Повна інформація 7 страница

13.3. Жанри наукових досліджень

Наукові знання можуть бути виражені в текстах таких жанрів: анотація, відгук, реферат, курсова та дипломна робота, стаття, дисертація, монографія, підручник тощо. До основних видів оброблення науково-технічної інформації у вищих навчальних закладах належать план, тези, конспект, реферат, анотація, стаття, курсова і дипломна робота.

План – це заздалегідь передбачений порядок дій чи викладу чого-небудь. План складають з метою впорядкування прочитаного або дослідженого матеріалу для послідовного його викладу в письмовій або усній формі.

Щоб правильно написати план необхідно: 1) поділити текст на частини; 2) знайти інформативні центри цих частин (зазвичай, перше речення абзацу містить головну думку); 3) записати усі знайдені в тексті головні думки у вигляді пунктів плану.

Тези – це стисло сформульовані основні положення тексту наукових матеріалів (статей, лекцій, доповідей), які розкривають суть усієї інформації.

Розрізняють два види тез:

– відібрані автором цитати з першоджерела;

– сформульовані власними словами основні положення статті чи розділу книги.

Для складання тез треба поділити текст на фрагменти. Фрагмент – це два й більше абзаців тексту, які об’єднано змістовно. Потім необхідно знайти інформаційні центри фрагментів, які можуть бути й окремим реченням, і частиною абзацу, й окремим абзацом. Далі записують основні положення кожного фрагмента, розмістивши їх у певній послідовності.

Конспект – стислий письмовий виклад змісту лекції, доповіді, роботи. Розрізняють конспекти почутого й прочитаного. Існують такі види конспектів:

– текстуальний – основний зміст передається словами й реченнями з тексту;

– вільний – основний зміст передається своїми словами;

– комбінований – комбінують вищезазначені види.

Конспект почутого складається з плану, стисло викладенню основних положень, фактів і прикладів. У ньому слухач має змогу занотувати почуте, висловити своє ставлення до цього у вигляді коротких нотаток, зауважень. Аркуш ділять на дві частини: меншу залишають для власних думок, а на більшій пишуть конспект лекції. Конспектувати почуте важче, потрібно встигнути записати головне, а тому варто скорочувати слова, словосполучення. Найчастіше це стосується постійно вживаних термінів, але водночас потрібно обрати певну міру скорочення, щоб пізніше можна було прочитати написане.

Конспектування лекції – це особливий вид опрацюванні наукової інформації, в якому поєднуються процеси слухання та записування, але поєднуються не механічно, оскільки записуванню отриманих даних передує специфічне їх оброблення. Способи фіксації даних можуть бути різними – як мовними (виділення ключових слів, фраз, повний детальний запис), так і позамовними (план, схема, графік, таблиця, виділення ключових понять підкресленням або іншим кольором). До мовних засобів фіксації належать скорочення: використовують загальноприйняті скорочення слів, математичні й логічні символи (наприклад, район – р-н, стаття – ст., науково-дослідна робота – НДРС, дорівнює, збігається – =).

Автореферат – короткий виклад змісту наукової праці самим автором. Автореферат також має три частини: загальну характеристику наукового дослідження, виклад змісту розділів роботи, висновки.

У першій частині автореферату науковець обґрунтовує актуальність роботи, інформує про предмет й об’єкт дослідження, мету, наукову новизну, теоретичне значення, практичне застосування, апробацію результатів дослідження та структуру наукової роботи. У другій частині автор стисло характеризує розділи роботи, а в третій – підсумовуються результати дослідження.

Наприкінці автореферату зазначаються назви публікацій в алфавітному порядку, в яких розкрито основні положення дослідження.

Закінчується автореферат анотацією (мовою оригіналу та 1-2 іншими мовами).

Оптимальний обсяг автореферату – 16 друкованих сторінок.

Анотація — коротка узагальнювальна характеристика книги (чи її частини), статті, рукопису тощо, яка розкриває зміст, структуру та інші особливості. Подається на звороті титульної сторінки книжки, а також у видавничих проспектах, журнальних оглядах, бібліографічних покажчиках.

Реквізити анотації:

1. Опис бібліографічних ознак книги (автор, назва та ін.).

2. Стислий опис змісту та його особливостей у вигляді переліку основних розділів чи питань.

