Театральне мистецтво. Музика. Танок

У добу Київської Русі театральне мистецтво найповніше втілювалося в народному і так званому княжому, дружинному театрі. Народний театр здобув найширше вираження у весільній народній обрядовості. Княжий театр спирався на лицарську пісню, маючи за основу два елементи: речитатив та величання. Тематично княжий театр користувався мотивами оборони батьківщини, служби князеві, помсти за покривджених, лицарської честі. З занепадом давньої держави княжий театр передає народному театрові своїх персонажів: “князь”, “княгиня”, “бояри”, “дружба” (дружина – військо) тощо.

Музичне мистецтво в добу держави Київська Русь розподілялося на три групи: музика народна, княжих салонів і церковна. Археологи під час розкопок знайшли музичні інструменти: гудки, гуслі, пищалі, сопілки, костяні кастаньєти, дерев’яні труби, бубни і різні свирілі.

Із уведенням християнства на Русі поширився хоровий спів - одно- і багатоголосий. Наші пращури знали нотну систему, так звану крюкову, що засвідчує високий рівень розвитку давньоруської музичної культури.

Танці доби Київської Русі виконувалися в супроводі співу, музики та плескання в долоні. Загальнонародні танці відбувалися піл час бенкетів, весіль. вечорниць, на свята русалій, тобто вночі на Івана Купала.

Народні танці на Русі поділялися на три групи: хороводи, народний танець (група виконавців поділялося на пари) і сольний танець.