Метод пригону

Сутність методу - точність ЗЛ досягається шляхом зміни розміру однієї з заздалегідь наміченої складової ланки (компенсатора) шляхом зняття з його необхідного шару матеріалу.

При використанні методу пригону на всі складові ланки встановлюють економічно досяжні допуски. Пригінні роботи складаються з двох стадій: визначення величини необхідного для видалення шару матеріалу і самого процесу видалення вручну чи за допомогою механічної обробки. Метод має підвищену трудомісткість і вимагає для реалізації працівника високої кваліфікації. Застосовується в умовах одиничного і дрібносерійного виробництва. Кількість ланок розмірного ланцюгане обмежується.

Основні фактори, що впливають на точність обробки

На сумарну ∆Σ точність обробки впливає велика кількість факторів найбільш важливими серед яких є наступні:

∆Σ = f(εу, ∆верст, ∆н, ∆t, ∆зн, ∆пр) (3.9)

де εу – похибка установки заготовки перед обробкою;

∆верст – геометричні похибки верстата;

∆н – похибка налагодження верстата;

∆t – похибка від температурних деформацій елементів Т- системи;

∆зн – похибка від зносу різального інструменту;

∆пр – похибка від пружних деформацій елементів Т – системи.

Розглянемо причини виникнення та наслідки впливу на точність обробки цих факторів.