3. Вказівки, для кого ця книга призначена.

Наприклад:

Загнітко А.П. Теоретична граматика української мови: Морфологія. – Донецьк, 2006. – 267 с.

У посібнику вміщено практичний матеріал з морфології сучасної літературної мови – утворення граматичних форм, наголошування, значення і правильне вживання слів. Призначений для широкого кола читачів.

Обсяг анотації – не більше 500 друкованих знаків (літер, розділових знаків, пропусків між словами і реченнями).

Реферат – це наукова робота, виконана на основі критичного огляду і вивчення ряду публікацій. СУМ в 11-ти томах подає таке тлумачення цього слова: “Реферат – це: 1) короткий усний або письмовий виклад наукової праці, результатів наукового дослідження, змісту книги; 2) доповідь на будь-яку тему, написана на основі критичного огляду літературних та інших джерел”.

Для того, щоб підготувати реферат, потрібно опрацювати літературу (вибрати суттєве, головне), скласти план, написати текст реферату (на основі кількох текстів створити один власний текст відповідно до теми), уміло зробити висновки. Реферат готується за кількома джерелами. При доборі літератури слід керуватися тим, що у тексті реферату має бути матеріал, який відповідає темі.

Реквізити реферату:

1) титульну сторінку;

2) план;

3) текст, який складається зі вступу, основної частини та висновків;

4) список використаної літератури.

Друкувати текст слід лише з одного боку, дотримуючись правил залишати поля зліва – не менше 30-35 мм, справа – не менше 10 мм, зверху – не менше 20 мм, знизу – не менше 25 мм. Нумерацію сторінок слід починати з 2-ї сторінки.

Титульна сторінка – перша сторінка наукової роботи (реферату, курсової), яка призначена для початкового ознайомлення з роботою. На ній слід вказати назву міністерства, якому підпорядковується установа; назву закладу, у якому навчається автор; назву кафедри, на якій виконана робота; тему роботи; відомості про автора роботи (шифр групи, ПІБ); ініціали та прізвище наукового керівника; місто; рік написання. Зразки оформлення титульної сторінки реферату й курсової роботи:

Міністерство освіти і науки України

Національна металургійна академія України

Кафедра історії та українознавства

Реферат

на тему “ЕТАПИ РОЗВИТКУ ПИСЕМНОСТІ ДАВНЬОЇ РУСІ”

Виконав:

студент гр.ЕКМ-09-1

гуманітарного факультету Луценко Сергій Володимирович

Перевірив: канд. іст. наук, доц. Перевірив:

ст.викл. Чорновол Л.І.

Дніпропетровськ 2010

Під час навчання у вищій школі студенти мають оволодіти навичками дослідницької діяльності. Важливе місце в цьому процесі має написання курсової та дипломної роботи.

Ці наукові роботи можуть мати реферативний і дослідницький характер. У першому випадку робота має теоретичний характер і пишеться на основі аналізу й узагальнення ряду літературних джерел: монографій, статей, методичних рекомендацій і под. Студент повинен взяти з літератури основний матеріал, який стосується аналізованої проблеми, дати оцінку вивченим роботам, висловити свою точку зору; зв’язано, грамотно, логічно обґрунтувати вибрану тему, зробити наукові або методичні висновки. Коли робота має дослідницький характер, студент використовує як науково-методичну літературу, так і свої спостереження, факти, результати експерименту, якщо він проводився, може висувати свої гіпотези.

Стаття – це науковий або публіцистичний твір невеликого обсягу в газеті, збірнику або часописі.

Стаття, як і реферат, також складається з трьох частин.

У вступі автор формулює проблему, визначає мету, предмет і актуальність дослідження, аналізує джерела.

В основній частині викладають основні положення статті, тобто опис процесу та методів дослідження, а також отриманих результатів. Наприкінці статті треба зробити висновки.

Стаття починається з вказівки індексу УДК. Назва статті, ПІБ авторів, повна назва організації, а також текст анотації (5-6 рядків) наводяться російською, українською та англійською мовами; ключові слова – мовою статті.

Статті передує анотація. Після висновків надається список джерел. Посилання на джерело інформації оформлюється у вигляді чисел у квадратних дужках, де перше число – номер джерела у списку, а друге (тільки у випадку прямого цитування)- номер сторінки.

