Сучасний стан олімпійського спорту в Україні

Після визнання МОКом НОК України у 1992 році олімпійський рух в Україні став самостійним і відразу зустрівся з великою кількістю складних проблем:

- докорінна перебудова суспільства;

- тяжка економічна криза;

- політична нестабільність,

- відсутність структур керування олімпійським спортом;

- відсутність представництва в міжнародних структурах;

- відсутність кваліфікованих суддів з олімпійських видів спорту;

- відсутність досвідчених тренерів збірних олімпійських команд;

- відсутність достатньої фінансової бази спорту вищих досягнень;

- відсутність серйозної підтримки з боку держави.

Слід відзначити, що до 1992 року вся робота з підготовки збірних олімпійських команд здійснювалася на 90% московськими фахівцями. Виключення складали окремі видатні тренери України, які мали великий досвід роботи в якості головних і старших тренерів збірних олімпійських команд.

Саме силами цих фахівців вже до кінця 1992 року була розроблена концепція підготовки спортсменів України до ХУІІ ЗОІ1994 р. в Лілліхаммері і до Ігор ХХУІ ОЛімпіади 1996 р. в Атланті.

Основна увага була концентрована на наступних принципах:

- органічний взаємозв'язок усіх компонентів підготовки спортсменів до ОІ – організаційних, матеріально-технічних, науково-методичних та ін.;

- спрямованість всієї системи олімпійського спорту на демонстрацію найвищого, максимально можливого для кожного спортсмена результату на ОІ;

- визначення елітної групи спортсменів вищої кваліфікації, здатних досягти результатів, необхідних для успішного виступу на ОІ і створення цій групі усіх необхідних умов, подібних закордонним конкурентам.

В концепції також були виділені приоритетні завдання у сфері загальної стратегічної підготовки, в її організації і матеріально-технічному забезпечення, плануванні підготовки, системі відбору кандидатів в збірні команди і в стартові склади, в науково-методичному, медико-біологічному та інформаційному забезпеченні підготовки спортсменів і команд, у підготовці кадрів спеціалістів і підвищення їх кваліфікації.

Велику організаційну роботу в стислі строки здійснив НОК, який очолював дворазовий олімпійський чемпіон Валерій Борзов федерації з олімпійських видів спорту.

НОК України співпрацює з державними, громадськими та іншими організаціями. На засадах незалежності та доброї волі Національний олімпійський комітет України об'єднує 40 федерацій з олімпійських видів спорту. НОК також має 27 відділень у всіх областях, а також в Автономній республіці Крим, містах Києві і Севастополі.

Президентами НОК України в різні роки були:

- Валерій Борзов – 1990-1998 роки;

- Іван Федоренко – 1998-2002 роки;

- Віктор Янукович – 2002-2005 роки.

З 2З червня 2005 року НОК України очолює Олімпійський чемпіон, член МОК, Герой України Сергій Назарович Бубка. Першим віце-президентом є Сафіуллін Равіль Сафович. Окрім нього у складі виконкому є ще п´ять віце-президентів та 21 член НОК.

Членами МОК в Україні є Олімпійські чемпіони Валерій Борзов (з 1994) та Сергій Бубка (з 1999). НОК України має угоди з відомими у світі компаніями, які підтримують олімпійський рух.

В 1995 році НОК України почав випускати свій офіційний журнал під назвою "Олімпійська арена", який виходить кожного місяця, а з 1997 року видає раз на два тижні бюлетень "Олімпійські новини від НОК України".
НОК України має широкі зв'язки з НОКами сусідніх країн та олімпійськими організаціями. Представники НОК України є членами різних міжнародних організацій і об'єднань. Тісні зв'язки НОК України має з українськими спортивними осередками за кордоном. Комітети друзів НОК України були створені і працюють зараз у США, Канаді, Австралії.

3. Спортсмени України в Іграх Олімпіад (після 1952 р.)

Всього за 62-річний період участі у Літніх та Зимових Олімпійських іграх українські спортсмени завоювали 621 медаль (станом на 2014 рік), з них: 236 золотих, 172 срібних, 213 бронзових нагороди. В тому числі за період незалежності нашої держави – 115 нагород у Іграх Олімпіад (33 золоті, 27 срібних та 55 бронзових медалей) та 7 – на зимових олімпійських іграх (2 золоті, 1 срібну та 4 бронзові медалі).