Статево-вікова структура

Демографічна ситуація, що склалася в Україні, набуває критичного стану. Довготривале уповільнення темпів загального приросту населення, зниження за останні 30 років коефіцієнта народжуваності та зрос­тання коефіцієнта смертності призвели до того, що вперше в історії країни в 1991 році почався процес депопуляції, за якого кількість померлих почала перевищувати число народжуваних.

Рис.3.5. Статево-вікова піраміда населення України 1989, 2014 рр.

Демографічне навантаження на працездатне населення вище у сільського населення — 792 на 1000 працездатних проти 592 у міського. Це є наслідком більшої частки населення молодше працездатного віку (312 проти 226 у міського населення) та старше працездатного віку (480 і 366 відповідно).

Рис.3.6. Вікова структура населення 1897-2010

В Україні спостерігаються відмінності у віковій структурі населення між різними регіонами. Станом на 1 січня 2009 року найбільш молоде населення було характерне для Закарпатської (середній вік — 36,2 роки), Рівненської (36,7), Волинської (37,3) областей. Закарпатська та Рівненська області — єдині в Україні, в яких кількість дітей до 15 років перевищує кількість осіб, старше працездатного віку. Найстаріше населення — у Чернігівській області (середній вік 42,7 роки), Донецькій, Сумській (41,7), Луганській (41,6).

Постаріння населення найхарактерніше для областей центральної України та Донбасу. У Чернігівській, Сумській, Полтавській областях особи старше працездатного віку становлять 27-30%, а середній вік коливається в межах 41-43 рокі. Найбільше старіння характерне для сільських районів цих областей. В областях Донбасу спостерігається найнижча частка дітей — 12-13%.