При наборі формул використовується редактор формул MS Equation, який вбудовано у редактор Word. При виборі одиниць вимірювання необхідно додержуватися Міжнародної системи одиниць (СО).

Таблиці слід пронумерувати та дати їм заголовки. Кожному малюнку та таблиці відповідає посилання в тексті.

Стаття повинна бути пронумерована та підписана усіма авторами.

До статті надаються супровідний лист організації та акт експертизи, рецензія наукового керівника або консультанта. На окремій сторінці необхідно дати відомості, які стосуються всіх авторів: прізвище, ім’я, по батькові (повністю), вчений ступінь, звання, посаду, місце роботи, телефон, e-mail, вказавши відповідального за листування.

Курсові та дипломні роботи мають:

- торкатися розв’язання актуальних і перспективних проблем сучасного розвитку певної науки;

- демонструвати знання студентом літератури з теми, історії досліджуваної проблеми;

- розкривати вміння студента чітко характеризувати предмет дослідження, узагальнювати результати, робити висновки.

Основні вимоги до курсової роботи є:

- структурно-логічна послідовність викладення матеріалу роботи за розділами;

- зміст роботи повинен відповідати темі;

- формулювання повинні бути чіткими й простими для сприйняття;

- аргументація повинна бути переконливою, а висновки обґрунтованими.

Обравши тему, студент самостійно розробляє план своєї роботи, продумує хід її виконання, звертається до керівника за порадою. Студент має продумати обґрунтування теми, вибір об’єкта, предмета, мети дослідження.

Об’єкт курсової роботи – це процес або явище, що породжують проблемну ситуацію й обрані для вивчення. Предмет дослідження – визначає тему курсової роботи.

Після того, як погоджено план роботи, слід продумати методи і прийоми дослідження, відпрацювати гіпотези та теоретичні передумови дослідження. Якщо передбачається експериментальне дослідження, розробити програму, методику його проведення, пізніше проаналізувати результати експериментального дослідження, зробити висновки.

Реквізити курсової роботи:

– титульна сторінка;

– зміст

– вступ;

– текст, який складається зі вступу, основної частини (складається з кількох розділів) та висновків;

– список використаних джерел;

– додатки (схеми, таблиці, графіки, креслення тощо).

Друкуючи текст на аркушах паперу А4, необхідно залишати поля таких розмірів: ліве – 30 мм, верхнє, нижнє – 20 мм, праве – 10 мм; використовувати шрифт Times New Roman; інтервал – 1,5.

Відгук – документ, який містить висновки уповноваженої особи або установи щодо запропонованих на розгляд наукових праць, вистав, фільмів, творів мистецтва тощо.

Реквізити відгуку:

1. Назва виду документа.

2. Заголовок, що містить:

– назву роботи;

– прізвище, ім’я, по батькові її автора;

– рік написання;

– кількість сторінок.

3. Текст, що містить:

– вступ (загальна характеристика роботи, її актуальність);

– стислий виклад змісту роботи;

– критичні зауваження;

– висновок з пропозиціями.

4. Посада, підпис уповноваженої особи, розшифрування підпису.

5. Дата укладання.

6. Печатка.

Для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або для критичного аналізу того чи іншого друкованого твору слід наводити цитати. Науковий етикет вимагає точно відтворювати цитований текст, бо найменше скорочення наведеного витягу:

1) може спотворити зміст, закладений автором;

2) вважатися спробою прихованого плагіату.

14. ПРОБЛЕМИ ПЕРЕКЛАДУ І РЕДАГУВАННЯ НАУКОВИХ ТЕКСТІВ

14.1. Форми і види перекладу

Державний статус української мови вимагає сьогодні від кожного фахівця доцільного та адекватного використання термінології свого фаху як у письмовому, так і в усному вигляді. Розвиток науки і техніки в наш час неможливий без обміну спеціальною інформацією, що з’являється в різних країнах у наукових періодичних виданнях, спеціальних бюлетенях, патентній літературі тощо.

