Основні критичні періоди розвитку

а. Перший тиждень розвитку, який завершується імплантацією.

б. Закладання органів і плаценти (3-12 тиждень).

в. Пологи – стрес народження.

Більшість вад розвитку формується в період великого органогенезу. Пізніше можуть виникати вади в тих органах і системах, в яких ще продовжується процес формування – це ЦНС, статева, серцево-судинна системи.

4. Характер пошкодження плода визначається неспецифічністю

шкідливої дії чинників, дія їх на тканини в принципі однотипна - токсична або гіпоксична. Усе визначається, на якій стадії розвитку вони діють. Порушується розвиток перш за все тих органів, які в момент пошкодження були в критичному періоді. Чим ближче до пологів, тим менше чутливість плода до пошкоджуючого впливу чинників.

5. У залежності від сили впливу патогенного чинника плід реагує на нього по-різному:

а) якщо сильнодіючий чинник – відбувається загальне гальмування розвитку, що приводить до загибелі плода або появи грубої патології;

б) за дії чинників середньої сили – відбувається перезрівання функціональних систем плода, які компенсують навантаження й недорозвиненість інших; (фізіологічна незрілість);

в) при слабких впливах – “фізіологічний стрес”, відбувається тренування адаптаційних можливостей плода.

6. Формування функціональної системи “мати – дитина”, завданням

якої є створення оптимальних умов для розвитку організму. При цьому на розвиток впливає стан організму матері й плаценти. У межах цієї системи однорідні органи матері й плода доповнюють один одного, тобто знаходяться в реципрокних відносинах. Тому для збереження системних зв’язків між матір’ю і плодом треба, щоб мати хотіла мати дитину (домінанта вагітності) й уникала стресів.