Наймана праця і революція у трудових відносинах

Історично початковою формою залучення трудящих до праці на капіталістичному підприємстві було наймання робочої сили через неорганізований і незахищений державою ринок праці. За таких обставин капіталіст був провідною фігурою в найманні робітника, він диктував умови праці, тривалість робочого дня, інтенсивність праці, рівень заробітної плати.

Такому становищу найманої праці на капіталістичному підприємстві та в суспільстві сприяла сама держава, яка в боротьбі між робітниками і підприємцями завжди, аж до 30-х рр. XX ст., стояла на боці останніх, довгий час забороняла створення робітниками професійних спілок, укладання колективних договорів, застосування страйків тощо.

Революція у відносинах найманої праці почалася в 30-х рр. XX ст. «зверху», за ініціативою американського президента Ф. Рузвельта в процесі здійснення ним “ нового курсу”. Складовими цього курсу були:

• права робітників на організацію профспілок і укладання колективних договорів;

• уведення мінімальної заробітної плати і допомоги по безробіттю;

• прийняття закону про соціальне страхування;

• право робітників на проведення страйків.

Колективний договір укладається на основі чинних законів, прийнятих сторонами (найманим персоналом і власником або його представником) зобов'язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів. Колективний договір дає трудовому колективу законну основу для захисту своїх інтересів шляхом послаблення особистої диктатури власника чи уповноваженої ним особи.

Профспілки і ринок праці. Профспілка є породженням капіталізму, формою організації трудящих на професійній основі з тим, щоб захищати свої інтереси і права як перед капіталістами, так і перед державою, якщо остання ігнорує права трудящих. Організація трудящих у професійні спілки дає їм можливість нейтралізувати певним чином монопсоністичні тенденції корпорацій монополістичного чи олігопольного типу, тому що профспілка формує монополію на ринку праці. Унаслідок цього формується двостороння монополія. Двостороння монополія — це ринок, на якому єдиному продавцеві (монополії) протистоїть єдиний покупець (монопсонія).

Державне регулювання заробітної плати. Важливим аспектом революції в трудових відносинах є введення державою мінімальної заробітної плати, яка, як правило, коливається в межах 40—50 % середньої заробітної плати, потужного пенсійного забезпечення, допомоги по безробіттю тощо. Ці зрушення в трудових відносинах є водночас показником активної участі сучасної держави в регулюванні оплати найманої праці, створенні політичних, правових та інших умов, для того щоб заробітна плата робітника відповідала величині створеного ним граничного продукту і конкурентній заробітній платі.