Переклад – це цілеспрямований процес відтворення письмового тексту чи усного вислову засобами іншої мови. Оскільки переклад – це передавання змісту, то перекладаються не слова, граматичні конструкції чи інші засоби мови оригіналу, а думки, зміст оригіналу. Згідно з теорією перекладу, неперекладних матеріалів не існує – є складні для перекладу тексти. Труднощі під час перекладання пов’язані, по-перше, з недостатнім знанням мови оригіналу, по-друге, з недостатнім знанням суті предмета, по-третє, з недостатнім знанням мови, якою перекладають, або з відсутністю в цій мові готових відповідників для висловлення того, що вже було висловлено засобами мови оригіналу: Ваш проект самый интересный. – Ваш проект самий цікавий (треба – найцікавіший). Я считаю, что Вы правы. – Я рахую, що Ви праві (треба – Я вважаю, що Ви маєте рацію). Адекватний переклад точно передає зміст оригіналу, його стиль, при цьому відповідає всім нормам літературної мови, напр.: Клиент проживает по адресу... - Клієнт мешкає за адресою... Предоставленные бумаги к делу не относятся. – Подані папери не стосуються справи.

Технічний переклад – це вид інформаційної діяльності, використовуваний для обміну науково-технічною інформацією між людьми, які спілкуються різними мовами. Особливості технічного перекладу полягають у насиченості текстів термінами, спеціальною інформацією (часто – якісно новою і майже нікому невідомою). Науково-технічна інформація, як правило, оформляється в письмовому вигляді, отже, для якісного перекладу потрібна термінологічна підготовка, бо незважаючи на спорідненість, зокрема, російська та українська мови мають суттєві (а часом навіть і принципові) відмінності у синтаксисі та фразеології.

Наприклад, для російських науково-технічних та ділових текстів характерно вживати конструкції з віддієслівним іменником, що надає викладові канцелярського відтінку. В українській же мові перевага надається дієслівним елементам: требовать применения решительных мер – вимагати вжити рішучих заходів, требует коренного улучшения контроля за деятельностью – вимагає докорінно поліпшити контроль за діяльністю.

Потреба в перекладі щорічно збільшується, тому актуальним сьогодні є пошук раціональних шляхів вирішення проблеми швидкого та значного за обсягом перекладу. Цю проблему може розв’язати автоматизований (інші назви – комп’ютерний, або машинний) переклад.

В автоматичних системах машина здійснює аналіз вхідного тексту та синтез вихідного, так що переклад, хоча й має неминучі лексичні, граматичні, стилістичні помилки, в цілому є зрозумілим користувачеві й може бути використаний у вигляді інформаційного документа, який певним чином може замінити оригінал. У той же час такі системи, як правило, мають засоби редагування машинного продукту, що особливо важливо при перекладі текстів. Характеристикою системи МП є кількість мов, що їх “розуміє” система. Сучасні системи російсько-українського перекладу є необхідними і мають право на існування та розвиток. Більш вдало системи розв’язують завдання перекладу науково-технічних текстів із сталою термінологією та шаблонними синтаксичними конструкціями, але навіть найкращі з систем неправильно перекладають варіанти омонімії та неоднозначності в тексті, особливо якщо в різних мовах конструкції є принципово різними.

Перекладений текст слід перевірити, звернувши особливу увагу на переклад власних назв, термінів, особливості керування дієслів, переклад усталених висловів професійної мови, слів у непрямому значенні та багатозначних, паронімів (пор. рос. і укр. луна), омонімів (английский смог може бути перекладено, напр., як зміг), граматичних форм (человек мог – людина міг).

Між письмовим і усним перекладом існує різниця, пов’язана з умовами функціонування розумових механізмів, які, є основою для класифікації перекладу, що здійснюється людиною. Теорія усного перекладу охоплює загальні для всіх видів усного перекладу питання. Специфічні проблеми послідовного, синхронного перекладу або перекладу з листа, які розглядаються у відповідних теоріях, незмінно зводяться до функціонування розумових механізмів, знакового способу перекладу та до інших питань, які не виходять за рамки теорії усного перекладу. Перед усним перекладом, як і (поки що) перед машинним, не стоїть проблема жанрового характеру тексту, проблема передачі стилістичних тонкощів оригіналу. В усному перекладі на перше місце висувається проблема функціонування навичок та умінь і допоміжних засобів перекладу (система записів, технічне обладнання).

