Закінчення і основа

Закінчення — це змінна частина слова, яка, утворюючи різні форми його, вказує на зв’язок між словами в реченні.

Щоб правильно визначити закінчення, треба зіставити різні форми того самого слова. Наприклад, визначаючи закінчення в слові радісн ого, змінюємо його за відмінками, родами, числами: радісн ому, радісн ий, радісн а, радісн их. Змінилася тільки частина -ого. Отже, це закінчення.

Звуки, що змінюються внаслідок чергування, до закінчення не належать: дру г, дру г -а, дру з -і, дру ж -е; о к -о, в о ц -і, о ч -ей; си дж -у, си д -иш.

Визначаючи закінчення, як і будь-які значущі частини слова, треба орієнтуватися не на написання слова, а на вимову, тобто на його звуковий склад. Наприклад, у слові сім’я закінчення - а, а не - я. Встановлюємо це, усно відмінюючи слово: [с'імй-а], [с'імй-і], [с'імй-у], [с'імй-ейу]. Так само: [надій-а], [надій-і], [надій-у]; [земл'-а], [земл'-у].

Якщо в змінюваному слові в якійсь його формі нема закінчення, кажемо, що це слово має нульове закінчення: молодь, край, зошит, книжок, сімей, земель, пісень.

Незмінні слова і незмінні форми слів не мають закінчень: бюро, кіно, журі, кенгуру; скоро, поволі, змалку, восени; перемігши, стоячи, відпочивати.

Основа — це частина слова без закінчення: сонц -е, сонечк -о, сонячн -ий, прац' -а, працюй -емо, працьовит -ий, мрій -а, мрій -уть, мрійн -ий, замріян -ий.

Перевірте себе. Випишіть слова в колонки залежно від того, на який приголосний закінчується основа: 1) на твердий нешиплячий; 2) на м’який або пом’якшений; 3) на твердий шиплячий.

Хвиля, степ, спориш, бездоріжжя, краса, праща, шлея, вирій, дерево, абзац, скрипаль, паранджа, довір’я, оцінювач, в’їжджаю, палац, діжа.

Ключ. З других букв має скластися закінчення вислову М.Коцюбинського: “Щоб прийшло на землю сподіване щастя, …”

Корінь

Слова, що мають спільну звукову частину і близькі за значенням, називаються спорідненими (або однокореневими): на род, на род ний, на род ність, род ина, рід (род у), рід ний, рід ня.

Спільна частина споріднених слів називається коренем.

Наприклад, слова ліс, лісок, перелісок, лісник, лісовий, проліски зв’язані між собою значенням (усі вони певним чином стосуються лісу) і мають спільну звукову частину -ліс-. Саме ця частина і є коренем у всіх наведених тут словах.

Голосні і приголосні звуки кореня можуть чергуватися, внаслідок чого корінь видозмінюється: рік, рок -у, у роц' -і, річ -ний, роч -ок; бр -ати, бер -у, ви- бир -аю, ви- бор -и, з- бір; ход -ити, ходж -у, ход ' -ать, хід.

У слові може бути один, два і більше коренів. Залежно від цього і від написання розрізняємо прості, складні і складені слова та форми слів.

Слова та форми слів, які мають у своєму складі тільки один корінь, називаються простими: робітник, село, селянин, сільський, працювати, прочитаю, один, два, десять.

Слова та форми слів, які мають у своєму складі два чи більше коренів і пишуться разом або через дефіс, називаються складними: хлібороб, сільськогосподарський, робітничо-селянський, пліч-о-пліч, п’ятдесят, сімсот.

Слова та форми слів, які пишуться двома чи більше окремими словами, називаються складеними: буду писати, буду читати (складена форма майбутнього часу дієслів); двадцять один, сто два, тисяча дев’ятсот дев’яносто перший (складені числівники), під час, за допомогою, відповідно до (складені прийменники), так що, дарма що, для того щоб (складені сполучники).

Перевірте себе. Випишіть слова у дві колонки: 1) ті, корінь яких складається з трьох звуків; 2) ті, корінь яких складається з чотирьох звуків.

Сім’я, уласкавити, осуджений, з’юрбитися, звезти, підсумок, стихати, обчищений, розв’язати, влітку, понадсипати, звістка.

Ключ. З других букв має скластися закінчення вислову О.Ольжича: “Тепер я скрізь, де…”

Афікси

Афікси — всі інші значущі частини слова, крім кореня.

Частина слова, яка стоїть перед коренем і надає слову нового значення або відтінку, називається префіксом.

Слова мають переважно по одному префіксу: пере -мога, під -мога, ви -мога, з -магання, на -магання, по -магати. Іноді в слові буває два або більше префіксів: до-по -мога, на-по -готові, на-в-пере -йми, на-в-з-до- гін.

Частина слова, яка стоїть між коренем і закінченням, називається суфіксом.

Суфікси бувають словотворчі і формотворчі.

Словотворчі суфікси надають слову нового значення або відтінку: роб- от -а, роб- ітник, роб- оч -ий, зароб- іток, перероб- к -а, вироб- нич -ий; сон- ечк -о, гарн- есеньк -ий.

До словотворчих суфіксів, а не до закінчень відносимо і застиглі колишні закінчення в прислівниках: радісн- о, згор- и, додом- у, дочист- а, вноч- і, час- ом, зрешт- ою, по-нов- ому.

Формотворчі суфікси допомагають творити різні форми того самого слова: зроби- ти (неозначена форма дієслова), зроби- в, зроби- л -а (минулий час), зробив- ши (дієприслівник), коліща — коліщ- ат -и, плем’я — плем- ен -і (непрямі відмінки іменників IV відміни).

Постфікс — частина слова, яка ставиться після закінчення: вчить — вчить- ся, якого— якого- сь, якого- небудь.