Розрахунково-аналітичний метод

Сутність цього методу полягає в тому, що нормуються елементи технологічної операції: технологічні і допоміжні переходи і т. ін. Така норма часу називається технічно обґрунтованою.

У залежності від типу виробництва можуть розраховувати або штучно-калькуляційний час Тшт-к. або штучний Тшт. Структура цих часів наступна:

Тпз

Тшт-к = Тшт + ---- (хв.),

n

де Тшт. = То + Тд + Ттех.обсл. + Т орг.обсл. + Т від.

Розглянемо кожний із складових цих часів:

То - основний час;

Тд - допоміжний час;

Ттех.обсл - час на технічне обслуговування;

Торг.обсл - час на організаційне обслуговування;

Твід - час на реґламентовані перерви (на відпочинок);

Тп.з – підготовчо заключний час;

n - число виробів у партії;

Сума То + Тв - називається оперативним часом Топ.

Основний час при механічній обробці розраховується на кожний технологічний перехід. Ця частина штучного часу затрачається безпосередньо на зміну або визначення стану предмета праці.

Lр

То = ------ * і (хв)

S хв

де Lр - розрахункова довжина обробки, мм (рисунок 4.3);

Sхв- хвилинна подача, мм/хв;

і - кількість робочих ходів;

Lр = Lдет + Lвр + Lпер (мм),

де Lдет - довжина оброблюваної поверхні деталі за кресленням, мм;

Lвр - довжина врізання інструмента, мм;

Lпер - довжина перебігу інструмента, мм;

Рисунок 4.3- Складової розрахункової довжини обробки

Lвр призначена для забезпечення безпечного входу інструмента в заготовку на робочій подачі, а Lпер – для гарантованого виходу його за поверхню по закінченні її обробки. У випадках обробки не на прохід, свердлення глухого отвору і тому подібних випадках перебіг інструмента може бути відсутнім. Це необхідно враховувати при визначенні розрахункової довжини обробки.

Допоміжний час Тд - частина штучного часу, що витрачається на виконання прийомів, необхідних для забезпечення можливості обробки і наступного визначення стану предмета праці (установка і зняття заготовки, керування верстатом, вимір розмірів).

Нормування допоміжного часу роблять за допомогою нормативів часу з різним ступенем їхнього укрупнення.

Час обслуговування Тоб робочого місця - частина штучного часу, що витрачається виконавцем на підтримку засобів технологічного оснащення в працездатному стані і догляд за ним і робочим місцем.

Обслуговування робочого місця підрозділяють на організаційне і технічне.

Витрати часу на технічне обслуговування Ттех.обс. - передбачають виконання зміни інструмента, що затупився, регулювання і підналагодження верстата й ін.

Час на організаційне обслуговування Торг.обс. - передбачений на догляд за робочим місцем - випробування й огляд обладнання, одержання інструктажу протягом зміни від майстра або бригадира, очищення і змащування обладнання, вбирання робочого місця і ін.

Час технічного й організаційного обслуговування встановлюють по нормативах часу у відсотках від оперативного часу (до 4-8%).

Час на відпочинок і особисті потреби Твід. - частина штучного часу, що затрачається працюючим на особисті потреби і (при стомливих роботах) - на додатковий відпочинок. Цей час визначають у відсотках від оперативного часу. Для механічних цехів він приблизно складає 2,5 – 4 % від оперативного часу.

Підготовчо-заключний час Тп.з - інтервал часу, що затрачується на підготовку обладнання і засобів технологічного оснащення до виконання технологічної операції і приведенню останніх у порядок після закінчення виконання операції. Його призначають на всю партію заготовок, що підлягають обробці на операції. Цей час визначають за нормативами у які входять налагодження засобів технологічного оснащення; ознайомлення з роботою (кресленням, технологічним процесом, інструкціями і ін.); одержання матеріалів, інструментів, а також на роботи після закінчення обробки партії заготовок - здача виготовлених деталей, зняття з верстата технологічного оснащення, приведення в робочий стан устаткування.

Штучно–калькуляційний Тшт-к час визначається в одиничному, дрібносерійному й іноді в середньосерійному виробництві для операцій, налагодження обладнання для яких, робить сам робітник.

Штучний час розраховується в тих типах виробництва де обладнання налагоджує наладчик, а робітних тільки виконує на ньому роботу (середньосерійне, великосерійне і масове виробництво).

Розцінка за виконання операції може бути розрахована за наступною формулою:

Соп = Тшт (Тшт-к) * С г.с. (грн.),

де Соп – розцінка за виконання операції; Тшт (Тшт-к) – відповідна норма часу на операцію (годин.); Сг.с. – годинна тарифна ставка робітника відповідного розряду (грн.).

Крім розглянутого вище поелементного нормування для встановлення норми часу на практиці іноді застосовують такі методи як хронометраж і фотографія робочого дня.

За допомогою хронометражу вивчають витрати часу на виконання циклічно повторюваних ручних і машинно-ручних елементів операції. Його застосовують при проектуванні раціонального складу і структури операції, для встановлення нормальної тривалості їхніх елементів і на цій основі укладання нормативів для розрахунків технічно обґрунтованих норм часу. Хронометраж також застосовують при вивченні передових методів роботи з метою їхній поширення.