Переклад наукових текстів має певні особливості. У наукових текстах міститься багато термінів, фактів, у яких можна розібратися тільки маючи відповідну підготовку. Успіх роботи перекладача в науковій сфері визначається більше його знаннями, вмінням оперувати термінологією, аніж перекладацькими навичками. Все це свідчить про те, що письмовий переклад отримує свою специфіку тільки у зв’язку з особливостями вихідних текстів, з особливостями використаних у них мовних засобів. Мовні засоби визначають жанровий характер текстів, який є основою для класифікації письмового перекладу та визначає правомірність виділення теорії художнього перекладу і теорії спеціального перекладу.

14.2. Калькування

Чисельні комп’ютерні інновації входять до складу української мови разом з розвитком науки і техніки. В умовах відсутності певного поняття для позначення явища або об’єкта, процес номінації відбувається двома шляхами: новий термін запозичується з іншої мови разом з асиміляцією явища або поняття; або номінації відбувається засобами, існуючими у мові (напр., надання нового значення існуючим словам). Дослідження показують, що при перекладі комп’ютерних термінів українською мовою використовуються наступні методи: 1) транслітерація (транскрипція); 2) калькування; 3) експлікація.

Переклад на основі аналогії (із застосуванням стандартної лексики в іншому значенні). Шляхом транслітерації або транскрипції були запозичені такі терміни: Інтернет, чат, хекер, принтер, комп’ютер, файл. сайт, драйвер та ін.

Під калькуванням розуміють переклад частин іншомовного слова (складного, похідного або словосполучення) з подальшим складанням елементів в одне ціле. Прикладами калькування є переклад таких термінологічних словосполучень, як: access code – код доступу, autorepeat – автоматичний повтор, absolute disc read – абсолютне зчитування з диску.

Одним з поширених способів перекладу комп’ютерних термінів, що використовується задля адекватного відбиття семантики терміна, є експлікація. Експлікація – це пояснення нового терміну засобами, що існують у мові перекладу. Особливо ефективним цей засіб є при перекладі багатокомпонентних словосполучень, елементи яких не мають у мові перекладу відповідних еквівалентів. Напр., Random Access Memory – запам’ятовуючий пристрій з вільною вибіркою, cache hit – успішний пошук у кеш-пам’яті.

Лексичні одиниці української мови, так само як і англійської, розвивають нові значення задля позначення нових понять і об’єктів. Прикладами функціонування лексичних одиниць у новому лексико-синтаксичному варіанті є такі терміни, як мультиплікація “оживлення” – анімаційна мультиплікація тощо.

14.3. Переклад термінів

Серед лексичних труднощів науково-технічного перекладу є багатозначність слів (термінів) та вибір адекватного словникового відповідника або варіанту перекладу слова (терміна), особливості вживання загальнонародних слів у науково-технічних текстах, правильне застосування того чи іншого способу перекладу лексики, визначення межі припустимості перекладацьких лексичних трансформацій, переклад термінів-неологізмів, абревіатур. Слід уникати псевдоінтернаціоналізмів: лексикалізованих форм множини іменників і термінів-омонімів, етноспецифічної лексики і етнонаціональної варіантності термінів, іншомовних слів і термінів у перекладній науково-технічній літературі, різного роду власних імен і назв (фірм, установ і організацій) тощо.

До граматичних відмінностей належать особливості граматичної будови мови, форми і традиції письмового наукового мовлення. Наприклад, у романо-германських фахових текстах значно частіше, ніж в українських, вживаються форми пасивного стану та неособові форми дієслова, дієприкметникові звороти й специфічні синтаксичні конструкції, особові займенники першої особи однини та одночленні інфінітивні й номінативні речення тощо.

Основна складність перекладу науково-технічних текстів, а саме переклад термінів, полягає у розкритті та передачі засобами української мови іншомовних реалій. Обов’язковою умовою повноцінного перекладу будь-якого спеціального тексту, особливо науково-технічного, передбачає повне розуміння його перекладачем. Механічне заучування термінів, без проникнення у їх сутність, без знання самих явищ, процесів та механізмів, про які йдеться в оригіналі, може призвести до грубих помилок у перекладі.

Елементи новизни, які часто зустрічаються у науково-технічних текстах пов’язані із вживанням нових термінів, ще не зафіксованих у словниках (неологізми). Такі випадки ускладнюють переклад.

