявити свою активність (сльози відреагування виплескують негативний психічний матеріал). Витягнуті з глибини підсвідомості, відреаговані й усвідомлені психотравми і проблеми поступово розчиняються і перестають хвилювати людину. При цьому із м’язових структур тіла зникають джерела локальної напруги. Сеанси відбуваються із використанням музики або активної, що веде людину до боротьби (холотропне дихання), або медативної, яка допомогає піднятися над проблемами, зрозуміти й пробачити. Дихальні техніки дуже ефективні при невротичних станах, психоемоційних стресах і їх наслідках, психокомплексах, депресіях як шлях самопізнання і конструктивної роботи з психікою.

Тілесно зорієнтована психотерапія (В. Райх) дуже різноманітна за формами: масажі, качання, вібрації, зміни схеми тіла, танцювальна терапія. За допомогою тілесних прийомів, які супроводжуються розвитком легкого трансу, у людини викликається катарсис (очищення емоцій), гармонізація психічного стану. Дихальні психотехніки і тілеснозорієнтовані терапії є основними при лікуванні психосоматичної патології.

Психоекологія життєвого простору. Люди, які живуть на одній території, знаходяться в єдиному психічному полі, постійно обмінюються між собою емоціями, думками, тобто між ними постійно відбувається взаємне викликання позитивних і негативних психічних станів Збереження емоційної та інтелектуальної рівноваги вимагає відповідної психоекології навколишнього середовища. Під психоекологією розуміють етику поведінки; знання законів комунікації; сумістність людей за темпераментом, інформаційному обміну, інтересами, рівнем розуміння життя і т.п. Існує багато підходів до визначення сумісності. Так прикладна психологія – соціоніка вивчає принципи інформаційного обміну між людьми, виділяє типи людей і вивчає їх взаємовідносини.

Валеологічний обсяг роботи в галузі психічного здоров’я – це просвітницька і профілактична діяльність, психосоматичні тренінги і корекція негативних емоційних станів. Ця робота може мати такі напрями:

1 - індивідуальна психогігієна з елементами самопізнання і збереження здоров’я за рахунок управління станом психіки;

2 - психоекологія життєвого простору;

3 - психічне оздоровлення, тобто відновлення психічної працездатності і адаптивіності до соціального середовища за рахунок відновлення кількості енергії і гармонічності психіки людини.