Способи намиву

Застосовуються наступні способи намиву: естакадний та безестакадний. Під способом намиву розуміють метод розташування та перестановки труб, з яких випускається пульпа.

Безестакадний спосіб (рис. 5.2 а). Розподільчий трубопровід укладають безпосередньо на ґрунті, що намивають, а гідросуміш випускають зосереджено з торця трубопроводу. Труби в процесі намивання нарощують краном. Для чого застосовують швидкорозйомні розтрубні з’єднання. Товщина шару, що намивається, складає 0,2 м для дрібних пісків і 0,5 м – для крупних.

а б

Рисунок 5.2 – Способи намиву:

а – безестакадний; б – естакадний; 1 – дамба початкового обвалування; 2 – дамби проміжного обвалувания; 3 – пульповід; 4 – кран для перестановки пульпопроводу;

5 – пляж намиву; 6 – розташування вільних ланок пульповоду; 7 – естакада; 8 – отвори в пульповоді, що регулюються; 9 – лотки.

Намивання починають з випуску гідросуміші з торця першої ланки трубопроводу, укладеної на початку карти, і ведуть до утворення перед ним шару відкладення потрібної товщини. Потім без перерви у подаванні гідросуміші нарощують другу ланку трубопроводу і продовжують намивання шару ґрунту тієї ж товщини. В результаті послідовного нарощування труб з безперервним випуском гідросуміші утворюється тонкий шар намивного ґрунту по всій довжині карти. Так само здійснюють намивання і при розбиранні розподільчого трубопроводу: спочатку кінець останньої ланки піднімають краном на висоту, що відповідає товщині шару, що намивається, а після намивання відключають цю ланку. Таким чином намивання відбувається у процесі човникового руху крану, що або нарощує, або скорочуює розподільчий трубопровід. По мірі намивання ґрунту розподільчий трубопровід переміщують паралельно лінії зовнішнього укосу споруди, зберігаючи весь час постійну відстань 7 – 8 м від бровки внутрішнього відкосу дамби проміжного обвалування.

Безестакадний спосіб відрізняється значною економічністю та ефективністю внаслідок економії матеріалів, зменшення кількості робітників, що обслуговують намивання, та зниження простоїв земснарядів. Витрати праці при безестакадному способі у порівнянні з естакадним у 3,5 рази нижче. Спосіб виник у 1952 році на будівництві Мінгечаурської ГЕС. Цим способом можна намивати будь-які ґрунти, крім глинистих (глинисті ґрунти мають тривалий час водовіддавання, що не дає змогу пересуватися по них крану на широких гусеницях). Також цей спосіб не використовують при намивання вузькопрофільних споруд шириною 5 – 10 м.

Естакадний спосіб (рис. 5.2 б). Розподільчий трубопровід укладають на естакаді, а гідросуміш розосереджено випускають на поверхню, що намивають з ряду регульованих отворів – випусків. Естакаду встановлюють на відстані не менш 4 м від бровки підошви внутрішнього укосу дамби проміжного обвалування. Товщина шару, що намивається, може бути різна, але загальна висота намивання визначається висотою естакади. Зазвичай естакаду виконують з дерева, і вона має висоту від 3 до 5 м при заглибленні у грунт до 1,5 м.

Монтаж труб на естакаді здійснюють тракторними кранами-трубоукладальниками з подовженою стрілою або гусеничними кранами звичайної конструкції. Ланки труб поєднують швидкорозйомними самоущільнюючими бандажними з’єднаннями.

Отвори для випуску гідросуміші діаметром 150 – 200 мм розміщують на трубопроводі через 6 м один від одного. Зазвичай влаштовують один отвір у кожній ланці труби. Одночасно працюють чотири отвори.

По мірі намивання ярусу споруди розподільчі лотки скорочують, потім знімають, і намивання здійснюють безпосередньо з патрубків. Стійки естакади залишають у намитому грунті, горозонтальні елементи прибирають, щоб виключити контактну фільтрацію. Після закінчення намивання даного ярусу встановлюють естакаду наступного ярусу, на яку перекладвють розподільчі трубопроводи, і намивання починають знову.

Спосіб немеханізонаний. Застосовується при намиванні дуже дрібних і глинистих грунтів.