Фотографія робочого дня полягає у вивченні і вимірів всіх витрат часу шляхом спостереження протягом однієї або декількох змін. При цьому, на відміну від хронометражу, фіксують витрати не тільки пов'язані з виконанням операції, а і з організацією виробництва (тимчасові простої по різних причинах: відсутність заготовок, інструмента і т.п.).

Питання для самоперевірки

1. Принципи проектування технологічних процесів.

2. Вихідна інформація для проектування технологічних процесі.

3. Послідовність етапів проектування технологічних процесів.

4. Методи проектування технологічних процесів.

5. Визначення типу виробництва, партії запуску, такту випуску.

6. Технологічність конструкції. Приклади реалізації

7. Призначення методу виготовлення вихідної заготовки.

8. Формування маршруту обробки заготовки.

9. Методи призначення припусків на обробку. Сутність дослідно-статистичного методу.

10. Вибір обладнання та технологічного оснащення.

11. Технічне нормування. Способи. Межі використання.

12. Розрахунково-аналітичний метод нормування технологічних операцій.

Список літератури

1. Анурьев В.И. Справочник конструктора машиностроителя.М.: Машиностроение, 1980.-Т.2.-559 с.

2. Анурьев В.И. Справочник конструктора машиностроителя. - М.: Машиностроение, 1980.-Т1.-728.

3. Бабук В.В. и др. Дипломное проектирование по технологии машиностроения.- Минск Вышэйш. шк., 1979.- 464 с.

4. Великанов К.М., Власов В.Ф., Карандашева К.С. Экономика и организация производства в дипломных проектах. Изд. 3-е, перераб. и доп. Л.: Машиностроение, 1977 - 208 с.

5. Гжиров Р.И. Краткий справочник конструктора: Справочник – Л.: Машиностроение, 1984. – 464 с

6. Горбацевич А.Ф., Шкред В.А. Курсовое проектирование по технологии машиностроения. - 4-е изд., перераб. и доп.- Минск: Вышейш. школа, 1983.- 256 с.

7. Горошкин А.К. Приспособления для металлорежущих станков. справочник. - 7-е изд., перераб. и доп. - М.: Машиностроение, 1979. - 303 с.

8. ГОСТ 3.1107-81. Обозначения условные графические, применяемые в технологических процессах. Опоры и зажимы.ГОСТ 3.1201-85. ЕСТД.

9. Ковшов А.Н. Технология машиностроения. - М.: Машиностроение, 1987. -320 с.

10. Корсаков В.С. Основы технологии машиностроения. Изд. 3-е, доп. И перераб. Учебник для вузов. М.: Машиностроение, 1977 - 416 с.

11. Корсаков В.С. Основы конструирования приспособлений в машиностроении. -М.: Машиностроение, 1971. -228 с.

12. Маталин А.А. Технология машиностроения.-Л.:Машиностроение.1985.-496 стр.

13. Митрофанов С.П. Научные основы организации группового производства.- М.-Л.: Машгиз, 1963.-308 с.

14. Обработка металлов резанием: Справочник технолога / Под общ. ред. А.А. Панова. - М.: Машиностроение. 1988. - 736 с.

15. Руденко П.А. Проектирование технологических процессов в машиностроении. - Киев: Вища школа, 1985. - 255 с.

16. Руденко П.А., Харламов Ю.А., Плескач В.М. Проектирование и производство заготовок в машиностроении: Учеб. Пособие. К.: Выща школа., 1991.- 247 с.: ил.

17. Справочник контролера машиностроительного завода. Допуски, посадки, линейные измерения. Под ред. А.И. Якушева. – М.:Машиностроение, 1980.-527с.

18. Справочник технолога машиностроителя. В 2 т. Т.1 / Под ред. А.Г. Косиловой и Р.К. Мещерякова. - 4-е изд., перераб. и доп. - М.: Машиностроение, 1986. - 656 с.

19. Справочник технолога машиностроителя. В 2 т. Т.2 / Под ред. А.Г. Косиловой и Р.К. Мещерякова. - 4-е изд., перераб. и доп. - М.: Машиностроение, 1986. -496 с.

20. Станочные приспособления. Справочник в 2т. Т.1/ Под ред. Б.Н. Вардашкина, А.А. Шатилова. - М.: Машиностроение, 1984. - 656 с.

21. Станочные приспособления. Справочник в 2т. Т.2/ Под ред. Б.Н. Вардашкина, А.А. Шатилова. - М.: Машиностроение, 1984. - 656 с.

22. Технология машиностроения (специальная часть), Картавов С.А. – 2-е изд., перераб. и доп. – Киев: Вища школа – 272 с.

23. Технология машиностроения и технологические основы машиностроения. Лавриненко М.З. - Киев: Вища школа. Головное изд-во, 1982. – 320с

24. Худобин Л.В. и др. Курсовое проектирование по ТМС. -М.: Машиностроение, 1989.- 288с.

.

Навчальне видання

Захаркін Олександр Улянович