Вибір способу виготовлення вихідної заготовки

Як відомо, в машинобудуванні використовують вихідні заготовки отримані способами литва, пластичного деформування, різного профілю прокат, виготовленні з використанням сварки, порошкової металургії, тощо.

Перелічені вище способи виготовлення заготовок мають велику кількість методів їх реалізації, наприклад, литво можна отримати формуванням дерев’яних чи металевих моделей в землю, або використовуючи кокіль, виплавлювані моделі і ін. Пластичне деформування може бути виконано як в холодному так і в гарячому стані з використанням різного виду штампів, або без них (вільне кування). Заготовки з прокату мають різноманітну конфігурацію профілю від круглого та листового до дуже складного в поперечному перетині.

Призначення способу виготовлення вихідної заготовки технолог повинен виконувати враховуючі такі характеристики:

- тип виробництва;

- матеріал деталі;

- габаритні розміри деталі, її складність та такі характерні параметри як товщина стінок, перепад діаметрів ступеневого валу, діаметр отвору при використанні литва чи пластичного деформування.

Чим точніше заготовка, чим ближче її форма і розміри наближаються до цих параметрів готової деталі тим менший обсяг механічної обробки треба використати, але тим вища буде і собівартість виготовлення такої заготовки.

Крім того технолог повинен враховувати можливості заготівельного виробництва підприємства щодо реалізації окремих методів виробництва заготовок. В іншому випадку виникне потреба виготовляти їх на інших підприємствах (за кооперацією), що теж додає визначені витрати.

Рекомендацію щодо областей використання різних способів отримання вихідної заготовки наведені в багатьох довідниках з технології машинобудування, а також розглядаються в суміжних курсах, наприклад, технологія конструкційних матеріалів, технологічні методи виробництва деталей машин.

Однак, в любому випадку призначення методу виготовлення вихідної заготовки технолог відібравши з множини технічно можливих методів повинен провести економічне обґрунтування одного з них для данних умов виробництва. При цьому необхідно витримувати таке співвідношення:

Свз = Свиг.заг. + å С i j Þ min,

де Свз – сукупна собівартість вихідної заготовки;

Свиг.заг – собівартість виготовлення самої заготовки;

С i j - собівартість виконання додаткових механічних операцій по видаленню напусків, тощо.