Будь-який науковий текст характеризується певною повторюваністю термінів. Тому для правильної передачі значення незнайомого і відсутнього у словниках терміна або термінологічного сполучення дуже важливо врахувати і співставити всі випадки його вживання в даному тексті і лише після цього спробувати вияснити значення терміну шляхом ознайомлення із спеціальною літературою з даного питання. Велику допомогу перекладачеві може надати уже існуюча перекладна література з даного питання, особливо якщо є можливість порівняти оригінал і переклад.

14.4. Особливості редагування наукового тексту

Завершальною стадією виконання наукової роботи є її редагування. Метою редагування є перевірка наукового тексту:

– на загальну грамотність (граматика, морфологія і синтаксис);

– на професійну грамотність (термінологія, апарат посилань, фактологічна база, фундаментальні закони відповідної галузі науки);

– на логічну грамотність (відповідність законам логіки, правилам аргументації та доведення);

– на методологічну грамотність (коректне використання методологічного інструментарію філософського, загальнонаукового і спеціальнонаукового рівнів);

– на технічну і графічну грамотність у наведених таблицях, графіках, діаграмах, схемах, ілюстраціях.

Слід пам’ятати, що процес редагування не повинен впливати на логіку викладу матеріалу повного тексту наукової роботи.

ЛІТЕРАТУРА

1. Баракатова Н.А., Коцюбовська Г.А. Ділова українська мова (довідково-інформаційні матеріали та тренувальні вправи): Навч. посіб. – Дніпропетровськ: ДРІ ДУ УАДУ, 2003. – 64 с.

2. Бондаренко В.В., Дубічинський В.В., Кухаренко В.М. Переклад науково-технічної літератури. – Харків, 2001.

3. Васенко Л.А., Дубічинський В.В., Крилець О.М. Фахова українська мова: Навч. посіб. – К.: ЦУЛ, 2008. – 272 с.

4. Войналович О., Моргунюк В. Російсько-український словник наукової і технічної мови (термінологія процесових понять). – К., 1997.

5. Глущик С.В., Дияк О.В., Шевчук С.В. Сучасні ділові папери: Навч. посіб. – К.: А.С.К., 2006. – 400 с.

6. Загнітко А.П. Теоретична граматика української мови: Морфологія. – Донецьк, 2006. – 267 с.

7. Загнітко А.П., Данилюк І.Г. Українське ділове мовлення: професійне і непрофесійне спілкування. – Донецьк: ТОВ ВКФ “БАО”, 2004. – 480 с.

8. Загнітко А.П. Теоретична граматика української мови: Морфологія. – Донецьк, 2006.

9. Любимець Л.П. Ділові папери. – К.: Вища шк., 2003. – 342 с.

10. Маратова А.Ф. Мова сучасних ділових документів. – К.: Наук. думка, 2004. – 325 с.

11. Мацюк З.О., Станкевич Н.І. Українська мова професійного спілкування: Навч. посіб. – К.: Каравела, 2008. – 352 с.

12. Мацько Л.І., Кравець Л.В. Культура української фахової мови: Навч. посіб. – К.: ВЦ “Академія”, 2007. – 360 с.

13. Мацько Л.І., Сидоренко О.М., Мацько О.М. Стилістика украінськоі мови: Підручник. – К.: Вища шк., 2003.

14. Наконечна Г.В. Українська науково-технічна термінологія: історія і сьогодення. - Л.: Вид-во ДУ “Львівська політехніка”, 1999. – 162 с.

15. Панько Т.І., Кочан І.М. Українське термінознавство. - Л.: Вид-во ДУ “Львівська політехніка”, 1994. – 237 с.

16. Пономарів О.Д. Стилістика української мови: Підручник. – 3-тє вид., перероб. і доп. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2000.

17. Пономарів О.Д., Різун В.В., Шевченко Л.Ю та ін. Сучасна українська мова: Підручник / За ред. О.Д. Пономарева. – К.: Либідь, 2001. – 400 с.

18. Сучасна українська літературна мова / За ред. А.П. Грищенка. - К.: Либідь, 1997. – 543 с.

19. Сучасна українська мова: Підручник / О.Д. Пономарів та ін.; За ред. О.Д. Пономарева. 2-ге вид. – К.: Либідь, 2001. – 400 с.

