Перехідні і неперехідні дієслова

Дієслова можуть означати дію, яка переходить або не переходить на інший предмет. Залежно від цього вони поділяються на перехідні і неперехідні.

Після перехідних дієслів стоїть додаток, виражений іменником або займенником у знахідному відмінку без прийменника: зустрічати (кого? що?) друзів; прокладаємо (кого? що?) шлях; любіть (кого? що?) Вітчизну; читаючи (кого? що?) книжку; знаю (кого? що?) його.

Якщо дієслово не може мати при собі такого додатка, то воно неперехідне: іти, працювати, дякувати, синіти, смеркати.

До неперехідних належать усі дієслова з часткою -ся: вчитися, зустрічатися, турбуватися, сміятися.

Деякі дієслова, залежно від контексту, бувають то перехідними, то неперехідними. Наприклад, у словосполученнях малює картину, вишиває рушник, співає пісню, пише диктант усі дієслова перехідні (бо мають при собі додатки в знахідному відмінку без прийменника), а в реченні Петрусь уже гарно малює й пише, а Марійка не гірше від нього співає та вишиває ті самі дієслова неперехідні (бо не мають і не потребують додатків, виражених знахідним відмінком без прийменника).

Перевірте себе. Запишіть словосполучення в дві колонки: 1) з перехідними дієсловами; 2) з неперехідними дієсловами.

Світить сонце, збагни істину, кажучи правду, оголошено перерву, учепившись за гілку, синіє небо, стихає гомін, сиджу в кімнаті, наслідуємо батьків, втратив рівновагу, покажемо себе, усміхаючись до дитини, дякую вам.

Ключ. З других букв дієслів мають скластися два слова, пропущені у вислові французького філософа Ш.Монтеск’є: “Треба …, щоб знати хоч трохи”.