20. Українська ділова мова: практичний посібник на щодень / Уклад.: М.Д. Гінзбург, І.О. Требульова, С.Д. Левіна, І.М. Корніловська; За ред. д-ра техн. наук, проф., акад.УНГА М.Д. Гінзбурга. – Харків: Торсінг, 2003. – 592 с.

21. Українська мова професійного спрямування. Частина І: Навч. посіб. / Л.Є. Гапонова, В.М. Голенко, Н.В. Леонова та ін. – Дніпропетровськ: НМетАУ, 2009. – 53 с.

22. Українська мова за професійним спрямуванням. Частина ІІ: Навч. посіб. / Л.Є. Гапонова, В.М. Голенко, Н.В. Леонова та ін. – Дніпропетровськ: НМетАУ, 2010. – 54 с.

23. Українська термінологія і сучасність: Збірник наук. праць. Вип. ІV / Відп. ред. Л.О. Симоненко. - К.: КНЕУ, 2001. – 368 с.

24. Український правопис / НАН України, Ін-т мовознавства ім. О.О. Потебні; Інститут української мови. – К.: Наук. думка, 2004. – 240 с.

25. Ющук І.П. Українська мова: Підручник. – К.: Либідь, 2006. – 640 с.

ДОДАТКИ

Додаток 1

Автобіографія

Я, Назаренко В’ячеслав Лук’янович, народився 10 вересня 1990 року в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області.

У 1996 році пішов до першого класу середньої загальноосвітньої школи № 55 м. Кривого Рогу. Після закінчення школи у 2007 р. вступив до Національної металургійної академії України на факультет економіки та менеджменту, де й зараз навчаюся на ІІІ курсі.

Виконую обов’язки старости групи.

Склад сім’ї:

Батько – Назаренко Лук’ян Капітонович, 1967 року народження, викладач Транспортно-економічного технікуму м. Кривого Рогу;

Мати – Назаренко Мар’яна Рудольфівна, 1969 року народження, вчитель біології СШ № 45 м. Кривого Рогу.

Дата Підпис

Додаток 2

РЕЗЮМЕ

Ніна Іванівна Лебідь

Домашня адреса: вул. Грушевського, 12, кв.2

м. Дніпропетровськ, 49000

Телефон: 23-34-33

Електронна пошта: [email protected]

Дата, місце народження: м. Дніпропетровськ, 20 квітня 1973 р.

Сімейний стан: заміжня, син Іван, 3 роки

Мета: заміщення вакантної посади начальника планового відділу

Освіта: 1991-1996 рр., Національна металургійна академія України, економічний факультет, спеціальність “Облік та аудит”, денне відділення

Трудова діяльність: 1996-2009 рр. – інженер-економіст, Дніпропетровський металургійний завод ім. Г.Петровського

Додаткові відомості: За час роботи брала участь у вирішенні спірних економічних питань, у захисті прав підприємства, добре володію англійською та українською мовами, працюю з програмами Microsoft Office, 1C.

Дата Підпис

Додаток 3

Генеральному директорові

Закритого акціонерного

товариства “Металургмонтаж”

Кравчуку В.С.

Гаврильченка Сергія Івановича,

який мешкає за адресою:

пр. Героїв, 7б, кв. 50,

м. Дніпропетровськ

тел. 768-23-35

Заява

Прошу прийняти мене на посаду інженера металургійного цеху.

Додатки:

1. Копія диплома про вищу освіту.

2. Трудова книжка.

3. Особовий листок з обліку кадрів.

Дата Підпис

Додаток 4

Зразок ділового запрошення

Вельмишановний Ярославе Петровичу!

Запрошуємо Вас взяти участь у конференції, присвяченій Дню пам’яті жертв Голодомору та політичних репресій, яка відбудеться в актовій залі Національної металургійної академії України 30 листопада 2010 року.

Початок об 11.00.

Адреса: м. Дніпропетровськ, пр. Гагаріна, 4

Телефони для довідок: (0562) 40-02-28, 40-00-15

Організаційний комітет

Додаток 5

Протокол № 1

від 26 січня 2009 року

зборів студентів І курсу

гуманітарного факультету

Національної металургійної академії України

м. Дніпропетровська

Присутні: 57 чоловік

Голова зборів – доц. Висоцький О.В.